0
UA | RU

НООТРОПІЛ (NOOTROPIL®)

UCB Pharma

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Пірацетам800 мг
№ UA/0054/04/02 від 25.02.2020
За рецептом
РечовинаКількість
Пірацетам1200 мг
Допоміжні речовини: макрогол 6000, кремнію ангідрид колоїдний (аеросил r 972).
№ UA/0054/04/01 від 25.02.2020
За рецептом
РечовинаКількість
Пірацетам200 мг/мл
Допоміжні речовини: натрію ацетат, кислота оцтова льодяна, вода для ін'єкцій.
№ UA/0054/01/01 від 13.04.2020
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Актуальна інформація

Ноотропіл (INN — piracetamum) належить до групи ноотропів і містить як діючу речовину пірацетам (2-оксо-пірролілінацетамід). У неврологічній практиці Ноотропіл застосовується вже майже півстоліття, почавши свою історію з 1972 р.

Циклічна похідна γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) пірацетам є першим представником нейрометаболічних стимуляторів, проте він ще й досі широко призначається та викликає інтерес дослідників.

Пірацетам здатний покращувати порушений реґіонарний церебральний кровотік та утилізацію кисню клітинами головного мозку, а також проникність клітинної та мітохондріальної мембран для проміжних ланок циклу Кребса (Malykh A.G., Sadaie M.R., 2010). Виявлено нейропротекторний ефект пірацетаму, що забезпечує захист нейронів головного мозку від загибелі в експериментальних тварин (Kum N.Y. et al., 2018; Sivarama Raju K. et al., 2018). Також пірацетам виявляє антиоксидантну та антиапоптотичну активність і може відновлювати порушену морфологію нейронів, спричинену дією ліпополісахариду (ЛПС) (Sivarama Raju K. et al., 2018). Крім того, ймовірно, пірацетам має нейропротекторні властивості в моделях геморагічного шоку (Verma D.K. et al., 2015).

Терапія пірацетамом покращує метаболізм у тканинах головного мозку та, відповідно, розумову діяльність, зокрема здатність до навчання (сприйняття та запам’ятовування нової інформації) та пам’ять. Проте при цьому він не зареєстрований як лікарський препарат у багатьох країнах, зокрема Західної Європи, та в США.

Дослідження механізмів дії пірацетаму

Було продемонстровано, що пірацетам змінює фізичні властивості плазматичної мембрани, підвищуючи її проникність та захищаючи клітини від впливу гіпоксії. За рахунок вказаних процесів підвищується деформація еритроцитів і нормалізуються агрегаційні властивості тромбоцитів. Таким чином пірацетам викликає антитромботичний ефект і нормалізує реологічні параметри крові. Здатність відновлювати фізіологічні властивості клітинних мембран пояснюється взаємодією молекули пірацетаму з мембранними фосфоліпідами та може пояснити його ефективність при різноманітних неврологічних розладах — від деменції і запаморочення до міоклонусу та інсульту (Winnicka K. et al., 2005).

Однак стосовно покращення когнітивних функцій при деменції на фоні введення пірацетаму переконливі дані відсутні. Необхідні подальші дослідження можливості його застосування у пацієнтів із вказаними порушеннями (Flicker L., Grimley Evans J., 2001).

Незважаючи на тривалий період практичного застосування пірацетаму, чіткий механізм його дії залишається недостатньо вивченим. Групою індійських та американських вчених (Verma D.K. et al., 2018) було проведено дослідження на щурах, присвячене вивченню ролі каспазонезалежного шляху в нейропротекції, опосередкованій пірацетамом. Введення експериментальним тваринам ЛПС викликало значні зміни параметрів, пов’язаних з окиснювальним стресом, таких як вміст глутатіону, активність глутатіонредуктази та посилення процесів перекисного окиснення ліпідів, а також підвищення експресії запальних цитокінів та активації астроцитів. Крім того, при введенні ЛПС відмічали підвищення продукції активних форм кисню та виснаження мембранного потенціалу мітохондрій, проте ці негативні явища послаблювалися при застосуванні пірацетаму. Пірацетам також значно зменшував викликану введенням ЛПС транслокацію мітохондріального резидентного фактору, що індукує апоптоз, та ендонуклеази G з цитозолю в ядро. Крім того, під дією пірацетаму інгібувалися індуковані ЛПС фрагментація ДНК та підвищення рівня полімерази-1. У сукупності результати даного дослідження демонструють, що пірацетам забезпечує захист нейронів від запальних реакцій, викликаних ЛПС, та клітинної загибелі; також отримані докази ролі каспазонезалежного шляху в нейропротекції, опосередкованій пірацетамом.

