Що таке паркінсонізм та хвороба Паркінсона?
Паркінсонізм - це синдром, для якого характерним є наявність тремору, ригідності, акінезії або брадикінезії та втрата постуральних реакцій (Okun M.S., Lang A.E., 2020). Виникнення зазначених симптомів пов'язане зі зниженням активності дофаміну в головному мозку.
Класифікація паркінсонізму:
- первинний, або ідіопатичний паркінсонізм, або хвороба Паркінсона;
- вторинний, або набутий паркінсонізм, включаючи постенцефалітичний паркінсонізм, ятрогенний (пов'язаний із застосуванням лікарських засобів) та симптоми, пов'язані з отруєнням марганцем;
- синдроми «паркінсонізм плюс», за яких синдром паркінсонізму є характерною ознакою інших нейродегенеративних захворювань, таких як прогресуючий супрануклеарний (над'ядерний) параліч та мультисистемна атрофія.
Термін «паркінсонізм» часто використовується для позначення ідіопатичної форми, тобто хвороби Паркінсона.
Причиною хвороби Паркінсона та постенцефалітичного паркінсонізму називають дефіцит стріарного дофаміну в базальних гангліях внаслідок втрати нейронів чорної субстанції (substantia nigra).
Дефіцит стріарного дофаміну є причиною втрати нормального функціонального балансу між дофамінергічною та холінергічною активністю, тому метою фармакотерапії при паркінсонізмі є підвищення дофамінергічної активності та/або зниження холінергічної активності (Martindale. The Complete Drug Reference, 2014).
Які препарати застосовують?
Фармакотерапія при паркінсонізмі та хворобі Паркінсона спрямована на відновлення нормального балансу між дофамінергічною та холінергічною активністю у центральній нервовій системі.
Це досягається за допомогою різних груп лікарських препаратів для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона.
Дофамінергічні препарати діють за рахунок механізму безпосереднього заміщення дофаміну шляхом уповільнення процесів метаболізму ендогенного дофаміну, прямої стимуляції дофамінових рецепторів або посилення вивільнення ендогенного дофаміну.
Часто для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона застосовують комбінації лікарських засобів з різним механізмом дії для досягнення оптимального контролю її перебігу.
Леводопа - найефективніший симптоматичний фармакотерапевтичний засіб. За рахунок реакції декарбоксилювання відбувається трансформація леводопи у дофамін, та, на відміну від дофаміну, леводопа здатна проникати через гематоенцефалічний бар'єр, таким чином, вона є джерелом дофаміну в головному мозку.
Леводопу зазвичай призначають пацієнтам у комбінації з інгібіторами периферичної ДОФА-декарбоксилази, такими як бенсеразид або карбідопа (лікарські засоби для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона).
Зазначені фармакотерапевтичні засоби не здатні проникати через гематоенцефалічний бар'єр, тому вони лише попереджують екстрацеребральну (поза головним мозком) трансформацію леводопи у дофамін.
Зазначений механізм дії бенсеразиду та карбідопи дозволяє досягати ефективної концентрації дофаміну в головному мозку за нижчих доз леводопи, а також зменшує нудоту, блювання та інші небажані явища, пов'язані з периферичним утворенням дофаміну.
На початковому етапі фармакотерапії хвороби Паркінсона у більшості пацієнтів спостерігається позитивна динаміка захворювання у відповідь на лікування леводопою. Її застосування покращує якість життя хворого.
Однак слід зазначити, що протягом 2 та більше років переваги від застосування леводопи знижуються, оскільки хвороба Паркінсона прогресує та виникають пізні ускладнення.
Окрім дискінезії та явищ з боку психіки, основною проблемою у разі тривалої фармакотерапії леводопою є зміни мобільності. У цій ситуації найчастіше спостерігаються два феномени: «виснаження» та «включення-вимикання».
Інгібітори катехол-О-метилтрансферази (КОМТ), такі як ентакапон та толкапон - селективні та зворотні інгібітори КОМТ, що чинять переважно периферичну дію.
Ці фармакотерапевтичні засоби призначають додатково пацієнтам з порушеннями, пов'язаними з прийомом комбінації леводопи та інгібіторів ДОФА-декарбоксилази.
При застосуванні комбінації леводопи та інгібітора ДОФА-декарбоксилази процес О-метилювання стає основною формою метаболізму леводопи, тому додавання до зазначеної комбінації периферичного інгібітора КОМТ здатне подовжити тривалість дії та підвищити ефективність леводопи у головному мозку, тим самим сприяючи стабілізації стану пацієнтів (Martindale. The Complete Drug Reference, 2014).
Нові препарати, які застосовують при хворобі Паркінсона
Разагілінта селегілін - селективні інгібітори моноаміноксидази типу В (нові препарати для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона), ферменту, що бере участь у метаболізмі дофаміну в головному мозку.
У разі застосування вказаних фармакотерапевтичних засобів у поєднанні з леводопою при тяжкому перебігу паркінсонізму вони допомагають знизити дозу леводопи та мають важливе значення для лікування пацієнтів зі змінами мобільності.
Терапія селегіліном здатна віддалити прийом леводопи пацієнтом на певний період.
На цей час разагілін та селегілін становлять великий інтерес у зв'язку з їх нейропротекторними ефектами.
У разі монотерапії зазначені препарати мають невелику кількість побічних ефектів (Martindale. The Complete Drug Reference, 2014).
Де можна придбати препарати для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона?
Придбати будь-який із зазначених фармакотерапевтичних засобів, включаючи нові препарати для лікування пацієнтів із хворобою Паркінсона, можна у будь-якому аптечному закладі України.