Інструменти лікаря
Увійти
Компульсивне переїдання
Діагнози за МКХ -10

Про захворювання Компульсивне переїдання

Компульсивне переїдання — це розлад харчової поведінки, що характеризується надмірним та неконтрольованим споживанням їжі. Особи з цією патологією систематично вживають об’єми їжі, що значно перевищують їх фізіологічні потреби, це може викликати збільшення маси тіла та розвиток ожиріння різного ступеня вираженості.

У медичній літературі компульсивне переїдання також називають психогенним унаслідок його тісного зв’язку з емоційним станом людини. Воно є своєрідною реакцією на дистрес — вкрай інтенсивний і тривалий стрес, що перевищує адаптаційні можливості організму. Акт прийому їжі використовується для зниження психологічної напруги.

Причини

Причини компульсивного переїдання умовно можна розподілити на 3 основні групи (табл. 1).

Таблиця 1. Причини психогенного переїдання та їх детальний опис
ПричиниОпис
БіологічніПерша група охоплює можливі біологічні фактори, здатні викликати розлад харчової поведінки:

  • генетичні мутації — у дослідженнях компульсивного переїдання ідентифіковано 3 ключові гени, які відіграють важливу роль у регуляції обміну речовин:
    • GAD2 — кодує фермент глутаматдекарбоксилазу, який бере участь у синтезі гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) — ключового гальмівного нейромедіатора в центральній нервовій системі. Поліморфізм гена GAD2 впливає на активність ферменту та, відповідно, на рівень ГАМК у головному мозку. Передбачається, що зміни активності GAD2 порушують баланс між збуджуючими і гальмівними сигналами в центрах регуляції апетиту, унаслідок чого знижується контроль над прийомом їжі;
    • алель Taq1A1 гена DRD2 — кодує рецептор дофаміну D2. Дофамін — нейромедіатор, який бере участь у формуванні почуття задоволення та мотивації. Алель Taq1A1 гена DRD2 асоційований зі зниженням щільності рецепторів D2 у головному мозку, унаслідок чого відбувається зниження чутливості до дофаміну. У результаті людина прагне пошуку більш інтенсивних стимулів для отримання задоволення. У контексті харчової поведінки це проявляється у підвищеному прагненні до вживання висококалорійної їжі та труднощах з контролем обсягу споживаної їжі. Носії алелю Taq1A1 можуть бути схильні до розвитку залежностей, включно з харчовою, а також компульсивного переїдання;
    • FTO — ген, який активує секрецію греліну — пептидного гормону, який синтезується в травному тракті та відомий як «гормон голоду». У фізіологічних умовах рівень греліну в плазмі крові схильний до циркадних коливань і тісно пов’язаний з прийомами їжі. Зазвичай концентрація цього гормону досягає піку перед їдою, стимулюючи апетит, і значно знижується після їди, сприяючи формуванню почуття насичення. У осіб із певним поліморфізмом гена FTO фіксується аномальна динаміка секреції греліну. Зокрема, у них немає характерного постпрандіального зниження рівня греліну. У результаті підвищена концентрація «гормону голоду» в плазмі крові зберігається, унаслідок чого відсутнє адекватне відчуття насичення. У дослідженнях також встановлено, що гострий та хронічний стрес зумовлює підвищення секреції греліну, значно збільшуючи вираженість почуття голоду у стресових ситуаціях. Взаємодія генетичних та середовищних факторів формує порочне коло: стрес стимулює підвищену секрецію греліну, що, зі свого боку, провокує надмірне споживання їжі як спосіб подолання негативних емоційних станів. Така поведінка тимчасово знижує рівень стресу через активацію систем винагороди в головному мозку, але у довгостроковій перспективі відбувається формування стійкого патерна емоційного переїдання;
  • спадкова схильність — під час досліджень фіксувалися подібні особливості метаболізму та нейроендокринної регуляції у близьких родичів, які зумовлювали випадки порушення харчової поведінки чи ожиріння;
  • ґендерна схильність — жінки більш сприйнятливі до розвитку психогенного переїдання порівняно з чоловіками, що зумовлено комплексом взаємопов’язаних біологічних, психологічних та соціокультурних факторів. Біологічно істотну роль відіграють гормональні відмінності між статями. Коливання рівнів естрогену та прогестерону протягом менструального циклу впливають на апетит, харчові переваги та емоційну регуляцію, потенційно підвищуючи вразливість до епізодів переїдання.
ПсихологічніПсихологічний профіль пацієнтів:

