Роталфен (Rotalfen) (358444) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Декскетопрофену трометамол — сіль пропіонової кислоти, що чинить анальгезивну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу НПЗП.
Механізм дії НПЗП базується на зниженні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності ЦОГ. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти в циклічні ендопероксиди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE₂, PGF_2a, PGD₂, а також простациклін PGI₂ та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію декскетопрофену.
Виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену на активність ЦОГ-1 та ЦОГ-2 у лабораторних тварин та у людей.
Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофен чинить виражену анальгезивну дію. Його знеболювальна дія при в/м та в/в введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень анальгезивний ефект декскетопрофену швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хв. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену, як правило, становить 8 год. Застосування декскетопрофену дозволяє значно знизити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Пацієнтам, у яких застосовували з метою купірування післяопераційного болю морфій (за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтам) та декскетопрофен, було потрібно значно менше морфію (на 30–45%), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.
Фармакокінетика. Абсорбція. Після в/м введення декскетопрофену його C_max досягається приблизно через 20 хв (10–45 хв). Доведено, що при одноразовому в/м або в/в введенні 25–50 мг AUC пропорційна дозі. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування довели, що AUC та C_max (середнє максимальне значення) після останнього в/м та в/в введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції декскетопрофену.
Розподіл. Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99%), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить близько 0,35 год. Т_½ становить 1–2,7 год.
Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та наступним виділенням нирками. Після введення декскетопрофену в сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-) у людей.
Пацієнти літнього віку. Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу декскетопрофену на здорових добровольцях літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55%), ніж на молодих добровольцях, однак статистично значущої різниці у C_max та часі її досягнення не виявлено. Середній Т_½ збільшувався (до 48%), а визначений сумарний кліренс знижувався.
Доклінічні дані з безпеки. Стандартні доклінічні дослідження — дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичності та імунофармакології — не виявили особливої небезпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу встановити максимальну дозу декскетопрофену, що не викликає побічних реакцій, яка є у 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих доз мавпам основними побічними реакціями була кров у випорожненнях, зниження приросту маси тіла, а при найбільш високій дозі — патологія з боку ШКТ у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експозиція декскетопрофену була в 14–18 разів вищою, ніж при максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводили.
Як і всі НПЗП, декскетопрофен здатен призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток, або опосередковано — за рахунок пошкоджувального впливу на ШКТ організму матері.

симптоматичне лікування в разі гострого болю середньої та високої інтенсивності тоді, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційному болю, ниркових коліках та болю в попереку.

дозування. Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 год. У разі необхідності повторну дозу вводять через 6 год. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки в період гострого болю (не більше 2 діб). Хворих необхідно переводити на пероральне застосування анальгетиків, коли це можливо. Побічні реакції можна мінімізувати за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційному болю помірного або тяжкого ступеня препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними анальгетиками.
Пацієнти літнього віку. Таким пацієнтам корекція дози зазвичай не потрібна. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза декскетопрофену, а саме — максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід знизити до 50 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <59 мл/хв) застосування лікарського засобу протипоказане.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) слід знизити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (10–15 балів за шкалою Чайлда — П’ю) застосування лікарського засобу протипоказане.
Спосіб застосування
В/м введення. Вміст ампули (2 мл р-ну для ін’єкцій) слід повільно вводити глибоко у м’язи.
В/в інфузія. Вміст ампули (2 мл р-ну для ін’єкцій) розвести у 30–100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду, р-ні глюкози або р-ні Рінгера-лактату.
Р-н для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений р-н має бути прозорим.
Інфузію слід проводити протягом 10–30 хв.
Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений р-н.
Лікарський засіб розведений у 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або у р-ні глюкози можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.
Лікарський засіб не можна змішувати у р-ні для інфузій з прометазином та пентазоцином.
В/в ін’єкція (болюсне введення).
Вміст ампули (2 мл р-ну для ін’єкцій) вводити в/в протягом не менше 15 с.
Лікарський засіб можна змішувати в малих об’ємах (наприклад у шприці) з р-нами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.
Лікарський засіб не можна змішувати в малих об’ємах (наприклад у шприці) з р-нами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.
Лікарський засіб можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.
При в/м або в/в ін’єкційному застосуванні лікарський засіб слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Р-н для в/в інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.
При зберіганні розведених р-нів лікарського засобу в поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не виявлено.
Лікарський засіб призначений для одноразового застосування, тому залишки готового р-ну слід вилити.
Перед введенням лікарського засобу слід упевнитися, що р-н прозорий та безбарвний. Р-н, що містить тверді частки, застосовувати не можна.
Діти. Лікарський засіб не слід застосовувати у дітей та підлітків (віком до 18 років) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