Дещо раніше цими ж вченими було проведено дослідження на щурах, присвячене впливу пірацетаму на викликаний ротеноном окиснювальний стрес. У дослідженні були використані тестові системи ex vivo та in vivo. Щурам вводили пірацетам (600 мг/кг маси тіла перорально) протягом 7 днів до введення ротенону (12 мкг внутрішньовентрикулярно). Окиснювальний стрес, індукований ротеноном, оцінювали через 1 та 24 год після його введення. Дослідження in vivo продемонструвало, що попереднє застосування пірацетаму забезпечувало значний захист від спричиненого ротеноном зниження рівня глутатіону та підвищення вмісту малонового діальдегіду, суттєво послаблюючи таким чином окиснювальний стрес. Дане дослідження продемонструвало здатність пірацетаму посилювати антиоксидантну здатність клітин головного мозку, що пояснює ефективність його застосування при когнітивних порушеннях та іншій неврологічній патології (Verma D.K. et al., 2015).

Вивчення ефективності пірацетаму в різних клінічних ситуаціях

В огляді літератури, підготовленому дослідниками із США (Malykh A.G., Sadaie M.R., 2010), було проаналізовано та узагальнено дані щодо ефективності застосування пірацетаму в різноманітних клінічних ситуаціях. Хоча пірацетам, згідно з отриманими результатами, не продемонстрував довготривалих переваг для лікування помірних когнітивних порушень, у нещодавніх дослідженнях було встановлено його нейропротекторний ефект при застосуванні під час операції коронарного шунтування. Пірацетам також продемонстрував ефективність у терапії когнітивних розладів цереброваскулярного та травматичного походження; однак його загальний вплив на зменшення вираженості депресії та тривоги був значнішим, ніж на покращення пам’яті. Крім того, відмічена ефективність пірацетаму в складі комплексної терапії міоклонус-епілепсії та пізньої дискінезії.

Вплив шуму — це одна з провідних причин зниження слуху. Перш за все, відіграє роль акустична травма на виробництві, проте вказана проблема зачіпає і мешканців мегаполісів, котрі також піддаються постійному впливу шуму. Група турецьких вчених вивчала вплив парентерального введення пірацетаму на гістопатологічні зміни структур внутрішнього вуха (завитки) у щурів після акустичної травми (Kum N.Y. et al., 2018). Так, 18 щурів-альбіносів лінії Вістар піддавалися впливу шуму протягом 8 год у вільному середовищі. Частині експериментальних тварин проводили щоденні внутрішньоочеревинні ін’єкції пірацетаму, у той час як контрольна група отримувала ін’єкції фізіологічного розчину. За результатами дослідження ефектів апоптозу у внутрішніх та зовнішніх волоскових клітинах, а також порівняння порогу отоакустичної емісії викривлення серед груп встановлено позитивний вплив пірацетаму на відновлення пошкоджених внаслідок акустичної травми структур внутрішнього вуха в експериментальних тварин (Kum N.Y. et al., 2018).

Запаморочення є дуже поширеною скаргою, проте пошуки оптимальної терапії цього стану все ще тривають. Група вчених із Ірану вивчала можливості застосування пірацетаму для лікування периферичного запаморочення. У дослідженні взяли участь 100 пацієнтів (62% — жінки) із відповідними скаргами. Середній вік пацієнтів становив 54,72±14,09 року. Відповідно до отриманих результатів пероральне застосування пірацетаму є потенційно корисним засобом у лікуванні периферичного запаморочення при незначній кількості побічних ефектів (Dolatabadi A. et al., 2019).

Вважається, що пірацетам підтримує метаболізм клітин головного мозку в умовах недостатності кисню. На цій основі було висловлено припущення щодо можливості попередження за допомогою пірацетаму будь-яких несприятливих наслідків для дитини в результаті дистресу плода під час пологів. Було проведено дослідження за участю 96 вагітних. Оцінювали вплив пірацетаму на показники дистресу плода в пологах, спосіб розродження та виникнення побічних ефектів у новонароджених. Лікування пірацетамом було пов’язане з тенденцією до зменшення потреби в кесаревому розтині та покращеними наслідками для новонароджених (рівень вираженості респіраторних проблем та ознак гіпоксії). У ході дослідження не отримано повідомлень про побічні дії пірацетаму. Проте автори підкреслюють обмеженість отриманих даних та необхідність проведення більш широких досліджень, перш ніж рекомендувати пірацетам до клінічного застосування у вказаних випадках (Hofmeyr G.K., Kulier R., 2012).

