ДИГОКСИН (DIGOXINUM)5 препаратів

антиаритмічна дія; виявляє позитивну інотропну дію за допомогою утворення комплексу з Na⁺-K⁺-АТФази і порушення транспорту іонів натрію і калію через мембрани кардіоміоцитів, у результаті збільшується трансмембранний транспорт іонів кальцію і підсилюється їхнє вивільнення всередині кардіоміоцитів, і як наслідок - підвищується активність міофібрил, збільшує систолічний та ударний об’єми серця, подовжує ефективний рефрактерний період, уповільнює AV-провідність та уріджує ЧСС переважно за рахунок підвищення тонусу парасимпатичної і зниження тонусу симпатичної частини вегетативної нервової системи.

застійна СН; мерехтіння та тріпотіння передсердь (для регуляції ЧСС); суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія.

дорослим вводять в/в у дозі 0,25-0,5 мг (1-2 мл 0,025% р-ну); вводять повільно у 10 мл 5% р-ну глюкози або 0,9% р-ну натрію хлориду; у перші дні лікування вводять 1-2 р/добу, у наступні - 1 р/добу протягом 4-5 днів, після чого переходять на прийом p/os у підтримуючих дозах; для крап. введення 1-2 мл 0,025% р-ну розводять у 100 мл 5% р-ну глюкози або 0,9% р-ну натрію хлориду (вводять зі швидкістю 20-40 крап./хв); дорослим для швидкої дигіталізації внутрішньо призначати 0,5-1 мг, а потім кожні 6 год по 0,25-0,75 мг протягом 2-3 днів; після поліпшення стану хворого переводять на підтримуючу дозу (0,125-0,5 мг/добу за 1-2 прийоми); при повільній дигіталізації лікування одразу розпочинають з підтримуючої дози (0,125-0,5 мг/добу за 1-2 прийоми); насичення у цьому випадку настає приблизно через 1 тиждень після початку терапії; МДД для дорослих становить 1,5 мг.

підвищена чутливість до компонентів препарату/інших серцевих глікозидів; інтоксикація препаратами наперстянки, що застосовувалися раніше; аритмії, спричинені глікозидною інтоксикацією, в анамнезі; виражена синусова брадикардія, AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, с-м Адамса-Стокса-Морганьї; с-м каротидного синуса; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; суправентрикулярні аритмії, асоційовані з додатковими AV-шляхами провідності, у т. ч. с-м Вольфа-Паркінсона-Уайта; шлуночкова пароксизмальна тахікардія/фібриляція шлуночків; аневризма грудного відділу аорти; гіпертрофічний субаортальний стеноз; ізольований мітральний стеноз; ендокардит, міокардит, нестабільна стенокардія, г.ІМ, констриктивний перикардит, тампонада серця; гіперкальціємія, гіпокаліємія.

еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, гіперемію, висипання, у т. ч. еритематозне, папульозне, макулопапульозне, везикульозне; кропив’янку, набряк Квінке, гінекомастія у чоловіків, дезорієнтація, сплутаність свідомості, амнезія, депресія, г. психоз, марення, зорові і слухові галюцинації, судоми, головний біль, невралгія, підвищена втомлюваність, слабкість, запаморочення, сонливість, погані сновидіння, неспокій, нервозність, збудження, апатія, нечіткість зору, світлобоязнь, ефект ореолу, порушення зорового сприйняття (сприйняття навколишніх предметів у жовтому, у зеленому, червоному, синьому, коричневому або білому кольорі), порушення ритму та провідності (синусова брадикардія, СА блокада, монофокальна або мультифокальна екстрасистолія (особливо бігемінія, тригемінія), подовження інтервалу PR, депресія сегменту ST, AV-блокада, пароксизмальна передсердна тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкові аритмії), виникнення або посилення СН, анорексія, нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея, порушення вісцерального кровообігу, ішемія та некроз кишечнику.