• підвищена чутливість до декскетопрофену, до будь-якого іншого НПЗП або до допоміжних речовин лікарського засобу.
• Напади БА, бронхоспазму, гострий риніт, носові поліпи, кропив’янка або ангіоневротичний набряк, пов’язані з попереднім застосуванням речовин аналогічної дії, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
• Фотоалергічні або фототоксичні реакції, пов’язані з попереднім застосуванням кетопрофену або інших фібратів.
• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорації в анамнезі, пов’язані з попереднім застосуванням НПЗП.
• Пептична виразка в активній фазі/шлунково-кишкова кровотеча, або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій.
• Хронічна диспепсія.
• Хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт.
• Шлунково-кишкова кровотеча, інші кровотечі в активній фазі або підвищена кровоточивість.
• Геморагічний діатез та інші порушення згортання крові.
• Тяжка серцева недостатність.
• Порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤59 мл/хв).
• Порушення функції печінки тяжкого ступеня (10–15 балів за шкалою Чайлда — П’ю).
• Виражена дегідратація (внаслідок блювання, діареї або недостатнього вживання рідини).
• ІІІ триместр вагітності.
• Період годування грудьми.
• Нейроаксіальне (інтратекальне або епідуральне) введення декскетопрофену (через вміст етанолу).

