• Кабинет
  • ЛОГУФЕН® (LOGUFEN)

    Склад і форма випуску

    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 250 мг блістер, № 60Ціни в аптеках
    Леветирацетам
    250 мг
    № UA/17411/01/01 від 17.05.2019 до 17.05.2024
    B За рецептом
    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 500 мг блістер, № 60Ціни в аптеках
    Леветирацетам
    500 мг
    № UA/17411/01/02 від 17.05.2019 до 17.05.2024
    B За рецептом

    Фармакологічні властивості

    фармакодинаміка. Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

    Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. На підставі проведених досліджень in vitro й in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження in vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцинрегульованого струму, зумовлене дією цинку та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв’язувався зі специфічними ділянками у тканинах головного мозку гризунів. Місцем зв’язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість (у ранговому порядку) леветирацетаму та відповідних аналогів з білком синаптичних везикул 2А корелювала з потужністю їх протисудомної дії в моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії препарату.

    Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

    У людини активність препарату підтверджена як щодо фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

    Фармакокінетика. Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика має лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб’єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чи циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

    Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі крові можна передбачити, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.

    У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі крові (співвідношення концентрації у слині/плазмі крові коливалося в діапазоні 1–1,7 після прийому таблеток для перорального застосування та через 4 год після прийому орального р-ну).

    Дорослі та підлітки

    Всмоктування. Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100%. Cmax досягається через 1,3 год після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування препарату двічі на добу. Cmax зазвичай становлять 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг 2 раза на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.

    Розподіл. Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв’язуються з білками плазми крові (<10%). Об’єм розподілу леветирацетаму становить 0,5–0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об’єму води в організмі.

    Метаболізм. Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24% дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту — ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи виявлено у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

    Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6% дози), другий — внаслідок розімкнення піролідонового кільця (0,9% дози). Інші невизначені компоненти становили лише 0,6% дози.

    Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму чи його основного метаболіту в умовах in vivo не виявлено.

    У ході досліджень in vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ печінкового цитохрому Р450 людини (CYP 3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.

    У культурі гепатоцитів людини леветирацетам чинив слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон’югацію CYP 1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP 2B6 та CYP 3A4, однак у концентраціях, подібних до Cmax після повторного застосування 1500 мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Дані in vitro та in vivo щодо взаємодії з пероральними контрацептивами, дигоксином і варфарином вказують на те, що в умовах in vivo значущої індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.

    Виведення. Т½ препарату з плазми у дорослих становив 7±1 год і не залежав від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0,96 мл/хв/кг.

    Основна кількість препарату, у середньому 95% дози, виділялася нирками (близько 93% дози виводилося протягом 48 год). З калом виводиться лише 0,3% дози.

    Кумулятивне виведення із сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становило 66 та 24% дози відповідно в перші 48 год. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією в канальцях, і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додаток до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

    Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку Т½ зростає приблизно на 40% (10–11 год). Це пов’язано з погіршенням функцій нирок у даної популяції (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Порушення функції нирок. Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримувальну добову дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    У пацієнтів з анурією в термінальній стадії хвороби нирок Т½ становив близько 25 та 3,1 год відповідно в період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51% леветирацетаму.

    Порушення функції печінки. Фармакокінетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалою Чайлда — П’ю). У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) загальний кліренс був на 50% нижчим, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було зумовлено переважно одночасним зниженням ниркового кліренсу (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжким порушенням печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому якщо кліренс креатиніну становить <60 мл/хв/1,73 м2, підтримувальну добову дозу рекомендується знизити на 50% (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Педіатрична популяція

    Діти віком 4–12 років. Після застосування разової дози (20 мг/кг маси тіла) дітям, хворим на епілепсію (віком 6–12 років), Т½ леветирацетаму становив 6 год. Видимий кліренс, відкоригований з урахуванням маси тіла, був приблизно на 30% вищим, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією. Після повторного перорального застосування (20–60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (віком 4–12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0,5–1 год після прийому дози. Cmax та AUC зростали лінійно і залежали від дози. Т½ становив близько 5 год; видимий загальний кліренс — 1,1 мл/хв/кг.

    Показання ЛОГУФЕН

    монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

    – парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

    Як додаткова терапія при лікуванні:

    – парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;

    – міоклонічних судом у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;

    – первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

    Застосування ЛОГУФЕН

    таблетки приймати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. При пероральному застосуванні леветирацетам може мати гіркий присмак.

    Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.

    Монотерапія

    Дорослі та діти віком від 16 років. Монотерапію дорослих і дітей віком від 16 років слід розпочинати з рекомендованої дози 500 мг/добу (250 мг 2 рази на добу) з подальшим підвищенням дози до 1000 мг/добу (до 500 мг 2 рази на добу) через 2 тиж. Можливе підвищення дози на 500 мг/добу (на 250 мг 2 рази на добу) кожні 2 тиж, залежно від клінічного ефекту. Максимальна добова доза становить 3000 мг/добу (1500 мг 2 рази на добу).

