Сальмонельоз

Содержание

Сальмонельоз: що то за хвороба?

Сальмонельоз — це гостре інфекційне захворювання, що викликається сальмонелами.

Сальмонели являють собою рухливі грамнегативні бацили, що викликають ряд клінічних інфекцій з різними особливостями, такими як гастроентерит, кишкова лихоманка, бактеріємія та хронічне носійство. Кишкову лихоманку викликають Salmonella typhi і Salmonella paratyphi, тоді як інші штами сальмонел відомі як нетифоїдні штами і викликають сальмонельоз.

На сальмонельоз хворіють людина і тварини.

Сальмонельоз: етіологія

Сальмонели — група грамнегативних бактерій, що належать до сімейства Enterobacteriaceae. Сальмонели є рухомими, що продукують сірководень, кислотолабільними факультативними внутрішньоклітинними мікроорганізмами, які зазвичай викликають гастроентерити у людини та тварин. Бактерії сальмонели також викликають значну осередкову інфекцію у пацієнтів із ослабленим імунітетом. Загалом у світі налічується понад 2500 сероварів сальмонели.

Поточна таксономія поділяє рід Salmonella на два види (Salmonella enterica і Salmonella bongori), при цьому очікується схвалення третього виду (Salmonella subterranea). S. enterica включає такі 6 підвидів: Salmonella enterica. еnterica (підвид I), S. enterica. salamae (підвид II), S. enterica. arizonae (підвид IIIa), S. enterica. diarizonae (підвид IIIb), S. enterica. houtenae (підвид IV) та S. enterica. indica (підвид VI). Кожен підвид сальмонели містить кілька сероварів. Підвид S. enterica. enterica містить найбільшу кількість сероварів та серовари, найбільш значущі для патології людини. Деякі з найпоширеніших сероварів включають Salmonella enteritidis, typhimurium, newport і javiana. Серовари черевного тифу та паратифу викликають черевний тиф та паратиф, які у сукупності утворюють кишкову лихоманку. Тифоїдна сальмонела відзначається лише у людей. Інші серовари Salmonella enterica викликають сальмонельоз.

У розвинених країнах найпоширенішими формами сальмонельозної інфекції є гастроентерит та ентероколіт. В цілому сальмонельозна інфекція може викликати бактеріємію та осередкові інфекції, такі як остеомієліт, менінгіт, гастроентерит та інфекції сечовивідних шляхів. Сальмонельозний остеомієліт часто відзначається у пацієнтів із серповидноклітинною анемією.

Джерело зараження сальмонельозом

Одними з тварин — переносників сальмонельозу є кури. Вживання в їжу недостатньо термічно обробленого м’яса птиці може спричинити сальмонельоз. Інші сирі або недоварені продукти, такі як яйця, м’ясо та молочні продукти, можуть стати причиною зараження сальмонельозом, і в анамнезі пацієнта можна виявити повідомлення про їх вживання.

Найчастіше зараження сальмонельозом відбувається при контакті з рептиліями, особливо в зоопарках, акваріумах або у якості домашніх тварин.

Сальмонельоз: діагностика

Сальмонельоз: інкубаційний період

Інкубаційний період при сальмонельозі коливається від кількох годин до 5–6 днів.

Коротший інкубаційний період характерний для масивного інфікування, харчового шляху зараження. Більш тривалий інкубаційний період відзначається при малій дозі збудника, що притаманно контактному шляху зараження.

Симптоми сальмонельозу

Сальмонельоз найчастіше проявляється у вигляді гастроентериту з діареєю, лихоманкою та спазмами в животі. Інфекція часто діагностується у дітей віком до 1 року через слаборозвинену імунну систему. У дорослих сальмонельозна інфекція найчастіше виникає при імунодефіциті (наприклад при хронічному застосуванні стероїдів, злоякісних новоутвореннях, імунодефіциті внаслідок трансплантації органів та при синдромі набутого імунодефіциту).

Температура тіла при сальмонельозі може варіювати від субфебрильної до високої фебрильної.

Як саме проявляється сальмонельоз, значною мірою залежить від форми захворювання.

Які форми сальмонельозу виділяють (таблиця)?

Тривалість перебігу захворювання залежить від його форми, стану імунної системи пацієнта, наявності супутніх захворювань та лікування.

Аналізи на сальмонельоз

Золотим стандартом діагностики сальмонельозної інфекції є бакпосів калу, він використовується для діагностики сальмонельозного гастроентериту. Подальша ідентифікація сальмонели може відбуватися за зростанням на чашках з селективним агаром, наприклад по чорних колоніях на чашках з гектоїновим агаром через утворення сірководню.

Нові методи діагностики включають тести полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Як лікують сальмонельоз?

У більшості випадків лікування має бути спрямоване на корекцію зневоднення та електролітних порушень. Підтримувальна терапія необхідна при гострій діареї та симптомах зневоднення.

Медикаментозне лікування сальмонельозу

За необхідності також може бути призначена жарознижувальна терапія (парацетамол, ібупрофен).

При неускладненому сальмонельозному гастроентериті антибіотики не показані, за винятком пацієнтів віком до 3 міс та хворих з ослабленим імунітетом. Антибіотики при сальмонельозі показані при бактеріємії або дисемінованому захворюванні, розвитку ускладнень. У такому разі початкова терапія повинна включати цефалоспорини третього покоління, такі як цефтріаксон, протягом як мінімум 7–10 днів. Також можуть застосовуватися азитроміцин, фторхінолони. Тривалість лікування може бути підвищена при деяких осередкових інфекціях, таких як менінгіт (4 тиж) або остеомієліт (4–6 тиж).

Показана оральна регідратація глюкозо-сольовими розчинами. При тяжкому перебігу показана інфузійна терапія.

Дієта при сальмонельозі. Рекомендується механічно і термічно щадна їжа, переважно відварена та приготована на пару.

Що можна при сальмонельозі: сухарі з білого хліба, відварене або приготовлене на пару м’ясо індички, кролика, нежирна курятина, відварені або приготовлені на пару овочі, нежирні супи з риби та м’яса, протерті каші.

Що не можна при сальмонельозі: виключаються смажена, гостра, копчена, жирна їжа, борошняні вироби, молочні продукти, мариновані та солоні продукти.

Диференційна діагностика

• Шигельоз.
• Ішеріхіоз.
• Ієрсиніоз.
• Стафілококова кишкова інфекція.
• Черевний тиф.
• Паратиф.
• Сепсис.
• Кишкова інвагінація.
• Гострий апендицит.
• Аденовірусна інфекція.
• Ентеровірусна інфекція.
• Ротавірусна інфекція.

Чим небезпечний сальмонельоз?

Сальмонельоз — це, як правило, тяжка кишкова інфекція з високим ризиком розвитку ускладнень.

Ускладнення, як правило, виникають у осіб з імунодефіцитом та при поєднанні з іншими захворюваннями. У пацієнтів з ослабленим імунітетом може розвинутися системна інфекція, що уражує кілька органів, що призводить до сепсису, шоку та летального наслідку. За відсутності належного лікування розвивається зневоднення. Характерні ускладнення дисемінованої інфекції включають:

• пневмонію;
• менінгіт;
• інфекційний ендокардит;
• пієлонефрит;
• гострий отит;
• абсцес легені та інші.

Сальмонельоз: профілактика

Ветеринарна профілактика: догляд за тваринами, санітарний режим на м’ясокомбінатах, птахофермах та молокозаводах.

Навчання пацієнтів

Попередження зараження сальмонелою за допомогою дотримання правил санітарії включає постачання чистої води та правильне поводження з харчовими продуктами. Забруднення джерел води може викликати зараження сальмонелою, а хлорування з очищенням води має важливе значення для запобігання зараженню. Харчові продукти мають бути правильно оброблені на кухні. Співробітники, які працюють з харчовими продуктами, повинні дотримуватися правил миття рук. Вулична їжа, така як фрукти та морозиво, а також продукти тваринного походження, такі як сирі яйця, курка та сире м’ясо, є важливими джерелами інфекції.

Рептилії та амфібії є відомим джерелом передачі сальмонели людині. Після контакту з цими тваринами слід вимити руки. У місцях, де відбувається поводження з тваринами, не повинно бути їжі та напоїв.

Діти, інфіковані сальмонелою, можуть повернутися до школи та дитячого садка після зникнення таких симптомів, як діарея, але повинні суворо дотримуватися правил гігієни, насамперед миття рук.