Реосорбілакт — популярний український препарат для в/в введення, що широко використовується у практиці майже всіх спеціальностей. Незважаючи на простоту складу, його компоненти включаються до багатьох обмінних процесів в організмі хворої людини, даючи можливість швидко відкоригувати гомеостаз.

Склад та хімічні властивості

Реосорбілакт є готовим кристалоїдним р-ном із плазмозаміщуючими та дезінтоксикаційними властивостями. Це прозорий розчин, теоретична осмолярність якого становить 891 мОсмоль/л, pH знаходиться в межах 6,00–7,60. Такі характеристики забезпечують компоненти, що входять до його складу: сорбітол (60,0 мг/мл), натрію лактат (19,0 мг/мл), натрію хлорид (6,0 мг/мл), кальцію хлориду дигідрат (0,1 мг/мл), калію хлорид (0,3 мг/мл), магнію хлориду гексагідрат (0,2 мг/мл). У якості розчинника виступає вода для ін’єкцій (інструкція МОЗ України). Препарат для зручності підбору дози випускається у флаконах для в/в введення об’ємом 200 або 400 мл.

Фармакодинаміка і фармакокінетика

Дія Реосорбілакту реалізується переважно за рахунок сорбітолу та лактату натрію. Сорбітол належить до багатоатомних спиртів та відомий у харчовій промисловості як підсолоджувач. Але в нього є ще велика кількість ефектів, які використовуються в медицині. Сорбітол за рахунок своїх властивостей з утримання вологи чинить позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт у якості осмотичного проносного засобу. Окрім цього, будучи стереоізомером манітолу (осмотичного діуретика), він чинить жовчогінну, сечогінну та загальну дезінтоксикаційну дію. Також сорбітол є альтернативним джерелом енергії — його енергетична цінність становить 354 ккал на 100 г. Він не відноситься до вуглеводів, що дозволяє використовувати його для нутритивної підтримки пацієнтів навіть із цукровим діабетом без корекції дозування інсуліну. Ізотонічний розчин сорбітолу позитивно впливає на капілярний кровотік, покращуючи реологічні властивості крові.
Натрію лактат на сьогодні вважається найбільш актуальним засобом для корекції гомеостазу завдяки ряду переваг. По-перше, він є альтернативним джерелом енергії та активно метаболізується навіть в умовах нестабільної гемодинаміки. По-друге, лактат — більш вигідний аніон у порівнянні з хлоридом, оскільки включається в біохімічні реакції та не викликає характерних для гіперхлоремії побічних ефектів (наприклад порушення ниркової фільтрації, гіперхлоремічний ацидоз) (Aramendi I., 2016). По-третє, він покращує мікроциркуляцію та газообмін (Thibault Duburcq, 2017). Окрім того, протинабрякова дія натрію лактату реалізується за рахунок зниження внутрішньоклітинного осмотичного тиску.
Кальцію хлориду властивий помірний антигістамінний та сечогінний ефект (за дією аналогічний ефектам кислотоутворюючих діуретиків).
Він виступає також у якості джерела іонів кальцію, які задіяні в процесах передачі нервового імпульсу, запальної відповіді, згортання крові, скорочення гладеньких та поперечно-посмугованих м’язів, особливо міокарда.
Останній ефект доповнюється калію хлоридом, який чинить специфічну дію на роботу провідної системи серця. Іони калію спричиняють негативну інотропну та батмотропну, а також помірну діуретичну дію. Особливо актуальним є введення препаратів, що містять іони калію, при гипокаліємії різного генезу (наприклад внаслідок багаторазового блювання, при тривалому вживанні діуретиків, на фоні декомпенсованого цукрового діабету).

Фармакокінетичні характеристики

Ефект від введення Реосорбілакту починається з перших хвилин та сягає максимуму через 20–30 хв, коли в метаболізм включаються лактат та сорбітол. При введенні лактату натрію в кровоносне русло він метаболізується з утворенням натрію бікарбонату, що сприяє збільшенню вмісту лужного буфера в крові. При цьому активною вважається лише половина введеного препарату, оскільки натрію лактат існує у формі L- і D-ізомерів, перший з яких є активним, а другий виводиться із сечею в незміненому вигляді.
Через 40–60 хв розвивається помірний діуретичний та дезінтоксикаційний ефекти. У подальшому спостерігається поступове зниження ефекту від діючих речовин препарату.