    Діти віком до 16 років. Безпека та ефективність застосування леветирацетаму у дітей віком до 16 років як монотерапії не встановлені.

    Дані відсутні.

    Додаткова терапія

    Додаткова терапія для дорослих (≥18 років) та дітей віком 12–17 років з масою тіла >50 кг. Початкова терапевтична доза становить 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу). Це початкова доза, що призначається в 1-й день лікування. Залежно від клінічної картини й переносимості препарату добову дозу можна підвищити до максимальної 3000 мг/добу (1500 мг 2 рази на добу). Змінювати дозу на 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу) можна кожні 2–4 тиж.

    Додаткова терапія для дітей віком 6–17 років з масою тіла <50 кг. Немовлятам і дітям віком до 6 років бажано застосовувати леветирацетам у формі перорального р-ну.

    Як додаткову терапію у дітей віком від 6 років слід розпочинати з дози леветирацетаму 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу леветирацетаму можна підвищувати до 30 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. Дозу не можна підвищувати або знижувати більше ніж на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тиж. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу.

    Лікування дітей з масою тіла ≤25 кг бажано розпочинати з р-ну леветирацетаму для перорального застосування 100 мг/мл.

    Дітям віком від 6 років пероральний р-н леветирацетаму слід застосовувати для дозування препарату до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендовану дозу неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу. Початкова доза для дитини з масою тіла 25 кг повинна становити 250 мг 2 рази на добу, максимальна доза — 750 мг 2 рази на добу.

    Дітям з масою тіла >50 кг режим дозування призначати за схемою, наведеною для дорослих.

    Допоміжна терапія немовлятам віком 1–6 міс. У немовлят застосовувати леветирацетам у формі перорального р-ну.

    Особливі групи пацієнтів

    Пацієнти літнього віку (від 65 років). Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з порушеною функцією нирок (див. Ниркова недостатність).

    Ниркова недостатність. Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонування нирок.

    Для корекції дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.

    Для корекції дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.

    КК для дорослих та підлітків з масою тіла >50 кг можна розрахувати, виходячи з концентрації плазмового креатиніну, за формулою:

    КК (мл/хв) = [140 ─ вік (роки)] · маса тіла (кг)/72 · КК плазми крові (мг/дл) · 0,85 (для жінок).

    Потім КК коригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

    КК (мл/хв/1,73 м2) = КК (мл/хв)/ППТ пацієнта (м2) · 1,73.

    Режим дозування при нирковій недостатності для дорослих та підлітків з нирковою недостатністю з масою тіла >50 кг

    Ступінь тяжкості ниркової недостатності Кліренс креатиніну, мл/хв/1,73 м2 Режим дозування
    Нормальна функція нирок >80 500–1500 мг 2 рази на добу
    Легкий ступінь 50–79 500–1000 мг 2 рази на добу
    Середній ступінь 30–49 250–750 мг 2 рази на добу
    Тяжкий ступінь <30 250–500 мг 2 рази на добу
    Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі(1)) 500–1000 мг 1 раз на добу(2)

    (1)У 1-й день лікування леветирацетамом рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг.

    (2)Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250–500 мг.

    Для дітей з нирковою недостатністю дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренс леветирацетаму пов’язаний з нирковою функцією. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні за участю дорослих пацієнтів з порушенням ниркової функції.

    Для дітей КК у мл/хв/1,73 м2 можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну у плазмі крові (мг/дл), застосовуючи таку формулу (формула Шварца):

    КК (мл/хв/1,73 м2) = Зріст (см) · ks/КК плазми крові (мг/дл).

    У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток ks = 0,55; у підлітків-хлопців ks = 0,7.

    Рекомендації щодо корекції дози для дітей (віком від 6 років) та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла <50 кг

    Ступінь тяжкості ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) Діти віком від 6 років та підлітки з масою тіла <50 кг(1)
    Нормальна функція нирок >80 10–30 мг/кг (0,10–0,30 мл/кг) 2 рази на добу
    Легкий ступінь 50–79 10–20 мг/кг (0,10–0,20 мл/кг) 2 рази на добу
    Середній ступінь 30–49 5–15 мг/кг (0,05–0,15 мл/кг) 2 рази на добу
    Тяжкий ступінь <30 5–10 мг/кг (0,05–0,10 мл/кг) 2 рази на добу
    Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі) 10–20 мг/кг (0,10–0,20 мл/кг) 1 раз на добу (2)(3)

    (1)Для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід застосовувати леветирацетам в інших лікарських формах.

    (2)У 1-й день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг.

    (3)Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5–10 мг/кг.

    Печінкова недостатність. Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну <60 мл/хв/1,73 м2 добову підтримувальну дозу рекомендовано знизити на 50%.

