АЦЦ^® Лонг Лимон (ACC^® Long Lemon) (555112) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. N-ацетил-L-цистеїн (ацетилцистеїн) чинить виражену муколітичну дію на слизовий і слизисто-гнійний секрети за рахунок деполімеризації мукопротеїнових комплексів і нуклеїнових кислот, які надають в’язкості склоподібному і гнійному компонентам мокротиння та іншим секретам. Додаткові властивості: зниження індукованої гіперплазії мукоцитів, підвищення вироблення сурфактанта за рахунок стимуляції пневмоцитів II типу, стимуляція активності мукоциліарного апарату, що сприяє поліпшенню мукоциліарного кліренсу.
N-ацетил-L-цистеїн також чинить пряму антиоксидантну дію за рахунок наявності нуклеофільної вільної тіольної групи (SH), яка здатна безпосередньо взаємодіяти з електрофільними групами окисних радикалів. Необхідно враховувати, що ацетилцистеїн запобігає інактивації α₁-антитрипсину — ферменту, якій інгібує еластазу, гіпохлоритною кислотою (HOCl) — сильним окиснювачем, що виробляється мієлопероксидазою активних фагоцитів.
Крім того, молекулярна структура ацетилцистеїну дає йому можливість легко проникати через клітинні мембрани. Усередині клітини ацетилцистеїн деацетилюється з утворенням L-цистеїну, незамінної амінокислоти для синтезу глутатіону. Додатково до цього ацетилцистеїн, який є прекурсором глутатіону, проявляє непрямий антиоксидантний ефект. Глутатіон є високоактивним трипептидом, поширеним у різних тканинах тварин і незамінним для збереження функціональної здатності клітини і її морфологічної цілісності. Фактично він є частиною найбільш важливого внутрішньоклітинного механізму захисту від окисних радикалів, як екзо-, так і ендогенних, і деяких цитотоксичних речовин, включаючи парацетамол.
Парацетамол чинить цитотоксичну дію шляхом прогресуючого зниження вмісту глутатіону. Ацетилцистеїн відіграє першорядну роль у збереженні адекватних рівнів глутатіону, таким чином посилюючи клітинний захист. Внаслідок цього ацетилцистеїн являє собою специфічний антидот при отруєнні парацетамолом.
У хворих на ХОЗЛ прийом 1200 мг ацетилцистеїну на добу протягом 6 тиж приводив до значного збільшення об’єму вдиху і форсованої життєвої ємності легень, можливо, внаслідок зменшення повітряного захоплення.
У пацієнтів з ідіопатичним фіброзом легенів (ІФЛ) застосування ацетилцистеїну перорально по 600 мг 3 рази на добу протягом одного року в поєднанні зі стандартною терапією ІФЛ (преднізолон і азатіоприн) сприяло збереженню життєвої ємності легенів і дифузної здатності легенів, виміряної методом одиночного вдиху окису вуглецю.
У формі інгаляційної терапії протягом одного року ацетилцистеїн сприяв зниженню інтенсивності прогресування захворювання у хворих з ІФЛ.
При застосуванні в дуже високих дозах (до 3000 мг щодня протягом 4 тиж) у хворих на муковісцидоз ацетилцистеїн не чинив значної токсичної дії.
Антиоксидантна ефективність ацетилцистеїну пов’язана з вираженим зниженням активності еластази в мокроті, що є найзначнішим показником функції легенів у хворих на муковісцидоз. Окрім того, на тлі лікування відзначалося зменшення кількості нейтрофілів у дихальних шляхах, а також числа нейтрофілів, які активно виділяють багаті еластазою гранули.
Фармакокінетика
Абсорбція. У людини після перорального застосування ацетилцистеїн повністю абсорбується. Через метаболізм у стінках кишечнику і ефект першого проходження біодоступність ацетилцистеїну при пероральному застосуванні є дуже низькою (близько 10%). Для різних лікарських форм відмінностей не виявлено. У хворих з різними дихальними і серцевими захворюваннями C_max ацетилцистеїну в плазмі крові досягається через 1–3 год після прийому і залишається високою протягом 24 год.
Розподіл. Ацетилцистеїн розподіляється в організмі як у незміненому вигляді (20%), так і у вигляді метаболітів (активних) (80%), при цьому переважно він виявляється в печінці, нирках, легенях і бронхіальному секреті. Об’єм розподілу ацетилцистеїну — 0,33–0,47 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 50% через 4 год після прийому лікарського засобу і зменшується до 20% через 12 год.
Метаболізм. Після перорального застосування ацетилцистеїн швидко і екстенсивно метаболізується в стінках кишечнику і печінки. Утворений метаболіт, цистеїн, розглядають як активний. Далі ацетилцистеїн і цистеїн метаболізуються одним і тим же шляхом.
Виведення. Близько 30% дози виводиться нирками. Після прийому внутрішньо Т_½ ацетилцистеїну становить 6,25 (4,59–10,6) год.

лікування гострих та хронічних захворювань бронхолегеневої системи, що супроводжуються підвищеним утворенням мокротиння.
Передозування парацетамолом.

дорослі та діти віком від 12 років
1 таблетка шипуча 1 раз на добу (що еквівалентно добовій дозі 600 мг ацетилцистеїну).
Дітям віком до 12 років та у випадках, коли добову дозу слід розподілити на кілька прийомів, застосовують ацетилцистеїн в іншій лікарській формі або відповідному дозуванні.
Шипучу таблетку розчиняють у ¹/₃ склянці води. Не можна вводити в цей р-н інші препарати. Після приготування р-ну його треба випити якнайшвидше. В окремих випадках у зв’язку з наявністю у складі препарату стабілізатора — аскорбінової кислоти, приготовлений р-н можна залишити приблизно на 2 год до моменту його застосування.
Тривалість застосування препарату визначає лікар, залежно від характеру захворювання (гостре або хронічне). Курс лікування препаратом не має перевищувати 4–5 днів.
Передозування парацетамолом. У перші 10 год після прийому токсичної речовини якнайшвидше приймають лікарський засіб АЦЦ^® Лонг Лимон із розрахунку 140 мг/кг, далі з розрахунку 70 мг/кг кожні 4 год протягом 1–3 днів.
Про взаємодію препарату з їжею не повідомлялося; рекомендації щодо застосування препарату залежно від прийому їжі відсутні.
Діти. Застосовують у дітей віком від 12 років.

підвищена чутливість до ацетилцистеїну або інших складових препарату. Гепатит, ниркова недостатність (для уникнення підвищення азотовмісних речовин в організмі). Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровохаркання, легенева кровотеча.
Діти віком до 12 років. Не є протипоказанням до застосування при лікуванні передозування парацетамолом.

найбільш частими побічними реакціями, пов’язаними з пероральним застосуванням ацетилцистеїну, є шлунково-кишкові реакції. Реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілактичну/анафілактоїдну реакцію, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, висип і свербіж, відзначали рідше.
Оцінка побічних реакцій базується на такій класифікації за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10); часті (≥1/100, <1/10); нечасті (≥1/1000, <1/100); поодинокі (≥1/10 000, <1/1000); рідкісні (<1/10 000); частота невідома (отримані дані не дають змоги оцінити частоту).
Загальні порушення та реакції в місці введення: нечасті — головний біль, лихоманка, гіпертермія, алергічні реакції (свербіж, кропив’янка, екзантема, висипи, бронхоспазм, ангіонабряк, набряк Квінке, тахікардія та гіпотонія); рідкісні — анафілактичні реакції та шок; частота невідома — набряк обличчя, екзема.
З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — анемія.
З боку серцевої системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті — тахікардія, артеріальна гіпотензія; поодинокі — задишка, бронхоспазм — в основному у пацієнтів з гіперреактивністю бронхів при БА, диспное, геморагії; рідкісні — крововилив.
З боку ШКТ: нечасті — стоматити, абдомінальний біль, блювання, нудота та діарея; поодинокі — диспепсія; частота невідома — неприємний запах з рота.
З боку органа слуху та лабіринту: нечасті — дзвін у вухах.
З боку дихальної системи: рідкісні — ринорея.
З боку нервової системи: нечасті — головний біль.
З боку імунної системи: нечасті — реакції підвищеної чутливості; рідкісні — анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції.
Дослідження: нечасті — зниження АТ.
У дуже рідкісних випадках у зв’язку з прийомом ацетилцистеїну повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, такі як, наприклад, синдром Стівенса — Джонсона і синдром Лайєлла. У більшості випадків, як мінімум, ще один лікарський засіб може з більшою ймовірністю бути причиною появи шкірно-слизового синдрому. Тому при появі будь-яких нових змін на шкірі або слизових оболонках потрібно звернутися до лікаря і негайно відмінити прийом ацетилцистеїну.
Декілька досліджень виявили послаблення агрегації тромбоцитів за наявності ацетилцистеїну. Клінічна важливість цього спостереження невідома.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

застосування ацетилцистеїну, головним чином на початку лікування, може спричиняти розрідження мокротиння та збільшення об’єму бронхіального секрету. Якщо пацієнт не здатний ефективно відкашлювати мокротиння, необхідні постуральний дренаж і бронхоаспірація.
Під час лікування ацетилцистеїном рекомендується вживати достатню кількість рідини.
Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з непереносимістю гістамінів. Таким пацієнтам не рекомендується тривалий прийом лікарського засобу АЦЦ^® Лонг Лимон через вплив на гістаміновий обмін, що може спричинити симптоми непереносимості (наприклад головний біль, вазомоторний риніт, свербіж).
Легкий сірчаний запах не є ознакою зміни препарату, а є специфічним для діючої речовини.
1 таблетка шипуча містить 6,03 ммоль (138,8 мг) натрію. Це треба враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженим споживанням солі (низьконатрієва, або низькосольова дієта).
Також лікарський засіб АЦЦ^® Лонг Лимон протипоказаний хворим з деякими рідкісними спадковими порушеннями, зокрема з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або з порушенням всмоктування лактози-галактози.
Хворі на БА повинні знаходитися під суворим контролем під час лікування через можливий розвиток бронхоспазму. У разі виникнення бронхоспазму лікування ацетилцистеїном слід негайно припинити.
Рекомендується з обережністю приймати препарат пацієнтам з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, особливо у разі супутнього прийому інших лікарських засобів, що подразнюють слизову оболонку шлунка.
Пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок ацетилцистеїн слід призначати з обережністю для уникнення накопичення азотовмісних речовин в організмі.
Застосування у період вагітності або годування грудьми.
Вагітність. Клінічні дані про застосування ацетилцистеїну у вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого негативного впливу на репродуктивну токсичність.
Як запобіжний захід слід уникати застосування лікарського засобу АЦЦ^® Лонг Лимон, таблетки шипучі, під час вагітності.
Перед застосуванням препарату під час вагітності потенційні ризики мають бути зіставлені з очікуваною користю.
Годування грудьми. Інформація про проникнення ацетилцистеїну та/або його метаболітів у грудне молоко відсутня. Ризик для немовляти не може бути виключений.
Необхідно прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або про припинення/відмову від застосування АЦЦ^® Лонг Лимон з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі терапії для жінки.
Фертильність. Дані про вплив ацетилцистеїну на фертильність людини відсутні. Дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу на фертильність для людини при використанні препарату в рекомендованих дозах.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Немає підтвердження, що ацетилцистеїн впливає на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.
При одночасному застосуванні препарату з протикашльовими засобами у зв’язку зі зниженням кашльового рефлексу можливий небезпечний застій слизу, тому для призначення комбінованої терапії такими засобами необхідно ретельно встановити діагноз.
Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну.
Відомості про інактивацію антибіотиків ацетилцистеїном дотепер отримані тільки в дослідженнях in vitro при безпосередньому змішуванні речовин. За необхідності одночасного застосування ацетилцистеїну та будь-яких пероральних препаратів (включаючи антибіотики) їх слід приймати з інтервалом не менше 2 год. Це не стосується лоракарбефу. При одночасному прийомі нітрогліцерину і ацетилцистеїну виявлені значні артеріальна гіпотензія і розширення скроневої артерії. За необхідності одночасного застосування нітрогліцерину і ацетилцистеїну у пацієнтів слід контролювати артеріальну гіпотензію, яка може мати тяжкий характер, також пацієнтів необхідно попередити їх про можливість виникнення головного болю.
Одночасне застосування ацетилцистеїну та карбамазепіну може призвести до виникнення субтерапевтичного рівня карбамазепіну.
Під час контакту з металами або гумою утворюються сульфіди з характерним запахом, тому для розчинення препарату слід використовувати скляний посуд.
Вплив на лабораторні дослідження. Ацетилцистеїн може впливати на колориметричне дослідження саліцилатів та на визначення кетонових тіл у сечі.
Несумісність. In vitro несумісність спостерігалася з деякими напівсинтетичними пеніцилінами, тетрациклінами, цефалоспоринами, а також аміноглікозидами. Немає даних про несумісність з такими антибіотиками, як амоксицилін, еритроміцин, цефуроксим.
При розчиненні ацетилцистеїну необхідно користуватися скляним посудом, уникати контакту з металевими та гумовими поверхнями.
Не рекомендується розчинення в одній склянці ацетилцистеїну з іншими препаратами.

немає даних про випадки передозування лікарських форм ацетилцистеїну, призначених для прийому всередину. Добровольці приймали 11,2 г ацетилцистеїну на добу протягом 3 міс без виникнення будь-яких серйозних побічних ефектів. Ацетилцистеїн при застосуванні в дозі 500 мг/кг/добу не спричиняє передозування.
Передозування може спричиняти такі симптоми з боку ШКТ, як нудота, блювання та діарея. Для дітей існує ризик гіперсекреції.
Специфічного антидота при отруєнні ацетилцистеїном немає, терапія симптоматична.

спеціальних умов зберігання не потребує. Зберігати в недоступному для дітей місці.