Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Завдяки збереженню енергетичного метаболізму у клітинах, які потерпають від гіпоксії або ішемії, триметазидин запобігає зменшенню рівня внутрішньоклітинного АТФ, забезпечуючи тим самим належне функціонування іонних насосів i трансмембранного натрiєво-калiєвого потоку при збереженні клітинного гомеостазу.

Триметазидин гальмує β-окиснення жирних кислот, блокуючи довголанцюгову 3-кетоацил-КоА тiолазу (3-КАТ), що підвищує окиснення глюкози. У клітинах в умовах ішемії процес отримання енергії шляхом окиснення глюкози потребує менше кисню порівняно з процесом отримання енергії шляхом β-окиснення жирних кислот. Посилення процесу окиснення глюкози оптимізує енергетичні процеси у клітинах та відповідно підтримує достатній метаболізм енергії в умовах ішемії.

Фармакодинамічні ефекти.

У пацієнтів з ішемічною хворобою серця триметазидин діє як метаболічний агент, зберігаючи внутрішньоклітинні рівні високоенергійних фосфатів у міокарді. Ефекти досягаються без супутніх гемодинамічних ефектів.

Клінічна ефективність і безпека

Клінічні дослідження продемонстрували ефективність і безпеку триметазидину при лікуванні пацієнтів з хронічною стенокардією, як монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними методами лікування у пацієнтів з недостатнім контролем.

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (TRIMPOL-II), проведеному за участю 426 пацієнтів протягом 12 тижнів, триметазидин (60 мг/добу) у комбінації з метопрололом 100 мг на добу (50 мг 2 рази на добу), продемонстровано статистично значуще покращення параметрів тесту на фізичне навантаження та клінічних симптомів порівняно з плацебо: загальна тривалість фізичного навантаження + 20,1 с, p=0,023, загальна робота +0,54 METs, p=0,001, час до початку депресії сегмента ST 1 мм +33,4 с, p=0,003, час до виникнення стенокардії +33,9 с, р<0,001, частота ангінозних нападів/тиждень, -0,73, р=0,014, тижневе споживання нітратів швидкої дії -0,63, р=0,032, без зміни гемодинаміки.

У рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні (Sellier), проведеному за участю 223 пацієнтів, які отримували 50 мг атенололу (один раз на день), додавання таблетки з модифікованим вивільненням (двічі на день) 35 мг триметазидину протягом 8 тижнів, призвело до значного подовження (+34,4 с, p=0,03), порівняно з плацебо, часу до появи депресії сегмента ST на 1 мм у тестах із навантаженням в підгрупі пацієнтів (n=173) через 12 годин після прийому . Достовірна різниця була також відзначена в часі до виникнення стенокардії (p=0,049). Немає істотної різниці між групами у вторинних критеріях оцінки (загальна тривалість вправ, загальна робота та клінічні критерії оцінки).

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні (дослідження Vasco), яке проводилося протягом трьох місяців за участю 1962 пацієнтів, які отримували 50 мг атенололу на день, дві дози триметазидину (70 мг/день і 140 мг/день) оцінювали порівняно з плацебо. Триметазидин не продемонстрував жодної користі у загальній популяції, включаючи симптоматичних і безсимптомних пацієнтів, щодо ергометричних кінцевих точок (загальна тривалість фізичного навантаження, час до появи депресії ST на 1 мм і час до появи стенокардії) та клінічних показників. Проте триметазидин (140 мг) значно покращив загальну тривалість фізичного навантаження (+23,8 с порівняно з +13,1 с плацебо, р=0,001) і час до появи стенокардії (+43,6 с проти +32,5 с плацебо; р=0,005) у підгрупі симптоматичних пацієнтів (n=1574), визначено в post-hoc аналізі.

Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральному прийомі триметазидин всмоктується швидко, а пік у плазмі спостерігається менш ніж через 2 години після прийому препарату. Максимальна досягнута концентрація у плазмі крові після одноразового перорального прийому 20 мг триметазидину становить приблизно 55 нг/мл. Рівноважний стан, досягнутий між 24 і 36 годинами під час повторного введення, є дуже стабільним під час лікування.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу становить 4,8 л/кг, що свідчить про хорошу дифузію в тканинах; зв'язування з білками низьке: його значення, виміряне in vitro, становить 16%.

Виведення

Триметазидин виводиться головним чином із сечею, в основному у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить у середньому 6 годин.

Лінійність

Фармакокінетика триметазидину є лінійною після прийому разової дози до 100 мг. Повторні дози демонструють лінійну фармакокінетику з часом.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку можливе підвищення концентрації триметазидину через вікове зниження функції нирок. Спеціальне фармакокінетичне дослідження з участю пацієнтів віком 75–84 років або ≥ 85 років показало, що у пацієнтів із порушенням функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) концентрація триметазидину підвищувалась у 1,0 та 1,3 раза відповідно порівняно з молодшими пацієнтами (віком 30–65 років) з порушенням функції нирок помірного ступеня. У пацієнтів літнього віку не спостерігалося проблем з безпекою порівняно із загальною популяцією.

Порушення функції нирок. Концентрація триметазидину в крові збільшується в середньому у 1,7 раза у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня (кліренс креатиніну — 30–60 мл/хв) та в середньому у 3,1 раза у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок. У цій популяції не спостерігалось жодних занепокоєнь щодо безпеки порівняно з загальною популяцією.

Аналоги Триметазидин-Астрафарм