    Діти. Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування і форму випуску леветирацетаму залежно від віку, маси тіла і дози.

    Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування у дітей віком до 6 років. Крім того, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, або для застосування доз до 250 мг. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані в розділі ПОКАЗАННЯ. Дітям віком до 6 років або дітям, маса тіла яких <25 кг, слід розпочинати лікування леветирацетамом у формі перорального р-ну.

    Припинення лікування. У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад для дорослих та дітей з масою тіла ≥50 кг — знижувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2–4 тиж; для дітей з масою тіла <50 кг — знижувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тиж).

    Діти. Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування у дітей віком до 6 років. Дітям віком від 1 міс та дітям віком до 6 років показане застосовування леветирацетаму у формі перорального розчину.

    Монотерапія. Безпека та ефективність застосування леветирацетаму як монотерапії у дітей віком до 16 років не вивчені.

    Протипоказання

    підвищена чутливість до леветирацетаму або інших похідних піролідону, а також будь-яких допоміжних речовин препарату.

    Побічна дія

    інфекції та інвазії: інфекції, назофарингіт.

    З боку нервової системи: сонливість, головний біль, судоми, порушення рівноваги, порушення ходи, запаморочення, летаргія, тремор, амнезія, порушення пам’яті, атаксія, парестезія, розлади уваги, гіперкінезія, дискінезія, хореоатетоз, енцефалопатія*.

    З боку крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія**, агранулоцитоз.

    З боку імунної системи: реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк і анафілаксію).

    З боку ШКТ: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит.

    З боку психіки: депресія, ворожість/агресія, тривожність, безсоння, нервозність/дратівливість, спроби самогубства, суїцидальні думки, психотичні розлади, аномальна поведінка, галюцинації, гнів, сплутаність свідомості, панічні атаки, афективна лабільність/зміни настрою, збудженість, розлади особистості, порушення мислення.

    З боку обміну речовин: анорексія#, збільшення або зменшення маси тіла, гіпонатріємія.

    З боку органа слуху та рівноваги: вертиго.

    З боку органа зору: диплопія, розмитість зору.

    З боку кістково-м’язової системи: міалгія, м’язова слабкість. Рабдоміоліз і підвищення рівня КФК у крові (поширеність значущо вища в осіб японського походження порівняно з пацієнтами іншого походження).

    Травми, отруєння та процедурні ускладнення: травми.

    З боку дихальної системи: кашель.

    З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, екзема, свербіж, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, мультиформна еритема, алопеція##.

    З боку гепатобіліарної системи: відхилення від норми результатів печінкових проб, гепатит, печінкова недостатність.

    З боку нирок і сечовидільної системи: гостре ураження нирок.

    Загальні порушення і реакції у місці введення: астенія, підвищена втомлюваність.

    Опис окремих побічних реакцій

    *Випадки енцефалопатії, яка виникала після застосування леветирацетаму, відмічали рідко. Ці небажані ефекти, як правило, виникали на початку лікування (від декількох днів до кількох місяців) і були зворотними після припинення лікування.

    **При проявах панцитопенії у деяких випадках відмічали пригнічення кісткового мозку.

    #Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом.

    ##При проявах алопеції в деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму.

    Діти. Профіль побічних реакцій леветирацетаму загалом схожий у різних вікових групах та при всіх затверджених показаннях епілепсії. Профіль безпеки леветирацетаму у дітей відповідає профілю безпеки препарату у дорослих, окрім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були більш частими, ніж у дорослих.

    Особливості застосування

    припинення лікування. У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад для дорослих та підлітків з масою тіла ≥50 кг — знижувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2–4 тиж; для дітей та підлітків з масою тіла <50 кг — знижувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу кожні 2 тиж).

    Ниркова недостатність. Пацієнти з нирковою недостатністю можуть потребувати корекції дози леветирацетаму. Пацієнтам з тяжкими порушеннями печінкової функції рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Гостре ураження нирок. Застосування леветирацетаму дуже рідко супроводжувалося гострим ураженням нирок, час до виникнення якого коливався від декількох днів до декількох місяців.

    Загальний аналіз крові. Були описані рідкісні випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія) у зв’язку із застосуванням леветирацетаму — як правило, на початку лікування. Рекомендується проводити повний аналіз крові пацієнтам, у яких відмічаються значна слабкість, лихоманка, рецидивні інфекції або порушення згортання крові (розділ ПОБІЧНА ДІЯ).

    Суїцид. У пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами (у тому числі леветирацетамом), відзначалися випадки суїциду, спроб суїциду, суїцидальних думок та поведінки. Метааналіз результатів рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань протиепілептичних лікарських засобів показав деяке підвищення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику стан пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії, суїцидальних думок та поведінки і при необхідності коригувати лікування. Пацієнтів (або їх опікунів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії, суїцидальних думок та поведінки своєму лікарю.

