Нейромідин^® розчин для ін’єкцій (Neiromidinum^® solution for injection) (558109) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Нейромідин — оборотний інгібітор холінестерази. Нейромідин чинить безпосередній стимулювальний вплив на проведення імпульсу по нервових волокнах, міжнейрональних і нервово-м’язових синапсах периферичної нервової системи і ЦНС.
Фармакологічна дія Нейромідину ґрунтується на комбінації двох механізмів дії:
– блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м’язових клітин;
– оборотне інгібування холінестерази в синапсах.
Нейромідин посилює дію на гладкі м’язи не лише ацетилхоліну, але й адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину.
Нейромідин проявляє такі фармакологічні ефекти:
– відновлює і стимулює проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м’язову передачу;
– посилює скорочуваність гладком’язових органів під впливом усіх антагоністів ацетилхолінових, адреналінових, серотонінових, гістамінових і окситоцинових рецепторів, за винятком калію хлориду;
– поліпшує пам’ять, здатність до навчання, гальмує проградієнтний розвиток деменції;
– відновлює проведення імпульсу в периферичній нервовій системі, порушене внаслідок впливу різних чинників, таких як травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів тощо;
– помірно стимулює ЦНС у комбінації з проявами окремих седативних ефектів;
– проявляє аналгезивний ефект;
– проявляє антиаритмічний ефект.
Лікарський засіб не має тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної і канцерогенної, а також алергічної та імунотоксичної дії, також не впливає на ендокринну систему.
Фармакокінетика. Нейромідин швидко всмоктується після п/ш або в/м введення. C_max у крові досягається через 25–30 хв, 40–50% активної речовини зв’язується з білками плазми крові. Нейромідин швидко надходить до тканин, Т_½ в фазі становить 40 хв. Метаболізується в печінці. Виводиться препарат нирками, а також екстраренально (через ШКТ). Т_½ при парентеральному введенні препарату становить 2–3 год. Екскреція відбувається головним чином за рахунок канальцевої секреції, і лише ¹/₃ дози виводиться шляхом клубочкової фільтрації. При парентеральному введенні 34,8% дози препарату виводиться із сечею в незміненому стані.

захворювання периферичної нервової системи: моно- і полінейропатія, полірадикулопатії, міастенія та міастенічний синдром різної етіології.
Захворювання ЦНС: бульбарні паралічі і парези; відновний період органічних уражень ЦНС, які супроводжуються руховими порушеннями.

вводити в/м або п/ш. Дозу і тривалість лікування слід визначати індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання.
Захворювання периферичної нервової системи. Моно- і полінейропатії різного генезу: п/ш або в/м вводити 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування 10–15 днів (у тяжких випадках — до 30 днів); далі лікування слід продовжувати таблетованою формою препарату. Міастенія та міастенічний синдром: п/ш або в/м вводити 5–30 мг 1–3 рази на добу, з подальшим переходом на таблетовану форму. Загальний курс лікування становить 1–2 міс. За необхідності лікування можна повторити кілька разів із перервою між курсами в 1–2 міс.
Захворювання ЦНС: бульбарні паралічі і парези: п/ш та в/м 5–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування — 10–15 днів, за можливості переходити на таблетовану форму.
Відновний період при органічних ураженнях ЦНС: в/м 10–15 мг 1–2 рази на добу, курс лікування — до 15 днів, далі за можливістю 1–2 рази на добу.
Діти. Відсутні систематизовані дані щодо застосування парентеральної форми лікарського засобу Нейромідин у дітей (віком до 18 років), тому препарат не застосовувати у цієї категорії пацієнтів.

підвищена чутливість до іпідакрину.
Епілепсія.
Екстрапірамідні порушення з гіперкінезами.
Стенокардія.
Виражена брадикардія.
БА.
Вестибулярні розлади.
Механічна непрохідність кишечнику і сечовивідних шляхів.
Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення.
Вагітність.
Період годування грудьми.

Нейромідин, як і інші лікарські засоби, може спричиняти побічні реакції, хоча вони проявляються не в усіх пацієнтів.
Частота побічних реакцій згідно з класифікацією MedDRA (Медичний словник термінології регламентарної діяльності): дуже часто (≥10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити за доступними даними).
Порушення серцевої діяльності: часто — підсилене серцебиття, брадикардія.
Порушення з боку нервової системи: нечасто — запаморочення, головний біль, сонливість (при прийомі у високих дозах).
Порушення з боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — підсилене відділення секрету бронхів, бронхоспазм.
Порушення з боку ШКТ: часто — підсилене слиновиділення, нудота; нечасто — (при застосуванні у високих дозах) блювання, рідко — діарея, біль в епігастрії.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома — жовтяниця.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто — підсилене потовиділення; нечасто — алергічні реакції, у тому числі висипання, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.
Порушення з боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки.
Порушення з боку кістково-м’язової та сполучної тканини: нечасто — м’язові судоми (при застосуванні у високих дозах).
Порушення з боку імунної системи: частота невідома — реакції гіперчутливості (включаючи алергічний дерматит, анафілактичний шок, БА, токсичний епідермальний некроліз, еритему, кропив’янку, дихання зі свистом, набряк гортані, висип на місці ін’єкції).
Загальні порушення та реакції в місці введення: нечасто — слабкість (при застосуванні у високих дозах).
Антихолінергічні засоби, такі як атропін, можуть знижувати слиновиділення і брадикардію.
У разі розвитку небажаних побічних дій слід знижувати дозу або короткочасно (на 1–2 дні) переривати застосування лікарського засобу.

з обережністю застосовувати у пацієнтів з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, захворюваннями дихальних шляхів, включаючи гострі захворювання дихальних шляхів, захворюваннями серцево-судинної системи, які не пов’язані з коронарними болями, з тиреотоксикозом.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Нейромідин підвищує тонус матки і може спричинити передчасні пологи, тому в період вагітності застосування лікарського засобу протипоказане.
У період годування грудьми застосування препарату протипоказане.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У період лікування необхідно утриматися від керування автомобілем, а також від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Нейромідин посилює седативний ефект у комбінації із засобами, які пригнічують ЦНС. Дія та побічні ефекти підсилюються при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази і М-холіноміметичними засобами. У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку холінергічного кризу, якщо Нейромідин застосовують одночасно з холінергічними засобами. Зростає ризик розвитку брадикардії, якщо блокатори β-адренорецепторів застосовувалися до початку лікування препаратом Нейромідин.
Нейромідин можна застосовувати в комбінації з ноотропними препаратами.
Алкоголь підсилює побічні ефекти препарату.
Несумісність. Не слід змішувати лікарський засіб з іншими розчинами, окрім тих, які вказані в розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

симптоми. При тяжкому передозуванні може розвинутися холінергічний криз, для якого характерні бронхоспазм, сльозотеча, підсилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перильстатики ШКТ, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювання, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, аритмії, зниження АТ, занепокоєння, тривожність, збудження, відчуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мовлення, сонливість, загальна слабкість.
Лікування: слід застосовувати симптоматичну терапію, використовувати М-холіноблокатори: атропін, циклодол, метацин тощо.

оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці.