Фармакодинаміка.

Механізм дії. Фосфоміцин чинить бактерицидну дію на проліферуючі патогени, перешкоджаючи ферментативному синтезу клітинної стінки бактерій, інгібує перший етап внутрішньоклітинного синтезу бактеріальної стінки шляхом блокування синтезу пептидоглікану. Фосфоміцин активно транспортується у бактеріальну клітину за допомогою двох різних транспортних систем (sn-гліцерол-3-фосфат та гексозо-6).

Взаємозв'язок фармакокінетики/фармакодинаміки. Обмежені дані вказують на те, що дія фосфоміцину, вірогідніше за все, залежить від часу.

Механізм резистентності. Основним механізмом резистентності є хромосомна мутація, що спричиняє зміну бактеріальних систем транспорту фосфоміцину. Додаткові механізми резистентності, пов'язані з плазмідами або транспозонами, спричиняють ферментативну інактивацію фосфоміцину шляхом зв'язування молекули з глутатіоном або, відповідно, шляхом розщеплення вуглець-фосфорного зв'язку у молекулі фосфоміцину.

Перехресна резистентність. Перехресна резистентність між фосфоміцином та антибіотиками інших класів невідома.

Граничні значення тесту на чутливість. Граничні значення чутливості, встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, представлені в таблиці (таблиця граничних значень EUCAST версія 11):

Види	Чутливі	Резистентні
Enterobacteria	≤ 8 мг/л	8 мг/л

Переважання набутої резистентності. Переважання набутої резистентності для окремих видів може відрізнятися географічно та з часом, тому необхідна локальна інформація про стан резистентності для забезпечення відповідного лікування тяжких інфекцій.

Наступна інформація базується на даних програм моніторингу та опитувань. Вона включає мікроорганізми, пов'язані із затвердженими показаннями:

Поширений чутливий вид

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Escherichia coli.

Види, для яких набута резистентність може становити проблеми

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Klebsiella pneumonia, Proteus mirabilis.

Види з власною резистентністю

Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus saprophyticus.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому разової дози абсолютна біодоступність фосфоміцину трометамолу становить близько 33–53%. Швидкість і ступінь абсорбції знижується під час прийому їжі, але загальна кількість діючої речовини, що виділяється з сечею за певний час, залишається незмінною. Середня концентрація фосфоміцину в сечі підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації 128 мкг/мл принаймні через 24 години після перорального прийому дози 3 г натще або після їжі, але час досягнення максимальної концентрації в сечі затримується на 4 години. Фосфоміцину трометамол піддається ентерогепатичній рециркуляції.

Розподіл. Фосфоміцин не метаболізується. Фосфоміцин розподіляється по тканинах, включаючи нирки та стінку сечового міхура, не зв'язується з білками плазми крові та проникає через плацентарний бар'єр.

Елімінація. Фосфоміцин виводиться в незміненому вигляді переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації (40–50% дози виявляється в сечі) з періодом напіввиведення приблизно 4 години після перорального застосування та меншою мірою у фекаліях (18–28% дози). Хоча їжа уповільнює всмоктування діючої речовини, загальна кількість виведеної активної речовини в сечі з часом залишається незмінною.

Особливі групи пацієнтів. У пацієнтів із порушенням функції нирок період напіввиведення збільшується пропорційно до ступеня ниркової недостатності. Концентрація фосфоміцину в сечі у пацієнтів з порушенням функції нирок залишається ефективною протягом 48 годин після застосування звичайної дози, якщо кліренс креатиніну перевищує 10 мл/хв. У пацієнтів літнього віку кліренс фосфоміцину знижується відповідно до вікового зниження функції нирок.

Аналоги Фосфоміцин-Тева