В одному з нещодавніх оглядів, присвячених пірацетаму, розглядалася можливість його застосування у хворих на серпоподібноклітинну анемію (Al Hajeri A., Fedorowicz Z., 2016). Серпоподібноклітинна анемія — одне з найбільш поширених генетичних захворювань (носіями гена цієї патології є, за підрахунками, щонайменше 250 млн осіб у всьому світі). Порушення структури гемоглобіну при вказаному захворюванні та, як наслідок, патологічна форма еритроцитів призводять до закупорювання капілярів і розвитку кризів, що характеризуються больовими відчуттями та пошкодженням внутрішніх органів, таких як головний мозок, печінка та селезінка. Зазвичай лікування кризів при серпоподібноклітинній анемії є симптоматичним і включає введення знеболювальних засобів та інфузію рідини з метою покращення реологічних властивостей крові. Дослідження пірацетаму in vitro показали, що він попереджає агрегацію тромбоцитів, випадіння еритроцитів в осад у капілярах і покращує плинність крові. Відповідно до останніх досліджень in vivo пірацетам, ймовірно, здатний попереджувати виникнення кризів при серпоподібноклітинній анемії. Необхідними є подальші дослідження, проте, за даними, які існують на сьогодні, пірацетам має потенціал знижувати частоту вказаних больових кризів і їхню тяжкість. При цьому побічні ефекти під час прийому пірацетаму виникають нечасто і не є серйозними (так, з 169 учасників дослідження лише один повідомив про виникнення запаморочення).

Викликані стресом розлади харчової поведінки призводять до розвитку тривожних станів, когнітивних порушень і дефіциту пам’яті, що пов’язане з підвищенням рівня кортикостерону в плазмі крові та вмісту глутамату в гіпоталамусі та прифронтальній корі. Крім того, в указаних зонах визначається дисбаланс дофаміну. У дослідженні оцінювали вплив пірацетаму на розлад харчової поведінки в самок лабораторних щурів при введенні його в дозі 200 мг/кг маси тіла внутрішньоочеревинно. За результатами дослідження, пірацетам значно знижував переїдання у тварин та зменшував пов’язане з цим збільшення маси тіла, регулював рівні нейротрансмітерів. Пірацетам також зумовлював анксіолітичний ефект і зменшував когнітивний дефіцит, що спостерігався при розладах харчової поведінки. Ці доклінічні дані потребують подальших досліджень, проте вони вказують на потенціальну можливість застосування пірацетаму в лікуванні розладів харчової поведінки у людей (Hussain Y., Krishnamurthy S., 2018).

Висновки

Останніми роками підвищився інтерес до ноотропних препаратів. Вони широко призначаються спеціалістами охорони здоров’я при широкому спектрі неврологічної патології.

Ноотропіл — популярний препарат із групи справжніх ноотропів, що характеризується низкою позитивних ефектів та широкими можливостями для клінічного застосування. Встановлено, що Ноотропіл покращує інтелектуально-мнестичні функції, впливає на нейротрансмісію, не обмежуючись лише одним типом нейромедіатора. Експериментальні дослідження застосування Ноотропілу показали вибіркове покращення під його впливом дослідницької поведінки та адаптації у лабораторних тварин (Ковалев Г.И., 2008).

Активний фармацевтичний інгредієнт Ноотропілу пірацетам відрізняє добра переносимість поряд з мінімумом побічних ефектів, що підтверджено результатами багатьох досліджень. Вивчення механізмів дії пірацетаму та клінічні дослідження його ефектів продовжуються.

Інструкція МОЗ

Ноотропіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою 800 мг,таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1200 мг, UCB Pharma (Бельгія)

Склад

діюча речовина: piracetam;

1 таблетка містить 800 або 1200 мг пірацетаму;

допоміжні речовини: макрогол 6000, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, опадрай Y-1–7000 (гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (Е 171), макрогол 400), опадрай OY-S-29019 (гіпромелоза (Е 464), макрогол 6000).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: продовгуваті таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з рискою з обох боків; з одного боку таблетки нанесено відтиск «N» по обидва боки від риски.

Фармакотерапевтична група

Психостимулюючі та ноотропні засоби.

Код АТХ N06B X03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Пірацетам є ноотропним засобом, тобто психотропним препаратом, що безпосередньо покращує ефективність когнітивних функцій. Механізмів впливу препарату на центральну нервову систему, ймовірно, кілька: зміна швидкості поширення збудження в головному мозку; посилення метаболічних процесів у нервових клітинах; поліпшення мікроциркуляції шляхом впливу на реологічні характеристики крові без судинорозширювальної дії. Тривале або одноразове застосування пірацетаму пацієнтам з церебральною дисфункцією призводить до значних змін на електроенцефалограмі, які демонструють підвищення уважності та покращення когнітивної функції (підвищена α- та β-активність і знижена δ-активність).

Пірацетам пригнічує гіперагрегацію активованих тромбоцитів. У разі патологічної ригідності еритроцитів пірацетам підвищує їхню здатність до фільтрації та еластичність. Пірацетам чинить протекторну і відновлювальну дію при порушенні функцій головного мозку внаслідок гіпоксії, інтоксикації та електрошокової терапії.

Пірацетам застосовують як монопрепарат або у складі комплексного лікування кортикальної міоклонії для зниження вираженості провокуючого фактора — вестибулярного нейроніту.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального застосування пірацетам швидко та майже повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить майже 100%.

