ІНДАПАМІД (INDAPAMIDUM) Діюча речовина
сульфонамідний діуретик, який фармакологічно споріднений із тіазидними діуретиками; інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок; це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу і меншою мірою - екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез; антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при дозах, при яких діуретичний ефект незначний; більш того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у пацієнтів з АГ, які перебувають на гемодіалізі; індапамід діє на рівні судин шляхом: зменшення скоротливої здатності гладких м’язів судин, що пов’язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію); стимуляція синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів); індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
есенціальна АГ у дорослих.
призначається дорослим 1 табл. по 2,5 мг вранці або табл., в/о, прол. дії по 1,5 мг 1 р/добу бажано вранці (табл. ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою), застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.
гіперчутливість до сульфонамiдів; тяжка ниркова недостатнiсть; тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопатія; гіпокаліємія.
агранулоцитоз; апластична анемія; гемолітична анемія; лейкопенія; тромбоцитопенія; гіперкальціємія; зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику; гіпонатріємія; запаморочення (вертиго); втомлюваність; головний біль; парестезія; непритомність; міопія; розмитий зір; порушення зору; аритмія; пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку; артеріальна гіпотензія; блювання; нудота; запор; сухість у роті; панкреатит; орушення функції печінки; при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії; гепатит; реакції гіперчутливості; макулопапульозні висипання; пурпура; ангіоневротичний набряк; кропив’янка; токсичний епідермальний некроліз; с-м Стівенса-Джонсона; можливе загострення існуючого г. системного червоного вовчака; реакції фоточутливості; ниркова недостатність; подовження інтервалу Q-T на електрокардіограмі; підвищення рівня глюкози крові; підвищення рівня сечової кислоти в крові; підвищення рівня печінкових ферментів.