    Діти. Препарат у формі таблеток не придатний для застосування у немовлят і дітей віком до 6 років.

    Наявні дані стосовно дітей не свідчать про існування впливу на розвиток і статеве дозрівання. Однак довгостроковий вплив на здатність до навчання, інтелект, розвиток, ендокринні функції, статеве дозрівання і репродуктивну функцію у дітей залишається невідомим.

    Застосування у період вагітності та годування грудьми

    Жінки репродуктивного віку. Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікування леветирацетамом слід переглянути, якщо жінка планує вагітність. Як і при застосуванні всіх протиепілептичних засобів, слід уникати раптової відміни леветирацетаму, оскільки це може призвести до нападу судом, що може мати серйозні наслідки для жінки та ненародженої дитини. У разі можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки лікування декількома протиепілетичними засобами може бути пов’язане з вищим ризиком вроджених вад, ніж при застосуванні монотерапії, залежно від комбінації препаратів.

    Вагітність. Велика кількість постмаркетингових даних, одержаних у вагітних, які застосовували леветирацетам (більше 1800 жінок, серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом І триместру), не свідчать про підвищений ризик значних вроджених вад. Існує тільки обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, які зазнали впливу монотерапії леветирацетамом in utero. Однак існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100 дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримки розвитку нервової системи. Леветирацетам можна застосовувати протягом вагітності, якщо після ретельної оцінки це вважається клінічно необхідним. У такому разі рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.

    Годування грудьми. Леветирацетам проникає у грудне молоко жінки. Тому годування грудьми не рекомендоване. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати в період годування грудьми, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування грудьми.

    Вплив на репродуктивну функцію. Не виявлено впливу на репродуктивну функцію у тварин. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Леветирацетам незначно або помірно впливає на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочення й інші симптоми, пов’язані з впливом на ЦНС, особливо на початку лікування або у процесі підвищення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами, поки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    протиепілептичні препарати. Леветирацетам не чинить впливу на інші протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), а вони, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

    Як і у дорослих, відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

    Леветирацетам не впливає на концентрацію одночасно застосованих карбамазепіну та вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20% вищий у дітей, які приймають ферментовмісні протисудомні засоби. Корекція дози не потрібна.

    Пробенецид. Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) — препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, що виводяться за допомогою активної канальцієвої секреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші препарати, що активно секретуються, наприклад НПЗП та сульфонаміди, невідомий.

    Метотрексат. Повідомляли, що одночасне застосування леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до підвищення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. Рівні метотрексату і леветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які отримують лікування двома препаратами одночасно.

    Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами. Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину і варфарину; протромбіновий час залишався незміненим. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби і варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.

    Проносні засоби. В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного засобу макроголу з пероральним леветирацетамом. Тому не слід приймати макрогол перорально протягом 1 год до та 1 год після прийому леветирацетаму.

    Антациди. Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктування леветирацетаму.

    Їжа та алкоголь. Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від прийому їжі, але швидкість всмоктування дещо знижена в разі прийому разом з їжею. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

    Передозування

    симптоми. При передозуванні леветирацетаму спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.

    Лікування. У разі гострого передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у тому числі з використанням гемодіалізу (виводиться до 60% леветирацетаму та 74% первинного метаболіту).

    Умови зберігання

    при температурі не вище 25 С°.

    Діагнози, при яких застосовують ЛОГУФЕН

    Дата додавання: 14.08.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Інструкція

    Ціни на ЛОГУФЕН в містах України

    Вінниця 345.1 грн./уп.

    «РЕЦЕПТІКА» Вінниця, вул. Зодчих, 28А, тел.: +380675233077345.10 грн./уп.

    Дніпро 346.7 грн./уп.

    «НЕ БОЛЕЙ! СЕМЬЯ АПТЕК» Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 22, тел.: +380633606751346.70 грн./уп.

    Житомир 326.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Шухевича Романа, 9, тел.: +380412555057319.95 грн./уп.

    Київ 332.78 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, просп. Порика Василя, 13, тел.: +380444626078303.95 грн./уп.

    Луцьк 342.92 грн./уп.

    «ВОЛИНЬФАРМ» Луцьк, вул. Медведєва, 13, тел.: +380503787275342.92 грн./уп.

    Полтава 316.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Полтава, вул. Степового Фронту, 48, тел.: +380532631263316.95 грн./уп.

    Суми 324.95 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Харківська, 32318.95 грн./уп.

    Тернопіль 358.05 грн./уп.

    «D.S.» Тернопіль, вул. Текстильна, 2, тел.: +380800302060358.05 грн./уп.

    Харків 351 грн./уп.

    «АПТЕКА 9-1-1» Харків, просп. Гагаріна Юрія, 244, тел.: +380800505911351.00 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko