Інструменти лікаря
Увійти
Хронічний синусит
Діагнози за МКХ -10

Про захворювання Хронічний синусит

Хронічний синусит: що це таке?

Хронічний синусит (син.: хронічний риносинусит) — це запалення навколоносових синусів та носових ходів, тривалість якого становить ≥12 тиж поспіль.

Хронічний риносинусит — одне з найпоширеніших хронічних захворювань. За оцінками експертів, він відмічається у близько 15% усього населення загалом. Хронічний риносинусит розвивається в осіб усіх вікових груп і, за даними фахівців, є 5-ю за частотою причиною призначення антибіотиків.

Хронічний синусит: причини

Хронічний синусит має багатофакторну етіологію: у розвитку відіграють роль інфекційні, запальні чи структурні чинники.

Найчастіше хронічний синусит викликають віруси та бактерії, значно рідше — грибки.

Streptococcus, Pneumococcus, Hemophilus та Moraxella є найбільш поширеними бактеріальними патогенами, що викликають хронічний синусит.

Грибковий синусит може бути викликаний грибами роду Aspergillus, Mucor, Rhizopus, Alternaria, Candida.

Розвиток хронічного синуситу може бути пов’язаний з алергічним ринітом, впливом подразників, що переносяться повітрям (наприклад сигаретного диму або інших токсинів), анатомічними аномаліями (носовими поліпами, викривленням носової перегородки), наявністю стороннього тіла пазухи, циліарною дисфункцією.

З хронічним риносинуситом можуть бути пов’язані такі захворювання, як середній отит, бронхіальна астма, вірус імунодефіциту людини / синдром набутого імунодефіциту (ВІЛ / СНІД) та муковісцидоз.

Хронічне запалення може спричинити обструкцію носового ходу, утруднити дренування пазух та призвести до зниження напруги кисню. Дисфункція війок або структурні аномалії призводять до збільшення вираженості запалення.

Хронічний синусит: класифікація

Виділяють такі види хронічного синуситу:

  • хронічний синусит без носових поліпів;
  • хронічний синусит із носовими поліпами;
  • алергічний грибковий риносинусит.

У людини є 4 парні навколоносові пазухи:

  • гратчаста;
  • клиноподібна;
  • лобна;
  • верхньощелепна.

Вони беруть участь у фільтрації, зволоженні та зігріванні повітря під час вдиху, а також формуванні голосового резонансу.

Відповідно до того, яка пазуха запалена, виділяють:

На відміну від гострого синуситу, коли запальний процес частіше уражує кілька пазух, при хронічному синуситі найчастіше характерний моносинусит.

Хронічний одонтогенний верхньощелепний синусит пов’язаний із патологією коренів зубів. При цьому виділяють перфоративну та неперфоративну форми. При перфоративній формі виявляється формування нориці між ротовою порожниною та гайморовою пазухою. Неперфоративні форми можуть бути пов’язаними з періодонтитом, потраплянням пломбувального матеріалу в пазуху тощо.

Діагностика хронічного синуситу

Діагностика синуситу ґрунтується на даних анамнезу, клінічній картині та даних, отриманих при проведенні додаткових методів обстеження.

Важливими деталями анамнезу є контакт з хворими на респіраторні інфекції, тривалість симптомів, попередня терапія, травми носа в анамнезі, наявність патології зубів (карієсу, пульпіту, періодонтиту тощо) або недавнього лікування у стоматолога (імовірність потрапляння стороннього тіла — частинок у навколоносові пазухи).

Хронічний синусит: симптоми

  • зелені чи жовті виділення з носа;
  • постназальний затік — стікання слизу по задній стінці горла;
  • біль у зоні обличчя / зубах: ниючий, розпираючий або давлючий;
  • закладеність носа: утруднення дихання через 1 або обидва носові ходи, може супроводжуватися диханням через рот;
  • набряк ділянки навколо очей;
  • гіпосмія (зниження нюху);
  • головний біль;
  • біль у вухах;
  • галітоз (неприємний запах з рота);
  • кашель;
  • невмотивована стомлюваність;
  • гарячка.

Іноді виділення можуть бути відсутні внаслідок блокади співустя ураженої пазухи та носових ходів, а також порушення відтоку секрету. Зазвичай фіксується виражений больовий синдром.

Біль при синуситі, як правило, носить тупий, ниючий, розпираючий характер, і ступінь його тяжкості зазвичай знижується після застосування судинозвужувальних крапель, оскільки зменшується блокада співусть і відновлюється відтік ексудату.

Чим гострий синусит відрізняється від хронічного?

При гострому синуситі зазвичай характерний гострий початок на тлі гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), що супроводжується гнійним виділенням з носа, порушенням носового дихання, гарячкою, болем у проєкції уражених пазух. Симптоми проявляються протягом 3 міс. Тривалість симптомів при хронічному синуситі становить >12 тиж.

