Аксетин таблетки (Axetine tablets) (342270) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Цефуроксим - 500 мг

фармакодинаміка
Механізм дії. Цефуроксиму аксетил гідролізується ферментами естерази до активного антибіотика цефуроксиму. Цефуроксим пригнічує синтез клітинної оболонки мікроорганізмів шляхом прикріплення до пеніцилінзв’язувальних білків (ПЗБ). Це призводить до переривання біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що спричиняє лізис і загибель бактеріальних клітин.
Механізм резистентності. Резистентність до цефуроксиму може бути пов’язана з одним або декількома із таких процесів:
– гідроліз β-лактамаз, у тому числі (але не тільки) за допомогою розширеного спектра β-лактамаз (ESBLs) і AmpC-ферментів, які можуть бути індукованими або стабільно активованими у певних аеробних грамнегативних видів бактерій;
– зниження спорідненості ПЗБ для цефуроксиму;
– зовнішня мембранна непроникність, яка обмежує доступ цефуроксиму до ПЗБ у грамнегативних бактерій;
– бактеріальні ефлюксні насосні системи.
Очікується, що організми, які набули резистентності до інших ін’єкційних форм цефалоспоринів, є стійкими до цефуроксиму.
Залежно від механізму резистентності організми з набутою резистентністю до пеніцилінів можуть демонструвати зниження чутливості або резистентність до цефуроксиму.
Граничні концентрації цефуроксиму аксетилу. Граничні мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) цефуроксиму, значення яких ґрунтується на визначенні бактеріального росту відповідно до стандартів Європейського комітету з визначення чутливості до антибіотиків (EUCAST), представлено в табл. 1.
Таблиця 1

¹Граничні концентрації цефалоспоринів для Enterobacteriaceae виявляють усі клінічно важливі механізми резистентності (включаючи ESBL і опосередковані AmpC плазміди). Деякі штами, які продукують β-лактамази, є чутливими або мають проміжну чутливість до цефалоспоринів 3-го або 4-го покоління з цими граничними концентраціями і мають бути представлені, як визначено, тобто наявність або відсутність ESBL сама по собі не впливає на категоризацію чутливості. У багатьох регіонах виявлення та характеристики ESBL рекомендуються або є обов’язковими з метою боротьби з інфекцією.
²Тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів (цистит) (див. ПОКАЗАННЯ).
³Чутливість стафілококів до цефалоспоринів зумовлена чутливістю до метициліну за винятком цефтазидиму, цефіксиму і цефтибутену, які не мають граничних концентрацій і їх не слід застосовувати для лікування стафілококової інфекції.
⁴β-Лактамна чутливість β-гемолітичних стрептококів групи А, В, С і G зумовлена чутливістю до пеніциліну.
⁵Недостатньо даних, які підтверджують, що зазначені штами є хорошою мішенню для терапії препаратом. МІК з уточненнями, але без віднесення до чутливих чи нечутливих мікроорганізмів.
Мікробіологічна чутливість. Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. При необхідності бажано звернутися до місцевих даних з чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Цефуроксим зазвичай має високу активність щодо таких мікроорганізмів in vitro (табл. 2).
Таблиця 2

