Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Ергоцетал (Ergocetal) ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Ергоцетал (Ergocetal)
Форма випуску
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Дозування
5 мг
Кількість штук в упаковці
30 шт.
Сертифікат
UA/17457/01/01 від 30.05.2019
Міжнародна назва

Ергоцетал інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Левоцетиризин — це активний стабільний R-енантіомер цетиризину, що належить до групи конкурентних антагоністів гістаміну. Фармакологічна дія зумовлена блокуванням Н1-гістамінових рецепторів. Спорідненість до Н1-гістамінових рецепторів у левоцетиризину у 2 рази вища, ніж у цетиризину. Впливає на гістамінзалежну стадію розвитку алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, судинну проникність, обмежує вивільнення медіаторів запалення. Запобігає розвитку та пригнічує перебіг алергічних реакцій, чинить антиексудативну, протисвербіжну, протизапальну дію, майже не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри левоцетиризину мають лінійну залежність та не залежать від дози й часу і мають низьку варіабельність у різних пацієнтів. Фармакокінетичний профіль при введенні єдиного енантіомера такий самий, як і при застосуванні цетиризину. У процесі абсорбції чи виведення не спостерігається хіральної інверсії.
Абсорбція. Препарат після перорального застосування швидко та інтенсивно всмоктується. Ступінь всмоктування левоцетиризину не залежить від дози препарату та не змінюється із вживанням їжі, але Cmax препарату зменшується та досягається пізніше. Біодоступність становить 100%.
Відомо, що дія препарату розвивається через 12 хв після прийому одноразової дози у 50% хворих, а через 0,5–1 год — у 95%. У дорослих Cmax досягається через 50 хв після одноразового прийому внутрішньо терапевтичної дози препарату. Рівноважна концентрація у крові досягається після 2 днів прийому препарату. Cmax становить 270 нг/мл після одноразового застосування і 308 нг/мл — після повторного застосування дози 5 мг 1 раз на добу.
Розподіл. Відсутня інформація щодо розподілу препарату у тканинах людини, а також щодо проникнення левоцетиризину крізь ГЕБ. Відомо, що у дослідженнях на тваринах найвища концентрація зафіксована у печінці та нирках, а найнижча — у тканинах ЦНС. Розподіл левоцетиризину обмежений, тому що об’єм розподілу становить 0,4 л/кг маси тіла. Зв’язування з білками плазми крові людини — 90%.
Біотрансформація. В організмі людини рівень метаболізму становить менше 14% дози левоцетиризину, тому відмінність у результаті генетичного поліморфізму або поєднаного прийому ферментних інгібіторів, як очікується, буде незначною. Процес метаболізму включає ароматичну оксидацію, N- та О-деалкілування і сполучення з таурином. Деалкілування відбувається насамперед за участю цитохрому CYP 3А4, тоді як у процесі ароматичної оксидації беруть участь численні та (або) невизначені ізоформи CYP. Левоцетиризин не впливає на активність цитохромних ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4 у концентраціях, що значно перевищують максимальні після прийому дози 5 мг перорально. З огляду на низький ступінь метаболізму та відсутність здатності до пригнічення метаболізму, взаємодія левоцетиризину з іншими речовинами (і навпаки) малоймовірна.
Виведення. Екскреція препарату відбувається двома шляхами: за рахунок клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. Т½ препарату з плазми крові у дорослих становить 7,9+1,9 год. Т½ препарату коротший у дітей молодшого віку. Середній очевидний загальний кліренс у дорослих — 0,63 мл/хв/кг. Левоцетиризин та його метаболіти виводяться з організму в основному із сечею (виводиться у середньому 85,4% застосованої дози препарату). З калом виводиться лише 12,9% застосованої дози препарату.
Особливі популяції
Порушення функції нирок. Очевидний кліренс левоцетиризину корелює із кліренсом креатиніну, тому пацієнтам із помірними й тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується підбирати інтервали між прийомами левоцетиризину з урахуванням кліренсу креатиніну. При анурії у пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок загальний кліренс зменшується приблизно на 80% порівняно із загальним кліренсом у осіб без таких порушень. Кількість левоцетиризину, що виводиться під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу, становила <10%.

Показання Ергоцетал

симптоматичне лікування у разі алергічного риніту (у тому числі цілорічного алергічного риніту) та кропив’янки.

