У найтяжчих випадках пневмококової пневмонії терапія левофлоксацином не може бути оптимальною. Госпітальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль. Рідко можливі випадки тендиніту. Найчастіше це стосується ахіллового сухожилля та може призвести до розриву сухожилля. Цей небажаний ефект може виникати протягом 48 годин після початку лікування та може бути двобічним. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів віком понад 60 років, у пацієнтів, які отримують препарат у дозах 1000 мг на добу, і у пацієнтів, які приймають кортикостероїди.

Пацієнтам літнього віку слід коригувати добову дозу препарату залежно від кліренсу креатиніну (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). У зв'язку із вищезазначеним слід ретельно наглядати за цими категоріями пацієнтів, якщо їм призначено левофлоксацин. Усі пацієнти повинні проконсультуватися з лікарем, якщо у них виникнуть симптоми тендиніту. Якщо підозрюється тендиніт, необхідно негайно припинити лікування левофлоксацином та розпочати належне лікування (наприклад, іммобілізацію) ураженого сухожилля (див. розділи "Протипоказання" та "Побічні реакції").

Метицилінрезистентний S. Aureus. Для метицилінрезистентного Saureus (MRSA) існує дуже висока ймовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв'язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Резистентність до фторхінолонів у Е. соlі (найбільш частого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. Лікарям, які призначають терапію, рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності Е. соlі до фторхінолонів.

Захворювання, викликані Clostridium difficile.

Діарея, особливо тяжка, стійка та/або з домішками крові, що виникає під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після лікування), може бути симптомом захворювання, обумовленого Clostridium difficile. Захворювання, обумовлене Clostridium difficile, за своею важкістю може варіювати від легкого до небезпечного для життя ступеня; найбільш тяжкою формою такого захворювання є псевдомембранозний коліт (див. розділ ″Побічні реакції″). У зв'язку з цим важливо зважувати цей діагноз у пацієнтів, у яких на фоні лікування левофлоксацином або після нього розвивається серйозна діарея. Якщо підозрюється захворювання, обумовлене Clostridium difficile, слід негайно відмінити левофлоксацин та невідкладно розпочати належне лікування. Препарати, що пригнічують перистальтику, у цій клінічній ситуації протипоказані.

Пацієнти схильні до епілепсії. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі і, як інші фторхінолони, повинен з дуже обережно застосовуватися пацієнтам, схильним до судомних нападів. Наприклад, пацієнти з раніше існуючими ураженнями центральної нервової системи, які приймають фенбуфен і подібні до нього нестероїдні протизапальні препарати або препарати, що знижують церебральний судомний поріг, зокрема, теофілін.

Пацієнти, схильні до судом. Хінолони можуть знижувати судомний поріг та провокувати виникнення судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ "Протипоказання”) та, як і інші хінолони, має застосовуватися з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному лікуванні діючими речовинами, що знижують судомний поріг, наприклад з теофіліном (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій"). У разі виникнення судомного нападу (див. розділ "Побічні реакції") левофлоксацин слід відмінити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з прихованими або явними порушеннями активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибіотиками. У зв'язку з цим при необхідності застосування левофлоксацину цим пацієнтам слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ “Спосіб застосування та дози”).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості). Левофлоксацин може призвести до серйозних, потенційно летальних реакцій гіперчутливості (наприклад, від ангіоневротичного набряку до анафілактичного шоку), в окремих випадках після першої ж дози препарату. Пацієнтам слід негайно припинити застосування препарату та зв'язатися з лікарем або звернутися у службу невідкладної медичної допомоги, яка розпочне необхідні невідкладні лікувальні заходи.

Тяжкі бульозні реакції. Повідомлялося про випадки тяжких бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, на фоні застосування левофлоксацину (див. розділ "Побічні реакції"). Якщо виникне будь-яке ураження шкіри та/або слизових оболонок, пацієнти повинні негайно зв'язатися з лікарем, перш ніж продовжувати лікування.

Дизглікемія. Як і при застосуванні усіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози у крові, серед яких були як випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів хворих на цукровий діабет, рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації. Повідомлялося про випадки фотосенсибілізацн на фоні застосування левофлоксацину (див. розділ "Побічні реакції"). Для запобігання фотосенсибілізації рекомендовано, щоб пацієнти не зазнавали без потреби впливу сильного сонячного випромінювання або опромінення штучними джерелами УФ-променів (наприклад УФ-лампою «Штучне сонце», лампами солярію) під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому препарату.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. Через можливе підвищення рівня показників зсідання крові (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване відношення) та/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнтів, які отримують левофлоксацин, у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), при одночасному застосуванні цих засобів необхідно контролювати показники зсідання крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У дуже рідкісних випадках вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами чи пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT, такими як, наприклад:

вроджений синдром подовження інтервалу QT;
супутнє застосування лікарських засобів, відомих своею здатністю подовжувати
інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні
антидепресанти, макроліди, антипсихотики);
нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
захворювання серця (зокрема серцева недостатність, інфаркт міокарда,
брадикардія) (див. розділ «Спосіб застосування та дози» ( Пацієнти літнього віку), розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», розділ «Побічні реакції», розділ «Передозування»).

Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. У зв'язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі левофлоксацин, пацієнтам цих підгруп.

Периферична нейропатія. Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин, що може швидко наставати. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, іноді летальної, при прийомі левофлоксацину переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи болі в ділянці живота.

Загострення міастенії гравіс. Фторхінолони, у тому числі левофлоксацин, мають ефект нервово-м'язової блокади та можуть загострювати м'язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з міастенією гравіс із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, у тому числі легенева недостатність, що потребувала респіраторної підтримки, та могла мати летальний наслідок.

Левофлоксацин не рекомендується для застосування пацієнтам із відомою міастенією гравіс в анамнезі.

Порушення зору. Якщо виникають будь-які порушення зору або побічні явища з боку очей, необхідно негайно проконсультуватися з офтальмологом (див. розділи "Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами" та "Побічні реакції").

Суперінфекція. Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих до препарату мікроорганізмів. Якщо на фоні терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити належних заходів.

Вплив на результати лабораторних аналізів. У пацієнтів, які отримують левофлоксацин, аналіз на визначення опіатів у сечі може давати хибно-позитивні результати. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати, отримані при скринінговому тесті, більш специфічним методом.

Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв'язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У зв'язку з відсутністю досліджень застосування препарату вагітним жінкам та жінкам, які годують груддю, а також внаслідок ризику ураження фторхінолонами хрящів, що несуть навантаження в організмі, який росте, підтвердженого експериментально цим категоріям пацієнтів левофлоксацин застосовувати не можна. Левофлоксацин не обумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у щурів.

Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Деякі побічні ефекти препарату (наприклад запаморочення, сонливість, розлади зору) можуть порушувати здатність пацієнта концентрувати увагу та реакції, що, у свою чергу, може бути небезпечним у ситуаціях, при яких відповідні якості вкрай важливі (наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами).

Аналоги Левобакт