  • залежність від соціального оточення — проявляється у підвищеній чутливості до думки осіб з оточення, прагненні до схвалення та схильності адаптувати свою поведінку відповідно до очікувань інших. Така залежність підвищує вразливість до стресових факторів, пов’язаних із міжособистісними відносинами, і призводить до використання їжі як способу емоційного регулювання;
  • низька самооцінка — охоплює негативне самосприйняття, схильність до самокритики та почуття власної неповноцінності. Низька самооцінка створює порочне коло, в якому переїдання використовується як механізм подолання негативних емоцій, але водночас збільшує почуття провини і самоосуду, і далі знижуючи самооцінку;
  • імпульсивність — виявляється у труднощах із самоконтролем, схильності до спонтанних дій та зниженій здатності до відстрочки задоволення. Пацієнти не здатні протистояти імпульсу до вживання їжі, навіть за відсутності фізіологічного голоду;
  • почуття самотності та соціальної ізоляції — може бути як попереднім фактором, так і наслідком харчового розладу;
  • заздрість — хворобливе порівняння себе з іншими, особливо в аспектах зовнішності та соціального успіху. Це почуття підвищує негативне самосприйняття і стимулює компенсаторне переїдання;
  • ірраціональність мислення — проявляється когнітивними спотвореннями, наприклад, мисленням на кшталт «все або нічого», емоційними міркуваннями та катастрофізацією поточних подій;
  • педантизм та високий рівень перфекціонізму, особливо спрямованого на себе, — встановлення нереалістично високих стандартів для себе, надмірна увага до деталей та схильність до самокритики за найменших відхилень від ідеалу. У контексті харчової поведінки це проявляється у жорстких дієтичних обмеженнях, які парадоксально закінчуються епізодами переїдання як реакція на надмірний контроль;
  • схильність приписувати відповідальність за події свого життя внутрішнім факторам;
  • неприйняття власного тіла — одна з ключових характеристик. Вона виявляється у негативному ставленні до власної зовнішності, спотвореному сприйнятті розмірів тіла та надмірній стурбованості масою тіла. Ця риса може ставати як причиною, так і наслідком компульсивного переїдання, створюючи замкнене коло негативного самосприйняття та дисфункціональної харчової поведінки;
  • зниження рівня сексуальних задоволеності та потягу.
СоціокультурніСоціокультурна група факторів охоплює:

  • тип сімейного виховання — використання їжі як нагороди чи втіхи в дитинстві призводить до розвитку емоційного переїдання у дорослому віці;
  • культурні уявлення про ідеальне тіло та красу можуть створювати психологічний тиск і провокувати нездорове ставлення до їжі та власного тіла;
  • особливості комунікативної поведінки в суспільстві (наприклад соціальні норми, пов’язані з їжею).

Патогенез

Одну з найбільш детальних концепцій патогенезу компульсивного переїдання розроблено українським лікарем-психотерапевтом О.І. Гетьманчуком. У ній автор встановив 4 послідовні стадії:

I — у пацієнта розвиваються тривожно-депресивні розлади внаслідок впливу інтенсивних стресогенних факторів різної природи (від гострих травматичних подій до хронічних психосоціальних стресів, таких як проблеми в міжособистісних відносинах, професійні складнощі чи фінансові труднощі). На цій стадії тривожно-депресивні розлади ще не пов’язані безпосередньо з харчовою поведінкою, але створюють психологічний ґрунт для розвитку компульсивного переїдання;

II — пацієнт намагається «замаскувати» або купірувати емоційний дистрес, починаючи вживати великі обсяги їжі. Відбувається формування патологічного зв’язку між емоційним станом та харчовою поведінкою. Вживання їжі, особливо висококалорійної та багатої на вуглеводи, починає використовуватися як стратегія емоційного розвантаження. Тимчасове полегшення стану, що отримує особа від прийому їжі, пов’язане з активацією системи винагороди в головному мозку та короткочасним підвищенням рівня серотоніну. Гормональні коливання створюють ілюзію ефективності цього способу боротьби зі стресом;

III — епізоди переїдання стають частішими і набувають більш тяжкої форми, виникають фізичні наслідки у вигляді збільшення маси тіла. Зміни тіла провокують збільшення вираженості негативних емоцій: з’являються почуття сорому, вини та самоосуду. Такі негативні емоції самі стають тригерами для подальших епізодів переїдання, ускладнюючи проблему;

IV — патерн компульсивного переїдання глибоко вкорінюється в поведінці людини. Спроби його змінити часто закінчуються збільшенням вираженості тривоги та подальшим переїданням. Гіперфагія більше не приносить тимчасового полегшення, супроводжується почуттям безпорадності та розпачу, підвищуючи ступінь тяжкості первинних афективних порушень та замикаючи порочне коло розладу.

Також існує велика кількість нейрохімічних теорій надмірного споживання їжі. Подібні дані наводять у своїх роботах A. Goodman (опублікована в журналі «Biochem Pharmacol» у 2008 р.) та G.J. Wang (публікація в журналі «Expert Opinion on Therapeutic Targets» у 2002 р.). Згідно з результатами їх досліджень у схильних до цього осіб відбувається поступове зниження чутливості рецепторів та зменшення викиду нейромедіаторів (дофаміну, нейрогенних опіоїдів) у відповідь на звичні харчові стимули. У результаті досягнення того ж рівня суб’єктивного задоволення від їжі слід збільшувати порції їжі. Примітно, що автори проводять паралель між цим процесом та механізмом розвитку залежності від психоактивних речовин. В обох випадках відмічається схожа ситуація: спочатку — епізодичне вживання, що приносить виражене задоволення, надалі — систематичне зловживання, потрібне для підтримки нейрохімічного балансу і запобігання симптомів скасування. В обох випадках ключову роль відіграє мезолімбічний шлях дофамінергії, також відомий як «шлях винагороди».

Симптоми компульсивного переїдання

Найчастіше в історії хвороби пацієнтів з компульсивним переїданням фіксуються такі прояви:

  • тахіфагія — аномально швидке поглинання їжі;
  • їда у відповідь на емоційний дистрес незалежно від наявності фізіологічного голоду;
  • переїдання, мотивоване пошуком задоволення чи спосіб подолання нудьги;
  • продовження прийому їжі до виникнення вираженого фізичного дискомфорту (нудоти, блювання, відрази до їжі);
  • виражений дискомфорт при вживанні їжі в присутності інших людей, зумовлений страхом засудження за кількість їжі;
  • надмірна заклопотаність своєю масою тіла та фігурою, що супроводжуються низькою самооцінкою;
  • наявність специфічних харчових ритуалів (наприклад надмірне пережовування їжі або суворий поділ різних продуктів на тарілці);
  • виражені негативні емоції (огидність, сором, вина) після епізодів переїдання;
  • коливання маси тіла, що відображають циклічність епізодів переїдання та спроб нормалізації маси тіла;
  • клептоманія (крадіжка харчових продуктів);
  • перебудова повсякденної активності з метою створення можливостей для епізодів переїдання.

Діагностика

Інструменти для діагностики компульсивного переїдання дуже обмежені. Описано 3 методики, що дозволяють оцінити або ступінь вираженості порушень, або виявити окремі симптоматичні прояви цього розладу.

Нідерландський опитувальник харчової поведінки

Нідерландський опитувальник харчової поведінки (Dutch Eating Behavior Questionnaire — DEBQ) складається з 33 питань. За результатами дослідження формуються 3 шкали:

  • емоціогенна — допомагає виявити схильність до переїдання у відповідь на емоційні стимули;
  • екстернальна — виявляє реакцію на зовнішні харчові стимули незалежно від почуття голоду;
  • обмежувальна — вимірює ступінь свідомого обмеження прийому їжі.

Тест не діагностує психогенне переїдання безпосередньо, але надає цінну інформацію про патерни харчової поведінки. Високі показники за всіма 3 шкалами вказують на підвищену ймовірність розвитку патології. Опитувальник валідований у багатьох країнах, включно з адаптацією для країн Східної Європи.

Трифакторний опитувальник харчування

Опитувальник розроблений А. Стункардом і дозволяє виявити специфічні когнітивні та поведінкові прояви, характерні для розладу харчової поведінки (наприклад втрату здатності контролювати прийом їжі, відсутність фізіологічних сигналів голоду).

У ході дослідження лікар збирає інформацію за 3 ключовими параметрами:

  • тенденції до навмисного обмеження калорійності раціону з метою регулювання маси тіла;
  • ступеня втрати вольового контролю за процесом споживання їжі;
  • здатності диференціювати та інтерпретувати інтенсивність харчової мотивації.

Скринінгова методика EAT-26

За допомогою опитувальника можна комплексно оцінити особливості харчової поведінки, ґрунтуючись на аналізі 4 ключових факторів:

  • порушення харчової поведінки — виявлення патологічних патернів щодо їжі та процесу харчування. Він включає переїдання, уникнення певних продуктів або груп продуктів, нерегулярність прийомів їжі та ін.;
  • самоконтроль харчової поведінки — здатність людини регулювати харчову поведінку: свідоме обмеження в їжі, здатність протистояти харчовим спокусам, ступінь контролю над обсягом споживаної їжі;
  • стурбованість станом тіла — ступінь фіксації досліджуваного на своєму зовнішньому вигляді та масі тіла (страх збільшення маси тіла, незадоволеність формою та розмірами свого тіла, а також вплив таких переживань на харчову поведінку);
  • соціальний тиск щодо харчової поведінки — тиск з боку оточення щодо дієт, вплив медіа на уявлення про «ідеальне» тіло, соціальні стереотипи, пов’язані з їжею та масою тіла.

Хоча EAT-26 спочатку розроблявся для скринінгу нервової анорексії, його застосування в психосоматиці виявилося ефективним при виявленні інших розладів харчової поведінки, включно з булімією, компульсивним переїданням та іншими патологічними станами.

Як боротися із психогенним переїданням?

При лікуванні осіб із компульсивним переїданням слід здійснити комплексний підхід. Він охоплює 3 ключові напрямки, такі як:

  • психотерапія — спрямована на роботу з психологічними факторами, що лежать в основі розладу. Найбільшого поширення набула когнітивно-поведінкова терапія. Кінцева мета когнітивного компонента — заміна ірраціональних переконань пацієнта на більш адекватні, що, зі свого боку, змінює емоційне реагування на різні тригери, пов’язані з харчовою поведінкою. Поведінковий компонент лікування ґрунтується на ідеї, що наша поведінка формується під впливом наслідків наших дій. Цей принцип називається оперантним зумовленням. У контексті терапії психогенного переїдання лікар працює над тим, щоб зробити переїдання менш привабливим для хворого, одночасно підвищуючи цінність здорової харчової поведінки;
  • харчова реабілітація — відновлення нормального режиму та структури харчування. Вона передбачає роботу з дієтологом чи нутриціологом для розробки індивідуального плану харчування, який враховує як фізіологічні потреби організму, так і психологічні аспекти ставлення до їжі. Харчова реабілітація часто охоплює навчання особи розпізнаванню сигналів голоду та насичення, формуванню навичок усвідомленого прийому їжі, а також поступове введення в раціон продуктів, які раніше викликали тривогу або були об’єктом компульсивного споживання;
  • медикаментозне лікування пацієнтів з компульсивним переїданням — схема фармакотерапії, доза лікарських засобів, тривалість прийому підбираються індивідуально для кожного хворого (табл. 2)
Таблиця 2. Основні групи препаратів, що застосовують для терапії пацієнтів із психогенним переїданням.
Група лікарських засобівОпис
Нейролептики (оланзапін та ін.)Рекомендують з метою зниження імпульсивності поведінки та зниження частоти виникнення обсесивних думок, пов’язаних із прийомом їжі. Нейролептики впливають на дофамінергічну систему головного мозку. Їх застосування передбачає ретельний моніторинг через потенційні побічні ефекти.
Антидепресанти (флуоксетин та ін.)Застосовують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Вони сприяють нормалізації емоційного фону, знижують рівень тривожності та депресивних проявів, що часто супроводжують розлад харчової поведінки, допомагають у регуляції апетиту та зниженні частоти епізодів переїдання.
Препарати з нормотимічним ефектом (карбамазепін та ін.)Застосовують у осіб із поєднанням компульсивного переїдання та біполярного афективного розладу /виражених коливань настрою. Нормотиміки «згладжують» емоційні перепади, які часто провокують епізоди переїдання.
Препарати для корекції маси тіла (орлістат та ін.)При психогенному переїданні, унаслідок якого відбулося значне збільшення маси тіла, можна додавати в схему препарати для лікування ожиріння. Їх застосовують у комплексі з дієтою з низьким вмістом жиру та фізичною активністю.
Опіоїдні антагоністи (налтрексон та ін.)Застосовують для зниження тяги до певних видів їжі та зменшення вираженості почуття задоволення, пов’язаного з переїданням. Антагоністи опіатних рецепторів впливають на систему винагороди головного мозку, допомагаючи знизити компульсивність щодо їжі.
Додаткові фармакологічні засобиЗалежно від індивідуальних потреб пацієнта до схеми терапії додають:

  • анксіолітики для короткочасного зменшення вираженості тривоги;
  • препарати для лікування супутніх соматичних захворювань;
  • вітамінно-мінеральні комплекси для корекції можливих дефіцитних станів;
  • інші групи лікарських засобів.

Наслідки компульсивного переїдання

Пацієнти з цим розладом харчової поведінки найчастіше стикаються із проблемою надмірної маси тіла. Ожиріння несе в собі підвищений ризик розвитку кардіоваскулярних хвороб та артропатій. Крім того, воно призводить до метаболічного синдрому, цукрового діабету II типу, порушення циркадних ритмів, підвищує ймовірність розвитку онкологічних захворювань.

Найчастішими психоемоційними наслідками є:

  • афективні розлади депресивного спектра;
  • біполярна афективна патологія;
  • тривожно-фобічні стани;
  • соціальна дезадаптація;
  • адиктивна поведінка.

Особи з ознаками компульсивного переїдання нерідко відчувають труднощі в професійній сфері та міжособистісних відносинах, а також схильні до мінімізації соціальних контактів, включно зі спілкуванням із особами близького оточення.

Прогноз

Компульсивне переїдання — це патологія зі значним варіюванням прогнозу від пацієнта до пацієнта. У деяких випадках відмічається повна ремісія, тоді як в інших розлад приймає хронічний перебіг із періодичними загостреннями.

Чинники, які позитивно впливають на прогноз:

  • раннє виявлення та лікування;
  • поєднання психотерапії, медикаментозної терапії та дієтологічного супроводу;
  • прихильність до лікування;
  • підтримка оточення.

Наявність супутніх психічних розладів ускладнює терапію та погіршує прогноз.

Компульсивне переїдання характеризується підвищеним ризиком рецидивів, особливо у стресових ситуаціях, тому важлива довгострокова підтримувальна терапія та навчання хворих навичкам подолання стресу.

Нормалізація харчової поведінки часто супроводжується підвищенням самооцінки, покращенням соціальних взаємодій та загальної якості життя.