ПСИХОЛЕПТИЧНІ ЗАСОБИ

Психолептичні засоби — це різнорідна група препаратів, що проявляють седативну (заспокійливу) дію, сприяють настанню природного сну, а також усувають тривогу, емоційну напругу, занепокоєння.

До психолептиків належать:

• антипсихотичні препарати, наприклад, арипіпразол, оланзапін, клозапін, амісульприд, хлорпромазин та ін. (відпускаються за рецептом, застосовують переважно у психіатричній практиці в терапії пацієнтів з психозами, біполярним розладом, маячним синдромом, але також можуть застосовуватися і за іншими специфічними показаннями, наприклад  прохлорперазин призначають у разі запаморочення при хворобі Меньєра, у комплексній терапії при мігрені, для усунення нудоти, блювання і особам з тривожними станами);
• анксіолітики або транквілізатори – препарати з протитривожною дією, сприяють зменшенню вираженості відчуття внутрішньої напруги, м'язової напруги, тремору (гідроксизин, фабомотизол, буспірон, гідазепам, діазепам, феназепам);
• снодійні та седативні засоби – широка група препаратів, що проявляють заспокійливу дію, а також застосовуються при порушеннях сну (комплексні препарати, що містять фенобарбітал, левана, зопіклон, мелатонін, різні рослинні препарати та їх комбінації).

Кому необхідно приймати заспокійливі препарати

У країнах з високим рівнем економічного розвитку різні психічні захворювання та порушення поведінки є одними з провідних проблем зі здоров'ям (El Saifi N. et al., 2016). За оцінками експертів, у близько 45% жителів Австралії у віці 18–85 років протягом життя виявляли певний психічний розлад (Karel M.J. et al., 2012). Крім того, за оцінками експертів, кількість зафіксованих психічних розладів зросла за останні роки і продовжує збільшуватися. Переважну частину психічної патології, що виявляють, становлять невротичні розлади. За даними популяційних досліджень, у 20–40% пацієнтів, які звернулися за первинною медичною допомогою, виявляють амбулаторно симптоми невротичних розладів.

Невротичні розлади — це ціла група психічних розладів, що включає неврози, фобії, панічні та соматоформні розлади, генералізований тривожний розлад, постстресові реакції і порушення адаптації. Найбільш високий ризик розвитку невротичних розладів спостерігається у осіб працездатного віку, жінок, осіб з низьким рівнем освіти, а також у вдів/вдівців та осіб, які нещодавно пережили розлучення. Необхідно враховувати, що невротичний розлад впливає не лише на здоров'я та якість життя самого пацієнта, а й на його найближче оточення (Ni S. et al., 2015).

Невроз — один з найпоширеніших невротичних розладів. Симптоми неврозів характеризуються оборотністю. Основні симптоми неврозу включають:

• підвищене занепокоєння;
• напруженість;
• схильність сприймати події у негативному ключі, панікувати, скаржитися оточуючим;
• порушення соціальної адаптації;
• порушення контролю власних бажань та потягів;
• засмученість, відчуття пригніченості;
• порушення здатності справлятися зі стресовими ситуаціями.

Важливою особливістю при терапії пацієнтів з неврозами та неврозоподібними захворюваннями є те, що багато хворих побоюються засудження оточення і не звертаються за допомогою до психіатрів (Holubova M. et al., 2019). У багатьох випадках пацієнти займаються самолікуванням або консультуються з лікарями первинної ланки (сімейні лікарі, терапевти).

Механізми дії психолептичних препаратів

Психолептичні препарати мають різну хімічну будову та, відповідно, різні механізми дії   та фармакологічні ефекти. Найвищий попит характерний для безрецептурних заспокійливих препаратів.

