Алохол — препарат, який відпускається в наших аптеках уже понад 50 років. Незважаючи на величезний вибір лікарських засобів в аптеках у ці роки, препарат залишається популярним. Звичайно, велику роль у цьому відіграють ціна і той факт, що він належить до препаратів безрецептурного відпуску. І все ж давайте розберемося, чому він залишається популярним і чи варто ставитися навіть до таких традиційних і перевірених ліків без належної обережності.
Алохол являє собою жовчогінний препарат, що належить до холеретиків, тобто засобів, що посилюють виділення жовчі. Бувають також холекінетики — засоби, що підвищують скоротливу функцію жовчного міхура, та холеспазмолітики, тобто засоби, що усувають спазм жовчовивідних шляхів. Ці групи препаратів об’єднує той факт, що вони стимулюють жовчовиділення. Крім того, Алохол чинить м’яку протизапальну та протимікробну дію (Харкевич Д.А., 2006). Давайте подивимося, чим зумовлені ці ефекти.

Обговоримо склад препарату

Природа — це невичерпне джерело натуральних засобів для нашого здоров’я. Так, кропива дводомна (а саме її листя), один із компонентів Алохолу, здавна використовується в народній медицині. З давніх часів кропива відома як засіб, що призначається при кровотечах. Вона використовувалася як загальнозміцнювальний засіб, такий, що надає бадьорості (Соколов С.Я., 1993).
Вважається вона корисною і при атеросклерозі. Окремо слід відмітити використання кропиви при холециститі, захворюваннях травного тракту. Для кропиви характерні протизапальні властивості. Вона сприяє відновленню слизової оболонки у пацієнтів з вищезазначеними захворюваннями. Також є прокінетиком не лише для жовчного міхура, а й для кишечнику. Хлорофіл, який міститься в листі кропиви в великій кількості, корисний при анемії. Кропива — це рослина, яка чинить м’яку жовчогінну дію. Кропиву не слід приймати вагітним, оскільки вона підвищує тонус матки. Небезпечною є кропива і при підвищеній здатності крові до згортання. При кровотечах слід використовувати цей засіб з обережністю, це зумовлено тим, що, не знаючи причини хвороби, можна втратити дорогоцінний час, і це призведе до незворотних наслідків. Кропиву використовують у народній медицині також при порушеннях менструального циклу (збільшення крововтрати), маткових кровотечах. У післяпологовий період під впливом кропиви посилюється скоротливість матки, тонус і амплітуда скорочень підвищуються. Раніше ця рослина входила в фармакопеї різних країн, у тому числі й країн Європи, та дуже широко використовувалася в терапії деяких хвороб.
Поговоримо про часник. До складу препарату Алохол також входить часник, а саме його екстракт. Цибулина часнику містить ефірну олію, яка надає йому характерного аромату та викликає сльозотечу. Головним складником цієї ефірної олії є діалілдисульфід. Часник містить також фітонциди та бактерицидні речовини, до складу часнику входять тіоцианова кислота, полісахариди, йод, тіамін, аскорбінова кислота. Вважається, що він виявляє протигельмінтний та антисклеротичний ефекти, дезінфікує кишечник, у народній медицині він застосовується при діареї, дизентерії. Також його вважають запобіжним засобом проти раку, таким, що здатний попереджати шкідливий вплив отрут на організм. Часник прикладають до місць укусів бджіл, ос та інших комах. Сприятливий вплив часнику не викликає сумнівів.
Часник посилює моторику ШКТ, стимулює секрецію жовчі та інших травних соків. У народній медицині часник часто використовується при застудних захворюваннях та для їх профілактики. Він здатний розріджувати мокротиння та полегшувати його відходження. Відомо, що часник стимулює серцеву діяльність і навіть розширює коронарні судини.
Часник (препарати, до складу яких він входить) в фітотерапії призначають для пригнічення процесів бродіння в кишечнику. Цікаво, що аліцин (речовина, що утворюється при механічному руйнуванні клітин часнику) здатен уповільнювати ріст бактерій уже в розведенні 1:125 000, що дозволяє говорити про нього як про протимікробний засіб. Його здатність зменшувати вираженість запалення та бактерицидні властивості використовуються при захворюваннях ротової порожнини і зубів. Існує чимало рецептів народної медицини щодо застосування часнику, проте слід пам’ятати й про випадки, коли його не слід приймати для лікування тих чи інших захворювань.
Часник не можна використовувати хворим з виразковою хворобою шлунка. Він може викликати загострення гастриту. Часник не слід приймати особам, що знаходяться на цукрознижувальній терапії чи приймають антикоагулянти. Сік часнику при зовнішньому використанні, прикладанні на уражену ділянку може викликати подразнення і мацерацію.
Третім компонентом Алохолу є жовч суха (основою є таурохолева, дезоксихолева жовчні кислоти). Вона містить жовчні кислоти, котрі сприяють емульгації жирів і їх всмоктуванню, а також всмоктуванню жиророзчинних вітамінів у кишечнику. Цей компонент препарату збільшує кількість жовчі, яка виділяється, за рахунок саме підвищення її продукції гепатоцитами печінки. Жовч, що міститься в Алохолі, підвищує вміст холатів у жовчі, що утворюються в організмі, і таким чином знижує вірогідність випадіння холестеринового осаду.
До складу препарату входить активоване вугілля, воно вже багато років відоме як сорбент, що має м’які адсорбуючі властивості і зв’язує токсини. До того ж він зменшує здуття кишечнику. Сорбенти ще називають антидотами місцевої дії. Вони покликані адсорбувати шкідливі речовини і таким чином не давати їм всмоктуватися в ШКТ. Але їх призначають не лише при різноманітних отруєннях, а й при диспептичних явищах та здутті живота (метеоризмі). Раніше його також застосовували при підвищеній кислотності.
Алохол відповідно до АТС-класифікації належить до препаратів, що застосовуються при біліарній патології. Він є холеретиком, тобто речовиною, що підвищує утворення жовчі та її виділення (Мостовий Ю.М., 2006). За рахунок чого він реалізує жовчогінну дію? Препарати цієї групи називаються істинними жовчогінними (Окороков А.Н., 2005). Він покращує жовчосекреторну здатність гепатоцитів (клітин печінки). Цей препарат здатний покращити секрецію жовчі, зменшити запалення жовчовивідних шляхів і навіть знизити вірогідність формування в жовчному міхурі осаду з утворенням каменів холестеринової природи.
Підвищення надходження жовчі в кишечник пацієнта призводить до покращання його скоротливої функції і більшого виділення травних соків. Виходячи з цього, також покращуються перетравлювання і засвоєння жирів, процес травлення в цілому. Препарат попереджає процеси бродіння в кишечнику, зменшує його здуття. Завдяки підвищенню току секрету по жовчовидільних шляхах Алохол та інші засоби групи істиних жовчогінних попереджають виникнення висхідної інфекції і розповсюдження запальних явищ. Діючі речовини Алохолу підібрані таким чином, що їх терапевтичні ефекти взаємопідсилюються та взаємодоповнюють один одного.
Чим керується лікуючий лікар, коли обирає, який саме жовчогінний засіб слід призначити конкретному хворому в конкретній ситуації? Адже навіть якщо вам призначили цей лікарський засіб одного разу, наступного разу він може не допомогти або навіть зашкодити. Першим фактором, звичайно, є фаза захворювання — загострення чи ремісія. Також, застосовуючи жовчогінний засіб при, наприклад, холециститі, необхідно звернути увагу на супутні стани, наприклад гіпотонічну чи гіпертонічну дискінезію жовчовивідних шляхів. На початку загострення хронічного холециститу можуть бути призначені жовчогінні засоби, що усувають спазм, після купірування загострення — жовчогінні засоби, які мають у спектрі своєї дії протимікробний та протизапальний ефекти. Інколи препарати можуть призначатися в поєднанні, а не послідовно. Ближче до завершення курсу лікування можуть призначатися інші лікарські засоби, а при зниженні тонуму жовчних шляхів вибір буде зроблений на користь холецистокінетиків.

