Тинітус — це сприйняття звуку без слухового стимулу. Тинітус, або шум у вухах, може бути гострим або хронічним, залежно від основної причини. До 75% дорослих відчували принаймні один епізод гострого або хронічного тинітусу.
Шум у вухах класично класифікують на суб’єктивний тинітус — описується як наявність високочастотного дзвону або дзижчання, які зазвичай чути тільки пацієнтові, експерт не може їх почути, і об’єктивний тинітус, який може почути експерт. Наявність об’єктивного шуму у вухах повинна включати обстеження на предмет аневризм, новоутворень, захворювань скронево-нижньощелепного суглоба та спазму м’яза, що напружує барабанну перетинку.
Виділяють пульсуючий та непульсуючий тинітус. Найбільш поширеною формою тинітусу є непульсуючий.
Існує багато причин тинітусу.
У пульсуючого тинітусу може бути судинна або несудинна етіологія. Судинні причини поділяються на артеріальні та венозні, причому артеріальні причини відмічають частіше. Найбільш поширеною причиною уривчастого пульсуючого шуму у вухах є неконтрольована артеріальна гіпертензія. Частими причинами пульсуючого шуму у вухах є турбулентний потік по артерії (наприклад при стенозі або аневризмі), атеросклеротичне захворювання сонних артерій. Стеноз артерії може бути викликаний системним захворюванням, таким як фібром’язова дисплазія або хвороба Такаясу.
Також можуть відзначатися парагангліоми (гломусні пухлини) яремного отвору та середнього вуха або каротидного тільця. Найбільш поширеною венозною причиною є ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія.
Менш поширена несудинна етіологія включає метаболічні захворювання, що викликають збільшення серцевого викиду (наприклад вагітність, анемія та тиреотоксикоз), а також міоклонус піднебіння та м’язів середнього вуха.
Шум у вухах надзвичайно поширений.
Тинітус може виникати після акустичної травми. Так, у військовослужбовців висока частота тинітусу через гучні вибухи та постріли. У музикантів, які зазнають впливу гучного шуму, наприклад, барабанщиків і тих, хто виступає перед гучномовцями, виникає тинітус. Шум у вухах часто виникає у працівників шумних виробництв.
Тинітус у дітей може відзначатись, але рідко діагностується, тому що вони не розпізнають цей розлад.
Патофізіологію шуму у вухах на сьогодні до кінця не вивчено. Пошкодження, які чинять тиск на VIII черепний нерв, можуть викликати шум у вухах. Підвищення тиску рідини у внутрішньому вусі також викликає шум у вухах. Симптоми, пов’язані з підвищеним тиском у внутрішньому вусі, включають втрату слуху, запаморочення, шум у вухах та відчуття тиску у вусі. Багато ділянок мозку залучені до розвитку шуму у вухах, включаючи когнітивні та емоційні сфери, а також слухові зони.
Діагностика тинітусу включає збір анамнезу, скарг хворого, неврологічне, отоларингологічне обстеження та, за наявності показань, проведення додаткових діагностичних досліджень.
Пульсуючий шум, що дзижчить, часто відзначається при судинній патології, часті клацаючі звуки можуть виникати при нейром’язовій дисфункції. Високочастотний тинітус характерний для захворювань слухового проходу та середнього вуха. У той же час хрипкий низькотональний шум може відмічатися при хворобі Меньєра. Шум у вухах, інтенсивність якого коливається залежно від дихання, виявляють при частковій непрохідності слухової труби.
Шум у вухах може призводити до виникнення тривожності, депресивних розладів, утруднення виконання повсякденних завдань.
Тинітус при цьому може виникати в одному вусі (периферичний шум) або всередині голови (центральний шум).
Коли у пацієнта виникає тинітус, найважливішим кроком є отримання докладного анамнезу. Одна з найважливіших відмінностей, яку слід виявити, чи є тинітус пульсуючим або непульсуючим. Наступний крок — визначити, тинітус одно- чи двосторонній.
Інші важливі питання включають початок симптомів, фактори, що погіршують або полегшують, тривалість та зміну якості або тяжкості симптомів.
Якщо пацієнти скаржаться на дуже гучний, нестерпний пульсуючий шум у вухах, слід виключити артеріовенозну мальформацію.
