АНТИГІСТАМІННІ ЗАСОБИ ДЛЯ СИСТЕМНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Препарати від алергії
Протиалергічні препарати - це лікарські засоби, представники наступних фармакотерапевтичних груп: антигістамінні препарати (блокатори Н1-гістамінових рецепторів) та кромони.
Дія зазначених препаратів від алергії (включаючи топічні засоби від алергії на шкірі, слизових оболонках, кон'юнктиві) спрямована на усунення симптомів алергічних реакцій, що виникають після сенсибілізації організму різними антигенами та повторного контакту організму з ними.
Антигістамінні препарати. Класифікація, механізм дії
На сьогодні відкрито 4 види гістамінових рецепторів: Н1, Н2, Н3 та Н4, але для виникнення симптомів алергічних реакцій та бронхіальної астми мають важливе значення тільки Н1-гістамінові рецептори.
Гістамін - амін, що синтезується з амінокислоти гістидину базофілами, гладкими клітинами, тромбоцитами, ентерохромафінними клітинами та гістамінергічними нейронами, він є відповідальним за широкий спектр різних реакцій та функцій в організмі людини.
Більшість важливих ефектів гістаміну при алергічних реакціях та бронхіальній астмі опосередковуються через H1-гістамінові рецептори. До них належать скорочення гладких м'язів, підвищення проникності судин, гіперпродукція слизу, свербіж, продукція простагландинів, тахікардія, активація вагальних рефлексів та підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату.
Ефекти, що опосередковані поєднаною стимуляцією H1/H2-гістамінових рецепторів, проявляються симптомами, що спричинені вазодилатацією: артеріальною гіпотензією (зниженим артеріальним тиском), гіперемією, головним болем, а також тахікардією.
Основною групою лікарських засобів від алергії є антигістамінні препарати (блокатори Н1-гістамінових рецепторів). Їх дія спрямована на блокування Н1-гістамінових рецепторів. Відповідно, антигістамінні засоби (засоби від алергії), блокуючи Н1-гістамінові рецептори, зменшують вираженість або усувають вищеперераховані симптоми алергії.
Блокатори Н1-гістамінових рецепторів: хімічна та функціональна класифікація
| Хімічний клас | Функціональний клас | |
|---|---|---|
| I генерація (препарати від алергії старого покоління) | II генерація (препарати від алергії нового покоління) | |
| Алкіламіни | Бромфенірамін, дексхлорфенірамін, диметинден, трипролідин, фенірамін, хлорфенірамін | Акривастин |
| Піперазини | Буклізин, гідроксизин, меклізин, оксатомід, циклізин | Левоцетиризин, цетиризин, |
| Піперидини | Азатадин, дифенілпіралін, кетотифен, ципрогептадин | Алкафтадин, бепотастин, біластин, дезлоратадин, левокабастин, лоратадин, мізоластин, рупатадин, фексофенадин, ебастин |
| Фенотіазини | Метділазин, прометазин | |
| Етаноламіни | Дименгідринат, дифенгідрамін, доксиламін, карбіноксамін, клемастин, фенілтолоксамін | |
| Етилендіаміни | Антазолін, піриламін, трипеленамін | |
| Інші | Доксепін | Азеластин, олапатадин, емедастин, епінастин |
Два представники хімічного класу піперидинів II генерації - астемізол та терфенадин (у таблиці не вказані) - у 90-х роках XX ст. були заборонені для застосування, оскільки у них виявлено серйозні побічні ефекти.
Кромони. Представники фармакотерапевтичної групи, механізм дії.
Кромони, або стабілізатори мембран гладких клітин - це група протиалергічних препаратів, похідних кромогліциєвої кислоти, представниками якої є кромоглікат натрію та недокроміл натрію. Також до цієї групи належать кетотифен.
Дослідження механізму дії кромонів продемонстрували, що вони блокують дегрануляцію гладких клітин й, отже, вивільнення медіаторів запалення, спричинене різними стимулами, включаючи IgE-імуноглобулін (антитіло), що відіграє одну з ключових ролей у розвитку алергічних реакцій та бронхіальної астми.
Також кромони можуть впливати на інші механізми запального процесу, включаючи пригнічення вивільнення гладкими клітинами ейкозаноїдів та цитокінів.
Окрім цього, кромони пригнічують міграцію лейкоцитів. Медіатори, що виділяють гладкі клітини, активують молекули адгезії, тим самим викликаючи міграцію лейкоцитів у вогнище запалення. Інгібуванням вивільнення медіаторів з гладких клітин можна пояснити вплив кромонів на міграцію лейкоцитів. Натомість є дані, що ці препарати впливають безпосередньо на лейкоцити.
Застосування препаратів від алергії у вагітних
Американський коледж акушерства та гінекології (The American College of Obstetricians and Gynecologists - ACOG) та Американський коледж алергії, астми та імунології (The American College of Allergy, Asthma and Immunology - ACAAI) рекомендують хлорфенірамін та трипеленамін як препарати від алергії, що застосовуються в період вагітності (Callaghan M.L., 2000). Вони також рекомендують прийом цетиризину та лоратадину після I триместру у пацієнток з непереносимістю або відсутністю реакції на лікування у вигляді зменшення вираженості симптомів алергії при застосуванні максимальних доз хлорфеніраміну або трипеленаміну (Callaghan M.L., 2000).
В опублікованому в 2001 р. посібнику «Алергічний риніт та його вплив на астму» («Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma» - ARIA) було зроблено висновок, що антигістамінні препарати I генерації мають загальне несприятливе співвідношення ризик/користь, навіть у невагітних, через їх незадовільну селективність, наявність седативного та антихолінергічних ефектів.
Згідно з посібником ARIA рекомендується, якщо це є можливим, антигістамінні препарати I генерації не призначати.
Застосування препаратів від алергії у дітей
Препарати від алергії часто застосовують у дітей та підлітків з різними алергічними захворюваннями. Ефективність антигістамінних препаратів II генерації добре вивчена, та їм слід віддавати перевагу при лікуванні осіб з алергією, оскільки вони не проникають через гематоенцефалічний бар'єр та не викликають сонливості, спричиняють значно меншу кількість побічних ефектів. Ці факти необхідно враховувати під час вибору препарату від алергії для дітей та підлітків. Вибір конкретного препарату, тієї чи іншої форми випуску обраного лікарського засобу має бути строго індивідуалізованим з урахуванням клінічних та фармакологічних особливостей кожного пацієнта.