Що таке синдром надмірного бактеріального росту?

Синдром надмірного бактеріального росту характеризується надмірним збільшенням числа мікроорганізмів у тонкій кишці, які зазвичай мешкають переважно у товстій кишці. Це може спричинити порушення процесів травлення та асиміляції, особливо що стосуються жирів та вітаміну В₁₂. А також може призвести до безлічі симптомів, включаючи діарею, здуття, метеоризм, біль у животі та посилене газоутворення.

Основні причини цього стану

• Гастроеюностомія, ваготомія та пілоропластика.
• Діабетична автономна нейропатія.
• Рідкісні причини, такі як дивертикул, «сліпа петля», стенозування кишечнику, порушення моторики (як у разі системної склеродермії) та імунні дефіцити.
• Зниження кислотності шлункового соку, особливо при тривалому застосуванні інгібіторів протонної помпи (ІПП).

Наслідки цього стану

• Декон’югація солей жовчних кислот, що веде до проблем із травленням жирів і може спричинити стеаторею та проблеми із засвоєнням жиророзчинних вітамінів.
• Через дефіцит вітаміну В₁₂ може розвинутися мегалобластна анемія.
• Пошкодження ентероцитів на поверхні кишкових ворсинок може призвести до порушення травлення дисахаридів.
• Підвищене надходження у кров антигенів бактерій може спричинити додаткові захворювання.

Клінічна картина

Причини синдрому надмірного бактеріального росту можуть бути різноманітними. До них належать:

• анатомічні зміни у тонкій кишці, такі як дивертикули або порушення перистальтики;
• хірургічні втручання, що змінюють анатомію чи функцію кишечнику;
• захворювання, що впливають на рухову функцію кишечнику, наприклад, цукровий діабет або склеродермія;
• застосування препаратів ІПП, які знижують кислотність шлункового соку і, як наслідок, відбувається зростання бактерій.

Симптоми та ознаки

Основні ознаки цього синдрому включають хронічну стеаторею і мегалобластну анемію. Однак спектр симптомів набагато ширший.

1. Загальні прояви:

• зменшення маси тіла та гіпотрофія;
• біль у ділянці живота;
• метеоризм та надмірне утворення газів у кишечнику.

2. Симптоми, пов’язані з порушенням обміну речовин:

• набряки, пов’язані із втратою білків через кишечник;
• прояви дефіциту вітамінів:
• дефіцит вітаміну А може виявлятися у вигляді курячої сліпоти та трофічних порушень шкіри;
• нестача вітаміну D може спричинити остеомаляцію, остеопороз та тетанію.

3. Неврологічні прояви:

• атаксія та периферична нейропатія, пов’язані з дефіцитом вітаміну В₁₂.

4. Дерматологічні симптоми:

• вузлова еритема та плямисто-папульозний висип.

5. Специфічні прояви у пацієнтів після хірургічного втручання:

• гломерулонефрит, гепатит чи стеатоз печінки;
• артрит.

Таким чином, цей синдром може проявлятися безліччю симптомів, що варіюють від легких до тяжких, що потребує комплексного підходу до діагностики та лікування.

Діагностика

Для виявлення та підтвердження синдрому надмірного бактеріального росту використовуються різні методи дослідження:

1. Лабораторні методи:

• виявлення макроцитарної анемії та гіпоальбумінемії;
• додаткові аналізи залежно від клінічних проявів та ураження органів.

2. Рентгенографія ШКТ:

• допомагає ідентифікувати анатомічні аномалії, такі як дивертикули, подвоєння, «сліпі петлі» або стенози кишечнику.

3. Аналіз калу на жир:

• мікроскопічне дослідження свіжого калу з використанням 1% розчину судану III дозволяє визначити підвищений вміст жирових крапель (може показати надмірну кількість жирних кислот або неперетравлених вуглеводів).

4. Бактеріологічне дослідження кишкового вмісту:

• для аналізу беруть проби вмісту тонкої кишки для дослідження. Забір матеріалу може здійснюватися через спеціальний зонд або під час ендоскопії;
• діагностичним критерієм є наявність анаеробних бактерій (наприклад Bacteroides spp., Enterococcus spp., Lactobacillus spp.) або E. coli у концентрації понад 10⁵ КУО/мл. Для осіб без певних анатомічних аномалій граничне значення становить 10³ КУО/мл.

5. Водневий дихальний тест із глюкозою:

• позитивний результат цього тесту, що має специфічність 83%, вказує на наявність синдрому (вимірює кількість водню у повітрі, що видихається після вживання лактулози або глюкози).

Ці методи дослідження дозволяють лікарям точно діагностувати та визначити ступінь вираженості синдрому надмірного бактеріального росту, що важливо для вибору найбільш ефективного лікування.

Лікування

Для успішного лікування синдрому надмірного бактеріального росту необхідний комплексний підхід.

1. Основне лікування:

• необхідно усунути основну причину захворювання чи фактори, що сприяють надмірному розмноженню бактерій.

2. Дієтотерапія:

• для покращення всмоктування жирів застосування препаратів на основі тригліцеридів із середньою довжиною ланцюга;
• при непереносимості дисахаридів рекомендується обмеження лактози у раціоні;
• при дефіциті вітамінів А, D, Е та В₁₂ необхідне їх додаткове введення.

3. Антибактеріальна терапія:

• основний етап лікування — прийом антибактеріальних препаратів протягом 7–10 днів. При рецидиві симптомів рекомендується другий курс лікування протягом 4–8 тиж;
• рифаксимін може бути вибраний як препарат першого вибору, приймати 400–550 мг 3 р/добу;
• як альтернативу можна розглянути метронідазол 20 мг/кг/добу (можна застосовувати разом з цефалексином 30 мг/кг/добу), амоксицилін з клавулановою кислотою — 30 мг/кг/добу, котримоксазол 960 мг 2 р/добу або норфлоксацин 400 мг 2 р/добу.

4. Підтримувальна терапія:

• для зниження інтенсивності діареї може бути застосований холестирамін;
• прокінетичні препарати, такі як еритроміцин, рекомендуються при порушеннях моторики шлунково-кишкового тракту.

Синдром надмірного бактеріального росту — це складний стан, який може суттєво знизити якість життя пацієнта. Ретельна діагностика та комплексне лікування сприяють усуненню симптомів та відновлюють нормальне функціонування кишечнику. Комплексний підхід до лікування дозволяє досягти максимального терапевтичного ефекту та покращити стан пацієнта.