Так, до складу значної кількості безрецептурних препаратів із заспокійливою, протитривожною дією входить фенобарбітал. Наприклад, широко застосовується препарат, що містить у якості діючих речовин ефір α-бромізовалеріанової кислоти, ментол в ментиловому ефірі кислоти ізовалеріанової та фенобарбітал. Фенобарбітал підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до гамма-аміномасляної кислоти, що призводить до розвитку неселективного пригнічувального ефекту на центральну нервову систему (ЦНС) (Suddock J.T., Cain M.D., 2018). Препарати, що містять фенобарбітал, є заспокійливими засобами, що швидко діють, проте при тривалому прийомі можуть викликати звикання.

Препарати з кореня валеріани застосовують у формі густого екстракту в таблетках, настою, настоянки; екстракт кореня валеріани входить до складу значної кількості комплексних препаратів. Фармакологічно активними компонентами кореня валеріани є ефірні олії, ряд алкалоїдів, валеріанова кислота. Екстракт кореня валеріани знижує збудливість ЦНМ. Крім седативної, протитривожної дії, препарати валеріани впливають на вазомоторні центри стовбура головного мозку (Шток В.І., 2006). Седативний ефект валеріани розвивається повільно. Також препарати валеріани мають слабкий спазмолітичний ефект.

Інший широко застосовуваний у терапії пацієнтів з невротичними розладами препарат рослинного походження — це трава собачої кропиви. Дія трави собачої кропиви зумовлена вмістом ряду біологічно активних речовин, включаючи стероїдні глікозиди, ефірну олію, стахідрин, алкалоїд леопурин, флавоноїди (кверцетин, рутин, квінквелозид), провітамін А, аскорбінову кислоту, сапоніни, цукор, барвники і дубильні речовини, гіркоти, мінеральні речовини. Трава собачої кропиви знижує інтенсивність процесів збудження в ЦНС і посилює процеси гальмування. Таким чином, препарати собачої кропиви виявляють седативну дію, сприяють нормалізації сну, зниженню артеріального тиску. При цьому трава собачої кропиви не викликає звикання навіть при тривалому застосуванні.

Інший широко застосовуваний безрецептурний седативний засіб — настоянка кореня та трави півонії. Коріння та трава півонії містять різні монотерпеноїди, тритерпеноїди, стероїди, алкалоїди та флавоноїди, а також монотерпеновий глікозид пеоніфлорин (Zhang X. et al., 2019). Крім седативної дії, препарати півонії мають протисудомний, протизапальний, антиоксидантний та тонізуючий ефект, а також сприяють поліпшенню мікроциркуляції (викликають зниження агрегації тромбоцитів та згортання крові) (Kim K., IPark K.-Il, 2019).

Широко застосовується в терапії пацієнтів з неврозами, неврозоподібними та тривожними розладами екстракт пасифлори. Екстракт пасифлори містить алкалоїди (гарман, гармін, гармол), флавоноїди (вітексин, кверцетин), а також кумарини, хінони та ін. Екстракт пасифлори проявляє седативну дію, оскільки знижує збудливість ЦНС та гальмує проведення нервових імпульсів у ЦНС. Препарати, що містять екстракт пасифлори, також сприяють нормалізації настрою, зниженню тривожності та полегшенню засинання.

Якщо виникла неврозоподібна симптоматика і необхідно купити заспокійливе, слід звернути увагу на рослинні моно- і комплексні препарати (наприклад препарат, що містить екстракт кореня валеріани, листя меліси, листя м'яти перцевої; засіб, що містить екстракт кореня валеріани та екстракт шишок хмелю або препарат, що містить екстракт кореневищ з корінням валеріани і екстракт трави звіробою), які відпускаються без рецепта. Пацієнтам із занепокоєнням, дратівливістю та напруженістю, порушеннями сну у поєднанні з підвищенням артеріального тиску, відчуттям перебоїв у роботі серця, що виникає у стресових ситуаціях, може бути рекомендований препарат, що містить екстракти листя, плодів та квітів глоду, трави собачої кропиви, листя меліси.

Необхідно пам'ятати, що за відсутності ефекту застосування безрецептурних заспокійливих препаратів, необхідно звернутися до лікаря. Оскільки зволікання з встановленням коректного діагнозу може посилювати тяжкість симптомів.