Фармакокінетика

Процес всмоктування діючих речовин препарату Алохол відбувається в кишечнику, потім він частково реабсорбується. Виведення відбувається з каловими масами.

Показання

Серед патологічних станів, при яких може знадобитися включення в схему лікування Алохолу, слід згадати такі. Це хронічний холецистит. Різної вираженості дискінезії жовчовивідних шляхів без спазму сфінктера Одді. Також Алохол може призначатися пацієнтам з видаленим жовчним міхуром для терапії порушень випорожнення і проблем з травленням, що розвиваються після операції. У терапії запорів, пов’язаних зі зниженням тонусу кишечнику і при холестерозі жовчного міхура (ХЖМ), коли в його стінці відбувається відкладання холестерину та інших ліпідів.
Алохол не застосовувати:
-якщо є гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату (навіть якщо реакція такого роду виникала колись давно в минулому, не слід застосовувати засіб, що її викликав);
-гепатит будь-якої етіології;
-жовчнокам’яна хвороба;
-механічна або підпечінкова жовтяниця;
-при спазмі сфінктера Одді, оскільки при цьому порушується евакуація жовчі, а збільшення її кількості призводить до посилення больових відчуттів та інших неприємних наслідків;
-при гострому панкреатиті;
-під час загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (слід мати на увазі, що діючі речовини Алохолу зумовлюють збільшення секреції травних залоз);
-при гострих ентероколітах.

Одночасне призначення з іншими препаратами

Поєднання з іншими жовчогінними препаратами групи холеретиків зумовлює синергічний ефект і дія самого Алохолу посилюється. Поєднане застосування препарату з послаблювальними засобами усуває закреп (констипацію). При поєднаному застосуванні Алохолу і жиророзчинних вітамінів відбувається покращання всмоктування останніх. Також підвищується ефект антибактеріальних засобів при їх призначенні поряд з Алохолом для лікування патології жовчовивідних шляхів мікробного генезу. Алохол не застосовувати з препаратами, до складу яких входить алюміній і з сорбентами, оскільки вони знижують його всмоктування.

Заходи перестороги

У період вагітності чи годування груддю Алохол може бути призначений лікарем тільки в тому випадку, коли можлива користь для матері переважає потенційний ризик для дитини/плода. Алохол з обережністю застосовується при сечокам’яній хворобі (камені в сечовому міхурі, нирках). У той же час препарат можна приймати водіям автомобілів, особам, що управляють різноманітними механізмами. Він не викликає загальмованості реакцій.

Спосіб застосування. Дозування

Дорослим Алохол зазвичай призначається по 1–2 таблетки 3–4 рази на добу після їди. Курс лікування становить 1 міс. Якщо основні симптоми хвороби були ліквідовані, слід рекомендувати прийом лікарського засобу в нижчій дозі ще протягом 1–2 міс, а саме по 1 таблетці 2–3 рази на добу після прийому їжі. Однак також може бути одразу призначений курс лікування тривалістю 2 міс (Окороков А.Н., 2005). Курс лікування можна повторювати декілька разів на рік, зробивши між ними перерву 3 міс.

Передозування

При прийомі в високих дозах протягом тривалого періоду можливі явища дискомфорту в животі, нудота, діарея, шкірний свербіж. При проведенні лабораторних тестів може бути виявлено підвищення АлАТ, АсАТ. У таких випадках необхідно діяти наступним чином: припинити прийом препарату і прийняти сорбент.

Побічні реакції

Можуть розвиватися алергічні реакції, особливо у схильних до них людей.
Отже, Алохол займає свою нішу в комплексному лікуванні хвороб жовчовивідних шляхів, також це відносно невисоковартісний препарат (невисока вартість курсу лікування). Слід також відмітити, що Алохол належить до безрецептурних препаратів, однак необхідно пам’ятати, що самолікування неприпустиме, і завжди слід звернутися за консультацією до лікаря.

Діагнози, при яких застосовують Алохол