Асиброкс (Asibrox)

Допоміжні речовини: кислота аскорбінова, натрію карбонат безводний, натрію гідрокарбонат, кислота лимонна безводна, сорбіт (Е420), макрогол 6000, натрію цитрат, сахарин натрію, ароматизатор «Лимон».

Ацетилцистеїн - 600 мг

фармакодинаміка. N-ацетилцистеїн чинить муколітичну дію. Наявність у структурі ацетилцистеїну сульфгідрильних груп сприяє розриву дисульфідних зв’язків кислих мукополісахаридів мокротиння, що призводить до деполяризації мукопротеїнів та зменшення в’язкості слизу. Препарат зберігає активність за наявності гнійного мокротиння.
Більше того, ацетилцистеїн чинить пряму антиоксидантну дію, обумовлену наявністю вільної тіолової (-SH) нуклеофільної групи, яка легко взаємодіє з електрофільними групами окисних радикалів. Зокрема, становлять інтерес сучасні дані про те, що ацетилцистеїн захищає α-антитрипсин — білок, який інгібує еластазу від руйнування під дією хлорної кислоти, вираженого окисного агента, що продукується білком мієлопероксидазою активованих фагоцитів.
Тому ацетилцистеїн можна застосовувати для лікування гострих та хронічних захворювань респіраторної системи, що супроводжуються густою та в’язкою секрецією.
Завдяки своїй молекулярній структурі ацетилцистеїн може легко проникати через клітинні мембрани. Усередині клітини ацетилцистеїн деацетилюється до L-цистеїну — амінокислоти, яка необхідна для синтезу глутатіону.
Глутатіон — це високореактивний трипептид, що є вираженим фактором внутрішньоклітинного захисту не тільки від окисних токсинів як екзогенного, так і ендогенного походження, але й від ряду цитотоксичних речовин.
Фармакокінетика. Ацетилцистеїн повністю абсорбується в разі перорального застосування. Через метаболізм у стінках кишечнику та ефект першого проходження біодоступність ацетилцистеїну при пероральному прийомі дуже низька (близько 10%). C_max в плазмі крові досягається через 1–3 год після прийому і залишається високою протягом 24 год. Ацетилцистеїн поширюється як у незміненому вигляді (20%), так і у вигляді метаболітів (80%), переважно розподіляється в печінці, нирках, легенях і бронхіальному секреті.
Об’єм розподілу ацетилцистеїну — 0,33–0,47 л/кг. Зв’язування з білками становить близько 50% через 4 год після прийому і зменшується до 20% через 12 год. Ацетилцистеїн після перорального застосування швидко метаболізується в стінках кишечнику і печінки.
Близько 30% виділяється нирками. T_½ N-ацетилцистеїну становить 6,25 год.

• лікування гострих та хронічних захворювань бронхолегеневої системи, що супроводжуються підвищеним утворенням мокротиння.
• Передозування парацетамолом.

препарат призначений для перорального застосування. Таблетку шипучу слід розчинити у ¹/₃ склянки води та випити якнайшвидше. Рекомендується приймати після їди. Для посилення муколітичного ефекту ацетилцистеїну рекомендується додаткове вживання рідини.
Таблетки шипучі по 200 мг
Дорослі та діти віком від 12 років. Препарат застосовувати в дозі 400–600 мг/добу, розподілені на 1–3 прийоми.
Діти віком 6–12 років. Препарат застосовувати в дозі 400–600 мг/добу, розподілені на 1–3 прийоми.
Діти віком 2–6 років. Препарат застосовувати в дозі 200–400 мг/добу, розподілені на 1–3 прийоми.
Таблетки шипучі по 600 мг
Дорослі та діти віком від 12 років. Препарат застосовувати в дозі 600 мг 1 раз на добу.
Тривалість курсу лікування лікар визначає індивідуально, залежно від характеру захворювання (гостре або хронічне).
Передозування парацетамолом. У перші 10 год після прийому токсичної речовини слід якнайшвидше застосувати препарат з розрахунку 140 мг/кг маси тіла, далі з розрахунку 70 мг/кг маси тіла кожні 4 год протягом 1–3 діб.
Препарат слід прийняти без зволікання, відразу ж після приготування р-ну.

• підвищена чутливість до ацетилцистеїну, інших препаратів з подібною хімічною будовою або інших компонентів препарату.
• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча.
• Дитячий вік до 2 років.