нижче зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофеном, за даними наявних клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які отримані в постмаркетинговий період. Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: часто (≥1/100 <1/10); нечасто (≥1/1000 <1/100); рідко (≥1/10 000 <1/1000); дуже рідко (<1/10 000).
З боку крові/лімфатичної системи: нечасто — анемія; дуже рідко — нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко — набряк гортані; дуже рідко — анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок.
З боку харчування та обміну речовин: рідко — гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія, відсутність апетиту.
З боку психіки: нечасто — безсоння, занепокоєння.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення, сонливість; рідко — парестезії, непритомність.
З боку органа зору: нечасто — нечіткість зору.
З боку органа слуху: нечасто — вертиго; рідко — дзвін у вухах.
З боку серця: нечасто — пальпітація; рідко — екстрасистолія, тахікардія.
З боку судинної системи: нечасто — артеріальна гіпотензія, припливи; рідко — АГ, тромбофлебіт поверхневих вен.
З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: рідко — брадипное; дуже рідко — бронхоспазм, задишка.
З боку травного тракту: часто — нудота, блювання; нечасто — біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті; рідко — виразкова хвороба, кровотеча або перфорація; дуже рідко — панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи: рідко — гепатоцелюлярна патологія.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — дерматити, свербіж, висип, підвищене потовиділення; рідко — кропив’янка, вугри; дуже рідко — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: рідко — ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко — ГНН, поліурія, нирковий біль, кетонурія, протеїнурія; дуже рідко — нефрит, нефротичний синдром.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко — менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення: часто — біль у місці ін’єкції, реакції в місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча; нечасто — лихоманка, підвищена втомлюваність, біль, озноб, астенія, нездужання; рідко — тремтіння, периферичні набряки.
Дослідження: рідко — відхилення в печінкових пробах.
Порушення з боку травного тракту відмічали найчастіше.
Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку.
За наявними даними, на тлі застосування декскетопрофену можуть виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше відмічається гастрит. Також відзначалися набряки, АГ та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗП.
Як і у випадку застосування інших НПЗП, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у хворих на системний червоний вовчак або змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко — агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).
Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким підвищенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад, інфаркту міокарда та інсульту.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з алергічними станами в анамнезі.
Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2.
Побічні реакції лікарського засобу можна мінімізувати за рахунок застосування найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.
Ефекти з боку травного тракту. Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, відмічали для усіх НПЗП на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту.
У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі застосування лікарського засобу слід припинити.
Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищується з підвищенням дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.
У пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій НПЗП, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найнижчої можливої дози лікарського засобу.
Перед початком застосування лікарського засобу пацієнтам з езофагітом, гастритом та/або виразковою хворобою в анамнезі слід впевнитися, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії.
Під час застосування лікарського засобу у пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі слід контролювати стан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Застосування НПЗП може призводити до рецидивів неспецифічного виразкового коліту, а також хвороби Крона у пацієнтів, які знаходяться у фазі ремісії. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту в низьких дозах або інші засоби, що підвищують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.
Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, слід повідомляти лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно застосовують засоби, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме — пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.
Ефекти з боку нирок. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушенням функції нирок, оскільки на тлі застосування НПЗП можливі погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичності лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики, а також тим пацієнтів, у яких можливий розвиток гіповолемії.
Під час застосування лікарського засобу пацієнт повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичної дії на нирки.
Як і всі НПЗП, декскетопрофен може підвищувати концентрацію азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і ГНН. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.
Ефекти з боку печінки. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушенням функції печінки. Як і інші НПЗП, декскетопрофен може викликати тимчасове і незначне підвищення значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АсАТ і АлАТ. При відповідному підвищенні зазначених показників застосування лікарського засобу слід припинити.
Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.
Ефекти з боку серцево-судинної системи і мозкового кровообігу. Під час застосування лікарського засобу пацієнти із АГ та/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря.
Лікарський засіб слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування декскетопрофену підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗП відмічали затримку рідини в тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження й епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може трохи підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні декскетопрофену недостатньо.
Лікарський засіб можна застосовувати тільки після ретельної оцінки стану у пацієнтів з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або судин головного мозку. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого застосування лікарського засобу у пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (такими як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
Неселективні НПЗП здатні знижувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях і впливу на показники коагуляції не виявлено.
Однак під час застосування лікарського засобу у пацієнтів, які приймають засоби, що впливають на гемостаз, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, слід перебувати під ретельним наглядом лікаря. Найбільше порушень функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.
Ефекти з боку шкіри. На тлі застосування НПЗП були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком), у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Вірогідно, найвищий ризик їх виникнення відмічено у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу.
Маскування симптомів основних інфекцій. Декскетопрофен може маскувати симптоми інфекцій, що може завадити діагностуванню і своєчасному лікуванню і, тим самим, погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли лікарський засіб застосовують для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніторинг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.
Інші застереження. Лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів зі спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад при гострій переміжній порфірії), дегідратацією, безпосередньо після великих хірургічних втручань.
У разі тривалого застосування лікарського засобу слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.
Під час застосування декскетопрофену у дуже рідкісних випадках відмічалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості застосування лікарського засобу слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування повинно проводитися під наглядом лікаря.
Пацієнти з БА в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж інші пацієнти. Застосування лікарського засобу може викликати напади БА або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП.
Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗП в посиленні цього інфекційного процесу, не отримано. Тому при вітряній віспі застосування лікарського засобу не рекомендується.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.
Як і інші НПЗП, декскетопрофен здатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. У окремих випадках під час застосування НПЗП були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. У разі розвитку або посилення симптомів бактеріальної інфекції слід негайно звернутися до лікаря.
Кожна ампула лікарського засобу містить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 вина у перерахунку на дозу. Лікарський засіб може негативно впливати на осіб з алкоголізмом. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні лікарського засобу у І та ІІ триместр вагітності, у дітей та хворих із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також хворих на епілепсію.
Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому практично не містить вільного натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Лікарський засіб протипоказано застосовувати у ІІІ триместр вагітності та у період годування грудьми.
Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності підвищує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи підвищувався з <1% до близько 1,5%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає з підвищенням дози декскетопрофену та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, у яких застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Тим не менш дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили токсичності по відношенню до репродуктивних органів.
Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування декскетопрофену може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування.
У І та ІІ триместр вагітності застосування лікарського засобу можливе тільки в разі крайньої необхідності.
При застосуванні лікарського засобу у жінок, які планують вагітність, або у І та ІІ триместр вагітності слід застосовувати найнижчу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування.
Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу декскетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон.
Під час ІІІ триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють:

• ризики для плода:

– кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
– порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя (див. вище);

• для матері та дитини наприкінці вагітності:

– подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;
– затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.
Період годування грудьми. Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає. Застосування лікарського засобу протипоказане в період годування грудьми.
Фертильність. Як і всі інші НПЗП, декскетопрофен може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати у жінок, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Під час застосування декскетопрофену можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатності до керування транспортними засобами або іншими механізмами.

одночасне застосування декскетопрофену з такими засобами не рекомендується.