Показання та спосіб використання

Реосорбілакт широко використовується як у медицині невідкладних станів, так і в амбулаторному лікуванні різноманітних захворювань. Капіляростабілізуючі та реологічні властивості препарату використовуються для лікування розладів мікроциркуляції при шоці будь-якого генезу (опіковий, травматичний, токсичний тощо), а також при різних порушеннях периферичного кровообігу — ендартеріїти та тромбофлебіти (у тому числі посттравматичні), хвороба Рейно тощо.
Особливо ефективний Реосорбілакт у комплексному лікуванні кишкової непрохідності. У ранніх фазах гострої непрохідності у поєднанні з іншими методами консервативної терапії (декомпресія, клізма) він активізує перистальтику тонкої та товстої кишки і суттєво покращує кровопостачання кишкової стінки. У пізніх фазах кишкової непрохідності, коли розвивається інтоксикація та зневоднення через секвестрацію рідини у третій простір, Реосорбілакт відмінно підходить для корекції водно-сольового балансу в комплексі передопераційної підготовки. При тяжких випадках кишкової непрохідності він використовується в післяопераційний період для профілактики парезу кишечнику та швидшого загоєння зони хірургічного втручання (анастомоз, стома).
Також Реосорбілакт показаний при інфекційних захворюваннях, які супроводжуються вираженою інтоксикацією, багаторазовим блюванням та діареєю, а також у хірургічній практиці при порушеннях, що викликають синдром системної запальної відповіді (сепсис). Реакція на специфічне або неспецифічне ураження організму людини продуктами життєдіяльності (токсинами) різних бактерій і паразитів характеризується порушеннями в’язкості крові та тонусу капілярного русла.
Завдяки властивості покращувати капілярний кровотік, препарат використовується в ранній період при посттравматичних порушеннях, а також для лікування опікової хвороби. При цих захворюваннях наявність раневої поверхні великої площі є передумовою для вивільнення великої кількості медіаторів болю та прозапальних цитокінів, які негативно впливають на капілярний кровотік в організмі. Також безпосередньо в зоні ураження швидко розвивається набряк, що зумовлює розвиток локального тканинного ацидозу і порушень кровопостачання через сладж еритроцитів.
Завдяки холекінетичній дії сорбітолу Реосорбілакт знаходить застосування в лікуванні таких захворювань жовчовивідних шляхів, як дискінезія жовчного міхура, постхолецистектомічний синдром. У складі комплексної терапії він покращує відтік жовчі, попереджає утворення біліарного слажду та покращує процеси перетравлювання їжі.
Реосорбілакт показаний для використання у складі комплексної консервативної терапії при гострому панкреатиті. Ефекти покращення капілярного кровотоку, зниження локального ацидозу та зменшення набряку чинять непряму дію на патогенез захворювання.
Препарат широко використовується в неврологічній практиці, зокрема для лікування ішемії головного мозку та діабетичної нейропатії (Живолупов С.А., 2013), а також при набряку головного мозку та невритах (Aramendi I., 2016). У цих випадках основне значення надається протинабряковому ефекту, який дозволяє усунути компресію різних структур центральної та периферичної нервової системи. А покращення реологічних властивостей крові сприятливо впливає на вогнища транзиторної ішемії у структурах головного мозку.
Доза препарату підбирається індивідуально залежно від клінічної ситуації й тяжкості стану пацієнта. Діапазон доз при цьому становить 6–25 мл/кг маси тіла. Зазвичай Реосорбілакт вводиться внутрішньовенно краплинно в дозі 200–400 мл (1–2 флакони) на добу. У тяжких випадках допускається підвищення дози до 1000 мл і часткове введення струминно до стабілізації стану.

Противопоказання

До загальносоматичних протипоказань для використання Реосорбілакту відносять алкалоз будь-якого генезу (дихальний, метаболічний тощо), ДВЗ-синдром, крововиливи у головний мозок, шлунково-кишкову кровотечу при нестабільному гемостазі, гострі тромбофлебіти (у зв’язку із ризиком тромбоемболічних ускладнень). Не рекомендується використовувати Реосорбілакт для першої допомоги при травмах до остаточної зупинки кровотечі (у зв’язку із властивістю знижувати в’язкість крові препарат може заважати тромбоутворенню). Також до протипоказань відносяться тяжкі форми серцевої недостатності, гостру ниркову недостатність (за відсутності гемодіалізу).

Особливості використання

Реосорбілакт можна вводити виключно внутрішньовенно. Потрапляння його в м’язову тканину або підшкірну жирову клітковину може викликати їх некроз у зв’язку з наявністю в його складі кальцію хлориду.
Реосорбілакт необхідно з обережністю призначати пацієнтам із жовчокам’яною хворобою, оскільки його холекінетичний ефект може спровокувати міграцію конкрементів із жовчного міхура у нижчерозташовані жовчовивідні шляхи.
При передозуванні Реосорбілакту відмічаються симптоми, характерні для алкалозу. Оскільки компоненти препарату метаболізуються в організмі людини, то немає необхідності в додатковій корекції кислотно-основного балансу, достатньо припинити його введення.
Сорбітол, що міститься у його складі, метаболізується в печінці до фруктози, тому препарат протипоказаний пацієнтам з рідкісним захворюванням — непериносимістю фруктози.
Сорбітол відноситься до регідратантів та метаболічних засобів, тому введення Реосорбілакту може супроводжуватися посиленням перистальтики та підвищеним газоутворенням.
Препарат є осмотичним діуретиком, тобто має властивість виводити рідину з міжклітинного простору в судинне русло, різко збільшуючи ОЦК. Тому препарат слід з обережністю призначати пацієнтам із тяжкою артеріальною гіпертензією. Також при призначеннні його пацієнтам зі зневодненням необхідно враховувати сечогінний ефект й обов’язково комбінувати Реосорбілакт з іншими інфузійними або пероральними розчинами для регідратації.
Препарат не протипоказаний вагітним, у період грудного вигодовування та дітям. Проте при призначенні його вагітним потрібно враховувати потенційний тонічний вплив на міометрій у зв’язку з кальцію хлоридом, що міститься у Реосорбілакті. Що стосується інфузійної терапії у дітей, то необхідно дозувати препарат інфузоматом під жорстким контролем кислотно-основного стану крові.
Не виключені реакції індивідуальної непереносимості.
Реосорбілакт категорично не можна змішувати з карбонато- та фосфатомісткими розчинами через можливість взаємної нейтралізації або утворення нерозчинних солей. Препарат не можна використовувати в якості розчинника для інших лікарських засобів.
Заключення
Таким чином, Реосорбілакт знаходить широке використання в сучасній медичній практиці. Він підходить як для планового призначення у комплексі з іншими препаратами, так і для корекції невідкладних станів на догоспітальному та госпітальному етапах. Широкий спектр ефектів дає можливість включати його в план консервативної терапії, передопераційної підготовки й терапії в ранній післяопераційний період для профілактики ускладнень (ацидоз, парез кишечнику, набряки тощо).

Діагнози, при яких застосовують Реосорбілакт