*Всі метицилінрезистентні S. aureus є нечутливими до цефуроксиму.
Фармакокінетика
Абсорбція. Після перорального застосування цефуроксиму аксетил абсорбується у кишечнику, гідролізується на слизовій оболонці останнього та у вигляді цефуроксиму потрапляє у кровообіг.
Оптимальний рівень абсорбції відмічають одразу після прийому їжі. Максимальний рівень цефуроксиму у плазмі крові (2,9 мкг/мл для дози 125 мг, 4,4 мкг/мл для дози 250 мг, 7,7 мкг/мл для дози 500 мг і 13,6 мкг/мл для дози 1000 мг) досягається приблизно через 2–3 год після прийому препарату з їжею. Швидкість абсорбції цефуроксиму при прийомі у формі суспензії знижується порівняно з такою при прийомі у формі таблеток, що призводить згодом до більш низьких максимальних рівнів у плазмі крові і зниження системної біодоступності (на 4–17%). Суспензія для перорального застосування цефуроксиму аксетилу не є біоеквівалентною таблеткам цефуроксиму аксетилу, що було показано у дослідженні за участю здорових дорослих добровольців, і, отже, не є взаємозамінною з розрахунку міліграм на міліграм. Фармакокінетика цефуроксиму лінійна в інтервалі доз 125–1000 мг при пероральному застосуванні. Накопичення цефуроксиму не відмічено після повторних пероральних доз 250–500 мг.
Розподіл. Рівень зв’язування з білками — 33–50% залежно від методики визначення. Після застосування таблеток цефуроксиму аксетилу одноразово у дозі 500 мг у 12 здорових добровольців уявний об’єм розподілу становив 50 л (CV %=28%). Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у тканинах мигдаликів, носових пазух, слизовій оболонці бронхів, кістках, плевральній рідині, суглобовій рідині, синовіальній рідині, міжклітинній рідині, жовчі, мокротинні і водянистій волозі камери ока. Цефуроксим проникає крізь ГЕБ при запаленні мозкових оболонок.
Біотрансформація. Цефуроксим не метаболізується.
Виведення. Період напіврозпаду в сироватці крові становить 1–1,5 год. Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Нирковий кліренс становить 125–148 мл/хв/1,73 м².
Особливі групи пацієнтів
Стать. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці цефуроксиму у чоловіків і жінок.
Пацієнти літнього віку. Жодних особливих запобіжних заходів не потрібно при застосуванні препарату пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок у дозуванні до максимального рівня 1 г/добу. Пацієнти літнього віку, більш імовірно, мають знижену функцію нирок. Таким чином, дозу слід скоригувати відповідно до функції нирок у таких пацієнтів.
Діти. У дітей віком від 3 міс фармакокінетика цефуроксиму є такою ж, як у дорослих.
Немає наявних даних клінічних випробувань щодо застосування цефуроксиму аксетилу у дітей віком до 3 міс.
Ниркова недостатність. Безпека та ефективність цефуроксиму аксетилу для пацієнтів з нирковою недостатністю не встановлена. Цефуроксим в основному виділяється нирками. Тому, як і у разі застосування усіх аналогічних антибіотиків, пацієнтам з порушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну <30 мл/хв) рекомендується знизити дозу цефуроксиму, щоб компенсувати повільнішу екскрецію. Цефуроксим ефективно виводиться шляхом діалізу.
Печінкова недостатність. Немає наявних даних щодо пацієнтів з порушенням функції печінки. Оскільки цефуроксим переважно виділяється нирками, наявність печінкової недостатності, як очікується, не впливає на фармакокінетику цефуроксиму.
Фармакокінетична/фармакодинамічна взаємодія. Для цефалоспоринів найважливіший фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, що корелює з in vivo ефективністю, показав, що відсоток інтервалу дозування (% Т), не зв’язаний концентрацією, залишається вище рівня MIК цефуроксиму для окремих штамів (тобто % T >MIК).

лікування інфекцій, що зазначені нижче:
– гострий стрептококовий тонзиліт і фарингіт;
– гострий бактеріальний синусит;
– гострий середній отит;
– загострення хронічного бронхіту, спричинене збудниками, чутливими до цефуроксиму аксетилу;
– цистит;
– пієлонефрит;
– неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
– ранні прояви хвороби Лайма.

зазвичай тривалість курсу лікування становить 7 днів (може бути 5–10 днів).
Дозування препарату для дорослих та дітей залежно від інфекцій наведено у табл. 3.
Таблиця 3. Дорослі та діти (≥40 кг)

Діти. Аксетин, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг і 500 мг не призначений для лікування дітей з масою тіла до 40 кг. Таблетки цефуроксиму аксетилу не є біоеквівалентними суспензії для перорального застосування цефуроксиму аксетилу, отже, ці препарати не є взаємозамінними з розрахунку міліграм на міліграм.
Хворі з нирковою недостатністю. Безпека та ефективність цефуроксиму аксетилу для пацієнтів з нирковою недостатністю не встановлені. Цефуроксим виділяється головним чином нирками. У пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок рекомендується знизити дозу цефуроксиму, щоб компенсувати його повільнішу екскрецію. Цефуроксим ефективно виводиться шляхом діалізу (табл. 4).
Таблиця 4. Рекомендоване дозування препарату Аксетин при нирковій недостатності

Хворі з печінковою недостатністю. Немає даних про застосування цього лікарського засобу у пацієнтів з порушенням функцій печінки. Цефуроксим виділяється головним чином нирками, тому очікується, що наявні порушення функції печінки не впливатимуть на фармакокінетику цефуроксиму.
Спосіб застосування. Для перорального застосування.
Для кращого засвоєння препарат рекомендується приймати після їди.
Таблетки Аксетину не можна подрібнювати, тому їх не слід призначати пацієнтам, які не можуть їх проковтувати. Дітям рекомендується призначати цефуроксиму аксетил у формі суспензії.
Діти. Препарат не призначений для лікування дітей з масою тіла до 40 кг.

підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків, цефуроксиму або будь-якого з компонентів препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості в анамнезі (наприклад анафілактичні реакції) до будь-яких β-лактамних антибіотиків іншого типу (пеніцилінів, монобактамів і карбапенемів).

найбільш поширеними побічними реакціями є надмірний ріст Candida, еозинофілія, головний біль, запаморочення, шлунково-кишкові розлади і короткочасне підвищення активності печінкових ферментів.
Побічні реакції при застосуванні цефуроксиму аксетилу виражені помірно і мають в основному зворотний характер.
Побічні реакції, відомості про які наведено нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. За частотою виникнення розподілені на такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100–<1/10), нечасто (≥1/1000–<1/100), рідко (≥1/10 000–<1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (неможливо встановити з наявних даних).
Інфекції та інвазії: часто — надмірний ріст Candida; невідомо — надмірний ріст Clostridium difficile.
З боку крові і лімфатичної системи: часто — еозинофілія; нечасто — позитивний тест Кумбса, тромбоцитопенія, лейкопенія (інколи глибока); невідомо — гемолітична анемія.
З боку імунної системи: невідомо — реакції гіперчутливості, що включають шкірний висип, кропив’янку та свербіж, медикаментозну лихоманку; сироваткова хвороба, анафілаксія, реакція Яриша — Герксгеймера.
З боку нервової системи: часто — головний біль, запаморочення.
З боку травного тракту: часто — діарея, нудота, біль у животі; нечасто — блювання; невідомо — псевдомембранозний коліт.
З боку гепатобіліарної системи: часто — транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів; невідомо — жовтяниця (головним чином холестатична), гепатит.
З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто — шкірний висип; невідомо — поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (екзантематозний некроліз) (див. реакції з боку імунної системи), ангіоневротичний набряк.
Окремі побічні реакції. Цефалоспорини як клас мають властивість абсорбувати на поверхні мембрани еритроцити та взаємодіяти з антитілами, що може призвести до позитивної проби Кумбса (вплив на визначення сумісності крові) та дуже рідко — до гемолітичної анемії. Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів має зазвичай зворотний характер.
Діти. Профіль безпеки застосування цефуроксиму у дітей відповідає аналогічному профілю у дорослих пацієнтів.
Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

