Додаток. Антиаритмічні препарати та нормальні значення інтервалу Q–T

Міжнародні назви

Додаток 1

Класифікація антиаритмічних препаратів (за V. Williams, 1970)

Клас препаратів Електрофізіологічні механізми Препарат
I клас Блокатори натрієвих каналів
Група IА Помірно виражене пригнічення деполяризації; збільшення тривалості реполяризації Хінідин

Прокаїнамід

Дизопірамід

Група IB Незначне пригнічення деполяризації; зменшення тривалості реполяризації Лідокаїн

Мексилетин

Фенітоїн

Група IC Виражене пригнічення деполяризації; відсутність впливу на реполяризацію Флекаїнід

Пропафенон

Етацизин

II клас Блокатори β-адренергічних рецепторів Усі блокатори β-адренорецепторів
III клас Блокатори калієвих каналів — виражене подовження фази реполяризації Аміодарон

Соталол

Дофетилід

IV клас Антагоністи кальцію — пригнічення фази 0 ПД і спонтанної діастолічної деполяризації в тканинах з повільною відповіддю Верапаміл

Дилтіазем

Бепридил

 

Додаток 2

Ефекти антиаритмічних препаратів («Сицилійський гамбіт», 1991)

Препарат Канали Рецептори Насоси Клінічні ефекти ЕКГ-ефекти
Na Ca K If α β M2 A1 Na-K / АТФаза Функція ЛШ Частота синусового ритму Екстракардіальні PR QRS QT
Швидкі Середні Повільні
Лідокаїн §
Прокаїнамід ¤ §
Дизопірамід ¤ § § ↑↓
Хінідин ¤ § § ↑↓
Пропафенон ¤ §
Флекаїнід ¤
Верапаміл §
Дилтіазем §
Соталол
Аміодарон § §
Пропранолол
Атропін §
Дигоксин

Відносна здатність до блокування:  — низька, § — середня,  — висока, ■ — агоніст, ¤ – блокатор в активованому стані.

 

Додаток 3

Модифікована класифікація антиаритмічних препаратів (характеристика вираженості антиаритмічних ефектів визначених препаратів) (за V. Williams і «Сицилійський гамбіт»)

Препарат І клас II клас III клас IV клас
Хінідин ++ +
Прокаїнамід ++ +
Дизопірамід ++ +
Флекаїнід +++
Етацизин +++
Пропафенон +++ +
Пропранолол ++
Соталол ++ +++
Аміодарон + + +++ +
Верапаміл +++
Дилтіазем ++

+ — відносно слабка, ++ — виражена, +++ — потужна дія.

 

Додаток 4

Довірчі інтервали для нормального інтервалу Q–T* залежно від ЧСС у дорослих в положенні лежачи на спині

ЧСС, уд./хв Інтервал Q–T, мс**
18–29 років 30–39 років 40–49 років 50–60 років
45–55

56–62

63–71

72–83

84–115

0,39–0,45

0,36–0,42

0,34–0,41

0,32–0,39

0,30–0,37

0,39–0,45

0,36–0,43

0,35–0,41

0,33–0,39

0,30–0,37

0,39–0,46

0,37–0,43

0,35–0,41

0,33–0,40

0,31–0,37

0,39–0,46

0,37–0,43

0,35–0,42

0,33–0,40

0,31–0,37

*Підраховано за рівнянням регресії для визначення інтервалу Q–T±2Sy,x:

Q–T=0,2423+0,140RR+0,000A; Sy,x=0,0164s, де RR — тривалість кардіоциклу (с), А – вік (років);

**за даними того стандартного відведення, в якому Q–T найдовший (зазвичай це відведення II).

 

Додаток 5

Відносні нормальні величини інтервалу Q–T у II стандартному відведенні у дітей та дорослих

Тривалість циклу, RR, с ЧСС, уд./хв Чоловіки та діти Жінки
Середнє Верхня границя норми Середнє Верхня границя норми
1 2 3 4 5 6
1,5

1,4

1,3

1,25

1,2

1,15

1,1

1,05

1,00

0,95

0,90

0,85

0,80

0,75

0,70

0,65

0,60

0,55

0,50

0,45

0,40

0,35

40

43

46

48

50

52

55

57

60

63

67

71

75

80

86

92

100

109

120

133

150

172

0,449

0,438

0,426

0,420

0,414

0,407

0,400

0,393

0,386

0,378

0,370

0,361

0,352

0,342

0,332

0,321

0,310

0,297

0,283

0,268

0,252

0,234

0,491

0,479

0,466

0,460

0,453

0,455

0,438

0,430

0,422

0,413

0,404

0,395

0,384

0,374

0,363

0,351

0,338

0,325

0,310

0,294

0,275

0,255

0,461

0,450

0,438

0,432

0,425

0,418

0,411

0,404

0,396

0,388

0,380

0,371

0,362

0,352

0,341

0,330

0,318

0,305

0,291

0,276

0,258

0,240

0,503

0,491

0,478

0,471

0,464

0,456

0,449

0,441

0,432

0,423

0,414

0,405

0,394

0,384

0,372

0,360

0,347

0,333

0,317

0,301

0,282

0,262

Цифри у стовпчиках 3; 4; 5 і 6 отримані на основі дослідження приблизно 1000 осіб. Рівняння регресії для оцінки середнього інтервалу Q–T: Q–T=k1·log[10(RR+k2)], де RR — довжина кардіоциклу (с); k1 – для дітей та чоловіків молодого віку становить 0,375; для жінок віком 15–32 роки — 0,385; для жінок старше 45 років — 0,390; k2=0,07. Верхня границя норми для дітей і чоловіків визначена як М+9,4%, а для жінок — М+9,2%, де М — середнє арифметичне.

 

Додаток 6

Нормальні значення Q–T залежно від ЧСС на стандартній ЕКГ

RR, с ЧСС, уд./хв Q–T, мс RR, с ЧСС, уд./хв Q–T, мс RR, с ЧСС, уд./хв Q–T, мс
0,30 200 0,23 0,71 84 0,32 1,12 54 0,40
0,31 193 0,23 0,72 83 0,32 1,13 53 0,40
0,32 187 0,23 0,73 82 0,32 1,14 53 0,41
0,33 182 0,23 0,74 81 0,33 1,15 52 0,41
0,34 176 0,24 0,75 80 0,33 1,16 52 0,41
0,35 171 0,24 0,76 79 0,33 1,17 51 0,41
0,36 166 0,24 0,77 78 0,33 1,18 51 0,41
0,37 162 0,24 0,78 77 0,34 1,19 50 0,41
0,38 158 0,24 0,79 76 0,34 1,20 50 0,41
0,39 154 0,24 0,80 75 0,34 1,21 49 0,42
0,40 150 0,25 0,81 74 0,34 1,22 49 0,42
0,41 146 0,25 0,82 73 0,34 1,23 48 0,24
0,42 143 025 0,83 72 0,35 1,24 48 0,42
0,43 140 0,25 0,84 71 0,35 1,25 48 0,42
0,44 136 0,25 0,85 71 0,35 1,26 47 0,42
0,45 135 0,25 0,86 70 0,35 1,27 47 0,43
0,46 130 0,26 0,87 69 0,35 1,28 46 0,43
0,47 128 0,26 0,88 68 0,36 1,29 46 0,43
0,48 125 0,26 0,89 67 0,36 1,30 46 0,43
049 122 0,27 0,90 67 0,36 1,31 46 0,43
0,50 120 0,27 0,91 66 0,36 1,32 45 0,44
0,51 118 0,27 0,92 65 0,36 1,33 45 0,44
0,52 115 0,27 0,93 65 0,37 1,34 45 0,44
0,53 113 0,28 0,94 64 0,37 1,35 44 0,44
0,54 111 0,28 0,95 63 0,37 1,36 44 0,44
0,55 109 0,28 0,96 62 0,37 1,37 44 0,45
0,56 107 0,28 0,97 62 0,37 1,38 43 0,45
0,57 105 0,29 0,98 61 0,37 1,39 43 0,45
0,58 103 0,29 0,99 61 0,37 1,40 43 0,45
0,59 102 0,29 1,00 60 0,38
0,60 100 0,29 1,01 59 0,38 1,42 42 0,45
0,61 98 0,30 1,02 59 0,39 1,43 42 0,45
0,62 97 0,30 1,03 58 0,39 1,44 42 0,45
0,63 95 0,30 1,04 58 0,39
0,64 94 0,30 1,05 57 0,39 1,50 41 0,46
0,65 92 0,31 1,06 57 0,39
0,66 91 0,31 1,07 56 0,39 1,56 39 0,47
0,67 89 0,31 1,08 55 0,39
0,68 88 0,31 1,09 55 0,40 1,62 37 0,48
0,69 87 0,32 1,10 55 0,40
0,70 86 0,32 1,11 54 0,40 1,66 36 0,49

 

Додаток 7

Фармакологічні особливості деяких блокаторів β-адренорецепторів (за Braunwald, 2002)

Препарат Пропра-нолол Метопролол Атено-лол Бізо-пролол Бетаксо-лол Небі-

волол

Карведилол
Добова доза, мг/добу 40–480 50–200 25–100 2,5–20 5–20 2,5–10 12,5–50
Біодоступність, % дози 30 50 40 90 90 90 25–35
Зв’язування з білками, % 93 12 <5 30 50-60 98 98
Період напіввиведення, год 3,5–6 14–25 6–9 7–15 12–22 12–24 7–11
Домінуючий шлях виведення Печінка Печінка Нирки Нирки – 50%, Печінка – 50% Нирки Печінка Печінка
Адренорецепторна селективність β1, β2 + β1 + β1 ++ β1 + β1 + β1 + β1, β2, β1
Ліпофільність +++ ++ 0 + 0 0 +

+, ++, +++ — ступінь вираженості дії.

 

Додаток 8

Лікарські взаємодії, небезпечні аритмії

Лікарський

засіб

Взаємодіючий лікарський засіб Ефект
Підвищення концентрації аритмогенного лікарського засобу
Дигоксин Деякі антибіотики Деякі антибіотики, пригнічуючи мікрофлору кишечнику, що бере участь у метаболізмі дигоксину, можуть підвищувати його біодоступність. Деякі антибіотики можуть також взаємодіяти з Р-глікопротеїном (який експресується в кишечнику та інших тканинах), що також може призводити до підвищення концентрації дигоксину
Дигоксин Аміодарон

Хінідин

Верапаміл

Підвищення біодоступності дигоксину, зниження його біліарної та ниркової екскреції, зумовлене інгібуванням Р-глікопротеїну
Циклоспорин

Ітраконазол

Еритроміцин

Глікозидна інтоксикація
Хінідин Кетоконазол Підвищення рівня лікарських засобів
Цизаприд Ітраконазол
Терфенадин, астемізол Еритроміцин*

Кларитроміцин

Деякі блокатори кальцієвих каналів*

Деякі інгібітори ВІЛ-протеази (особливо ритонавір)

Блокатори β-адренорецепторів, пропафенон Хінідин (навіть у дуже низьких дозах)

Флуоксетин

Посилення блокади β-адренорецепторів
Флекаїнід Деякі трициклічні антидепресанти Збільшення побічних ефектів

Послаблення анальгезії (внаслідок неможливості біотрансформації в активний метаболіт морфіну)

Дофетилід Верапаміл

Циметидин

Триметоприм

Кетоконазол

Мегестрол

Підвищення концентрації дофетиліду в плазмі крові, що зумовлено інгібуванням його екскреції нирками
Зниження концентрації аритмогенного лікарського засобу
Дигоксин Антацидні засоби Послаблення ефекту дигоксину у зв’язку зі зменшенням його всмоктування
Рифампіцин Підвищення активності Р-глікопротеїну
Хінідин, мексилетин Рифампіцин, барбітурати Посилення метаболізму лікарського засобу
Синергічна фармакологічна дія, що викликає аритмії
Антиаритмічні засоби, що подовжують інтервал Q–T Діуретики Підвищений ризик розвитку torsade de роintes у зв’язку з гіпокаліємією, спричиненою застосуванням діуретиків
Блокатори β-адренорецепторів Аміодарон, клонідин, дигоксин, дилтіазем, верапаміл Брадикардія при застосуванні комбінації цих засобів
Дигоксин Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дилтіазем, верапаміл
Верапаміл Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дигоксин, дилтіазем
Дилтіазем Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дигоксин, верапаміл
Клонідин Аміодарон, блокатори β-адренорецепторів, дигоксин, дилтіазем, верапаміл
Аміодарон Блокатори β-адренорецепторів, клонідин, дигоксин, дилтіазем, верапаміл
Сильденафіл Нітрати Підвищена та стійка вазодилатація; ризик ішемії міокарда

*Ці засоби можуть також кумулюватися до токсичного рівня при поєднаному їх введенні з такими засобами, як кетоконазол.

Додаток 9

Синдроми лікарських аритмій та методи їх лікування

Лікарські

засоби

Клінічний стан Лікування*
Препарати наперстянки Легкий ступінь кардіотоксичності (лише ізольовані аритмії)
Тяжкий ступінь токсичності: стійкі шлуночкові аритмії; AV-блокада високого ступеня; асистолія Препарати антитіл до наперстянки

Кардіостимуляція

Діаліз у зв’язку з гіперкаліємією

Засоби, що викликають подовження інтервалу Q–T Torsade de роintes: дуже рідкі епізоди, зберігається подовжений інтервал Q–T Магнію сульфат внутрішньовенно

Поповнення рівня калію (К+) до 4,5–5,0 мг‧екв/л

Блокатори β-адренорецепторів

Рецидиви torsade de роintes Електрокардіостимуляція шлуночків

Ізопреналін

Блокатори натрієвих каналів Підвищена потреба в дефібриляції чи електрокардіостимуляції Відмінити препарат; перевстановити електроди
Тріпотіння передсердь при AV-проведенні у співвідношенні передсердної та шлуночкової деполяризації 1:1 Дилтіазем, верапаміл, блокатор β-адренорецепторів (внутрішньовенно)
Шлуночкова тахікардія (пришвидшена утруднена кардіоверсія) Блокатор β-адренорецепторів; натрій
Синдром Бругада Відмінити препарат; терапія з метою усунення аритмії

*Завжди включає розпізнавання стану, безперервний моніторинг серцевого ритму, відміна лікарського засобу, що викликав цей стан, відновлення нормального рівня електролітів (в тому числі калію в сироватці крові в концентрації >4 мг·екв/л) і оксигенація. Наведений в таблиці порядок не означає будь-якої переваги у застосуванні лікарських засобів.

Дата добавления: 06.06.2019 г. Версия для печати

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Developed by Maxim Levchenko