Азацитидин Аккорд (565232) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Безпека та ефективність азацитидину для дітей віком 0–17 років ще не встановлені. Наявні на даний момент дані описані в розділах 4.8, 5.1 і 5.2, але рекомендації щодо дозування надати неможливо.

Спосіб застосування

Розведений Азацитидин Аккорд слід вводити підшкірно у плече, стегно або живіт. Місця ін’єкцій слід змінювати. Нові ін’єкції слід робити на відстані щонайменше 2,5 см від попереднього місця і ніколи не в болісні ділянки, ділянки з синцями, почервонілі або затверділі.

Після розведення суспензію не слід фільтрувати. Інструкції щодо розведення лікарського засобу перед застосуванням подані у розділі 6.6.

У дослідженні AZA-JMML-001 28 дітей (віком від 1 місяця до < 18 років) отримували лікування азацитидином з приводу МДС (п = 10) або ювенільного мієломоноцитарного лейкозу (ЮММЛ) (п = 18) (див. розділ 5.1).

У всіх 28-ми пацієнтів спостерігалося принаймні одне небажане явище, а у 17 (60,7%) — принаймні одне явище, пов’язане з лікуванням. Найпоширенішими побічними реакціями у загальній дитячій популяції були гіпертермія, гематологічні явища, включно з анемією, тромбоцитопенією та фебрильною нейтропенією, а також порушення з боку шлунково- кишкового тракту, в тому числі запор і блювання.

У трьох (3) учасників спостерігалися явища, пов’язані з лікуванням, що призвели до припинення прийому препарату (гіпертермія, прогресування захворювання та біль у животі).

У дослідженні AZA-AML-004 7 дітей (віком від 2-х до 12-ти років) отримували лікування азацитидином з приводу ГМЛ під час молекулярного рецидиву після першої повної ремісії [CR1] (див. розділ 5.1).

В усіх 7-ми пацієнтів було відзначене принаймні одне небажане явище, пов’язане з лікуванням. Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося, були нейтропенія, нудота, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея та підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ). У двох пацієнтів виникло явище, пов’язане з лікуванням, яке призвело до припинення прийому препарату (фебрильна нейтропенія, нейтропенія).

Під час клінічного дослідження в обмеженої кількості дітей, які отримували азацитидин, не було виявлено нових сигналів небезпеки. Загальний профіль безпеки відповідав профілю дорослої популяції.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності, наведену в Додатку V.

У дослідженні AZA-JMML-001 фармакокінетичний аналіз проводили у 10 пацієнтів із МДС та 18 дітей із ЮММЛ на 7-й день 1-го циклу (див. розділ 5.1). Медіана віку (діапазон) пацієнтів із МДС становила 13,3 (1,9–15) років, а пацієнтів з ЮММЛ — 2,1 (0,2­6,9) років.

Після внутрішньовенного введення дози 75 мг/м² азацитидин швидко досяг концентрації Стах протягом 0,083 години як у популяціях МДС, так і ЮММЛ. Середнє геометричне значення Стах становило 1797,5 і 1066,3 нг/мл, а середнє геометричне значення AUCo-« дорівнювало 606,9 і 240,2 нг*год/мл для пацієнтів із МДС та ЮММЛ, відповідно. Середній геометричний об'єм розподілу у пацієнтів із МДС та ЮММЛ становив 103,9 та

61,1 л, відповідно. Виявилося, що загальна експозиція азацитидину в плазмі була вищою у пацієнтів із МДС; однак помірна або висока варіабельність між пацієнтами була відзначена як для показників AUC, так і для Стах.

Середнє геометричне періоду напіввиведення ti/г становило 0,4 та 0,3 години, а середнє геометричне кліренсу — 166,4 та 148,3 л/год для МДС та ЮММЛ, відповідно.

Фармакокінетичні дані дослідження AZA-JM'ML-001 були об’єднані та порівняні з фармакокінетичними даними 6-ти дорослих пацієнтів із МДС, які отримували 75 мг/м² азацитидину внутрішньовенно у дослідженні AZA-2002-BA-002. Середні показники Стах і AUCo-t азацитидину були подібними у дорослих пацієнтів і дітей після внутрішньовенного введення (2750 нг/мл проти 2841 нг/мл і 1025 нг*год/мл проти 882,1 нг*год/мл, відповідно).

У дослідженні AZA-AML-004 фармакокінетичний аналіз проводили у 6 із 7 пацієнтів- дітей, які. мали принаймні одну виміряну фармакокінетичну концентрацію після введення

дози препарату (див. розділ 5.1). Медіана (діапазон) віку пацієнтів із ГМЛ становила 6,7 (2–12) років.

Після введення багатократних доз препарату 100 мг/м² геометричні середні для показників Стах і AUCo-t на 7-й день 1-го циклу становили 1557 нг/мл і 899,6 нг*год/мл, відповідно, з високою варіабельністю між особами (коефіцієнт варіації (КВ) 201,6% і 87,8%, відповідно). Азацитидин швидко досягав рівня Стах із медіаною часу 0,090 години після внутрішньовенного введення та знижувався із середнім геометричним показником періоду напіввиведення ti/2 0,380 години. Геометричні середні для кліренсу та об’єму розподілу становили 127,2 л/год та 70,2 л, відповідно.

Фармакокінетична експозиція (азацитидину), яка спостерігалася у дітей з ГМЛ при молекулярному рецидиві після CR1, була порівнянна з експозицією, отриманою з об’єднаних даних для 10-ти дітей з МДС і 18-гг: дітей з ЮММЛ, а також порівнянна з експозицією азацитидину у дорослих з МДС.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок не має істотного впливу на фармакокінетичну експозицію азацитидину після одноразового або багаторазового підшкірного введення. Після підшкірного введення одноразової ДОЗИ 75 мг/м² середні значення експозиції (AUC І Стах) у пацієнтів, з легким, помірним і тяжким порушенням функції нирок підвищувалися на 11­21%, 15–27% і 41–66%, відповідно, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Проте експозиція знаходилась в тому ж загальному діапазоні експозиції, що спостерігається для осіб з нормальною функцією нирок. Азацитидин можна призначати пацієнтам із порушенням функції нирок без коригування початкової дози за умови, що ці пацієнти перебувають під наглядом щодо ознак токсичності, оскільки азацитидин та/або його метаболіти переважно виводяться нирками.

Фармакогеноміка

Вплив відомих поліморфізмів цитидиндезамінази на метаболізм азацитидину офіційно не досліджувався.