реакції гіперчутливості. З особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких відмічені алергічні реакції на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики, оскільки існує ризик появи перехресної чутливості. Як і при застосуванні усіх β-лактамних протимікробних лікарських засобів, повідомляли про серйозні, іноді летальні реакції підвищеної чутливості. У разі появи тяжких реакцій гіперчутливості лікування Аксетином слід негайно припинити та надати пацієнту відповідну невідкладну медичну допомогу.
Перед початком терапії необхідно визначити, чи відмічали у пацієнта у минулому тяжкі реакції підвищеної чутливості до цефуроксиму, інших цефалоспоринів або до β-лактамних лікарських засобів інших типів. Цефуроксим слід з обережністю призначати пацієнтам з нетяжкими реакціями підвищеної чутливості до інших β-лактамних лікарських засобів в анамнезі.
Реакція Яриша — Герксгеймера. Під час лікування цефуроксиму аксетилом хвороби Лайма відмічалася реакція Яриша — Герксгеймера, яка виникала безпосередньо через бактерицидну дію цефуроксиму аксетилу на мікроорганізм, що спричиняє хворобу Лайма, спірохету Borrelia burgdorferi. Пацієнтам необхідно пояснити, що це звичайний наслідок антибіотикотерапії хвороби Лайма, що минає без лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів. Застосування цефуроксиму аксетилу (як і інших антибіотиків) може призвести до надмірного росту Candida. Тривале лікування може також призвести до надмірного росту інших нечутливих мікроорганізмів (наприклад Enterococci, Clostridium difficile), що, у свою чергу, може потребувати припинення лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
При застосуванні антибіотиків широкого спектра дії може виявлятися псевдомембранозний коліт від легкої форми до загрозливого для життя стану. Тому важливо мати це на увазі, якщо у пацієнтів виникає тяжка діарея під час або після застосування цефуроксиму (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Слід припинити терапію цефуроксимом і застосувати специфічне лікування Clostridium difficile. Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, не слід застосовувати (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Вплив на діагностичні тести. Позитивний тест Кумбса, повʼязаний із застосуванням цефуроксиму, може впливати на перехресну пробу на сумісність крові (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Оскільки при фероціанідному тесті можливий псевдонегативний результат, для визначення рівня глюкози у крові/плазмі пацієнтам, які приймають цефуроксиму аксетил, рекомендується використовувати глюкозооксидазну або гексокіназну методику.
Таблетки Аксетину містять пропіленгліколь, який може спричинити симптоми, схожі з такими, що виникають при вживанні алкоголю.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Існують обмежені дані щодо застосування цефуроксиму у вагітних. Експериментальних доказів ембріопатичної або тератогенної дії цефуроксиму аксетилу немає, але слід призначати його вагітним тільки у разі, коли користь застосування лікарського засобу переважає можливі ризики.
Годування грудьми. Цефуроксим проникає у грудне молоко у невеликій кількості. При застосуванні в терапевтичних дозах лікарського засобу не очікується розвитку побічних реакцій, але не можна виключити ризик появи діареї чи грибкової інфекції слизових оболонок. Тому у зв’язку з цими реакціями може знадобитися припинення годування грудьми. Також слід враховувати можливість сенсибілізуючої дії лікарського засобу. Цефуроксим призначати під час годування грудьми тільки після оцінки лікарем співвідношення користі та ризиків його застосування.
Фертильність. Відсутні дані щодо впливу цефуроксиму аксетилу на фертильність у людини. У дослідженнях репродуктивної функції на тваринах не зафіксовано впливу цього лікарського засобу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Оскільки препарат може спричинити запаморочення, пацієнтів слід попереджати, що керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами слід з обережністю.

препарати, що знижують кислотність шлункового соку, можуть знижувати біодоступність цефуроксиму аксетилу і мають властивість усувати ефект покращеної абсорбції після прийому їжі.
Як і інші антибіотики, Аксетин може мати вплив на флору кишечнику, що призведе до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефуроксиму аксетил виводиться шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Одночасне застосування з пробенецидом не рекомендоване, оскільки при цьому значно збільшується C_max, площа під кривою концентрація-час у плазмі крові та Т_½ цефуроксиму.
Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може призвести до збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

передозування цефалоспоринів може спричинити неврологічні ускладнення, включаючи енцефалопатію, судоми та кому. Симптоми передозування можуть виникати, якщо доза лікарського засобу не була відповідним чином скоригована для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Рівень цефуроксиму в плазмі крові можна знизити шляхом гемодіалізу та перитонеального діалізу.

при температурі не вище 30 °С.