Після одноразового введення 2 г препарату Сmax досягається у плазмі крові через 30 хвилин, а у спинномозковій рідині — протягом 2–8 годин і становить 40–60 мкг/мл.

Розподіл

Пірацетам не зв’язується з білками плазми крові, а видимий об’єм розподілу пірацетаму — майже 0,6 л/кг. Пірацетам розподіляється по всіх тканинах та проникає через гематоенцефалічний, плацентарний бар’єри і мембрани, які використовуються при гемодіалізі. Пірацетам накопичується в тканинах кори головного мозку, переважно в лобних, тім’яних та потиличних зонах, мозочку і базальних гангліях.

Біотрансформація

Пірацетам є активним у незміненому вигляді та не метаболізується у тварин.

Виведення

Період напіввиведення препарату з крові становить 4–5 годин і 6–8 годин — зі спинномозкової рідини. Цей період може подовжуватися при нирковій недостатності. Пірацетам виводиться нирками. Виводиться із сечею практично повністю (понад 95%) через 30 годин. Нирковий кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 86 мл/хв.

Клінічні характеристики

Показання

Дорослі:

  • симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами, за винятком діагностованої деменції (слабоумства);
  • лікування кортикальної міоклонії як монопрепарат або у складі комплексної терапії. Для перевірки чутливості до пірацетаму можна провести пробний курс лікування протягом обмеженого періоду часу.

Протипоказання

Підвищена чутливість до пірацетаму або похідних піролідону, а також до інших компонентів препарату.

Гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт).

Термінальна стадія ниркової недостатності.

Хорея Хантінгтона.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тиреоїдні гормони

При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами (Т34) можлива підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну.

Аценокумарол

Клінічні дослідження показали, що у хворих з тяжким перебігом рецидивуючого тромбозу застосування пірацетаму у дозах 9,6 г/добу не впливало на дозування аценокумаролу для досягнення значення INR 2,5–3,5, але при його одночасному застосуванні відзначалося значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, вивільнення β-тромбоглобуліну, рівня фібриногену, факторів Віллібрандта (VIII: C; VIII: vW: Ag; VIII: vW: Rco), в’язкості цільної крові і плазми.

Фармакокінетичні взаємодії

Імовірність зміни фармакокінетики пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки приблизно 90% препарату виводиться в незміненому вигляді з сечею.

In vitro пірацетам не пригнічує основні ізоформи цитохрому Р450 печінки людини CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 4А9/11 у концентраціях 142, 426, 1422 мкг/мл.

При концентрації 1422 мкг/мл відзначено незначне пригнічення CYP2A6 (21%) і ЗА4/5 (11%). Однак рівень Кі для інгібіції цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що піддаються біотрансформації цими ферментами, малоймовірна.

Протиепілептичні лікарські засоби

Застосування пірацетаму в дозі 20 мг/добу щоденно протягом 4 тижнів і більше не змінювало криву концентрації і максимальну концентрацію (Сmax) протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, натрію вальпроат) у хворих на епілепсію, які отримують стабільні дози.

Алкоголь

Сумісний прийом з алкоголем не впливав на рівень концентрації пірацетаму у плазмі крові, і концентрація алкоголю не змінювалася при застосуванні 1,6 г пірацетаму.

Особливості застосування.

Вплив на агрегацію тромбоцитів

У зв’язку з тим, що пірацетам знижує агрегацію тромбоцитів (див. розділ «Фармакодинаміка»), необхідно з обережністю призначати препарат хворим з порушенням гемостазу, станами, що можуть супроводжуватися крововиливами (виразка шлунково-кишкового тракту), під час значних хірургічних операцій (включаючи стоматологічні втручання), хворим із симптомами тяжкої кровотечі або хворим, які мають в анамнезі геморагічний інсульт; пацієнтам, які застосовують антикоагулянти, тромбоцитарні антиагреганти, включаючи низькі дози ацетилсаліцилової кислоти.

Порушення функції нирок

Препарат виводиться нирками, тому необхідно особливу увагу приділяти хворим з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

При довготривалій терапії у хворих літнього віку рекомендується регулярний контроль показників функції нирок, за необхідності коригують дозу залежно від результатів дослідження кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Переривання застосування

При лікуванні хворих на кортикальну міоклонію слід уникати різкого переривання лікування у зв’язку із загрозою генералізації міоклонії або виникнення судом.

Попередження, пов’язані із вмістом допоміжних речовин

Препарат містить 2 ммоль (46 мг) натрію в розрахунку на 24 г пірацетаму. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують дієту з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на побічні реакції, що спостерігаються при застосуванні цього лікарського засобу, вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами можливий, і це слід враховувати.

Спосіб застосування та дози

Ноотропіл, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, можна приймати незалежно від прийому їжі. Застосовують препарат перорально, запиваючи невеликою кількістю води.

Дорослі.

Лікування станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами

Рекомендована добова доза становить 2,4–4,8 г. Зазвичай дозу розподіляють на 2–3 прийоми.

Лікування кортикальної міоклонії

Початкова добова доза становить 7,2 г, яку збільшують на 4,8 г кожні три або чотири дні до максимальної дози 24 г, яку розподіляють на два або три прийоми. Лікування іншими антиміоклонічними засобами підтримується у попередньо призначених дозах. Залежно від отриманого терапевтичного ефекту, якщо можливо, слід знизити дозу інших антиміоклонічних лікарських засобів.

Лікування продовжують до зникнення симптомів захворювання. У пацієнтів з гострим перебігом захворювання з часом може спостерігатися спонтанне покращення, тому кожні 6 місяців слід робити спробу знизити дозу або відмінити лікування препаратом. З цією метою дозу пірацетаму знижують на 1,2 г кожні два дні (кожні три або чотири дні у разі синдрому Ланца — Адамса з метою попередження раптового рецидиву або виникнення судом, пов’язаних з відміною препарату).

Особливі групи пацієнтів

Застосування пацієнтам літнього віку

Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з діагностованими або підозрюваними розладами функції нирок (див. розділ «Дозування хворим з порушенням функції нирок»). При довготривалому лікуванні у разі необхідності таким пацієнтам потрібно контролювати кліренс креатиніну з метою адекватної корекції дози.

Дозування хворим з порушенням функції нирок

Оскільки препарат виводиться з організму нирками, слід виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю, у таких пацієнтів рекомендується контролювати функцію нирок.

Збільшення періоду напіввиведення безпосередньо пов’язано з погіршенням функції нирок і кліренсу креатиніну. Це також стосується пацієнтів літнього віку, у яких виведення креатиніну залежить від віку. Інтервал між прийомами потрібно скоригувати на основі функції нирок.

Розрахунок дози проводять на основі оцінки кліренсу креатиніну у пацієнта за формулою:

Ккр = (140 — вік (у роках)) × маса тіла (у кг) / 72 × С креатиніну у плазмі (мг/дл) (× 0,85 для жінок)

Лікування таким хворим призначають залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності, дотримуючись таких рекомендацій:

Ступінь ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв) Дозування
Нормальна функція нирок 80 Звичайна доза, розділена на 2 або 4 прийоми
Легкий 50–79 2/3 звичайної дози за 2–3 прийоми
Помірний 30–49 1/3 звичайної дози за 2 прийоми
Тяжкий < 30 1/6 звичайної дози одноразово
Термінальна стадія Протипоказано

Дозування хворим з порушенням функції печінки

Коригування дози не потрібне для хворих з порушенням тільки функції печінки. У разі діагностованих або підозрюваних розладів функції печінки та нирок корекцію дози проводять так, як вказано у розділі «Дозування хворим з порушенням функції нирок».

Діти.

Не застосовують.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічної дії препарату. Симптоми передозування спостерігалися при пероральному застосуванні препарату у дозі 75 г.

Лікування симптоматичне: промивання шлунка, індукція блювання. Специфічного антидота немає, можна застосовувати гемодіаліз (виведення 50–60% пірацетаму).

Побічні реакції

Побічні реакції, відмічені у ході клінічних випробувань та протягом постмаркетингового спостереження, перераховані за класами систем органів та частотою.

Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко (≥ 1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити частотуна основі доступних даних).

Постмаркетингові дані недостатні для розрахунку частоти виникнення побічних реакцій у пролікованій популяції.

З боку крові та лімфатичної системи

Частота невідома: геморагічні розлади.

З боку імунної системи

Частота невідома: гіперчутливість, анафілактоїдні реакції.

Психічні розлади

Часто: знервованість.

Нечасто: депресія.

Частота невідома: підвищена збуджуваність, тривожність, збентеження, галюцинації.

З боку нервової системи

Часто: гіперактивність.

Нечасто: сонливість.

Частота невідома: атаксія, порушення рівноваги, підвищення частоти нападів епілепсії, головний біль, безсоння, тремтіння.

З боку органів слуху та лабіринту

Частота невідома: запаморочення.

З боку травної системи

Частота невідома: абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, діарея, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Частота невідома: ангіоневротичний набряк, дерматити, кропив’янка, свербіж.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Частота невідома: підвищення сексуальної активності.

Загальні розлади

Нечасто: астенія.

Дослідження

Часто: збільшення маси тіла.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб є важливим. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Не вимагає особливих умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Невідома.