Слід зібрати докладний отологічний анамнез, включаючи розпитування про супутні симптоми втрати слуху, диплакузії (хворий сприймає один і той самий звук по-різному правим і лівим вухом), почуття закладання вух, запаморочення, оторею, оталгії, вплив шуму, неврологічних симптомів, операцій на голові та шиї; оцінити список лікарських препаратів, які приймає пацієнт, оскільки деякі лікарські засоби ототоксичні (наприклад антибіотики та хімієтерапевтичні препарати). Безрецептурні ліки, такі як нестероїдні протизапальні препарати, ацетилсаліцилова кислота можуть зумовлювати підвищення інтенсивності шуму у вухах. Також слід зібрати анамнез попередніх та хронічних захворювань, професійний та сімейний анамнез.
Показано неврологічний огляд та огляд ЛОР-органів. Слуховий прохід слід оглянути щодо наявності виділень, стороннього тіла і вушної сірки. Барабанну перетинку необхідно оглянути на предмет ознак інфекції та пухлини (вона може бути гіперемованою, мати синюшний відтінок або візуально патологічний ріст). Ритмічний рух барабанної перетинки може вказувати на міоклонус тензора барабанної перетинки. Також слід провести пальпацію скронево-нижньощелепного суглоба.
На додаток до огляду голови та шиї важливо провести повне кардіологічне обстеження, включаючи аускультацію щодо каротидних шумів, шуму вздовж яремних вен, серцевого шуму, аортального стенозу та вимірювання артеріального тиску для діагностики артеріальної гіпертензії. Аускультацію проводять також над вухом та поряд з ним. Також слід з’ясувати, чи синхронний шум у вухах із серцебиттям.
Поворот голови в іпсилатеральний до тинітусу бік також може зменшити вираженість симптомів у пацієнтів з пульсуючим тинітусом через венозну патологію. Дзвін у вусі, інтенсивність якого знижується при стисканні яремної вени, відзначається при турбулентності кровотоку в яремній вені.
Слід провести перевірку слуху біля ліжка хворого.
Важливо дослідити функцію черепних нервів, особливо вестибулярну функцію, а також периферичну силу, чутливість та рефлекси.
При односторонньому тинітусі потрібно більш ретельне обстеження виявлення пухлин і судинної патології.
Рентгенографія та магнітно-резонансна томографія (МРТ) голови.
Допплерографія судин шиї при підозрі на стеноз сонної артерії.
Аудіограма для визначення рівня слуху та ступеня його втрати. Пацієнта просять зіставити, який із тонів відповідає його тинітусу. Аудіолог представляє цей звук різної гучності, і пацієнт оцінює, наскільки голосно він чує свій тинітус. Слух через кісточку вуха перевіряється та порівнюється зі слухом через навушник (тест «повітря-кістка»). При отосклерозі пацієнт може чути краще за допомогою тесту «повітря-кістка». Цей стан коригується оперативним шляхом.
Крім того, аудіолог може виміряти тривалість приглушення шуму у вухах за допомогою маскуючого тону.
Американська академія отоларингології (The American Academy of Otolaryngology) для лікування шуму у вухах рекомендує:
Важливо, що на сьогодні жоден лікарський засіб не виліковує тинітусу.
Можуть застосовуватися різні комбінації магнію, альфа-ліпоєвої кислоти, N-ацетилцистеїну та інших лікарських препаратів, але зазвичай їх ефективність можна порівняти з ефективністю плацебо.
У комплексному лікуванні можуть застосовуватися нікотинова кислота, пентоксифілін, бетагістин, препарати гінкго білоба.
Також може використовуватися глибока стимуляція головного мозку, але це лікування не тільки інвазивне та дороге, але й може викликати ускладнення, які можуть бути гіршими за тинітус.
У деяких випадках показано оперативне втручання.
Коли тинітус пов’язаний із втратою слуху, рекомендується слуховий апарат.
Алпразолам сприяє зменшенню вираженості тинітусу, але пов’язаний із низкою побічних ефектів, включаючи звикання.
Антидепресанти можуть бути показані пацієнтам, які не реагують на протокольну терапію.
Пацієнтам із виявленою причиною тинітусу показано лікування основної патології.
Так, пацієнтам із шумом у вухах, пов’язаним із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, показана антигіпертензивна терапія.
При аутоімунній нейросенсорній приглухуватості застосовують глюкокортикостероїди (преднізолон, метилпреднізолон), а при неефективності комбінують глюкокортикостероїди з цитостатиками (циклофосфамід, азатіоприн, метотрексат) та/або плазмаферезом.
Тинітус і вагітність: якщо шум у вухах пов’язаний із підвищенням серцевого викиду в період вагітності, він мимоволі вирішиться після пологів.
Ускладнення тинітусу залежать від основної патології.
Також шум у вухах може призвести до розвитку тривожності, депресивних розладів, безсоння, порушення працездатності, зниження концентрації уваги.