Веснянки

Содержание

Веснянки (ластовиння) — це пігментні плями на шкірі людини, які є результатом накопичення меланіну у верхніх шарах епідермісу. Механізм появи веснянок істотно відрізняється від іншої пігментної патології (родимок, великих пігментних плям): наявні меланоцити починають активніше виробляти пігмент під впливом ультрафіолетового (УФ) випромінювання, при цьому кількість пігментопродукувальних клітин не збільшується. Тому веснянки найчастіше виникають на відкритих ділянках тіла, найбільш схильних до впливу сонячних променів: на обличчі, особливо в ділянці носа і щік, навколо очей, на кистях рук, шкірній частині губ. У деяких випадках вони можуть поширюватися на все тіло: плечі, спину, груди, ноги, ступні та ін. Особливо помітними веснянки стають у весняно-літній період, коли підвищується сонячна активність, що і послужило джерелом їх назви. До процесу формування веснянок схильні особи з I і II фототипами шкіри.

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду вони виділені в окрему нозологію категорії «Інші порушення пігментації» (код L81.2).

Чи небезпечні веснянки?

Сучасна дерматологія розглядає веснянки не як захворювання, а як особливість шкірних покривів, що не потребує медичного втручання. Більше того, останніми роками фіксується тенденція до сприйняття веснянок як привабливої ​​риси зовнішності. Деякі люди спеціально створюють штучні веснянки за допомогою косметичних засобів.

Веснянки самі собою не становлять небезпеки для здоров’я і не є провісниками будь-яких патологічних станів. Їх наявність є індикатором певних особливостей епідермісу, зокрема його схильності до підвищеної пігментації під впливом УФ-випромінювання. Така генетично зумовлена особливість може виявлятися не лише у формі веснянок у молодому віці, а й у вигляді серйозніших пігментних змін у майбутньому. З віком у осіб, схильних до веснянок, може відмічатися формування сонячного лентиго — більших пігментних плям, які істотно відрізняються від класичних веснянок:

• вони більші за розміром;
• мають більш інтенсивне забарвлення;
• найчастіше розвиваються в зонах з тонкою, чутливою шкірою (на нижніх повіках, у ділянці декольте, на тильній стороні кистей рук).

Це порушення пігментації часто спричиняє естетичний дискомфорт у жінок і сприймається як симптом фотостаріння шкіри.

Фототипи шкіри

Класифікацію фототипів розробив дерматолог Томас Фіцпатрік у 1975 р. Вона допомагає визначити, як різні типи шкірних покривів реагують на УФ-випромінювання (табл. 1).

Визначення фототипу — важливий етап у профілактиці раку шкіри, передчасного старіння, інших захворювань та гіпермеланозів, пов’язаних із впливом УФ-випромінювання.

Причини

Етіопатогенетичний механізм появи веснянок пов’язаний з генетично зумовленими особливостями функціонування меланоцитів. У схильних до гіпермеланозу осіб часто виявляють ген MC1R (Melanocortin 1 Receptor). Він кодує рецептор меланокортину-1 — білок, що регулює синтез різних типів меланіну в меланоцитах. Коли MC1R функціонує нормально, він сприяє виробництву еумеланіну — темного пігменту, що забезпечує шкірним покривам захист від УФ-випромінювання. Однак за певних варіацій (мутацій) цього гена відбувається переключення на синтез феомеланіну — червонувато-жовтого пігменту, який менш ефективний у захисті від ультрафіолету. Гістологічно визначається збільшення розмірів меланосом — спеціалізованих органел, відповідальних за синтез меланіну. Гіпертрофовані меланосоми виробляють підвищену кількість пігменту у відповідь на вплив УФ-променів.

Особи з аномальними варіантами гена MC1R зазвичай мають характерний фенотип:

• світлу шкіру;
• руде волосся;
• підвищену схильність до виникнення веснянок.

Відомо понад 80 різних варіантів гена MC1R, причому деякі з них особливо поширені в певних популяціях, що пояснює різну частоту народження осіб з веснянками і рудим волоссям в різних географічних регіонах. Важливо, що MC1R також впливає на чутливість до болю та реакцію на анестетики.