Упаковка

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 800 мг, по 15 таблеток у блістері, № 30 (15х2) у картонній пачці; або по 1200 мг, по 10 таблеток у блістері, № 20 (10х2) у картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ЮСБ Фарма С.А., Бельгія /

UCB Pharma S.A., Belgium.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Чемін дю Форіест, В-1420 Браіне-л’Аллеуд, Бельгія /

Chemin du Foriest, B-1420 Braine-l’Alleud, Belgium.

Заявник

ЮСБ Фарма С.А., Бельгія /

UCB Pharma S.A., Belgium.

Місцезнаходження заявника

Алле де ля Решерш 60, В-1070 Брюсель, Бельгія /

Allee de la Recherche 60, B-1070 Brusselles, Belgium.

Ноотропіл розчин для ін'єкцій 200 мг/мл, UCB Pharma (Бельгія)

Склад

діюча речовина: piracetam;

1 мл розчину містить 200 мг пірацетаму;

допоміжні речовини: натрію ацетат, тригідрат; кислота оцтова льодяна; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Психостимулюючі та ноотропні засоби.

Код АТХ N06B X03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Пірацетам є ноотропним засобом, тобто психотропним препаратом, що безпосередньо покращує ефективність когнітивних функцій. Механізмів впливу препарату на центральну нервову систему, ймовірно, кілька: зміна швидкості поширення збудження в головному мозку; посилення метаболічних процесів у нервових клітинах; поліпшення мікроциркуляції шляхом впливу на реологічні характеристики крові, при цьому судинорозширювальна дія відсутня.

Тривале або одноразове застосування пірацетаму пацієнтам з церебральною дисфункцією призводить до значних змін на електроенцефалограмі, які демонструють підвищення уважності та покращення когнітивної функції (підвищена α- та β-активність і знижена δ-активність).

Пірацетам пригнічує гіперагрегацію активованих тромбоцитів. У разі патологічної ригідності еритроцитів пірацетам підвищує їхню здатність до фільтрації та еластичність. Пірацетам чинить протекторну і відновлювальну дію при порушенні функцій головного мозку внаслідок гіпоксії, інтоксикації та електрошокової терапії.

Пірацетам застосовують як монопрепарат або у складі комплексного лікування кортикальної міоклонії для зниження вираженості провокуючого фактора — вестибулярного нейроніту.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після одноразового введення 2 г препарату максимальна концентрація (Сmax) досягається у плазмі крові через 30 хв, а у спинномозковій рідині — протягом 2–8 годин і становить 40–60 мкг/мл.

Розподіл

Пірацетам не зв’язується з білками плазми крові, а видимий об’єм розподілу становить майже 0,6 л/кг. Пірацетам розподіляється по всіх тканинах та проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри і мембрани, що використовуються при гемодіалізі. Пірацетам накопичується в тканинах кори головного мозку, переважно в лобних, тім’яних та потиличних зонах, мозочку і базальних гангліях.

Біотрансформація

Пірацетам є активним у незміненому вигляді та не метаболізується у тварин.

Виведення

Період напіввиведення препарату з крові становить 4–5 годин і 6–8 годин — зі спинномозкової рідини. Цей період може подовжуватися при нирковій недостатності. Пірацетам виводиться нирками у незміненому вигляді. Виводиться із сечею практично повністю (понад 95%) через 30 годин. Нирковий кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 86 мл/хв.

Клінічні характеристики

Показання

Дорослі:

  • симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами, за винятком діагностованої деменції (слабоумства);
  • лікування кортикальної міоклонії як монопрепарат або у складі комплексної терапії. Для перевірки чутливості до пірацетаму можна провести пробний курс лікування протягом обмеженого періоду часу.

Протипоказання

Підвищена чутливість до пірацетаму або похідних піролідону, а також до інших компонентів препарату.

Гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт).

Термінальна стадія ниркової недостатності.

Хорея Хантінгтона.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тиреоїдні гормони.

При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами можлива підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну.

Аценокумарол.

Клінічні дослідження показали, що у хворих з тяжким перебігом рецидивуючого тромбозу застосування пірацетаму у дозі 9,6 г/добу не впливало на дозування аценокумаролу для досягнення значення INR 2,5–3,5, але при його одночасному застосуванні відзначалося значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, вивільнення β-тромбоглобуліну, рівнів фібриногену, факторів Віллебранда (коагуляційна активність (VIII: C), ко-фактори ристоцетину (VIII: vW: Rco) та протеїну у плазмі крові (VIII: vW: Ag;)), в’язкості цільної крові і плазми.

Фармакокінетичні взаємодії.

Імовірність зміни фармакокінетики пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки приблизно 90% препарату виводиться в незміненому вигляді із сечею.

In vitro пірацетам не пригнічує основні ізоформи цитохрому Р450 людини CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 4А9/11 у концентраціях 142, 426 та 1422 мкг/мл.

При концентрації 1422 мкг/мл відзначено незначне пригнічення CYP2A6 (21%) і ЗА4/5 (11%). Однак рівень Кі для інгібіції цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що піддаються біотрансформації цими ферментами, малоймовірна.

Протиепілептичні лікарські засоби.

Застосування пірацетаму в дозі 20 г щоденно протягом 4 тижнів і більше не змінювало криву концентрації і Сmax протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, натрію вальпроату) у хворих на епілепсію, які отримують стабільні дози.

Алкоголь.

Сумісний прийом з алкоголем не впливав на рівень концентрації пірацетаму в плазмі крові, і концентрація алкоголю не змінювалась при застосуванні 1,6 г пірацетаму.

Особливості застосування.

Вплив на агрегацію тромбоцитів.

У зв’язку з тим, що пірацетам знижує агрегацію тромбоцитів (див. розділ «Фармакодинаміка»), необхідно з обережністю призначати препарат хворим з порушенням гемостазу, станами, що можуть супроводжуватися крововиливами (виразка шлунково-кишкового тракту), під час великих хірургічних операцій (включаючи стоматологічні втручання), хворим із симптомами тяжкої кровотечі або хворим, які мають в анамнезі геморагічний інсульт, пацієнтам, які застосовують антикоагулянти, тромбоцитарні антиагреганти, включаючи низькі дози ацетилсаліцилової кислоти.

Порушення функції нирок.

Препарат виводиться нирками, тому необхідно особливу увагу приділяти хворим з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку.

При довготривалій терапії у хворих літнього віку рекомендується регулярний контроль за показниками функції нирок, за необхідності коригують дозу залежно від результатів дослідження кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Відміна препарату.

При лікуванні хворих на кортикальну міоклонію слід уникати різкого переривання лікування у зв’язку із загрозою генералізації міоклонії або виникнення судом.

Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами.

Препарат містить 1 ммоль (23 мг) натрію в розрахунку на 24 г пірацетаму. Це необхідно враховувати пацієнтам, які знаходяться на дієті з контрольованим споживанням натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не слід застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

З огляду на побічні реакції, що спостерігаються при застосуванні цього лікарського засобу, вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами можливий, і це слід враховувати.

Спосіб застосування та дози

Препарат у вигляді ін’єкційного розчину застосовують при неможливості застосування пероральних форм пірацетаму. Препарат застосовують шляхом внутрішньовенної ін’єкції (вводять повільно, протягом кількох хвилин) або інфузії (застосовують протягом 24 годин безперервно).

Препарат застосовують дорослим.

Лікування станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами.

Рекомендована добова доза становить від 2,4 г до 4,8 г, які розподіляють на 2 або 3 введення.

Лікування кортикальної міоклонії.

Початкова добова доза становить 7,2 г, яку збільшують на 4,8 г кожні три або чотири дні до максимальної дози 24 г, яку розподіляють на два або три введення. Лікування іншими антиміоклонічними лікарськими засобами слід продовжувати у тих самих дозах. Залежно від отриманого терапевтичного ефекту, якщо можливо, слід знизити дозу інших антиміоклонічних лікарських засобів.

Лікування пірацетамом слід продовжувати до зникнення симптомів первинного захворювання мозку. У пацієнтів з гострим перебігом захворювання з часом може спостерігатися спонтанне покращення, тому кожні 6 місяців слід робити спробу знизити дозу або відмінити лікування препаратом. З цією метою дозу пірацетаму знижують на 1,2 г кожні два дні (кожні три або чотири дні у разі синдрому Ланца — Адамса з метою попередження раптового рецидиву або виникнення судом, пов’язаних з відміною препарату).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з діагностованими або підозрюваними розладами функції нирок (див. розділ «Пацієнти з порушенням функції нирок»). При лікуванні необхідно контролювати кліренс креатиніну з метою адекватної корекції дози таким пацієнтам у разі необхідності.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Оскільки препарат виводиться з організму нирками, слід виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю, у таких пацієнтів рекомендується контролювати функцію нирок.

Збільшення періоду напіввиведення безпосередньо пов’язано з погіршенням функції нирок і кліренсу креатиніну. Це також стосується пацієнтів літнього віку, у яких рівень виведення креатиніну залежить від віку. Інтервал між застосуванням повинен бути скоригований на основі функції нирок.

Дозу розраховують за кліренсом креатиніну з використанням такої формули:

Кліренс креатиніну = (140 — вік (у роках)) × маса тіла (у кг) / 72 × концентрація креатиніну у сироватці (мг/дл) × (0,85 для жінок)

Лікування таким хворим призначають залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності, дотримуючись таких рекомендацій:

Ступінь тяжкості ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв) Дозування
Нормальна функція нирок

(відсутня ниркова недостатність)

80 Звичайна доза, розподілена на 2 або 4 введення
Легкий 50–79 2/3 звичайної добової дози за 2–3 введення
Помірний 30–49 1/3 звичайної добової дози за 2 введення
Тяжкий < 30 1/6 звичайної добової дози одноразово
Термінальна стадія захворювання нирок Протипоказано

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Коригування дози не потрібне для хворих з порушенням тільки функції печінки. У разі діагностованих або підозрюваних розладів функції печінки та нирок корекцію дози проводять так, як вказано у розділі «Пацієнти з порушенням функції нирок».

Діти.

Не застосовують.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічної дії препарату. Симптоми передозування спостерігалися при пероральному застосуванні препарату у дозі 75 г.

Лікування симптоматичне. Специфічного антидота немає, можна застосовувати гемодіаліз (виведення 50–60% пірацетаму).

Побічні реакції

Побічні реакції, відзначені у ході клінічних випробувань та протягом постмаркетингового спостереження, перелічено за класами систем органів та частотою.

Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна оцінити частоту на основі доступних даних).

Постмаркетингові дані недостатні для розрахунку частоти виникнення побічних реакцій у пролікованій популяції.

З боку крові та лімфатичної системи.

Частота невідома: геморагічні розлади.

З боку імунної системи.

Частота невідома: гіперчутливість, анафілактоїдні реакції.

Психічні розлади.

Часто: знервованість.

Нечасто: депресія.

Частота невідома: підвищена збуджуваність, тривожність, збентеження, галюцинації.

З боку нервової системи.

Часто: гіперактивність.

Нечасто: сонливість.

Частота невідома: атаксія, порушення рівноваги, підвищення частоти нападів епілепсії, головний біль, безсоння, тремтіння.

З боку органів слуху та лабіринту.

Частота невідома: запаморочення.

З боку травної системи.

Частота невідома: абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, діарея, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Частота невідома: ангіоневротичний набряк, дерматити, кропив’янка, свербіж.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Частота невідома: підвищення сексуальної активності.

З боку судин.

Рідко: гіпотензія, тромбофлебіт.

Загальні розлади та стан місця введення.

Нечасто: астенія.

Рідко: біль у місці введення, пропасниця.

Дослідження.

Часто: збільшення маси тіла.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання реєстраційного посвідчення на лікарський засіб є важливим. Це дає змогу постійно контролювати співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Досліджень не проводилося. Не слід змішувати препарат з іншими лікарськими засобами.

Упаковка

По 5 мл в ампулах, по 6 ампул у блістері, по 2 блістери у пачці картонній. По 15 мл в ампулах, по 4 ампули у блістері, по 1 блістеру у пачці картонній.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ейсіка Фармасьютикалз С.Р.Л., Італія /

Aesica Pharmaceuticals S.R.L., Italy.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Bia Прагліа, 15 — 10044 Піанезза (ТО), Італія/

Via Praglia, 15 — 10044 Pіanezza (ТО), Italy.

Заявник

ЮСБ Фарма С.А., Бельгiя /

UCB Pharma S.A., Belgium.

Місцезнаходження заявника

Алле де ля Решерш 60, В-1070 Брюссель, Бельгія/

Allee de la Recherche 60, В-1070 Bruxelles, Belgium.

Дата додавання: 30.09.2021 р.
© Компендіум 2019

Діагнози, при яких застосовують НООТРОПІЛ

Герпетична інфекція МКХ B00.9
Депресивний епізод середнього ступеня МКХ F32.1
Дитяча геміплегія МКХ G80.2
Енцефалопатія МКХ G93.4
Інфаркт мозку, викликаний закупоркою або стенозом мозкових артерій МКХ I63.5
Інші уточнені ураження судин мозку МКХ I67.8
Інші форми хвороби Альцгеймера МКХ G30.8
Інші форми цукрового діабету з неврологічними ускладненнями МКХ E13.4
Кохлеарний неврит при інфекційних і паразитарних хворобах МКХ H94.0
Наслідки інфаркту мозку МКХ I69.3
Наслідки травми голови МКХ T90.9
Органічний галюциноз МКХ F06.0
Органічний розлад настрою (афективний) МКХ F06.3
Розумова відсталість легкого ступеня із зазначенням про відсутність або слабку вираженість порушення поведінки МКХ F70.0
Сенсоневральна туговухість МКХ H90.3
Спастичний церебральний параліч МКХ G80.0
Транзиторні тики МКХ F95.0
Хоріоїдальная неоваскуляризація (ХНВ) МКХ H35.3
Церебральний атеросклероз з гіпертензією МКХ I67.2
Цереброваскулярна хвороба, неуточнена МКХ I67.9

Рекомендовані аналоги НООТРОПІЛ:

психостимулятори, засоби для застосування при синдромі порушення уваги та гіперактивності (adhd), та ноотропні засоби
психостимулятори, засоби для застосування при синдромі порушення уваги та гіперактивності (adhd), та ноотропні засоби
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko