Еслотин (Eslotin) (338607) - інструкція із застосування ATC-класифікація

фармакодинаміка. Дезлоратадин — це неседативний антигістамінний засіб тривалої дії, що має селективну антагоністичну дію на периферичні H₁-рецептори.
Після перорального застосування дезлоратадин селективно блокує периферичні H₁-гістамінові рецептори і не проникає до ЦНС.
У дослідженнях in vitro дезлоратадин продемонстрував на клітинах ендотелію свої антиалергічні та протизапальні властивості. Це проявлялося пригніченням виділення прозапальних цитокінів, таких як IL-4, IL-6, IL-8 і IL-13, з мастоцитів/базофілів людини, а також пригніченням експресії молекул адгезії, таких як P-селектин. Клінічна значущість цих спостережень ще вимагає підтвердження.
Клінічна ефективність і безпека. У дослідженнях високих доз, в яких дезлоратадин вводили щодня в дозі до 20 мг протягом 14 днів, статистично значущі зміни з боку серцево-судинної системи не виявлено.
У клініко-фармакологічному дослідженні при застосуванні дезлоратадину у дозі 45 мг на добу (у 9 разів більше добової клінічної дози) протягом 10 днів подовження інтервалу Q–T не спостерігалося.
У дослідженнях взаємодії з кетоконазолом та еритроміцином клінічно значущих змін у плазмових концентраціях дезлоратадину не спостерігалося.
Фармакодинамічні ефекти. Дезлоратадин майже не проникає в ЦНС. У контрольованих клінічних дослідженнях при прийомі в рекомендованій дозі 5 мг на добу частота виникнення сонливості не відрізнялася від такої у групі плацебо. Одноразовий прийом дезлоратадину у дозі 7,5 мг не чинив впливу на психомоторну активність.
У дослідженні одноразової дози у дорослих дезлоратадин у дозі 5 мг не впливав на стандартні показники льотних характеристик, включаючи загострення суб’єктивної сонливості або виконання завдань, пов’язаних з польотом.
У клініко-фармакологічних дослідженнях при одночасному застосуванні з алкоголем порушення, пов’язані з алкоголем, такі як погіршення продуктивності або підвищення сонливості, не прогресували. Не було виявлено суттєвих відмінностей у результатах психомоторного тестування між групами застосування дезлоратадину і плацебо, як при окремому застосуванні дезлоратадину, так і при одночасному застосуванні з алкоголем.
У пацієнтів із алергічним ринітом дезлоратадин ефективно усуває такі симптоми, як чхання, виділення з носа та свербіж, а також подразнення очей, сльозотечу, почервоніння, свербіж піднебіння. Дезлоратадин ефективно контролює симптоми упродовж 24 год.
Дезлоратадин ефективно полегшує тяжкість перебігу сезонного алергічного риніту, про що свідчить сумарний показник опитувальника з оцінки якості життя хворих із ринокон’юнктивітом. Максимальне покращення відзначалося в пунктах опитувальника, пов’язаних з практичними проблемами та щоденною діяльністю, які обмежували симптоми.
Хронічну ідіопатичну кропив’янку вивчали в клінічній моделі з умовами кропив’янки. Оскільки викид гістаміну є причинним фактором при всіх формах кропив’янки, очікується, що дезлоратадин буде ефективно полегшувати симптоми при інших формах кропив’янки, включаючи хронічну ідіопатичну кропив’янку.
У двох плацебо контрольованих 6-тижневих дослідженнях з участю пацієнтів з хронічною ідіопатичною кропив’янкою дезлоратадин ефективно полегшував свербіж і зменшував кількість та розмір уртикарії до кінця першого інтервалу дозування. У кожному дослідженні ефект тривав протягом 24-годинного інтервалу дозування. Полегшення свербежу на більш ніж 50% відзначалося у 55% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, порівняно з 19% пацієнтів, які приймали плацебо. Прийом дезлоратадину не виявляє істотного впливу на сон та денну активність.
Діти. Ефективність застосування таблеток дезлоратадину у підлітків 12–17 років у дослідженнях не була остаточно продемонстрована.
Фармакокінетика. Абсорбція. Концентрацію дезлоратадину в плазмі крові можна визначити через 30 хв після його прийому. Дезлоратадин добре абсорбується, C_max досягається приблизно через 3 год; T_½ становить близько 27 год. Ступінь кумуляції дезлоратадину відповідав його T_½ (близько 27 год) і частоті прийому 1 раз на добу. Біодоступність дезлоратадину була пропорційна дозі в діапазоні 5–20 мг.
У фармакокінетичну дослідженні, в якому демографічні дані пацієнтів можна було порівняти з загальною популяцією з сезонним алергічним ринітом, у 4% учасників спостерігалась вища концентрація дезлоратадину. Ця кількість може варіюватися залежно від етнічної приналежності. C_max дезлоратадину була приблизно в 3 рази вища через приблизно 7 год, термінальний T_½ становив приблизно 89 год. Профіль безпеки цих пацієнтів не відрізнявся від профілю у загальній популяції.
Розподіл. Дезлоратадин помірно зв’язується з білками плазми крові (83–87%). При застосуванні дози дезлоратадину (5–20 мг) 1 раз на добу протягом 14 днів ознак клінічно значущої кумуляції препарату не виявлено.
Метаболізм. Фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, поки ще не виявлено, тому неможливо повністю виключити деякі взаємодії з іншими лікарськими засобами. Дезлоратадин не пригнічує CYP 3A4 in vivo, дослідження in vitro продемонстрували, що він не пригнічує також CYP 2D6, субстрат або інгібітор P-глікопротеїну.
Виведення. У дослідженні одноразового прийому дезлоратадину в дозі 7,5 мг прийом їжі (жирний висококалорійний сніданок) не впливає на його фармакокінетику. Також встановлено, що грейпфрутовий сік також не впливає на фармакокінетику дезлоратадину.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Фармакокінетика дезлоратадину порівнювалася у пацієнтів із ХНН і у здорових добровольців в одному дослідженні з прийомом однократної дози та одному дослідженні з прийомом багатократних доз. У дослідженні одноразової дози вміст у плазмі крові дезлоратадину був приблизно в 2 рази більшим у пацієнтів із легким і у 2,5 раза більшим у пацієнтів із помірним та тяжким ступенем ХНН порівняно зі здоровими добровольцями. У дослідженні багатократних доз рівноважна концентрація була досягнута після 11-го дня, і порівняно зі здоровими суб’єктами вміст у плазмі крові дезлоратадину у пацієнтів із легкою та помірною ХНН був у ~1,5 раза більшим, а у пацієнтів із важкою ХНН у ~2,5 раза більшим. В обох дослідженнях зміна вмісту в плазмі крові (AUC та C_max) дезлоратадину та 3-гідроксидезлоратадину не були клінічно значущими.

усунення симптомів, пов’язаних з:
• алергічним ринітом (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ);
• кропив’янкою (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

дорослим і підліткам (віком старше 12 років): 1 таблетка 1 раз на добу незалежно від прийому їжі для усунення симптомів, асоційованих з алергічним ринітом (включаючи інтермітуючий або персистуючий алергічний риніт) і кропив’янкою.
Лікування інтермітуючого алергічного риніту здійснюється до усунення симптомів і може бути відновлено при їх повторній появі (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень і більше 4 тиж); можна пропонувати пацієнтам тривале лікування протягом періоду дії алергену.
Діти. Існують обмежені дані клінічних досліджень ефективності застосування таблеток дезлоратадину у підлітків віком 12–17 років (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Ефективність та безпечність препарату для дітей у віці до 12 років не встановлені. Дані відсутні.

підвищена чутливість до дезлоратадину, лоратадину або будь-якого допоміжної речовини препарату.

у клінічних дослідженнях щодо показань, включаючи алергічний риніт та хронічну ідіопатичну кропив’янку, побічні реакції у пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, спостерігалися на 3% частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо.
Найчастіше спостерігалися такі побічні реакції, як підвищена стомлюваність (1,2%), сухість у роті (0,8%) та головний біль (0,6%).
Діти. У клінічних дослідженнях з участю 578 підлітків віком 12–17 років найбільш розповсюдженим побічним ефектом був головний біль; він спостерігався у 5,9% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, та у 6,9% пацієнтів, які отримували плацебо.
Нижче наведено побічні реакції, про розвиток яких повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плацебо, а також інші побічні реакції, про які повідомлялося у післяреєстраційний період. Частота появи побічних реакцій класифікується наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) та частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
З боку метаболізму та харчування: частота невідома — підвищення апетиту.
З боку психіки: дуже рідко — галюцинації; частота невідома — агресія, ненормальна поведінка.
З боку нервової системи: часто — головний біль; дуже рідко — запаморочення, сонливість, безсоння, психомоторна гіперактивність, судоми.
З боку серця: дуже рідко — тахікардія, прискорене серцебиття; частота невідома — подовження інтервалу Q–T.
З боку травного тракту: часто — сухість у роті; дуже рідко — біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко — підвищення рівня ферментів печінки, білірубіну, гепатит; частота невідома — жовтяниця.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: дуже рідко — міалгія.
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — фоточутливість.
З боку організму в цілому: часто — підвищена стомлюваність; дуже рідко — реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіоневротичний набряк, задишка, свербіж, висипання та кропив’янка); частота невідома — астенія.
Дослідження: частота невідома — збільшення маси тіла.
Діти. У постреєстраційному періоді у дітей також спостерігалися наступні побічні реакції з невідомою частотою: подовження інтервалу Q–T, аритмія, брадикардія, аномальна поведінка та агресія.
Ретроспективне обсерваційне дослідження з безпеки виявило збільшену частоту нападів судом, що почались у пацієнтів віком від 0 до 19 років при прийомі дезлоратадину, порівняно з періодами, коли вони не отримували дезлоратадин.
Серед дітей віком 0–4 років скориговане абсолютне збільшення становило 37,5 (95% довірчий інтервал (ДІ) 10,5–64,5) на 100 000 людино-років з попереднім рівнем нападів 80,3 на 100 000 людино-років. Серед пацієнтів віком 5–19 років скориговане абсолютне збільшення становило 11,3 (95% ДІ 2,3–20,2) на 100 000 людино-років з попереднім показником 36,4 на 100 000 людино-років.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

хворим з нирковою недостатністю високого ступеня тяжкості прийом дезлоратадину слід здійснювати під контролем лікаря (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в особистому та родинному анамнезі, особливо дітям молодшого віку, які можуть бути більш чутливими до розвитку нового нападу судом. У разі розвитку судом слід розглянути питання про припинення застосування препарату.
Застосування в період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Велика кількість даних щодо застосування вагітним (більше ніж 1000 доведених результатів) не вказує ані на вроджену, ані на фето/неонатальну токсичність дезлоратадину. Дослідження на тваринах не вказують ні на прямий, ні на опосередкований шкідливий вплив на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб слід уникати застосування препарату у період вагітності.
Період годування грудьми. Дезлоратадин виявлявся в організмі новонароджених/немовлят, чиї матері отримували лікування. Вплив дезлоратадину на новонароджених/немовлят невідомий. Рішення щодо того, припинити годування грудьми чи припинити/утриматись від застосування препаратом слід приймати з огляду на користь грудного вигодовування для дитини та користь лікування для жінки.
Фертильність. Дані щодо впливу на жіночу або чоловічу фертильність відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. На підставі даних клінічних досліджень встановлено, що дезлоратадин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Пацієнтів слід проінформувати, що у більшості випадків сонливості не спостерігається. Проте, враховуючи індивідуальну варіативність на відповіді на лікарські засоби, пацієнтам рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами до встановлення індивідуальної реакції на лікарський засіб.

при одночасному застосуванні дезлоратадину з еритроміцином або кетоконазолом клінічно значущих взаємодій не відзначено.
Дезлоратадин не посилює негативний вплив етанолу на психомоторну функцію. Однак спостерігалися випадки непереносимості алкоголю та алкогольна інтоксикація під час застосування дезлоратадину. Тому необхідно бути обережним при застосуванні алкоголю у період лікування препаратом.
Діти. Дослідження щодо взаємодії проводили тільки у дорослих.

профіль побічних реакцій при передозуванні, встановлений під час післяреєстраційного застосування, відповідає профілю при застосуванні у терапевтичних дозах, однак ступінь прояву може бути вищим.
У клінічних дослідженнях, у яких дезлоратадин вводили у дозах 45 мг (що у 9 разів перевищували рекомендовані), клінічно значущі небажані реакції не спостерігалися.
В разі передозування застосовувати стандартні заходи для виведення неабсорбованої активної речовини. Рекомендується симптоматичне і підтримувальне лікування. Дезлоратадин не виводиться шляхом гемодіалізу; можливість його виведення при діалізі не встановлена.

при температурі не вище 25 °C в сухому та недоступному для дітей місці.