Інструменти лікаря
Увійти
Контактний дерматит
Діагнози за МКХ -10

Про захворювання Контактний дерматит

Що таке контактний дерматит?

Контактний дерматит — це поширене дерматологічне захворювання, що проявляється розвитком запального процесу у шкірі. Його можуть викликати хімічні речовини або іони металів, які чинять токсичну дію, не викликаючи реакції Т-клітин (контактні подразники), або реактивні хімічні речовини, які модифікують білки та викликають вроджені та адаптивні імунні реакції (контактні алергени).

Яким буває контактний дерматит?

Види контактного дерматиту:

  • іритантний;
  • алергічний.

Іритантний контактний дерматит (раніше вживався термін «простий запальний контактний дерматит») — це неспецифічна реакція шкіри на пряме хімічне пошкодження, коли вивільняються медіатори запалення переважно з епідермальних клітин.

Алергічний контактний дерматит — це тип або реакція гіперчутливості уповільненого типу імунної системи людини, що розвивається у відповідь на невелику молекулу (менше 500 Да), або гаптен, який контактує зі шкірою сенсибілізованої людини. Цей вид контактного дерматиту становить близько 20% усіх контактних дерматозів. При цьому алергени сильно відрізняються залежно від регіону проживання, особистих звичок та захоплень, а також типів консервантів у різних продуктах. Імунологічні реакції зумовлені взаємодією цитокінів та Т-клітин. При фотоконтакті ураження алергічного дерматиту обмежуються ділянками, схильними до впливу сонця, навіть якщо алерген контактує із закритими ділянками.

Чому дерматит називається контактним?

Захворювання названо так тому, що ураження шкіри розвиваються за безпосереднього контакту з провокуючим агентом у місці контакту.

За оцінками експертів, контактний дерматит виявляється у близько 20% дітей.

Як довго минає контактний дерматит?

Контактний дерматит зазвичай розрішується, якщо припиняється дія провокуючого агента. Чим довше у людини фіксується контактний дерматит, тим більше часу знадобиться для його одужання.

У осіб, які не дотримуються рекомендацій і продовжують носити прикраси з металом або піддаються впливу рослин, що провокують контактний дерматит, через спосіб життя, як правило, розвивається хронічний перебіг. Хронічний контактний дерматит може суттєво вплинути на якість життя.

Сенсибілізація в осіб з алергічним контактним дерматитом є довічною.

Також характерними є рецидиви при повторних впливах провокуючого агента.

Етіологія

Контактний дерматит: чому виникає?

Іритантний контактний дерматит

Імовірність розвитку іритантного контактного дерматиту (також у літературі зустрічається назва «контактний подразливий дерматит») підвищується з тривалістю, інтенсивністю та концентрацією речовини. Хімічні або фізичні агенти та мікротравми можуть викликати подразнення шкіри, що призводить до подразливого контактного дерматиту. Фізичні подразники, такі як тертя, садна, оклюзія та мийні засоби, такі як лаурилсульфат натрію, у поєднанні більше викликають подразливий контактний дерматит, ніж окремо.

Фактори, що визначають тяжкість подразливого контактного дерматиту, включають кількість і концентрацію подразника, тривалість і частоту впливу, а також площу шкіри, що піддається впливу. Також до розвитку контактного дерматиту призводять носіння тісного одягу, застосування оклюзійних пов’язок, компресів тощо. Ризик розвитку контактного дерматиту залежить від типу шкіри, якщо вона товста, тонка, жирна, суха, дуже світла, раніше пошкоджена або має попередню атопічну тенденцію — вона вища. Фактори навколишнього середовища, такі як висока або низька температура та вологість, також визначають тяжкість перебігу захворювання.

Алергічний контактний дерматит: причини

Поширені речовини, які можуть бути етіологічними алергенами для алергічного контактного дерматиту, такі:

  • нікель (прикраси, годинники, шпильки тощо);
  • парафенілендіамін (PPD), що міститься у фарбі для волосся, — поширена причина алергічного контактного дерматиту на шкірі голови, обличчя, вух;
  • дихромат калію (відбілювачі, фотоматеріали, жовта фарба тощо);
  • біхлорид ртуті (дезінфектанти, термометри, освітлювачі шкіри тощо);
  • сульфат міді (інсектициди, барвники, монети);
  • кобальт (адгезиви, фарби для волосся, татуювання та ін.);
  • хлорид алюмінію (дезодоранти, антисептики та ін.);
  • з’єднання миш’яку (інсектициди та ін.);
  • віск, ланолін;
  • формалін (дезінфектанти, розчини для хімічної завивки тощо);
  • акрил (штучні нігті та ін.);
  • бензокаїн (місцевий анестетик);
  • етилпарабен, метилпарабен, пропілпарабен, бензилпарабен, бутилпарабен (засоби для волосся, косметика, деякі лікарські засоби тощо);
  • гексахлорофен (антисептик, що використовується у милах, косметиці);
  • перуанський бальзам (смола, яку одержують з кори бальзамного дерева (Myroxylon peruiferum) та інших дерев роду Міроксилон (Myroxylon));
  • різні ароматизатори та їх суміші;
  • латекс (рукавички, презервативи);
  • тиурам (вулканізуючі речовини);
  • гума (меркаптобензотіазолдибензотіазолдисульфід, парафенілендіамін);
  • різні рослини: хризантема, артишок, піретрум, гіацинт, часник, цибуля, нарцис, цитрусові, лишайники, примула, селера та інші. Отруйний плющ чи отруйний дуб — найпоширеніша причина алергічного контактного дерматиту в США.

Усі люди схильні до ризику розвитку алергічного контактного дерматиту. Фактори ризику його розвитку включають вік, професію та анамнез атопічного дерматиту.

За оцінками експертів, до 80% випадків професійного дерматиту є іритантним контактним дерматитом.

У охороні здоров’я алергія на латекс є дуже поширеною формою контактного дерматиту.

Чоловіки, немовлята, особи похилого віку та особи з атопічними схильностями сприйнятливіші до подразливого контактного дерматиту.

В цілому контактний дерматит найчастіше відзначається в осіб з рудим волоссям та світлою шкірою. Жінки частіше схильні до розвитку контактного дерматиту через використання ювелірних виробів та парфумерії.

Патогенез

Іритантний контактний дерматит характеризується запаленням, що виникає через вивільнення прозапальних цитокінів з кератиноцитів, зазвичай у відповідь на хімічні подразники. Він здебільшого викликає порушення шкірного бар’єру, зміни епідермальних клітин та вивільнення цитокінів.

Запалення при цьому веде до розвитку спонгіозу, некрозу епідермальних клітин та нейтрофільної інфільтрації епідермісу.

Подразники можна класифікувати як кумулятивно токсичні (наприклад мило для рук при тривалому частому використанні), субтоксичні, дегенеративні або токсичні (наприклад вплив плавикової кислоти на хімічному заводі).

Алергічний контактний дерматит — це опосередковане Т-клітинами запалення шкіри, спричинене повторним впливом на шкіру гаптенів у сенсибілізованої людини.

Алергічний контактний дерматит має дві фази. Фаза сенсибілізації, в якій антигенспецифічні ефекторні Т-клітини індукуються в лімфатичних вузлах, що дренують, захопленими антигеном шкірними дендритними клітинами, які мігрують зі шкіри. Фаза виявлення включає сенсибілізовані ефекторні Т-клітини, які активуються в шкірі захопленими антигеном шкірними дендритними клітинами та виробляють різні хімічні медіатори, які викликають антигенспецифічне запалення. На цій стадії саме цитокіни відіграють провідну роль у розвитку реакції. Гістамін, ейкозаноїди та інші вазоактивні пептиди при цьому відіграють другорядну роль.

Реакція максимально проявляється через 15–20 год. Розвивається мононуклеарна та лімфоцитарна інфільтрація з набряком епідермісу.

Фотоконтактний дерматит виникає, коли алерген стає подразником за наявності світла.

Контактна кропив’янка зазвичай проявляється у вигляді реакції «пухир і почервоніння» після впливу місцевого алергену. Хоча більшість випадків мають легку форму, можуть виникнути анафілактичні реакції. Деякі поширені типи контактної кропив’янки включають вплив холоду, дерматографізму, тиску, фізичних вправ, сонця, тепла та холінергічні.

Чи заразний контактний дерматит?

Ні, це не інфекційне захворювання, він не заразний для оточуючих. Контактний дерматит не передається навіть при тісному контакті.

Контактний дерматит: діагностика

Іритантний контактний дерматит: симптоми:

  • печіння;
  • свербіж (частіше відзначається при алергічному контактному дерматиті);
  • поколювання;
  • болючість, особливо на початку клінічного перебігу.

Як іритантний, так і алергічний контактний дерматит можуть мати три морфологічні стадії.

Гостра фаза: характерні еритема, набряк, мокнення, кірки, болючість, везикули чи пустули.

Підгостра фаза: характерні кірки, лусочки та гіперпігментація.

Хронічна фаза: характерна ліхеніфікація.

Руки є частою локалізацією алергічного контактного дерматиту.

Немає патогномонічних клінічних ознак та симптомів, які могли б диференціювати алергічний контактний дерматит та іритантний контактний дерматит.

Який вигляд має контактний дерматит?

При алергічному контактному дерматиті можливі:

  • багатоформна еритема;
  • кропив’янка;
  • папульозні бляшки;
  • ліхеноїдний висип;
  • пурпурові петехіальні шкірні реакції;
  • лімфоматоїдний контактний дерматит;
  • гранулематозні та пустульозні реакції;
  • порушення пігментації;
  • пемфігоїд.

Для діагностики контактного дерматиту важливим є ретельний збір анамнезу, включаючи рід занять, хобі та застосування будь-яких місцевих або пероральних препаратів.

Патч-тест вважається золотим стандартом у діагностиці контактного алергічного дерматиту та використовується для визначення точної причини. За допомогою патч-тесту можна визначити, які речовини можуть викликати алергічну реакцію уповільненого типу. Він викликає місцеву алергічну реакцію на невеликій ділянці спини пацієнта, куди наносяться розведені хімічні речовини, які потенційно викликають дерматит. Хімічні речовини, включені до набору для патч-тесту, — це хімічні речовини, що містяться в металевих сплавах (наприклад нікель), гумі, шкірі, формальдегіді, ланоліні, віддушках, туалетному приладді, фарбах для волосся, ліках, фармацевтичних товарах, продуктах харчування, напоях, консервантах та інших добавках .

Алергени вміщуються в камери Фінна та накладаються на спину. Пластирі знімаються через 48 год, а остаточні результати оцінюються через 48–72 год. Оцінка реакцій виконується на основі рекомендацій Міжнародної групи з дослідження контактного дерматиту (International Contact Dermatitis Research Group guidelines):

  • негативна (-);
  • реакція подразнення;
  • сумнівна / невизначена (+/-);
  • слабкопозитивна (+);
  • сильнопозитивна (++);
  • гіперергічна реакція (+++).

У пацієнтів з алергією на нікель кілька крапель диметилглоксиму та розчинів гідроксиду наносяться на ватний аплікатор та втираються у металеву поверхню ювелірних виробів. Якщо на аплікаторі з’являється рожевий колір, це позитивний тест на нікель. Особи з алергією на нікель можуть провести тест на ювелірних виробах на наявність нікелю.

Лікування при контактному дерматиті

Найважливішим заходом є виявлення та елімінація причинного алергену / подразнювального агента.

Слід носити відповідний одяг для захисту від подразників вдома та на роботі.

Слід уникати тертя, а також використання ароматизованого мила, парфумів та барвників.

Після впливу отруйного плюща або дуба на шкіру урушіол (алерген, відповідальний за шкірну реакцію, що міститься в рослинах роду Сумахові) слід ретельно видалити, вимивши уражену ділянку з милом якнайшвидше (не пізніше 2 год).

Як лікувати контактний дерматит?

Для зменшення вираженості запальної реакції рекомендуються високоефективні топічні глюкокортикостероїди (клобетазол пропіонат 0,05% у формі крему). Ці препарати не слід застосовувати на обличчі, геніталіях, в інтертригінозних зонах, щоб уникнути ризику атрофії шкіри. Для контролю свербежу рекомендуються антигістамінні препарати, такі як гідроксизин та цетиризин.

Системні глюкокортикостероїди рекомендуються у тяжких випадках. У разі застосування системних глюкокортикостероїдів рекомендується поступове зниження дози для профілактики рецидивів.

Пом’якшувальні засоби використовуються для зволоження шкіри.

Імуномодулюючі препарати, що інгібують кальциневрин, рекомендуються в топічних формах — такролімус у формі мазі, пімекролімус у формі крему.

Прогноз при контактному дерматиті сприятливий при уникненні контакту з агентом, що провокує.

Диференційна діагностика