під час застосування ацетилцистеїну повідомлялося про побічні реакції з наступною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100; <1/10); нечасто (≥1/1000; <1/100); рідко (≥1/10 000; <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту неможливо визначити за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: невідомо — анемія.
З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість; дуже рідко — анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль.
З боку органів слуху та лабіринту: нечасто — дзвін у вухах.
З боку серця: нечасто — тахікардія.
З боку судин: дуже рідко — геморагії.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко — диспное, бронхоспазм; невідомо — бронхіальна обструкція, ринорея.
З боку травного тракту: нечасто — блювання, діарея, стоматит, абдомінальний біль, нудота; рідко — диспепсія; невідомо — неприємний запах з рота.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — кропив’янка, висип, набряк Квінке, свербіж; невідомо — екзема.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто — гіпертермія; невідомо — набряк обличчя.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто — знижений АТ.
У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом ацетилцистеїну повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, такі як, наприклад, синдром Стівенса — Джонсона і синдром Лаєлла. У більшості випадків як мінімум ще один лікарський засіб може з більшою ймовірністю бути причиною появи шкірно-слизового синдрому. Тому при появі будь-яких нових змін на шкірі або слизових оболонках слід звернутися до лікаря та негайно припинити застосування препарату.
Відзначалися випадки зниження агрегації тромбоцитів, але клінічне значення цього не визначено.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, є надзвичайно важливими. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

хворі на БА повинні знаходитися під суворим контролем під час лікування через можливий розвиток бронхоспазму. У разі виникнення бронхоспазму застосування препарату слід негайно припинити.
Муколітичні засоби можуть викликати бронхіальну обструкцію у дітей віком до 2 років. Внаслідок фізіологічних особливостей дихальної системи у дітей цієї вікової групи здатність очищення секреції дихальних шляхів обмежена. Тому муколітичні засоби не слід застосовувати у дітей віком до 2 років.
Застосування ацетилцистеїну, головним чином на початку лікування, може спричинити розрідження бронхіального секрету і збільшити його об’єм. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідні постуральний дренаж і бронхоаспірація.
Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо в разі одночасного прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.
Препарат застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями печінки або нирок для уникнення накопичення азотовмісних речовин в організмі.
Ацетилцистеїн впливає на метаболізм гістаміну, тому препарат не слід призначати довготривало пацієнтам з непереносимістю гістаміну, оскільки це може призвести до появи симптомів непереносимості (головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).
Можливий сірчаний запах не є ознакою зміни препарату, а є специфічним для діючої речовини.
Лікарський засіб містить сорбіт. У разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати цей лікарський засіб.
Лікарський засіб Асиброкс 200 мг містить 403,1 мг натрію. Лікарський засіб Асиброкс 600 мг містить 356,8 мг натрію. Кількість натрію слід врахувати при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок або які перебувають на дієті з низьким вмістом натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Клінічні дані про застосування ацетилцистеїну у вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямих чи непрямих негативних впливів на вагітність, ембріофетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.
Інформація про проникнення ацетилцистеїну в грудне молоко відсутня.
У період вагітності та годування грудьми застосовувати препарат слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Діти. Таблетки шипучі по 200 мг застосовувати у дітей віком від 2 років. Таблетки шипучі по 600 мг застосовувати у дітей віком від 12 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Немає підтвердження, що ацетилцистеїн впливає на швидкість реакції та здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

дослідження взаємодії ацетилцистеїну з іншими лікарськими засобами проводили тільки за участю дорослих.
Не слід одночасно застосовувати ацетилцистеїн з протикашльовими засобами, оскільки зниження кашльового рефлексу може призвести до скупчення секрету.
Активоване вугілля може знизити ефект ацетилцистеїну.
При одночасному застосуванні з такими антибіотиками, як тетрацикліни (за винятком доксицикліну), ампіцилін, амфотерицин В, цефалоспорини, аміноглікозиди, можлива їх взаємодія з тіоловою групою ацетилцистеїну, що призводить до зниження активності обох препаратів. Тому інтервал між застосуванням цих засобів має становити не менше 2 год. Це не стосується цефіксиму та лоракарбефу.
При одночасному прийомі нітрогліцерину та ацетилцистеїну виявлені значна артеріальна гіпотензія і розширення скроневої артерії з можливим нападом головного болю. У разі необхідності одночасного застосування препарату з нітрогліцерином у пацієнтів слід контролювати артеріальну гіпотензію, яка може мати тяжкий характер, і слід попередити їх про можливість виникнення головного болю.
Ацетилцистеїн може бути донором цистеїну та підвищувати рівень глутатіону, який сприяє детоксикації вільних радикалів кисню та певних токсичних речовин в організмі.
Вплив на лабораторні дослідження. Ацетилцистеїн може впливати на результати колориметричного дослідження саліцилатів та визначення кетонових тіл у сечі.
Несумісність. При розчиненні ацетилцистеїну слід користуватися скляним посудом, уникати контакту з металевими та гумовими поверхнями.
Не рекомендується розчинення в одній склянці ацетилцистеїну з іншими засобами.

немає даних про випадки передозування при пероральному застосуванні ацетилцистеїну. Добровольці приймали 11,6 г ацетилцистеїну на добу протягом 3 міс без виникнення будь-яких серйозних побічних реакцій.
Ацетилцистеїн при застосуванні в дозах 500 мг/кг/добу не спричиняє передозування.
Симптоми. Передозування може проявлятися шлунково-кишковими симптомами, такими як нудота, блювання і діарея.
Лікування. Специфічного антидоту при отруєнні ацетилцистеїном немає, терапія симптоматична.

при температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.