Офтальморозацеа

Содержание

Розацеа — це хронічне запальне захворювання, яке уражує переважно шкіру центральної ділянки обличчя (щоки, підборіддя, ніс та центральну частину лоба). Хвороба характеризується розвитком стійкої еритеми, папул, пустул та телеангіектазій різного ступеня тяжкості на шкірі лоба, щік, носа та підборіддя із симетричною локалізацією. Іноді вогнища можуть розвиватися на інших ділянках тіла, що піддаються впливу ультрафіолетового випромінювання, таких як завушна ділянка, груднина, шия або задня частина голови (López-Valverde G. et al., 2016).

Також встановлена залежність тяжкості захворювання від статі та віку пацієнта. Розацеа в 3 рази частіше діагностують у жінок, ніж чоловіків, але більш тяжкий перебіг хвороби відзначають у чоловіків та пацієнтів більш молодого віку (Alini H. et al., 2018). У більшості випадків захворювання розвивається у віці 30–50 років, але прояви розацеа можуть виникати протягом усього життя.

У 58% випадків розацеа пов’язана із захворюванням очей. Офтальмологи часто не діагностують це захворювання вчасно, оскільки у 15% випадків очні ознаки передують розвитку шкірного захворювання. Переважним ураженням є очний блефарокон’юнктивіт, але у близько 33% пацієнтів розвиваються пошкодження рогівки, які можуть серйозно вплинути на гостроту зору. Дисфункція мейбомієвих залоз може призвести до синдрому «сухого ока». За даними досліджень, у пацієнтів з очною розацеа виявляли підвищену осмолярність сльози та її дисфункцію. Незважаючи на те що розацеа не є життєзагрожувальним захворюванням, у пацієнтів часто виявляють ознаки депресії та тривоги, які можуть негативно вплинути на повсякденну діяльність (Patel N.V. et al., 2023).

Етіологія офтальморозацеа

Причини очної розацеа включають:

• «припливи» (перехідна гіперемія шкіри центральної частини обличчя): вживання алкоголю, гарячих напоїв, тютюну, прийом гострої їжі, застосування судинорозширювальних препаратів та емоційний стрес;
• ультрафіолетове випромінювання: збільшує вираженість персистуючої еритеми та телеангіектазії;
• кліщ роду Demodex;
• epidermidis;
• Н. pylori;
• позитивний сімейний анамнез;
• куріння (Dudee J. et al., 2024).

Патогенез офтальморозацеа

Розацеа є запальним захворюванням з порушеною реакцією імунної системи та судинною дисрегуляцією. Пацієнти з очною розацеа мають аномально підвищену чутливість до звичайних подразників довкілля, таких як:

• вплив сонця;
• емоційний стрес;
• важкі фізичні вправи;
• деякі косметичні засоби;
• лікарські засоби (аміодарон, ніацин, блокатори бета-адренорецепторів, стероїди для місцевого застосування, назальні стероїди), високі дози вітамінів B₆ та B₁₂);
• молочні продукти.

Ці фактори зумовлюють активацію запальної відповіді та імунної системи людини, що провокує зайву експресію Toll-подібного рецептора 2 (TLR2) в епідермісі. Підвищена регуляція TLR2 у кератиноцитах призводить до підвищення активності фермента серинової протеази калікреїну 5 (KLK5), який відіграє роль у виробленні кателіцидину. Кателіцидин, своєю чергою, спричинює підвищення рівня фактора росту ендотелію судин (VEGF) в епідермальних кератиноцитах, що призводить до змін ендотелію судин та ангіогенезу. Його ефекти на рогівку включають підвищення продукції матриксних металопротеїназ фібробластами строми рогівки та епітеліальними клітинами.

Додаткові джерела запалення включають підвищені рівні інтерлейкіну-1а та b, желатинази B (металопротеїнази-9) та колагенази-2 у слізній рідині пацієнтів з очною розацеа. Також відзначають підвищений рівень фактора некрозу пухлини (TNF-альфа) у плазмі крові, надекспресію молекули міжклітинної адгезії 1 (ICAM-1) та людського лейкоцитарного антигену HLA-DR в епітеліальних клітинах кон’юнктиви цих пацієнтів (Meador A.G. et al., 2024).

Симптоми та ознаки офтальморозацеа

Симптоми розацеа на очах можуть передувати, слідувати чи розвиватися одночасно зі змінами шкіри. Найбільш поширені прояви захворювання на очах включають:

• блефарит;
• ін’єкцію (почервоніння) кон’юнктиви;
• телеангіектазії по краях повік;
• зміни в мейбомієвих залозах, такі як розвиток халязіону або ячменю, лусочки та скоринки на шкірі повік.

Пошкодження рогівки більш серйозні, до них належать:

• точкова кератопатія;
• васкуляризація рогівки;
• стоншення та перфорація рогівки.

Такі зміни рогівки зазвичай двобічні, але асиметричні. Часто при розацеаасоційованому кон’юнктивіті при огляді можна виявити розширення лімбальних судин. Також можуть бути виявлені точковий кератит, субепітеліальні інфільтрати або вузликові підвищення. Іноді розвиваються епітеліальні кісти, вони можуть розриватися й утворювати виразки та рецидивні ерозії епітелію рогівки, і часто стійкі до лікування (López-Valverde G. et al., 2016).

Найбільш поширені симптоми очної розацеа включають:

• печіння;
• відчуття стороннього тіла;
• свербіж;
• чутливість до світла (фотофобія);
• почервоніння;
• сльозотечу;
• помутніння, нечіткість зору.

Багато симптомів розацеа на поверхні ока можна пояснити втратою мейбомієвих залоз і недостатністю слізної плівки (Jabbehdari S. et al., 2020).

Діагностика офтальморозацеа

Діагноз встановлюється клінічно та часто підтверджується дерматологічними даними. Лабораторні дослідження не показані. У випадках неоваскуляризації та атипової клінічної картини слід виключити плоскоклітинну неоплазію поверхні ока.

При дослідженні країв повік за допомогою щілинної лампи у 50–94% пацієнтів візуалізуються телеангіектазії та еритема краю повік. Дисфункцію мейбомієвих залоз фіксують у 92% пацієнтів з розацеа, вона характеризується надлишковим, аномально мутним секретом мейбомієвих залоз, що викликає закупорювання устя залоз та рецидиви ячменю/халязіону. Крім того, запалення очної поверхні призводить до міжпальпебральної бульбарної гіперемії кон’юнктиви, а також до фолікулярної та папілярної реакції.

Експертний комітет Національного товариства розацеа класифікує цю патологію на такі види:

• еритематозно-телеангіектатична;
• папулопустульозна;
• фіматозна;
• очна (Meador A.G. et al., 2024).

Гістологічне дослідження

Кон’юнктива при очній розацеа інфільтрована запальними клітинами, Т-хелперами/Т-супресорами (CD4), фагоцитами та антигенпрезентуючими клітинами. Крім того, відзначаються підвищена дилатація судин та інколи гранулематозні зміни. Жодна з цих змін не є специфічною для розацеа.

У пацієнтів з розацеа зазвичай виявляють середнє збільшення майже всіх типів клітин, особливо Т-хелперів (Dudee J. et al., 2024).

Лікування офтальморозацеа

Лікування спрямоване на контроль симптомів та профілактику захворювання.

При терапії офтальморозацеа рекомендується застосовувати поетапний підхід, використовуючи спочатку гігієну повік та зволожувальні краплі («штучні сльози»), а потім протизапальні препарати місцевої та системної дії та за необхідності — хірургічне втручання. Слід уникати використання контактних лінз під час загострення хвороби.

Гігієна повік

За допомогою теплих компресів, які слід прикладати до країв повік, можна досягти розрідження густого секрету мейбомієвих залоз і полегшити його витискування (Dudee J. et al., 2024).

Медикаментозне лікування

Лікування варіює залежно від тяжкості. Щоб зменшити вираженість сухості очей, пов’язану з офтальморозацеа, використовуються зволожувальні краплі. Вважається, що системне застосування субантимікробних доз тетрациклінів (доксицикліну, міноцикліну) та макролідів (азитроміцину) сприяє зменшенню вираженості запалення, пов’язаного з розацеа. Ці препарати часто є першою лінією терапії для пацієнтів із помірно вираженим захворюванням. Хоча застосування антибактеріальних препаратів є широковідомим варіантом лікування пацієнтів з розацеа очей, але завжди слід враховувати їх побічні ефекти (вагінальний/оральний кандидоз, шлунково-кишкові розлади, фоточутливість, тератогенність, синдром Стівенса — Джонсона та алергія). Передбачається, що при нижчих дозах, що застосовуються для лікування офтальморозацеа, пероральні антибіотики чинять сприятливу дію на матриксні металопротеїнази, інтерлейкіни, оксид азоту, активовані B-лімфоцити та аномалії колагену, які пов’язані з цим захворюванням. Метронідазол для місцевого застосування має рівень доказовості А для лікування запальної розацеа легкого та середнього ступеня тяжкості.

Імунодепресанти, такі як циклоспорин, також застосовують для зменшення вираженості хронічного запалення повік і рогівки. При лікуванні халязіону може бути необхідним його хірургічне висічення. При розацеа очей тяжкого ступеня може знадобитися реконструкція поверхні ока (трансплантація амніотичної мембрани, кон’юнктивального клаптя, використання тканинного клею) та наскрізної кератопластики при перфорації рогівки (Meador A.G. et al., 2024).

Прогноз офтальморозацеа

Полегшити стан пацієнта можна лише за допомогою симптоматичного лікування, але, як правило, це хронічне захворювання, яке потребує тривалого спостереження у майбутньому.

Ускладнення наступні:

• васкуляризація рогівки;
• виразки;
• перфорації;
• вторинні бактеріальні інфекції;
• зниження гостроти зору (Dudee J. et al., 2024).