• Кабинет
  • ГІАЦИНТІЯ (GIACINTIA)

    Склад і форма випуску

    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг блістер у пачці, № 30Ціни в аптеках
    Есциталопрам
    10 мг
    № UA/17455/01/01 від 30.05.2019 до 30.05.2024
    B За рецептом

    Фармакологічні властивості

    фармакодинаміка. Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні та фармакологічні ефекти препарату. Він має високу спорідненість з основним зв’язувальним елементом і суміжним з ним алостеричним елементом транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з рецепторами, включаючи серотонінові 5-HT-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1— і D2-рецептори, a1-, a2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

    Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінергічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомера.

    Фармакокінетика. Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Cmax у плазмі крові досягається через 4 год після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80%. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками крові — нижче 80%. Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту відбуваеться за допомогою цитохрому CYP 2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP 3A4 та CYP 2D6. Т½ препарату становить приблизно 30 год. Кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів Т½ триваліший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і виділяються нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиж.

    У пацієнтів віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у пацієнтів молодого віку.

    У пацієнтів із порушенням функції печінки легкого чи середнього ступеня тяжкості (класи А і В за Чайлдом — П’ю) Т½ був у 2 рази довшим, а експозиція на 60% вища, ніж в осіб з нормальною функцією печінки.

    У пацієнтів зі зниженою функцією нирок при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший Т½ та дещо вища експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджена, але може бути підвищеною.

    Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP 2C19 мали вдвічі вищу концентрацію есциталопраму у плазмі крові, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP 2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP 2D6 не відзначали.

    Показання ГІАЦИНТІЯ

    лікування у разі великих депресивних епізодів, панічних розладів з/без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів (ОКР).

    Застосування ГІАЦИНТІЯ

    безпека застосування доз вище 20 мг/добу не встановлена.

    Лікарський засіб застосовувати дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

    Великий депресивний епізод. Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути підвищена до максимальної — 20 мг.

    Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2–4 тиж. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 міс з метою закріплення ефекту.

    Панічні розлади з агорафобією чи без неї. Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу перед тим, як підвищити до 10 мг/добу. Доза може бути в подальшому підвищена до максимальної — 20 мг/добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.

    Максимальний ефект при лікуванні пацієнтів із панічними розладами досягається через 3 міс. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

    Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія). Зазвичай слід призначати 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної — 20 мг/добу.

    Зменшення вираженості симптомів зазвичай відбувається через 2–4 тиж лікування. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 міс для закріплення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 міс запобігає рецидиву, його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги терапії.

    Генералізовані тривожні розлади. Зазвичай призначають 10 мг препарату 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна підвищити максимум до 20 мг/добу.

    Рекомендується продовжити лікування протягом 3 міс для закріплення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 міс запобігає рецидиву, його можна призначати індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги терапії.

    Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР). Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна підвищити до 20 мг/добу. ОКР — хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного усунення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

    Пацієнти літнього віку (віком від 65 років). Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для пацієнтів літнього віку становить 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні). Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії дозу можна підвищити до максимальної — 10 мг/добу.

    Ниркова недостатність. У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

    Зниження функції печінки. Рекомендована початкова доза протягом перших 2 тиж лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до 10 мг/добу.

    Знижена активність ізоферменту CYP 2C19. Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP 2C19 рекомендована початкова доза протягом перших 2 тиж лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до 10 мг/добу.

    Припинення лікування. При припиненні лікування есциталопрамом дозу слід поступово знижувати протягом 1–2 тиж, щоб уникнути можливих симптомів відміни.

    Діти. Антидепресанти протипоказані для лікування дітей. Відомо, що суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали у дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, необхідно забезпечити ретельне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

    Протипоказання

    підвищена чутливість до есциталопраму чи до інших компонентів лікарського засобу, одночасне лікування неселективними, незворотними інгібіторами МАО або пімозидом.

    Побічна дія

    побічні реакції найчастіше виникають впродовж першого або другого тижня лікування, та зазвичай їх частота й інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.

    З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

    З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

    З боку ендокринної системи: порушення секреції антидіуретичного гормону.

    З боку харчування та обміну речовин: зниження чи посилення апетиту, збільшення/зменшення маси тіла; гіпонатріємія, анорексія1.

    З боку психіки: тривожність, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок; скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості; агресія, деперсоналізація, галюцинації; манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка2.

    З боку нервової системи: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор; порушення смаку, порушення сну, непритомність; серотоніновий синдром; дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія1.

    З боку органа зору: розширення зіниці, затуманення зору.

    З боку органа слуху: дзвін у вухах.

    З боку серцево-судинної системи: тахікардія; брадикардія; подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.

    Респіраторні порушення: синусит, позіхання; носова кровотеча.

    З боку ШКТ: нудота; діарея, запор, блювання, сухість у роті; шлунково-кишкові кровотечі (в тому числі ректальні).

    З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

    З боку шкіри та підшкірної клітковини: посилене потовиділення; висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж; синці, набряки.

    З боку скелетно-м’язової системи: артралгія, міалгія.

    З боку нирок та сечовивідних шляхів: затримка сечовипускання.

    З боку репродуктивної системи та молочних залоз: чоловіки  — розлади еякуляції, імпотенція; пріапізм; жінки — метрорагія, менорагія; галакторея.

    Загальні розлади: втома, пірексія; набряк.

    1Такі випадки відомі для засобів усього класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

    2Відома інформація про випадки суїцидальних думок та поведінки впродовж лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення.

    Про випадки пролонгації інтервалу Q–T повідомляли під час медичного застосування есциталопраму переважно у пацієнтів з наявним серцевим захворюванням.

    Дані свідчать про підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС і трициклічних антидепресантів, переважно серед пацієнтів віком від 50 років. Механізм цього явища невідомий.

    Симптоми відміни. Припинення лікування СІЗЗС (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні розлади (в тому числі парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минущими, однак можуть бути тяжкими та/чи тривалими у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози.

    Особливості застосування

    нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

    Парадоксальна тривожність. Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом 2 тиж лікування. Для зниження імовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

    Судомні напади. Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам із нестабільною епілепсією, а особам із контрольованою епілепсією — забезпечити пильний нагляд.

    Манія. СІЗЗС слід з обережністю застосовувати для лікування хворих із манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС необхідно відмінити.

    Цукровий діабет. У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/чи перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.

    Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати пацієнтів до поліпшення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

    Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування пацієнтів з іншими психічними розладами.

    Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Метааналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Пильне спостереження пацієнтів із високим ризиком особливо необхідне на початку лікування та при зміні дози.

    Пацієнтів і тих, хто їх оточує, слід попередити про необхідність контролю щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та про необхідність негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.

    Акатизія. Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну) пов’язане з розвитком акатизії — стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірний протягом перших кількох тижнів лікування. Підвищення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми.

    Гіпонатріємія. Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, що спричиняють гіпонатріємію).

    Крововиливи. При прийомі СІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗП, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

    Електросудомна терапія (ЕСТ). Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується обережність.

    Реверсивні, селективні ІМАО типу А. Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується у зв’язку з ризиком виникнення серотонінового синдрому.

    Серотоніновий синдром. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.

    Повідомляли про розвиток серотонінового синдрому в поодиноких випадках у пацієнтів, які приймали СІЗЗС одночасно із серотонінергічними препаратами. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що чинять серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія може означати розвиток цього стану. У цьому разі СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування.

    Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

    Симптоми відміни. Симптоми відміни при закінченні лікування, особливо раптовому, є поширеними. У дослідженнях негативні реакції під час припинення терапії виникали приблизно у 25% пацієнтів, які отримували есциталопрам, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо.

    Ризик симптомів відміни може залежити від кількох факторів, в тому числі тривалість та доза, темп зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (зокрема парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (в тому числі безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Зазвичай ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минають протягом 2 тиж, однак можуть бути тривалішими (2–3 міс або довше) у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців залежно від стану пацієнта.

    Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, що спостерігається рідко, дефіцитом лактази Лаппа чи порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

    Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені.

    Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо в ІІІ триместр.

    У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі у період годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатія, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Такі ускладнення можуть бути як наслідком надмірної серотонінергічної дії, так і симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 год) після пологів.

    Епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування СІЗЗС у вагітних може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.

    Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування годування грудьми не рекомендується.

    Фертильність. Наявні дані свідчать, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС у людини свідчать, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне чи психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування транспортними засобами чи роботу з іншими механізмами.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    фармакодинамічні взаємодії

    Протипоказані комбінації

    Неселективні незворотні ІМАО. Наявна інформація про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним незворотним ІМАО, та у пацієнтів, які щойно закінчили лікування СІЗЗС і розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід розпочинати через 14 днів після відміни незворотного ІМАО. Лікування неселективними незворотними ІМАО слід розпочинати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

    Пімозид. Комбінація пімозиду і рацемічного циталопраму призводила до середнього подовження інтервалу Q–Tc приблизно на 10 мс. Унаслідок взаємодії есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посилення побічної дії останнього одночасне застосування цих препаратів протипоказане.

    Комбінації, що потребують обережності

    Зворотний селективний ІМАО типу А (моклобемід). Унаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом не рекомендується. Якщо доведена необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.

    Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому зворотного ІМАО моклобеміду.

    Селегілін. Комбінація з селегіліном (незворотний ІМАО типу Б) потребує обережності у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому.

    Серотонінергічні медичні препарати. Одночасне застосування з серотонінергічними засобами (наприклад із трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.

    Медичні препарати, які знижують судомний поріг. СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).

    Літій, триптофан. Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одночасно.

    Звіробій. Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

    Антикоагулянти. Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

    Одночасне застосування НПЗП може посилити схильність до кровотечі.

    Алкоголь. Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак комбінація з алкоголем є небажаною.

    Фармакокінетичні взаємодії

    Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму

    Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP 2C19.

    Поєднане застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор CYP 2C19) призводить до помірного (приблизно на 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

    Поєднане застосування есциталопраму та циметидину (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.

    Таким чином, при поєднаному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP 2C19 (наприклад омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином слід бути обережними, призначаючи верхні граничні дози есциталопраму. Зниження дози есциталопраму може бути необхідним залежно від клінічної оцінки.

    Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів

    Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP 2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад із флекаїнідом, пропафеноном і метопрололом (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що впливають на ЦНС та метаболізуються головним чином CYP 2D6, наприклад такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін; такими антипсихотиками, як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можлива корекція дози.

    Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення удвічі рівнів у плазмі крові цих двох засобів.

    Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP 2C19.

    Передозування

    токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків повідомляли про легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість із них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400–800 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів.

    Симптоми. Ознаки передозування есциталопраму — це головним чином симптоми з боку ЦНС (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), ШКТ (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу Q–T, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

    Лікування. Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Можливе застосування гастрального лаважу та активованого вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримувальним лікуванням.

    Умови зберігання

    при температурі не вище 25 °С.

    Діагнози, при яких застосовують ГІАЦИНТІЯ

    Дата додавання: 02.09.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Ціни на ГІАЦИНТІЯ в містах України

    Вінниця 174.4 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Вінниця, вул. Грибоєдова, 3, тел.: +380672132986153.99 грн./уп.

    Дніпро 163.41 грн./уп.

    «АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ» Дніпро, просп. Яворницького Дмитра, 100156.62 грн./уп.

    Житомир 169.5 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Житомир, вул. Небесної Сотні, 10, тел.: +380682961246169.50 грн./уп.

    Запоріжжя 164.8 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, вул. Істоміна, 4, тел.: +380633373198162.95 грн./уп.

    Івано-Франківск 169.5 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Івано-Франківськ, вул. Галицька, 80Б, тел.: +380673124744157.50 грн./уп.

    Київ 185.56 грн./уп.

    «АПТЕКА TAS» Київ, вул. Толстого Льва, 5, тел.: +380442464156155.00 грн./уп.

    Кропивницький 167.14 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Академіка Тамма, 3/163, тел.: +380522372002162.95 грн./уп.

    Луцьк 173.78 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Відродження, 26А, тел.: +380676532022154.50 грн./уп.

    Львів 177.56 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Стрийська, 51, тел.: +380673124786149.50 грн./уп.

    Миколаїв 182.65 грн./уп.

    «МЕД-СЕРВІС» Миколаїв, просп. Центральний, 23/5, тел.: +380512462077166.66 грн./уп.

    Одеса 191.96 грн./уп.

    «ВУЗІВСЬКА» Одеса, вул. Невського Александра, 82, тел.: +380482320032169.80 грн./уп.

    Полтава 155.5 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Полтава, вул. Алмазна, 6/11, тел.: +380677210370155.50 грн./уп.

    Рівне 177.19 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Князя Романа, 9, тел.: +380672133195158.99 грн./уп.

    Суми 171.01 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Суми, вул. Героїв Крут, 76/2, тел.: +380676573641165.50 грн./уп.

    Тернопіль 173.49 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Тернопіль, вул. Шептицького, 1, тел.: +380674292737152.50 грн./уп.

    Харків 175.55 грн./уп.

    «АСТАРТА» Харків, вул. Танкопия, 23, тел.: +380573416130170.74 грн./уп.

    Херсон 162.94 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, просп. Святих Кирила і Мефодія, 19, тел.: +380552380948162.95 грн./уп.

    Хмельницький 171.75 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Хмельницький, шосе Старокостянтинівське, 17/1, тел.: +380981697933157.50 грн./уп.

    Черкаси 164.97 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 29, тел.: +380472725363162.95 грн./уп.

    Чернігів 165 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Чернігів, просп. Перемоги, 14, тел.: +380677210430151.50 грн./уп.

    Чернівці 173.42 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернівці, вул. Головна, 178, тел.: +380372513610162.95 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko