Мелоксикам — це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) з групи оксикамів, який застосовують у лікуванні запальних та дегенеративних захворювань суглобів та хребта. Мелоксикам впливає переважно фермент циклооксигеназу (ЦОГ)-2. Цей фермент активується при запаленні та бере участь в утворенні простагландинів, що викликають біль та набряк. Препарат меншою мірою пригнічує іншу ЦОГ — ЦОГ-1. Це важливо, тому що ЦОГ-1 виконує захисні функції: бере участь у захисті слизової оболонки шлунка та у роботі тромбоцитів. Селективність мелоксикаму не є абсолютною, тому ризик побічних ефектів повністю не виключений.

Як діє мелоксикам на організм?

Вплив мелоксикаму на організм проявляється у блокуванні арахідонового каскаду — ланцюжка реакцій, який запускає процес запалення. Фермент ЦОГ-2 запускає вироблення простагландинів клітинами імунної системи, сполучної тканини (хондроцитами) та судинної стінки, які:

  • роблять больові рецептори надчутливими;
  • розширюють судини;
  • викликають набряк;
  • підвищують температуру тіла у вогнищі ушкодження.

Мелоксикам перериває цей процес, послідовно усуваючи всі прояви запалення (больовий синдром, припухлість, місцеву гіпертермію та скутість у суглобах чи хребті).

Ключові особливості:

  • препарат діє не тільки локально в зоні запалення (периферична дія), а й впливає на проведення больового сигналу на рівні спинного мозку (центральна дія), що посилює загальний знеболювальний ефект мелоксикаму;
  • фармакокінетичні особливості забезпечують високу концентрацію діючої речовини саме в осередку запалення (у суглобовій рідині його вміст сягає близько 50% рівня у плазмі крові);
  • препарат метаболізується в печінці та виводиться з організму через нирки та кишечник приблизно в рівних частках.

Вплив мелоксикаму на шлунок

Дія лікарського засобу на шлунок пов’язана з його вибірковою (селективною) дією. В організмі існують 2 різних типи ЦОГ:

  • ЦОГ-1 — відповідає за захист слизової оболонки шлунка, підтримуючи вироблення захисного слизу та нормальний кровотік;
  • ЦОГ-2 — активується лише при запаленні.

Мелоксикам діє переважно на ЦОГ-2 і, на відміну від «класичних» НПЗП, значно слабше впливає на захисний шар шлунка, тому ризик ускладнень при його застосуванні нижчий.

Незважаючи на таку дію, препарат не вважається абсолютно безпечним. Ризик ушкодження слизової оболонки травного тракту підвищується у випадках:

  • наявності виразкової хвороби шлунка у минулому (в анамнезі);
  • поєднаного застосування з ацетилсаліциловою кислотою, іншими протизапальними засобами або гормональними препаратами (глюкокортикоїдами);
  • тривалого курсу лікування максимальними дозами (15 мг на добу);
  • в осіб похилого віку.

Для профілактики ускладнень додатково призначають інгібітори протонної помпи (ІПП), тобто препарати, що знижують кислотність у шлунку.

Тривожні симптоми, за появи яких слід звернутися до лікаря:

  • біль або печіння у верхній частині живота (епігастрії);
  • нудота чи блювання (особливо з домішкою крові);
  • потемніння стулу (дьогтеподібний стул).

Симптоми можуть вказувати на ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (ШКТ), і в цих випадках можуть знадобитися корекція або відміна терапії.

Вплив мелоксикаму на артеріальний тиск та серцево-судинну систему

Пригнічуючи синтез простагландинів, препарат викликає затримку натрію та рідини в організмі, а також може дещо знижувати нирковий кровотік. У результаті можливе підвищення артеріального тиску. Крім того, мелоксикам здатний послаблювати ефективність гіпотензивних засобів, особливо сечогінних (діуретиків) та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

Що важливо знати перед прийомом мелоксикаму:

  • пацієнтам без хронічних хвороб — при короткочасному курсі та відсутності артеріальної гіпертензії вплив на артеріальний тиск зазвичай не має клінічного значення;
  • слід звернути увагу на пацієнтів із артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок;
  • пацієнтам з перелічених груп ризику рекомендують регулярно вимірювати артеріальний тиск у перші 2 тиж прийому препарату. Про підвищення показників на 10–15 мм рт. ст. необхідно повідомити лікаря.