Застосування Ергоцетал

лікарський засіб призначати дорослим та дітям віком від 6 років.
Рекомендовані дози
Дорослі та діти віком від 12 років: добова доза становить 5 мг (1 таблетка) 1 раз на добу.
Педіатрична популяція. Діти віком від 6 до 12 років: рекомендована добова доза — 5 мг (1 таблетка).
Для дітей віком до 6 років неможливо коригувати дози препарату в цій лікарській формі (таблетка, вкрита плівковою оболонкою). Рекомендовано призначати левоцетиризин в іншій лікарській формі, придатній для застосування в педіатрії.
Пацієнти літнього віку. Хворим літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози препарату не потрібна.
Коригування дози рекомендовано пацієнтам літнього віку із порушеннями функції нирок від помірного до тяжкого ступеня (див. Ниркова недостатність).
Ниркова недостатність. Хворим із порушеннями функції нирок розрахунок дози необхідно проводити з урахуванням ступеня порушення функції нирок (кліренсу креатиніну) відповідно до таблиці.
Для цього потрібно визначити кліренс креатиніну (КЛкр) пацієнта у мл/хв за вмістом креатиніну в сироватці крові (мг/дл), використовуючи таку формулу:
КЛкр = [140 – вік (роки)] • маса тіла (кг)/ 72 • креатинін сироватки крові (мг/дл) (• 0,85 для жінок)
Корекція дози препарату для хворих із порушеннями функції нирок

Функція нирокКліренс креатиніну, мл/хвДоза та кількість прийомів
Нормальна функція нирок≥805 мг 1 раз на добу
Порушення легкого ступеня50–795 мг 1 раз на добу
Порушення помірного ступеня 30–495 мг 1 раз на 2 доби
Порушення тяжкого ступеня <305 мг 1 раз на 3 доби
Термінальна стадія захворювання нирок.
Пацієнти, які перебувають на діалізі
<10Протипоказано

Дітям із порушеннями функції нирок дозу лікарського засобу слід коригувати індивідуально з урахуванням ниркового кліренсу пацієнта та його маси тіла.
Специфічних даних щодо застосування препарату у дітей із порушеннями функції нирок немає.
Печінкова недостатність. Хворим із печінковою недостатністю корекція режиму дозування не потрібна. Хворим із печінковою та нирковою недостатністю коригувати режим дозування відповідно до вищенаведеної таблиці.
Спосіб застосування. Приймати таблетку внутрішньо, незалежно від вживання їжі. Таблетку необхідно ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендовано застосовувати добову дозу за один прийом.
Тривалість застосування. Пацієнтів із періодичним алергічним ринітом (тривалість прояву симптомів захворювання становить менше ніж 4 доби на тиждень або менше ніж 4 тиж на рік) слід лікувати відповідно до перебігу захворювання та анамнезу; лікування можна припинити, якщо симптоми зникнуть, та можна відновити знову при повторному виникненні симптомів. У разі стійкого алергічного риніту (тривалість прояву симптомів захворювання становить більше ніж 4 доби на тиждень або більше ніж 4 тиж на рік) у період контакту з алергенами пацієнту може бути запропонована постійна терапія. Відомо, що існує клінічний досвід застосування левоцетиризину протягом щонайменше 6-місячного періоду лікування. При хронічних захворюваннях (хронічний алергічний риніт, хронічна кропив’янка) тривалість лікування становить до 1 року (дані доступні з клінічних досліджень при застосуванні рацемату).
Діти. Лікарський засіб у формі таблеток не застосовувати дітям віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Цій категорії пацієнтів рекомендується призначати левоцетиризин у лікарський формі, придатній для застосування у педіатрії.

Протипоказання

підвищена чутливість до левоцетиризину, цетиризину, гідроксизину, до будь-яких інших похідних піперазину або до будь-якої іншої допоміжної речовини лікарського засобу.
Тяжка форма хронічної ниркової недостатності (кліренс креатиніну <10 мл/хв).
Рідкісні спадкові захворювання непереносимості галактози, лактазна недостатність або порушення засвоєння глюкози і галактози.