• Інші НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥3 г/добу): при одночасному застосуванні декскетопрофену з цими засобами підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно посилюючої дії.
• Антикоагулянти: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном посилюється дія антикоагулянтів, наприклад варфарину (внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). У разі необхідності одночасного застосування цих засобів необхідний ретельний контроль лікаря та моніторинг відповідних лабораторних показників.
• Гепарини: при одночасному застосуванні декскетопрофену з цими засобами підвищується ризик виникнення кровотеч (внаслідок пригнічення декскетопрофеном функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). У разі необхідності одночасного застосування цих засобів необхідний ретельний контроль лікаря та моніторинг відповідних лабораторних показників.
• Кортикостероїдні засоби: при одночасному застосуванні декскетопрофену з цими засобами підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті або шлунково-кишкової кровотечі.
• Літій: при одночасному застосуванні з НПЗП (були повідомлення для кількох НПЗП) підвищується рівень літію у плазмі крові, що може призвести до інтоксикації (знижується виділення літію нирками). На початку лікування декскетопрофеном, при корекції дози або припинення його застосування слід проконтролювати рівень літію у плазмі крові.
• Метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень): при одночасному застосуванні з декскетопрофеном знижується нирковий кліренс метотрексату та у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові.
• Похідні гідантоїну та сульфонаміди: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном посилюється токсичність цих засобів.

Одночасне застосування декскетопрофену з такими засобами слід здійснювати з обережністю

• Діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном послаблюється дія діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують ЦОГ (у тому числі декскетопрофен), одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що, як правило, є зворотним процесом. У разі одночасного застосування цих засобів слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок.
• Метотрексат у низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): при одночасному застосуванні з декскетопрофеном знижується нирковий кліренс метотрексату та у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові. У перші тижні одночасного застосування цих засобів слід щотижня проводити аналіз крові. Пацієнтам з навіть незначним порушенням функції нирок, а також пацієнтам літнього віку необхідний ретельний контроль лікаря.
• Пентоксифілін: при одночасному застосуванні декскетопрофену з пентоксифіліном існує ризик кровотечі. У разі одночасного застосування цих засобів слід посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі.
• Зидовудин: при одночасному застосуванні декскетопрофену із зидовудином існує ризик підвищення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗП призводить до тяжкої анемії. У разі одночасного застосування цих засобів протягом 1–2 тиж слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів.
• Препарати сульфонілсечовини: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном посилюється гіпоглікемічна дія цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.

При одночасному застосуванні декскетопрофену з такими засобами слід врахувати можливі взаємодії

• Блокатори β-адренорецепторів: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе послаблення антигіпертензивної дії блокаторів β-адренорецепторів (за рахунок пригнічення синтезу простагландинів).
• Циклоспорин, такролімус: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе посилення нефротоксичності цих засобів (за рахунок впливу декскетопрофену на ниркові простагландини). У разі одночасного застосування цих засобів слід контролювати функцію нирок.
• Тромболітичні засоби: при одночасному застосуванні декскетопрофену з цими засобами підвищується ризик кровотечі.
• Антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: при одночасному застосуванні декскетопрофену з цими засобами підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.
• Пробенецид: при одночасному застосуванні з пробенецидом можливе підвищення рівня декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням його ниркової канальцевої секреції та кон’югації з глюкуроновою кислотою. У разі одночасного застосування цих засобів слід провести корекцію дози декскетопрофену.
• Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе підвищення рівня глікозидів у плазмі крові.
• Міфепристон: теоретично існує ризик зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що одночасне застосування НПЗП в один день із простагландином не чинить небажаного впливу на ефективність міфепристону або простагландину щодо дозрівання шийки матки або її скорочуваності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності.
• Антибіотики хінолінового ряду: результати досліджень на тваринах показали, що при одночасному застосуванні похідних хінолону у високих дозах з НПЗП підвищується ризик розвитку судом.
• Тенофовір: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе підвищення рівня азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові. У разі одночасного застосування цих засобів слід проводити контроль функції нирок.
• Деферасирокс: при одночасному застосуванні декскетопрофену з деферасироксом можливе підвищення ризику токсичного впливу на травний тракт. У разі одночасного застосування цих засобів необхідний ретельний нагляд за пацієнтом.

• Пеметрексед: при одночасному застосуванні з декскетопрофеном можливе зниження виведення пеметрекседу. У разі одночасного застосування цих засобів (особливо при прийомі декскетопрофену у високих дозах) слід виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45–79 мл/хв) слід уникати одночасного застосування пеметрекседу з декскетопрофеном протягом 2 днів до і 2 днів після прийому пеметрекседу.

Несумісність. Лікарський засіб не можна змішувати в малих об’ємах (наприклад у шприці) з р-нами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.
Розведені р-ни для інфузій отримані як зазначено в ЗАСТОСУВАННЯ В/в інфузія, не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

симптоматика передозування невідома. Аналогічні засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофен виводиться з організму за допомогою діалізу.

при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.