Антибіотикорезистентність є важливою проблемою охорони здоров'я, яка суттєво обмежує застосування антибіотиків у лікуванні пацієнтів з інфекційними захворюваннями. Одним із способів зниження потреби у застосуванні протимікробних препаратів є використання антисептиків та дезінфекційних засобів. Так, завдяки неспецифічним механізмам дії антисептичних препаратів стійкість патогенних мікроорганізмів до них розвивається вкрай рідко.
Основна мета застосування антисептичних та дезінфекційних засобів полягає у зниженні колонізації мікроорганізмами шкірного покриву та слизових оболонок та, відповідно, зниженні ризику передачі інфекційних захворювань та місцевої терапії у разі їх виникнення.
Види антисептиків
Відповідно до АТС-класифікації група антисептичних та дезінфекційних засобів включає низку препаратів різної хімічної будови:
- бігуаніди та амідини (хлоргексидин та його комбінації, наприклад хлоргексидин та декспантенол). Антисептик хлоргексидин уперше було синтезовано у 1954 р. За хімічною будовою це катіонний бісбігуанід. Він проявляє бактерицидну активність щодо грамнегативних та грампозитивних бактерій, дріжджових грибів та вірусів (Nerandzic M.M., Donskey C.J., 2015). Хлоргексидин широко застосовується у різних галузях медицини, наприклад хірургії (Biswas D. et al., 2019). Показання до застосування хлоргексидину включають постконтактну профілактику захворювань, що передаються статевим шляхом (процедура обробки має бути проведена не пізніше, ніж через 2 год після статевого акту), дезінфекцію інфікованих опіків і гнійних ран, лікування при інфекційних ураженнях шкіри та слизових оболонок, терапію при стоматологічних захворюваннях — гінгівіті, стоматиті, пародонтиті (James P. et al., 2017) та ін. У разі необхідності придбання антисептика для дитини слід звернути увагу, що хлоргексидину біглюконат не рекомендується застосовувати у дітей віком до 12 років. Хлоргексидин та препарати на його основі допускається застосовувати як антисептик для рук;
- препарати борної кислоти (борної кислоти розчин спиртовий 2 і 3%, кристалічний порошок). Борна кислота розчин спиртовий проявляє антисептичний ефект. Механізм дії препарату полягає в коагуляції білків мікробної стінки та порушенні її проникності, що призводить до порушення росту та розвитку бактерій. Борну кислоту застосовують зовнішньо у терапії пацієнтів з піодермією, мокнучою екземою, попрілостями, середнім отитом, як гострим, так і хронічним. Важливо, що борна кислота не є ототоксичною (Adriztina I. et al., 2018). У той самий час вона абсорбується через пошкоджені ділянки шкіри. Проте Британська педіатрична асоціація заборонила застосування борної кислоти у педіатричній практиці ще 1966 р. у зв'язку з її абсорбцією через шкіру у дітей і немовлят і токсичні ефекти. Також препарати борної кислоти протипоказано застосовувати у вагітних і жінок, що годують грудьми;
- похідні нітрофуралу (нітрофурал у формі таблеток, спрею, крапель вушних). Нітрофурал має антисептичну дію щодо стафілококів, стрептококів, кишкової палички, сальмонели, збудників дизентерії та газової гангрени. Важливо, що препарат сприяє формуванню грануляцій та загоєнню ран. Нітрофурал застосовується в ЛОР-практиці (для полоскань порожнини рота та глотки), у хірургії та ортопедії (для обробки гнійних ран, пролежнів, терапії при остеомієліті, емпіємі плеври, опіках та анаеробних інфекціях). У формі вушних крапель нітрофурал застосовується при хронічному гнійному отиті, фурункулах зовнішнього слухового проходу. Препарат не застосовують у педіатрії;
- препарати йоду (йоду розчин спиртовий, повідон-йод). Повідон-йод (комплекс йоду та полівінілпіролідону) після нанесення на шкіру виділяє йод. Йод має виражену бактерицидну, віруліцидну та фунгіцидну дію, ефективний він і щодо найпростіших. При цьому повідон-йод не має місцевоподразнювальної дії, на відміну від спиртового розчину йоду. Важливим є і різноманітність форм випуску препарату. У разі необхідності купити мазь-антисептик слід звернути увагу на повідон-йод у формі мазі. Іншою важливою особливістю повідон-йоду є те, що до нього практично не формується резистентність патологічних мікроорганізмів навіть за тривалого застосування;
- сполуки четвертинного амонію (бензалконій, декаметоксин, октенідин та різні комбіновані препарати). Більше 30 років октенідин застосовується як антисептик. Так, він показаний при запальних захворюваннях шкіри, слизових оболонок інфекційної природи, і навіть інфікованих ран. Крім того, він застосовується в стоматології як антисептик для порожнини рота, оскільки інгібує утворення зубного нальоту, а також при пародонтозі (Hübner N.O. et al., 2010). Октенідин викликає дестабілізацію плазматичної мембрани мікроорганізмів. Важливо, що до препарату практично не розвивається стійкість патогенних мікроорганізмів (Szostak K. et al., 2018). Інший препарат цієї групи — декаметоксин — застосовується в клінічній практиці вже протягом близько пів століття і досі не втратив актуальності. Так, препарат має широкий спектр протимікробної, протигрибкової та противірусної активності. Механізм його дії полягає у зв'язуванні з фосфатидними групами ліпідів цитоплазматичної мембрани мікроорганізмів, що призводить до порушення її проникності та лізису клітини (Shchetina V.N. et al., 1990). Декаметоксин застосовується при захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини (у тому числі кандидозі), хронічному тонзиліті. При інгаляційному введенні препарат є ефективним у лікуванні інфекційних захворювань органів дихання;
- інші антисептики та дезінфектанти (етанол, калію перманганат, перекис водню, діамантовий зелений та ін.). Етанол має бактерицидну, туберкулоцидну, фунгіцидну, віруліцидну дію. Важливо, що він інактивує віруси ВІЛ та гепатиту В. Етанол застосовується як антисептик для шкіри. Антисептик для рук, гель або розчин на основі етанолу, може застосовуватися для обробки рук з метою профілактики передачі COVID-19. Вираженість дії препарату не зменшується за наявності білка та крові. Перекис водню показаний для зупинки капілярних кровотеч при дрібних травмах, носових кровотечах, а також у лікуванні пацієнтів зі стоматитом, пародонтитом. Калію перманганат застосовується не тільки як антисептик, але і як антидот при отруєнні фосфором, опіоїдами, деякими алкалоїдами, нікотином, синільною кислотою, хініном.
Як користуватися антисептиками?
Відповідь на це питання залежить від мети застосування. Так, для обробки рани антисептик наноситься на пошкоджену шкіру. При захворюваннях ротової порожнини відповідний антисептик рекомендується застосовувати у формі полоскань. Антисептик для шкіри наноситься на шкіру і рівномірно розподіляється на її поверхні.
Під час вибору антисептика слід враховувати, що не всі препарати цієї групи застосовуються в педіатрії. Так, наприклад, повідон-йод застосовують у педіатрії, але у дітей віком до 1 року — тільки під ретельним контролем лікаря і строго за показаннями. Перекис водню застосовується у педіатрії незалежно від віку дитини. Борну кислоту не застосовують у дітей. Хлоргексидин біглюконат рекомендується застосовувати у дітей віком від 12 років.
Спосіб застосування антисептиків
Антисептичні та дезінфекційні засоби — велика група препаратів, що застосовуються як для профілактики передачі інфекції (антисептик для рук, антисептик для шкіри у формі спрею, гелю чи розчину), так і для лікування при різних інфекційних ураженнях шкіри та слизових оболонок. Залежно від показань до застосування відрізняються і способи застосування навіть одного й того самого препарату. Так, наприклад, перекис водню може:
- наноситися на пошкоджену ділянку шкіри (для дезінфекції ран);
- застосовуватися для полоскання ротової порожнини (розводять 1 столову ложку препарату на 1 склянку води);
- застосовуватися для зупинки капілярної кровотечі: пошкоджені ділянки шкіри/слизової оболонки обробляються змоченим перекисом водню тампоном.