Содоку (хвороба укусу щурів)

Содержание

Що таке содоку?

Хвороба содоку — це зоонозне захворювання, що виявляється гострою оборотною гарячкою з мігруючою поліартралгією. Патологія передається від гризунів людині через сечу гризунів або через виділення слизових оболонок. Це рідкісне захворювання, яке викликають представники нормальної мікрофлори ротової порожнини гризунів. Більшість випадків патології реєструються в Японії, але також фіксуються в США, Європі, Австралії та Африці, зазвичай вона передається через укус щура. Однак деякі випадки пов’язані з простою дією сечі, фекалій або носових, очних виділень інфікованого гризуна. Окрім щурів, можлива передача через укуси мишей, білок, куниць. Пацюкова гарячка також може передаватися через їжу або воду, забруднену калом або сечею, або через домашніх тварин, таких як собаки або кішки, які контактували з гризунами. Так, домашні тварини, такі як собаки або кішки, що контактували з гризунами, можуть переносити хворобу і згодом заразити людину. Якщо гризун вкусив людину, місце укусу слід ретельно вимити і швидко очистити, щоб знизити ризик зараження. У разі відсутності лікування хвороби від укусу щурів ризик летального наслідку досягає 10%.

Існують такі синоніми назви захворювання: спірилярна гарячка від укусу щурів, спірильоз, щуряча гарячка, хвороба укусу щурів.

Основа лікування щурячої гарячки — антибіотикотерапія із застосуванням пеніциліну або тетрациклінів.

Етіологія

Який збудник викликає спірильоз?

Хворобу укусу щурів викликають грамнегативні бактерії (Spirillum minus), вона фіксується дуже рідко та трапляється в Азії. Інше захворювання — содоку. Spirillum minus є товстою, короткою, штопороподібно скрученою паличкою, рухомою завдяки джгутикам. Збудник содоку забарвлюється за Грамом негативно, а при забарвленні за Романовському — Гімзі набуває фіолетового кольору.

Стрептобактеріоз

Яка ще інфекція передається із укусом щура?

Стрептобактеріоз — споріднене содоку захворювання, більш поширена форма щурячої гарячки, інша назва — «епідемічна артритна еритема». Її викликають Streptobacillus moniliformis, що передається при укусі щура або проковтуванні забруднених продуктів, зазвичай молока (лихоманка Хаверхіл). Streptobacillus moniliformis — ниткоподібна високоплеоморфна грамнегативна бактерія.

Содоку: епідеміологія

Ризик укусу гризунів та розвитку хвороби укусу щурів підвищений у дітей віком до 5 років, які живуть у бідності, працівників зоомагазинів та лаборантів, які працюють з щурами. Ризик зараження після укусу щура становить близько 10%.

Що буде, якщо вкусить домашній щур? Збудник содоку — представник нормальної мікрофлори порожнини рота гризунів, отже, ризик розвитку цієї патології є і при укусі домашнього вихованця.

Діагностика

При содоку інкубаційний період варіює в межах 3–20 днів.

Якими симптомами супроводжується хвороба?

Спочатку на місці інфікованого спірохетами содоку укусу розвивається гіперемія, набряклість, можуть виявлятися відкладення фібрину. Потім гостро розвивається клінічна картина захворювання.

Спірильоз: симптоми

Симптоми включають:

• гарячку;
• мігруючий поліартрит;
• озноб.

Як протікає содоку?

Вираженість гарячки при содоку може збільшуватися або зменшуватися — зазвичай триває 4–5 днів, потім настає клінічне покращення, температура тіла нормалізується, характерне підвищене потовиділення. Потім розвивається новий рецидив гарячки, що змінюється ремісією. Кількість нападів може досягати 20. Зазвичай наступні періоди ремісії довші, ніж після перших нападів.

Характерний розвиток артритів, міозитів, кон’юнктивіту, у тяжких випадках — ураження нервової системи. Так, відмічається виражена дефігурація суглобів. Також може розвинутися біль у спині. У міру прогресування інфекції розвиваються мігруюча поліартралгія та міалгія. Можуть уражатися як великі, так і дрібні суглоби, але в більшості пацієнтів фіксується запалення в колінних та гомілковостопних суглобах. У деяких хворих мігруюча поліартралгія може зберігатися протягом кількох років.

При фізичному огляді місце укусу виглядає загоєним, з незначними ознаками запалення або без нього. Локалізоване збільшення лімфатичних вузлів відмічається рідко. Якщо в місці укусу продовжує виявлятися стійке запалення і болісність, слід запідозрити інший діагноз.

Найчастіше фіксується поліморфний висип. У близько ³/₄ всіх пацієнтів висип петехіальний або плямисто-папульозний, а на кінцівках можуть відмічатися геморагічні везикули, болісні при пальпації.

Інкубаційний період спірильозу становить від 2 до 10 днів. Місце укусу ущільнюється, може покритися виразками, характерна лімфаденопатія, на відміну від випадку Streptobacillus, при якому ураження мають запалення в легкій формі, а лімфаденопатія відмічається рідко. У 50% випадків виявляють червоно-коричневий, фіолетовий макулярний висип і рідко — бляшки. Лихоманка Хаверхіл виявляється тими ж симптомами, що й гарячка від укусу щура, за винятком відсутності в анамнезі укусів щурів або контактів із щурами. Такі хворі більш схильні до головного болю, запаморочення та блювання.

Діагностика

Збудника спірильозу неможливо культивувати, його можна ідентифікувати лише за допомогою мікроскопії на темному ґрунті або методу забарвлення по Романовському — Гімзі.

У клінічному аналізі крові характерні лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинопенія.

У клінічному аналізі сечі виявляється білок, часто циліндрурія, еритроцитурія.

Хвороба содоку: лікування

Основа терапії содоку — антибіотикотерапія.

Рекомендуються:

• бензилпеніцилін внутрішньовенно в дозі 200 000 од. кожні 4 год;
• цефтріаксон по 1 г внутрішньовенно щодня;
• пацієнтам з алергією на пеніцилін рекомендується доксициклін по 100 мг 2 р/добу внутрішньовенно або перорально.

Після покращення клінічного стану хворого можливий перехід на пеніцилін V по 500 мг 4 р/добу або ампіцилін у дозі 500 мг 4 р/добу, або на амоксицилін у дозі 500 мг 3 р/добу. Загальна тривалість прийому антибіотиків становить 2 тиж.

Профілактика

• Слід уникати потрапляння сечі та фекалій гризунів на шкіру та слизові.
• Слід мити руки та обличчя після контакту, будь-які подряпини очищати та обробляти антисептиками.
• Диких гризунів, мертвих чи живих чіпати не можна.
• Дератизація в підвалах житлових будинків, складських приміщеннях тощо.

Диференційна діагностика

• Менінгококцемія (менінгококова інфекція).
• Дисемінована гонорея.
• Хвороба Лайма.
• Бруцельоз.
• Ерліхіоз.
• Ріккетсіозні інфекції.

Чим небезпечна хвороба содоку?

Можливі ускладнення включають:

• інфекційний ендокардит;
• міокардит;
• блискавичний сепсис;
• пневмоніт;
• менінгіт;
• абсцес печінки;
• недостатність надниркових залоз.