Тривалий прийом будь-яких препаратів групи НПЗП пов’язаний з помірним ризиком розвитку серйозних серцево-судинних ускладнень (таких як інфаркт або інсульт), і мелоксикам не є винятком. Ризик стає значним в основному при тривалому застосуванні мелоксикаму у високих дозах (15 мг на добу) у пацієнтів, які вже мають захворювання серця та судин.

Вплив мелоксикаму на печінку

При тривалому прийомі можливе помірне та зворотне підвищення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ)). Виражений цитоліз, ознакою якого є підвищення рівня ферментів більш ніж у 3 рази, — основа для відміни препарату.

Пацієнтам із хронічним гепатитом, цирозом або іншими захворюваннями печінки лікарський засіб призначають з обережністю, у мінімально ефективній дозі, з регулярним біохімічним контролем.

У чому переваги мелоксикаму?

Анальгезивну дію мелоксикаму можна порівняти за силою з диклофенаком і напроксеном. Основна відмінність полягає у вищому профілі безпеки оксикамів для ШКТ, що є критично важливим для пацієнтів, яким потрібна тривала терапія при хронічних захворюваннях суглобів, болю в спині або хворобі Бехтерєва.

Мелоксикам впливає механізм розвитку запального процесу, а не просто маскує симптоми:

  • зменшує вираженість запалення суглобової оболонки (синовіт);
  • зменшує вираженість ексудації (скупчення рідини в порожнині суглоба);
  • знижує рівень прозапальних цитокінів у синовіальній рідині.

Додаткові переваги:

  • кратність прийому — 1 р/добу. Стабільна концентрація діючої речовини зберігається протягом 24 год, чим забезпечується контроль над болем та скутістю;
  • проста схема прийому значно підвищує прихильність до лікування, особливо у пацієнтів похилого віку, яким часто доводиться поєднувати прийом декількох лікарських засобів.

Форми випуску мелоксикаму

Мелоксикам випускають:

  • у таблетках (7,5 мг та 15 мг) — основна форма для тривалої підтримувальної терапії. Таблетки слід приймати перорально 1 раз на добу під час їди;
  • в ін’єкціях (розчин для ін’єкцій) — застосовують при гострих станах, коли потрібен швидкий виражений ефект. Ампули мелоксикаму містять 15 мг/1,5 мл розчину для глибокого внутрішньом’язового введення. Ін’єкцію роблять повільно, у верхній зовнішній квадрант сідниці. Внутрішньовенне введення неприпустиме. Курс ін’єкцій не повинен перевищувати 2–3 дні. При більш тривалому застосуванні переходять на таблетки чи супозиторії;
  • у свічках (супозиторії ректальні) — форма випуску актуальна при захворюваннях стравоходу, порушенні ковтання, тяжкій диспепсії, а також у пацієнтів, яким з різних причин небажано впливати на верхні відділи ШКТ. Швидкість настання терапевтичного ефекту можна порівняти з таблетками.

Згідно з інструкцією для застосування мелоксикаму сумарна добова доза при комбінуванні будь-яких форм не повинна перевищувати 15 мг.

До складу препарату, крім діючої речовини, входять різні допоміжні компоненти, наявність яких слід враховувати особам з алергією або непереносимістю лактози, крохмалю та інших наповнювачів.

У яких випадках ефективний мелоксикам?

Показання до застосування мелоксикаму:

  • при остеохондрозі — зменшує вираженість болю в спині, пов’язаного з реактивним запаленням паравертебральних м’язів і зв’язок, набряком у зоні ураженого сегмента хребта. Не відновлює структури міжхребцевого диска, але суттєво покращує якість життя пацієнта в період загострення та дозволяє розпочати реабілітаційні заходи;
  • при ревматоїдному артриті — як симптоматичний препарат на додаток до базисної терапії (метотрексатом, біологічними агентами). Мелоксикам зменшує вираженість болю у суглобах, ранкову скутість, покращує функцію суглобів;
  • при анкілозивному спондиліті (хвороби Бехтерєва) — обговорюється можливий вплив тривалого безперервного прийому НПЗП на рентгенологічне прогресування захворювання. У деяких дослідженнях відзначають уповільнення формування структурних змін, проте дані залишаються суперечливими, і переконливого доказу такого ефекту на сьогодні немає.

При радикулітах та корінцевих синдромах, травмах (забитих місцях м’яких тканин, розтягуваннях та часткових розривах зв’язок) мелоксикам може застосовуватися як симптоматичний засіб при больових синдромах.

Дозування мелоксикаму

Доза мелоксикаму для дорослих:

  • стандартна початкова доза — 7,5 мг 1 раз на добу;
  • при недостатньому ефекті — 15 мг 1 раз на добу;
  • максимальна добова доза — 15 мг (перевищувати цю дозу неприпустимо!);
  • для пацієнтів з нирковою недостатністю на діалізі — не більше 7,5 мг на добу.

Доза мелоксикаму для дітей віком від 16 років становить 7,5 мг на добу. Курс лікування мелоксикамом при хронічних захворюваннях (ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерєва) може бути тривалим під регулярним медичним контролем. У таких випадках необхідне регулярне лікарське спостереження з контролем загального аналізу крові, біохімічних показників (АлАТ, АсАТ, креатинін, сечовина) та артеріального тиску не рідше 1 раза на 3–6 міс.

При відміні мелоксикаму не потрібне поступове зниження дози (на відміну від кортикостероїдних препаратів або деяких анальгетиків). Однак після припинення тривалого курсу лікування больовий синдром може відновитися (при загостренні хронічної патології), тому доцільним є перехід на інші методи терапії: фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, хондропротектори або інші класи препаратів.

Протипоказання та побічні ефекти при застосуванні мелоксикаму

У список протипоказань до застосування мелоксикаму входять:

  • активна виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча;
  • запальні захворювання кишечнику у фазі загострення (хвороба Крона, виразковий коліт);
  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) без діалізу;
  • тяжка печінкова недостатність;
  • декомпенсована серцева недостатність;
  • період після аортокоронарного шунтування;
  • «аспіринова тріада» — непереносимість ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП разом з бронхіальною астмою та поліпами носа;
  • період вагітності (III триместр);
  • вік молодше 16 років.

Більшість побічних ефектів мелоксикаму пов’язані з ШКТ. Після прийому препарату можливі нудота, диспепсія, біль у животі, діарея чи запор.

Передозування мелоксикаму

Ознаки передозування мелоксикаму: нудота, блювання, біль у епігастрії, сонливість, сплутаність свідомості. У тяжких випадках можливі шлунково-кишкова кровотеча, порушення функції нирок, печінкова недостатність, зупинка дихання. Прийом колестираміну допомагає прискорити виведення мелоксикаму з організму (4 пероральні дози 3 р/добу).

Особливості застосування мелоксикаму

Мелоксикам у період вагітності у III триместр абсолютно протипоказаний. Пригнічення синтезу простагландинів, яке викликає препарат, може спровокувати:

  • передчасне закриття артеріальної протоки у плода;
  • порушення функції нирок плода;
  • затримку початку пологів та їх ослаблення.

У І та ІІ триместр можливе застосування в мінімальній ефективній дозі лише за суворими показаннями, лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

У період годування грудьми прийом мелоксикаму не рекомендований (молекули діючої речовини можуть проникати у грудне молоко та потенційно впливати на організм дитини).

Вживання алкоголю на тлі прийому мелоксикаму дуже небажано. Етанол різко посилює ульцерогенний (утворення виразкових вад) ефект НПЗП на слизову оболонку шлунка, багаторазово підвищуючи ризик кровотечі. Одночасно зростає навантаження на печінку, оскільки обидві речовини метаболізуються одними і тими самими ферментними системами.

Сумісність мелоксикаму з іншими препаратами

При лікуванні мелоксикамом слід враховувати його сумісність з іншими препаратами. Серед значних взаємодій:

  • антикоагулянти (варфарин, аценокумарол, нові оральні антикоагулянти) — мелоксикам посилює антикоагулянтний ефект, підвищуючи ризик кровотеч. При призначенні такої комбінації потрібен ретельний контроль згортання крові та клінічного стану;
  • антиагреганти (клопідогрель, тикагрелор) — при поєднаному прийомі посилюється ризик кровотечі;
  • інгібітори АПФ, сартани, діуретики — мелоксикам може послаблювати їхній гіпотензивний та діуретичний ефект, а також підвищувати ризик гострого порушення функції нирок при поєднаному прийомі;
  • метотрексат — мелоксикам підвищує плазмову концентрацію метотрексату та його токсичність (передусім гематологічну). Комбінація можлива лише під строгим контролем ревматолога з моніторингом аналізу крові;
  • літій — НПЗП знижують нирковий кліренс літію, підвищуючи його концентрацію в плазмі крові до токсичних значень;
  • циклоспорин — мелоксикам посилює нефротоксичність циклоспорину;
  • колестирамін — прискорює виведення мелоксикаму, знижуючи його ефективність.

Чим можна замінити мелоксикам?

Заміна може бути потрібна у випадках зниження ефективності терапії або підвищення ризику розвитку побічних ефектів. Рішення про заміну має ухвалювати лише лікар. При самостійному переході з одного НПЗП на інший можливе погіршення стану з тяжкими ускладненнями.

Доцільно обрати інший препарат із групи НПЗП зі схожими показаннями. При захворюваннях опорно-рухового апарату (остеоартрит, ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт) або больовому синдромі застосовують ібупрофен, напроксен, диклофенак, кетопрофен, а також селективні інгібітори ЦОГ-2 — целекоксиб або еторикоксиб.

Часті питання

  1. Чи шкідливий мелоксикам для організму?

В інструкції для медичного застосування препарату мелоксикам є розділ про побічні ефекти, тому не можна повністю виключити ймовірність розвитку побічних ефектів. Найбільш значущі — ураження шлунка (виразки, кровотечі), вплив на нирки та можливе підвищення серцево-судинних ризиків. Імовірність ускладнень зростає при тривалому прийомі та високих дозах.

  1. Чи можна приймати мелоксикам на ніч?

Препарат можна приймати у будь-який час, оскільки він діє тривало (близько 24 год). Однак зазвичай його рекомендують приймати під час їди, щоб знизити ризик подразнення шлунка, тому частіше — вранці або вдень. При прийомі препарату слід розглянути варіант комбінації НПЗП з інгібіторами протонної помпи (для захисту слизової оболонки травного тракту).

  1. Через який період діє мелоксикам?

Знеболювальний ефект розвивається не відразу: як правило, між прийомом лікарського засобу та зменшенням вираженості больового синдрому минає 1–2 год, а максимальний ефект настає через кілька годин. При вираженому гострому болю можливе застосування ін’єкційних форм препарату.

  1. Як часто можна приймати мелоксикам?

Стандартний режим — 7,5–15 мг 1 раз на добу. Частіший прийом недоцільний з кількох причин:

  • мелоксикам має відносно тривалий період напіввиведення (до 25 год) — повторний прийом наперед істотно не впливає на ефективність;
  • добова доза мелоксикаму має перевищувати 15 мг. Якщо приймати препарат частіше, ніж рекомендовано, загальна кількість діючої речовини перевищить безпечний рівень, що підвищує ризик побічних реакцій.
  1. Чи можна приймати мелоксикам при радикуліті?

Мелоксикам може застосовуватися як симптоматичний лікарський засіб при больовому синдромі, пов’язаному із захворюваннями хребта, включаючи корінцеві синдроми (радикуліт). Препарат зменшує вираженість запалення та знижує інтенсивність болю, проте не впливає на причину стиснення нервового корінця.