Ліпотіон (Lipotion) (555396) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. α-ліпоєва кислота — це вітаміноподібна речовина ендогенного походження, що має функцію коензиму в оксидантному декарбоксилюванні α-кетокислот.
Гіперглікемія, яку викликає цукровий діабет, призводить до накопичення так званих кінцевих продуктів розвинутої глюкозиляції. Цей процес призводить до зниження ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії та ішемії, що супроводжується підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, що, у свою чергу, пошкоджують периферичний нерв. Також у периферичних нервах відмічають зниження рівня антиоксидантів, таких як глутатіон.
α-ліпоєва кислота втручалася в ці процеси, призводячи до зменшення утворення кінцевих продуктів глюкозилювання, покращення ендоневрального кровотоку, підвищення фізіологічного рівня антиоксидантів, таких як глутатіон, що є антиоксидантом для вільних кисневих радикалів у діабетичному нерві.
Ці ефекти, що відмічалися в експерименті, підтримують теорію, що функціональність периферичних нервів може покращитися за допомогою α-ліпоєвої кислоти. Це стосується сенсорних порушень при діабетичній полінейропатії, що проявляються дізестезією, парестезіями, такими як відчуття печіння, болю, заніміння та «повзання мурашок».
Фармакокінетика. Первинне перетворення α-ліпоєвої кислоти відбувається в печінці. Стосовно системної доступності α-ліпоєвої кислоти немає суттєвих розбіжностей у різних пацієнтів. α-ліпоєва кислота біотрансформується завдяки окисненню бокових ланцюгів і кон’югації та виділяється переважно нирками.
Т_½ α-ліпоєвої кислоти з плазми крові у людей становить близько 25 хв, а загальний кліренс плазми крові становить 10–15 мл/хв/кг. У кінці інфузії 600 мг протягом 12 хв концентрація у плазмі крові становить близько 47 мкг/мл. У дослідах на тваринах (щури, собаки) радіоактивне позначення дозволило визначити переважно ниркове виведення у формі метаболітів у частці 80–90%. У людей так само тільки невелика частина у вигляді інтактної речовини виявляється в сечі. Біотрансформація відбувається переважно у вигляді окиснення бокових ланцюгів (бета-окиснення) та/або S-метилювання відповідних тіолових груп.

лікування симптомів периферичної (сенсомоторної) діабетичної полінейропатії.

лікарський засіб призначений для в/в введення.
Основою лікування діабетичної полінейропатії є оптимальний діабетичний контроль.
Дозування. Дози і тривалість лікування встановлюють індивідуально.
При наявності симптомів периферичної (сенсомоторної) діабетичної полінейропатії рекомендована добова доза для дорослих становить 50 мл р-ну для ін’єкцій (що відповідає 600 мг тіоктової кислоти на добу) в/в.
Під час початкового періоду лікування р-н для ін’єкцій треба вводити в/в протягом 2–4 тиж.
Спосіб застосування. Р-н вводити в/в краплинно протягом 30 хв, перед цим ампулу лікарського засобу розвести у 250 мл 0,9% р-ну натрію хлориду. Для приготування інфузійного р-ну слід застосовувати тільки 0,9% р-н натрію хлориду.
В/в введення можна робити без розведення за допомогою шприца для ін’єкцій протягом не менше 12 хв.
Правила проведення інфузії. Оскільки діюча речовина лікарського засобу чутлива до дії світла, р-н для короткотривалої інфузії слід готувати безпосередньо перед застосуванням.
Інфузійний р-н слід захищати від дії світла (наприклад за допомогою алюмінієвої фольги). Треба уважно слідкувати за тим, щоб час введення інфузії тривав не менше 12 хв.
Рекомендується продовжувати лікування тіоктовою кислотою у вигляді пероральних форм у дозі 600 мг/добу.
Діти. Лікарський засіб не застосовувати у дітей.

підвищена чутливість до діючої речовини та/або допоміжних речовин лікарського засобу.

побічні реакції, що можуть виникнути під час застосування тіоктової кислоти, класифіковані за такою частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 — <1/10), нечасто (≥1/1000 — <1/100), рідко (≥1/10 000 — <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — тромбопатія.
З боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції, такі як шкірний висип, кропив’янка, екзема, свербіж; анафілактичні реакції, аутоімунний інсуліновий синдром (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку метаболізму та харчування: дуже рідко — гіпоглікемія*.
З боку нервової системи: нечасто — дисгевзія; дуже рідко — апоплексичний удар, головний біль*, запаморочення*, підвищена пітливість*.
З боку органа зору: дуже рідко — диплопія, розлади зору.
З боку травного тракту: нечасто — нудота і блювання.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко — пурпура.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення: дуже рідко — реакції в місці введення.
Після швидкої в/в ін’єкції може з’явитися відчуття тиску в голові і утруднення дихання, які минають самостійно.
*Внаслідок покращення виведення глюкози в дуже рідкісних випадках може відмічатися зниження рівня глюкози у крові. У зв’язку з цим відзначалась поява симптомів гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головний біль і затуманення зору.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

при парентеральному застосуванні тіоктової кислоти відмічали реакції гіперчутливості різного ступеня тяжкості, аж до анафілактичного шоку (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Під час введення лікарського засобу пацієнти повинні знаходитися під пильним наглядом лікаря. У разі появи перших ознак (свербіж, нудота, слабкість) слід негайно припинити лікування і у разі необхідності надати відповідну допомогу.
Після застосування тіоктової кислоти може відмічатися незвичний запах сечі, це явище несуттєве з клінічного погляду.
Під час застосування тіоктової кислоти повідомляли про аутоімунний інсуліновий синдром (АІС). Хворі з генотипом лейкоцитарного антигену людини, таким як HLA-DRB1*04:06 і HLA-DRB1*04:03 алелі, більш чутливі до виникнення АІС. HLA-DRB1*04:03 алель (чутливість до виникнення АІС: 1.6) особливо відзначали в осіб кавказької національності, з більш високою поширеністю на півдні, ніж на півночі Європи, і HLA-DRB1*04:06 алель (чутливість до виникнення АІС: 56,6) особливо відзначали у пацієнтів японського і корейського походження. АІС слід розглядати в диференційній діагностиці спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів під час застосування лікарського засобу (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Лікарський засіб містить 52,487 мг/флакон натрію, тому слід бути обережними при застосуванні його у пацієнтів, які застосовують натрійконтрольовану дієту.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати в період вагітності через відсутність відповідних клінічних даних.
Даних про проникнення тіоктової кислоти у грудне молоко немає, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати в період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Тіоктова кислота не впливає або чинить незначний вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.

при одночасному застосуванні з тіоктовою кислотою знижується ефективність цисплатину.
При одночасному застосуванні з тіоктовою кислотою може посилюватися цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів. У разі одночасного застосування таких лікарських засобів, особливо на початку лікування, слід здійснювати регулярний контроль рівня глюкози в крові. Для запобігання появі симптомів гіпоглікемії в окремих випадках може виникнути потреба у зниженні дози інсуліну та/або перорального протидіабетичного засобу.
Увага. Регулярне вживання алкоголю є суттєвим фактором ризику для розвитку і прогресування клінічної картини нейропатії і може таким чином негативно впливати на процес лікування тіоктовою кислотою. Тому пацієнтам із діабетичною полінейропатією зазвичай рекомендується у разі можливості утримуватися від споживання алкоголю. Обмеження стосується також перерв між курсами лікування.
Несумісність. Тіоктова кислота in vitro реагує з комплексами іонів металів (наприклад з цисплатином). Тіоктова кислота утворює комплексні сполуки з молекулами цукрів (наприклад р-н левулози).
Лікарський засіб несумісний із р-ном глюкози, р-ном Рінгера, а також із р-нами, про які відомо, що вони вступають у реакцію із групами SH або з дисульфідними зв’язками.
У якості р-ну-носія для інфузій лікарського засобу слід застосовувати тільки 0,9% р-н натрію хлориду.

симптоми. У випадку передозування можуть з’являтися нудота, блювання і головний біль.
Внаслідок випадкового або навмисного застосування тіоктової кислоти в дозі 10–40 г при алкогольній інтоксикації відмічали поодинокі випадки з тяжкими ознаками інтоксикації, включаючи летальний наслідок. Клінічні прояви інтоксикації проявлялися у вигляді психомоторного порушення або запаморочення з наступними генералізованими судомами та розвитком лактоацидозу. Наслідками інтоксикації тіоктовою кислотою є гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання (ДВЗ), пригнічення кісткового мозку і поліорганна недостатність.
Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію тіоктовою кислотою (наприклад більше ніж 10 таблеток по 600 мг для дорослих та більше ніж 50 мг/кг маси тіла для дітей) треба негайно госпіталізувати хворого і розпочати стандартні заходи для лікування інтоксикації (викликання блювання, промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Лікування генералізованих судом, лактатного ацидозу та інших загрозливих наслідків інтоксикації має ґрунтуватися на принципах сучасної інтенсивної терапії і бути спрямоване на усунення симптомів.
Дотепер переваг гемодіалізу, гемоперфузії або методів фільтрації у примусовому виведенні тіоктової кислоти не виявлено.

при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.