Бактеріальний вагіноз — патологія піхви, головна причина якої — збільшення росту переважно облігатно-анаеробної бактеріальної мікрофлори.

Умовно-патогенні мікроорганізми — причина бактеріального вагінозу:

  • Corynebacterium spp.;
  • Streptococcus spp.;
  • Staphylococcus spp.;
  • Escherichia coli;
  • Gardnerella vaginalis;
  • Mycoplasma hominis та ряд інших патогенів.

Чинники — «помічники» бактеріального вагінозу

Чинниками, які зумовлюють розвиток бактеріального вагінозу, дослідники вважають порушення ендокринної системи, зміни локального імунітету у піхві, ознаками якого є:

  • зниження рівня імуноглобуліну А (IgA), рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), білка С3 системи комплементу;
  • підвищення рівня імуноглобуліну G (IgG);
  • непослідовну антибактеріальну терапію;
  • перенесені або супутні запальні захворювання статевих органів жінки;
  • застосування контрацептивів (пероральних, внутрішньоматкових, сперміцидів);
  • проведення діагностичних процедур та оперативних втручань.

Патофізіологія бактеріального вагінозу

У разі пригнічення життєдіяльності та росту нормальної вагінальної лактобацилярної мікрофлори відбувається зміщення в лужний бік водневого показника (pH) середовища піхви та одночасне підвищення концентрації діамінів та поліамінів, ензимів — муцинази, сіалідази, колагенази, протеази, фосфоліпази А2 та С, органічних кислот, наслідком дії яких є біохімічні зміни. Внаслідок прискореної деструкції захисного шару слизової оболонки піхви, вони сприяють адгезії умовно-патогенної мікрофлори до епітеліальних клітин та подальшому проникненню.

Через зниження неспецифічної імунологічної резистентності підвищується ризик рецидивування бактеріального вагінозу.

Ускладнення бактеріального вагінозу

Згідно з результатами численних досліджень підтверджується той факт, що бактеріальний вагіноз — причина багатьох ускладнень у сфері акушерства та гінекології.

Такими ускладненнями в гінекології є:

  • ендометрит;
  • сальпінгоофорит;
  • постопераційні та постпроцедурні (після інвазивних процедур) запальні ускладнення;
  • кольпіт;
  • диспластичні зміни шийки матки.

В акушерстві такими ускладненнями є:

  • невиношування вагітності;
  • хоріоамніоніт;
  • передчасний розрив плодових оболонок;
  • передчасні пологи;
  • післяпологовий ендометрит.

Бактеріальний вагіноз: діагностика

Діагностичні критерії Amsel 1983 р.:

  1. Наявність гомогенних вагінальних виділень з неприємним запахом.
  2. Підвищення рН вагінального секрету >4,5.
  3. Визначення «рибного» запаху після проведення амінного тесту або без нього.
  4. Визначення вагінальних епітеліоцитів з адгезованими на них грамваріабельними мікроорганізмами.

Діагноз «бактеріальний вагіноз» встановлюють у разі визначення будь-яких 3 із 4 перерахованих вище критеріїв.

Додатковими діагностичними критеріями бактеріального вагінозу є:

  • наявність у забарвлених за Грамом мазках великої кількості епітеліальних клітин;
  • різке зниження або повна відсутність лактобацил;
  • значна наявність у мазках грамваріабельної мікрофлори;
  • відсутність у мазках лейкоцитів або їхня наявність у невеликій кількості.

При мікроскопічній оцінці мазка використовують 10-бальну шкалу Нугента, яка заснована на підрахунку бактерій у мазку, забарвленому за Грамом.

Мікроскопічна оцінка мазка за шкалою Нутента (сума балів):

  • 7–10 — бактеріальний вагіноз;
  • 4–6 — проміжний стан вагінальної мікрофлори;
  • ≤3 — нормальний стан вагінальної мікрофлори.

Бактеріальний вагіноз: сучасна фармакотерапія

Наразі реєструють збільшення частоти рецидивування бактеріального вагінозу, тому необхідним є проведення комплексної фармакотерапії, і тому в клінічній практиці все частіше застосовують комбінацію фторхінолонів та нітроімідазолів для лікування бактеріального вагінозу, а також профілактики ускладнень антибактеріальної терапії.

Поєднання ципрофлоксацину та орнідазолу дозволяє охопити широкий спектр збудників інфекційних уражень піхви, зокрема бактеріальний вагіноз.

Ципрофлоксацин пригнічує ензим ДНК-гідразу бактерій та пригнічує синтез їхньої ДНК, викликає морфологічні зміни мембрани та клітинної стінки мікроорганізмів, сприяючи їхній швидкій загибелі.

Спектр мікроорганізмів, на які діє ципрофлксацин: Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Enterococcus spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Legionella spp., Neisseria spp., Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., Citrobacter spp., Listeria monocytogenes, Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae, Morganella morganii, Pseudomonas aeruginosa, Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica, Escherichia coli, Mycobacterium tuberculosis, Chlamydia trachomatis та Mycoplasma hominis.

Механізм дії орнідазолу пов’язаний із порушенням будови ДНК чутливих до нього мікроорганізмів.

Орнідазол активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також деяких анаеробних бактерій, зокрема Bacteroides spp., Clostridium spp., Fusobacterium spp., та анаеробних коків.

Резюмуючи наведену вище інформацію, можна зробити висновок, що комбінація ципрофлоксацину та орнідазолу може бути успішно застосована для ефективного лікування бактеріального вагінозу завдяки коротким курсам терапії, зручності застосування та профілактиці таких ускладнень, як неспецифічний вагініт.

Додаткову інформацію на цю тему ви можете прочитати на сайті Українського медичного часопису.