Цервікогенний головний біль — це головний біль, що розвивається внаслідок патології кісткових або м’якотканинних структур шиї.
Цервікогенний головний біль зазвичай характеризується розвитком одностороннього болю, що починається в зоні шиї та поширюється від кісткових структур або м’яких тканин шиї на голову. Розвиток симптомів зазвичай починається після руху шиєю.
«Цервікокраніалгія» — це ще один термін, що використовується для позначення цього типу головного болю. Цей патологічний стан — один із найбільш часто діагностованих вторинних хронічних та рецидивних видів головного болю.
Цервікокраніалгія — хронічний головний біль, що найчастіше діагностують у осіб віком 30–44 років, частіше у жінок. Частим супутнім симптомом цього захворювання є зменшення об’єму рухів шиї. В анамнезі може бути згадка про нещодавню травму шиї (наприклад хлистову травму при автомобільній аварії).
За оцінками експертів, цервікогенний головний біль розвивається внаслідок подразнення шийних структур, що іннервуються спинномозковими нервами С1, С2 та С3; отже, будь-яка структура, що іннервується спинномозковими нервами C1–C3, може бути джерелом цервікогенного головного болю.
Нерви C1–C3 передають больові сигнали ноцицептивному ядру голови та шиї, тригеміноцервікальному ядру. Вважається, що цей зв’язок є причиною відбитого болю в потилиці та/або очах.
За оцінками експертів, асептичне запалення та нейротрансмісія в середині С-волокон, викликані патологією шийного диска, спричиняють та збільшують вираженість болю при цервікогенному головному болю.
Тригеміноцервікальне ядро отримує аферентні сигнали від трійчастого нерва та 3 верхніх шийних спинномозкових нервів. Травма шиї, хлистова травма, напруга або хронічний спазм м’язів голови, шиї або плечей можуть підвищити чутливість цієї ділянки. Нижчий больовий поріг робить пацієнтів сприйнятливішими до вираженого болю. З цієї причини дуже важливі рання діагностика та терапевтичне втручання.
Діагностичні критерії повинні включати всі наступні пункти:
Рентгенографія шийного відділу хребта недостатньо чутлива для діагностики цервікогенного головного болю. Функціональна візуалізація фіксує гіпомобільність чи гіпермобільність на певному рівні шийного відділу хребта.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ) та/або КТ-мієлографія дозволяють виключити вади розвитку (аномалію Арнольда — Кіарі), оцінити стан міжхребцевих дисків, суглобів хребта та патологію нервових корінців або виявити захворювання спинного мозку.
За наявності патології шиї/шийного відділу хребта (наприклад остеохондрозу), нещодавньої травми шиї новий розвиток головного болю, що ніби виходить з шиї і поширюється на голову та обличчя, має розглядатися як можлива цервікокраніалгія. У такому разі не займайтеся самолікуванням, слід звернутися до лікаря.
Лікарських засобів, ефективних при цервікогенному головному болю, немає.
Фізіотерапія вважається першою лінією лікування.
Однак фізіотерапія, мануальна терапія можуть спочатку збільшити вираженість головного болю, тому лікування слід проводити поступово, включивши до нього м’яке розтягнення м’язів та ручне витягування шиї.
Цервікокраніалгія: лікувальна гімнастика повинна включати комбінацію статичних та динамічних шийних вправ, зміцнення лопатково-грудного відділу хребта, а також краніоцервікальні та шийно-лопаткові вправи на витривалість з низьким навантаженням.
Анестетична блокада із застосуванням лідокаїну для тимчасового зменшення вираженості болю також може підвищити переносимість пацієнтом фізіотерапії.
Іншим варіантом лікування цервікогенного головного болю є інтервенційна терапія, яка відрізнятиметься залежно від причини розвитку головного болю.
Так, може проводитися внутрішньосуглобова ін’єкція глюкокортикостероїдів (метилпреднізолону) в атлантоаксіальний суглоб або дуговідростчасті суглоби С2, С3, якщо біль розвивається внаслідок остеоартриту або має посттравматичну причину.
Цервікальні епідуральні ін’єкції глюкокортикостероїдів з використанням міжламінарного голкового доступу в епідуральному просторі C7–T1 або C6–7 безпечніші порівняно з іншими інтервенційними процедурами на шиї.
Фармакологічна терапія включає прегабалін, дулоксетин та габапентин. Деяким пацієнтам може бути потрібна одночасна когнітивно-поведінкова терапія.
Симптоматичний збіг між формами рецидивного головного болю, мігренню, головним болем напруги та цервікогенним головним болем є поширеним явищем і може ускладнювати діагностику. Так, біль у шиї може бути одним із симптомів при головному болю напруги та мігрені. Походження болю в шиї при головному болю може бути різним. Біль може мати місцеве цервікальне джерело ноцицепції. І навпаки, біль у шиї може бути частиною приступу головного болю із центральною причиною через механізми конвергенції та центральної сенсибілізації.
Цервікогенний головний біль слід диференціювати з такими захворюваннями, як:
Цервікогенний головний біль може стати виснажливим, якщо його не лікувати належним чином, і може суттєво впливати на якість життя.
У деяких випадках захворювання може стати хронічним або рецидивним.