Побічна дія

з боку імунної системи: гіперчутливість, у тому числі анафілаксія.
Порушення харчування та обміну речовин: підвищений апетит.
З боку нервової системи: сонливість, головний біль, підвищена втомлюваність, слабкість, астенія, судоми, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія.
З боку психіки: порушення сну, збудження, галюцинації, депресія, агресія, безсоння, суїцидальні думки, жахливі сновидіння.
З боку серця: посилене серцебиття, тахікардія.
З боку органа зору: порушення зору, нечіткість зору, окулогірація.
З боку органа слуху та рівноваги: вертиго.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит.
З боку нирок та сечовидільної системи: дизурія, затримка сечі.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка.
З боку ШКТ: діарея, блювання, запор, сухість у роті, нудота, біль у животі.
З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, стійкі медикаментозні висипання, свербіж, висипання, кропив’янка.
З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток: міалгія, артралгія.
Загальні порушення: набряк.
Результати досліджень: збільшення маси тіла, відхилення функціональних печінкових проб від норми.
Опис окремих побічних реакцій
Є повідомлення про свербіж після припинення застосування левоцетиризину.

Особливості застосування

з обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування) та особам літнього віку з нирковою недостатністю (можливе зниження клубочкової фільтрації). Під час застосування препарату слід утримуватися від вживання алкоголю (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Призначаючи лікарський засіб пацієнтам із факторами, що провокують затримку сечі (наприклад травми спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози), необхідно брати до уваги, що левоцетиризин підвищує ризик затримки сечі.
Левоцетиризин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією та ризиком виникнення судом, оскільки його застосування може призвести до посилення нападу.
Антигістамінні препарати пригнічують відповідь на шкірну алергічну пробу, тому прийом лікарського засобу необхідно припинити за 3 дні до її проведення (період виведення).
Можлива поява свербежу після припинення застосування левоцетиризину, навіть якщо цей симптом не спостерігався до початку лікування. Симптом може зникнути самостійно. У деяких випадках симптом може бути інтенсивним і може виникнути потреба у повторному лікуванні. Симптом повинен зникнути після початку повторного лікування.
Препарат у формі таблеток не застосовувати дітям віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Цій категорії пацієнтів рекомендується призначати левоцетиризин у лікарський формі, придатній для застосування у педіатрії.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Левоцетиризин протипоказаний для застосування у період вагітності. Цетиризин проникає у грудне молоко, тому за необхідності застосування препарату годування грудьми слід припинити.
Фертильність. Немає клінічних даних (включаючи дослідження на тваринах) щодо впливу левоцетиризину на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Слід утримуватися від керування транспортними засобами чи роботи з іншими потенційно небезпечними механізмами на період лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

дослідження взаємодії левоцетиризину (у тому числі з індукторами CYP 3A4) не проводилися. Дослідження взаємодії цетиризину (сполука рацемату) показали, що одночасне застосування з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом або псевдоефедрином не виявляє клінічно значущих несприятливих ефектів. При поєднаному застосуванні з теофіліном (400 мг/добу) спостерігалося невелике зниження (на 16%) кліренсу цетиризину (розподіл теофіліну не змінювався). При дослідженні багаторазового введення ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) та цетиризину (10 мг/добу) експозиція цетиризину підвищувалася приблизно на 40%, тоді як розподіл ритонавіру дещо змінювався (–11%) при поєднаному застосуванні цетиризину.
Немає даних щодо посилення ефекту седативних засобів при застосуванні у терапевтичних дозах. Але слід уникати застосування седативних засобів під час прийому лікарського засобу.
Вживання їжі не впливає на ступінь всмоктування препарату, але одночасне вживання їжі знижує швидкість його абсорбції.
Одночасне застосування цетиризину або левоцетиризину з алкоголем або іншими депресантами ЦНС у чутливих пацієнтів може спричинити додаткове зниження уваги та здатності до виконання роботи.

Передозування

симптоми. Симптоми передозування у дорослих можуть включати сонливість. У дітей спочатку можуть виникнути збудження і підвищена дратівливість із подальшою сонливістю.
Лікування. Специфічного антидоту до левоцетиризину немає. У разі появи симптомів передозування рекомендується симптоматична та підтримувальна терапія. Можна розглянути необхідність промивання шлунка через короткий час після застосування препарату.
Гемодіаліз для виведення левоцетиризину з організму неефективний.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.