Процес розвитку пігментних плям циклічний:

• взимку, коли рівень УФ-випромінювання знижується, веснянки стають менш помітними або майже зникають;
• на підвищення інсоляції у весняно-літній період генетично модифіковані меланоцити реагують збільшеним виробленням меланіну в певних ділянках епідермісу, що створює характерний крапчастий малюнок.

Генетика (генетична схильність) є ключовим фактором розвитку веснянок. Однак ступінь вираженості гіперпігментації може значно варіювати навіть у членів однієї сім’ї, що пояснюється впливом різних внутрішніх та середовищних факторів:

• гормональний фон — гормони, зокрема меланоцитстимулювальний гормон та естрогени, підвищують синтез меланіну. Саме тому під час вагітності або прийому гормональних препаратів гіперпігментація стає більш помітною;
• вік — веснянки частіше виникають у дітей та підлітків;
• УФ-випромінювання — основна зовнішня причина появи веснянок на обличчі та інших відкритих ділянках тіла. Інтенсивність гіперпігментації залежить від тривалості перебування на сонці, часу доби та пори року;
• кліматичні умови — у регіонах з високою сонячною активністю веснянки проявляються частіше. Вологість повітря, температура навколишнього середовища та інші кліматичні фактори також впливають на стан шкіри та, як наслідок, прояв гіперпігментації;
• використання косметичних засобів, компоненти яких підвищують чутливість шкірних покривів до сонячного випромінювання;
• механічні впливи (травми, порізи, опіки) здатні провокувати локальне збільшення вираженості пігментації та виникнення веснянок у місцях ушкодження.

Види веснянок

Виділяють кілька видів локальної гіперпігментації:

• класичні веснянки (ефеліди) — найбільш поширений вид. Їхні характерні риси:
  • невеликі розміри, які зазвичай не перевищують кілька міліметрів у діаметрі;
  • світло-коричневий або рудуватий відтінок;
  • яскраво виражені сезонні зміни — стають більш помітними влітку і значно бліднуть або повністю зникають взимку;
  • певний фототип шкіри (I та II);
  • поява перших веснянок у дітей віком 4–6 років;
• сонячне лентиго — на відміну від класичних ефелід, пігментні плями зазвичай більші, мають більш темне забарвлення і не зникають у зимовий період. Вони найчастіше локалізуються на ділянках шкіри, найбільш схильних до сонячного впливу — на обличчі, руках, зоні декольте;
• набуті веснянки — виникають у більш пізньому віці та пов’язані з різними зовнішніми факторами (використанням певних косметичних засобів, прийомом фотосенсибілізувальних препаратів або зміною гормонального фону). Вони можуть мати нерівномірне забарвлення та нечіткі межі.

Діагностика

Первинна діагностика починається із візуального огляду шкірних покривів. Слід звертати увагу на характерні особливості веснянок: їх розмір, форму, колір, локалізацію та кількість. Важливим діагностичним критерієм є відсутність рельєфності — веснянки ніколи не піднімаються над поверхнею шкіри, що легко визначається пальпаторно.

При зборі анамнезу лікар уточнює у пацієнта:

• терміни першої появи веснянок (виникнення гіперпігментації в дитячому віці є важливою діагностичною ознакою);
• їхню сезонну динаміку;
• наявність таких проявів у родичів.

Важливим аспектом діагностики є оцінка фототипу шкіри пацієнта. Веснянки найбільш характерні для I–II фототипів за Фіцпатриком, що враховується при встановленні діагнозу. Фахівець також оцінює колір волосся та очей пацієнта, оскільки існує сильна кореляція між рудим кольором волосся, світлою шкірою та схильністю до підвищеної пігментації.

Дерматоскопія — неінвазивний метод дослідження для детального вивчення структури та характеру пігментації. При дерматоскопічному дослідженні фіксується:

• рівномірний розподіл пігменту;
• відсутність специфічних структур та судинного рисунка.

При люмінесцентній діагностиці з використанням лампи Вуда веснянки не дають характерного світіння.

Біопсія шкіри при діагностиці веснянок проводиться вкрай рідко і тільки у випадках, коли необхідно виключити злоякісні пігментні новоутворення. При гістологічному дослідженні виявляється нормальна кількість меланоцитів зі збільшеними меланосомами, що активно продукують меланін.

Сучасні методи комп’ютерної діагностики дозволяють створювати докладні карти розподілу веснянок на шкірі пацієнта, що особливо корисно для довгострокового спостереження та оцінки динаміки змін. Ця технологія включає цифрову фотографію високої роздільної здатності та спеціалізоване програмне забезпечення для аналізу зображень.

Лікування веснянок

За необхідності позбутися веснянок і пігментних плям можна за допомогою сучасних методів естетичної медицини, спрямованих як на руйнування клітин з надмірною кількістю меланіну, так і на пригнічення його синтезу.

Кислотний пілінг

Кислотний пілінг — один з найбільш поширених та ефективних методів боротьби з веснянками. Механізм дії ґрунтується на контрольованому хімічному впливі на епідерміс. Активні компоненти викликають відлущування верхнього шару шкіри разом із пігментованими ділянками:

• гліколева кислота — має здатність проникати в глибокі шари епідермісу, стимулюючи оновлення клітин і пригнічуючи надмірний меланогенез;
• саліцилова кислота — крім освітлювальної дії, має протизапальні властивості, що важливо при роботі з чутливою шкірою. Вона розчиняє поверхневий шар епідермісу, сприяючи більш рівномірному розподілу пігменту;
• койева кислота — здатна інгібувати тирозиназу — ключовий фермент у процесі синтезу меланіну. При регулярному застосуванні койєва кислота зумовлює поступове освітлення ділянок гіперпігментації без агресивної дії на шкіру;
• ферулова кислота — має виражені антиоксидантні властивості. Вона не тільки задіяна в освітленні пігментних плям, а й захищає шкіру від вільних радикалів, що запобігає подальшому формуванню веснянок;
• молочна кислота — м’яко відлущує відмерлі клітини, стимулює вироблення колагену і сприяє зволоженню шкіри. При регулярному застосуванні молочна кислота допомагає досягти більш рівного тону шкіри та зменшення вираженості веснянок.

Ефективність кислотних пілінгів значно підвищується при їхньому систематичному проведенні в межах комплексної програми корекції пігментації.

Процедури кислотного пілінгу мають проводитися виключно кваліфікованими косметологами, здатними правильно оцінити стан шкіри та підібрати оптимальну концентрацію кислот. Особлива увага приділяється передпілінговій підготовці шкіри та постпілінговому догляду. Важливо забезпечити адекватний захист шкіри від сонячного випромінювання, оскільки в період реабілітації шкіра стає більш чутливою до ультрафіолету. Використання сонцезахисних засобів із високим фактором захисту є обов’язковою умовою успішного проведення курсу процедур.

Для закріплення досягнутого результату рекомендується підтримувальний домашній догляд з використанням спеціально підібраних косметичних засобів (кремів, лосьйонів) з освітлювальними компонентами в безпечних концентраціях, що допомагає пролонгувати ефект професійних процедур та запобігти повторній появі веснянок.

Лазерне видалення веснянок

Для видалення веснянок часто використовують довгохвильові лазери. Їхній принцип дії ґрунтується на селективному фототермолізі — вибірковому поглинанні світлової енергії меланіном. При цьому навколишні тканини практично не задіяні, що забезпечує безпеку процедури та мінімальний ризик ускладнень. Поширені варіанти лазера:

• неодимовий (довжина хвилі становить 1064 нм) — глибоко проникає у шкіру та впливає на пігмент без ушкодження епідермісу. Це особливо важливо при роботі з чутливою шкірою та у пацієнтів зі схильністю до післязапальної гіперпігментації;
• олександритовий (755 нм) — завдяки специфічній довжині хвилі він особливо результативний при роботі зі світло-коричневими та рудуватими пігментними плямами. Додатковою перевагою є можливість охоплювати великі ділянки пігментації за процедуру;
• ербієвий лазер (2940 нм) — використовують для делікатного поверхневого впливу на веснянки.

Фахівець має можливість комбінувати різні типи лазерів для досягнення оптимального результату. Наприклад, поєднання довгохвильового та короткохвильового випромінювання дозволяє впливати на пігмент, що знаходиться на різній глибині.

Курс лазерної терапії зазвичай складається з кількох процедур. Інтервал між ними становить від 2 до 4 тиж, що забезпечує повноцінне відновлення шкіри.

Мезотерапія

В основі методу — введення спеціально розроблених освітлювальних коктейлів безпосередньо в проблемні зони шкіри. До складу коктейлів входять різні активні компоненти (вітамін С, глутатіон, транексамова кислота та інші речовини), які здатні блокувати процес меланогенезу. Мікроін’єкції виконують на певну глибину, забезпечуючи максимальну дію активних компонентів на меланоцити.

Фототерапія

Фототерапія заснована на принципі селективного фототермолізу: імпульси високоінтенсивного світла вибірково поглинаються клітинами, що містять надмірну кількість меланіну. Меланоцити руйнуються, тоді як навколишні тканини залишаються неушкодженими. Сучасні апарати для фототерапії оснащені спеціальними системами охолодження шкіри, що робить процедуру максимально комфортною для пацієнта.

Профілактика

Основні напрямки профілактики розвитку веснянок:

• фотопротекція — застосування засобів із високим індексом захисту (SPF ≥30) від впливу УФ-випромінювання різних спектральних діапазонів (UVA, UVB). Механізм дії сучасних фотопротекторів заснований на комбінації фізичних та хімічних фільтрів, що забезпечують багаторівневий захист шкіри за допомогою відображення, розсіювання та абсорбції різних компонентів сонячного спектру. Фізичні фільтри (діоксид титану і оксид цинку) створюють бар’єр, що відображає УФ-промені, в той час як органічні фільтри трансформують енергію УФ-випромінювання в менш активні форми за допомогою фотохімічних реакцій. Використовувати сонцезахисні засоби слід не лише в сонячну погоду. Інтенсивність УФ-радіації зберігається на значному рівні навіть за наявності хмар, які здатні пропускати до 80% усіх УФ-променів;
• фізичний захист від сонячного випромінювання — носіння крислатих капелюхів, сонцезахисних окулярів, одягу з довгими рукавами із щільних матеріалів суттєво знижує вплив ультрафіолету на шкіру. Удосконалюється виробництво спеціального одягу з UV-захистом, який особливо актуальний для людей, які проводять багато часу на відкритому повітрі;
• обмеження часу перебування на сонці в період його найвищої активності (10:00–16:00 год);
• антиоксидантний захист — включення до раціону продуктів, багатих на вітаміни C і E, бета-каротин, селен та інші антиоксиданти, допомагає захистити клітини шкіри від вільних радикалів, що формуються під впливом ультрафіолету;
• локальне використання засобів з антиоксидантами та освітлювальними компонентами — сучасні косметичні продукти, що містять вітамін C, ніацинамід, альфа-арбутин та інші активні компоненти, за допомогою яких можливий контроль меланогенезу та запобігання надмірній пігментації;
• правильне очищення та зволоження шкіри — використання м’яких очищувальних засобів, що не порушують захисний бар’єр шкіри, та адекватне зволоження допомагають підтримувати здоровий стан епідермісу, роблячи його менш сприйнятливим до зовнішніх впливів;
• своєчасне звернення до дерматолога з появою гіперпігментації.

Прогноз

З медичної точки зору, веснянки — доброякісна гіперпігментація, яка не несе загрози здоров’ю. Як правило, вони з’являються у дітей, часто віком 2–4 роки, їх кількість може збільшуватися в підлітковий період під впливом гормональних змін. З віком гіперпігментація стає менш помітною, практично зникає, що пов’язано з природними віковими змінами в шкірі та зниженням її чутливості до ультрафіолету. Якщо у батьків відмічається схильність до формування веснянок, особливо поєднано зі світлою шкірою та рудим волоссям, висока ймовірність, що така особливість проявиться і у їхніх дітей.

На окрему увагу заслуговує прогноз у контексті психологічного сприйняття веснянок. У суспільстві ставлення до веснянок істотно змінилося — від сприйняття їх як косметичного недоліку до визнання їх як унікальної особливості зовнішності.

У дерматологічній практиці прогноз веснянок також включає оцінку ризику розвитку інших пігментних плям. Люди з веснянками часто мають більш чутливу до сонячного випромінювання шкіру, що передбачає підвищену увагу до профілактики сонячних опіків та моніторингу стану шкіри для раннього виявлення потенційно небезпечних змін.