Слід розрізняти хронічний та рецидивний синусит. Останній визначається як наявність >4 епізодів синуситу протягом 1 року.

Який перебіг має хронічний синусит?

Перебіг хронічного синуситу може характеризуватися наявністю періодів ремісії та загострень. Симптоми загострення хронічного синуситу зазвичай подібні до симптомів гострого синуситу. Водночас можливі уповільнені форми хронічного синуситу, які не супроводжуються підвищеною температурою тіла, вираженим болем і виявляються порушеннями носового дихання, дискомфортом у проєкції уражених пазух та постійними або періодичними гнійними виділеннями.

Хронічний синусит: клінічні рекомендації щодо діагностики

Згідно з рекомендаціями Американського товариства інфекційних захворювань (Infectious Diseases Society of America — IDSA), синусит діагностують за наявності 2 з наступних основних клінічних симптомів, таких як:

  • гнійні виділення з носа (зокрема такі, що стікають по задній стінці);
  • закладеність носа, порушення носового дихання;
  • біль чи відчуття тиску, розпирання в зоні обличчя;
  • гіпосмія чи аносмія.

Діагноз також може бути встановлений за наявності 1 з вищезазначених основних симптомів + ≥2 другорядних симптомів, таких як головний біль, біль у вусі, галітоз, зубний біль, кашель або загальна слабкість / невмотивована стомлюваність.

Симптоми, що свідчать про можливий розвиток ускладнень:

  • гарячка;
  • набряк чи почервоніння навколо очей;
  • виражений головний біль;
  • набряк чола;
  • сплутаність свідомості;
  • двоїння чи інші зміни зору;
  • скутість шиї.

Пацієнтам з підозрою на хронічний синусит показаний детальний отоларингологічний огляд.

Слід розглянути можливість неінфекційних причин розвитку хронічного синуситу, включно з гастроезофагеальним рефлюксом, анатомічними порушеннями будови носової порожнини, імунодефіцитом в анамнезі, дисфункцією циліарного апарату, грибковими інфекціями в анамнезі.

Додаткові методи обстеження:

  • комп’ютерна томографія придаткових пазух носа;
  • ендоскопія носа та придаткових пазух.

Також можуть бути рекомендовані бактеріологічні посіви мікрофлори на чутливість та алергологічні тести.

Хронічний синусит: лікування

Лікування має бути зосереджено на модуляції тригерів, зменшенні вираженості запалення та ерадикації інфекції.

Модуляція тригерів включає елімінацію алергенів та уникнення впливу подразнювальних речовин, куріння.

Фармакотерапія алергічного риніту.

Чим лікувати хронічний синусит залежить від його етіології та стадії (загострення чи ремісії).

Назальні глюкокортикостероїди (наприклад мометазон) застосовують разом зі зрошенням носових ходів сольовим розчином або як монотерапію. Лікування має тривати не менше 8–12 тиж.

Назальне зрошення сольовим розчином є додатковим методом лікування.

Антигістамінні препарати приймають за підозри на алергічний компонент захворювання.

Деконгестанти можна застосовувати короткими курсами для зменшення вираженості симптомів.

Антибіотикотерапія залежно від клінічної ситуації може бути тривалою (21 день). При цьому первинно при хронічному синуситі зазвичай застосовують антибіотики широкого спектра (амоксицилін / клавуланат, левофлоксацин, моксифлоксацин та ін.) як емпіричну антибіотикотерапію. Після отримання даних бактеріологічного дослідження може бути здійснена корекція схеми лікування.

Не слід рекомендувати емпіричну протигрибкову терапію. При підтвердженні грибкової етіології хронічного синуситу можуть бути показані флуконазол, амфотерицин В.

Як вилікувати хронічний поліпозний синусит? Показана терапія місцевими назальними глюкокортикостероїдами.

Також можуть бути рекомендовані антагоністи лейкотрієнів (монтелукаст) та видалення поліпів.

Хронічний синусит: чи потрібна операція?

Функціональна ендоскопічна хірургія пазух може бути рекомендована при резистентності до медикаментозної терапії або при тяжкому хронічному риносинуситі.

Мета оперативного лікування — усунути обструкцію, відновити дренаж та мукоциліарний кліренс, а також вентилювати пазухи.

Також важливо лікувати супутні захворювання (такі як бронхіальна астма, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, муковісцидоз).

Диференційна діагностика

  • Бронхіальна астма.
  • Пухлини придаткових пазух носа.
  • Інфекції ротової порожнини.
  • Папіломи носа та придаткових пазух носа.
  • Гострий гайморит, фронтит, етмоїдит, сфеноїдит.

Ускладнення

Ускладнення синуситу розвиваються внаслідок поширення інфекції гематогенним чи контактним шляхом.