Все аптеки Украины
Киев (адрес не указан)

Левофлоксацин-Тева (Levofloxacin-Teva) ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Левофлоксацин-Тева (Levofloxacin-Teva)
Форма випуску
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Дозування
500 мг
Кількість штук в упаковці
10 шт.
Виробник
Сертифікат
UA/11952/01/02 від 27.03.2022
Міжнародна назва

Левофлоксацин-Тева інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, який належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану релаксації у надскручений стан, що, в свою чергу, робить неможливим подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності левофлоксацину включає грампозитивні, грамнегативні бактерії разом з неферментуючими бактеріями.
Зазвичай чутливі види. Грампозитивні аероби: Bacillus anthracis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, group C and G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes. Грамнегативні аероби: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаероби: Peptostreptococcus. Інші: Chlamydophila pneumonia, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumonia, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.
Види з можливою набутою резистентністю. Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилінчутливі, коагулазонегативні Staphylococcus spp.
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter аerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens. Анаероби: Bacteroides fragilis.
Природно резистентні штами. Грампозитивні аероби: Enterococcus faecium.
Механізм розвитку резистентності. Стійкість до левофлоксацину розвивається у вигляді ступеневої мутації сайта-мішені в обох типів топоізомерази II, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як проникність (характерно для Pseudomonas aeruginosa), і механізми відтоку можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.
Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії не існує жодної перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.
Межові концентрації (breakpoint) антибіотика (або граничні значення діаметра зони пригнічення росту мікроорганізму). EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) рекомендує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) левофлоксацину для визначення чутливості від опосередковано чутливих організмів та опосередковано резистентних мікроорганізмів, представлених у табл. 1 за даними тестування МІК.
Таблиця 1
Клінічно визначені EUCAST MIК для левофлоксацину (версія 2.0, 2012-01-01) (мг/л)

ЗбудникЧутливийРезистентний
Ентеробактерії≤1>2
Pseudomonas spp.≤1>2
Acinetobacter spp.≤1>2
Staphylococcus spp.≤1>2
S. pneumoniae1 ≤2>2
Streptococcus A, B, C, G≤1>2
H. influenzae2, 3≤1>1
M. catarrhalis3 ≤1>1
Граничні значення, не пов'язані з видом4 ≤1>2


1Граничні значення левофлоксацину, пов’язані з лікуванням у високих дозах.
2Можливий низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12–0,5 мг/л), але немає жодних доказів того, що така резистентність має клінічне значення при інфекціях дихальних шляхів, спричинених H. influenzae.
3Штами зі значеннями MIК, вищими чутливої межової концентрації, виявляли дуже рідко або про них поки що не повідомлялося. Тести ідентифікації та чутливість до антибіотиків на будь-який такий ізолят необхідно повторити і, якщо результат буде підтверджено, ізолят повинен бути направлений до довідкової лабораторії. Доки існують дані, що свідчать про клінічну реакцію для підтверджених ізолятів з МІК вище поточної резистентної контрольної точки, про них необхідно повідомляти.
4Контрольні точки застосовуються для пероральної дози 500 мг 1 раз на добу до 500 мг 2 рази на добу та в/в дози 500 мг 1 раз на добу до 500 мг 2 рази на добу.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів, тому локальна інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні в разі тяжких інфекцій. За необхідності слід вдатися до експертної консультації, коли локальна поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, залишається під питанням.
Фармакокінетика. Всмоктування. Прийнятий перорально левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, Cmax у плазмі крові досягається через 1–2 год після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99–100%. Прийом їжі дещо впливає на його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 год після застосування 500 мг 1–2 рази на добу.
Розподіл. Приблизно 30–40% левофлоксацину зв’язується з протеїном у сироватці крові. Середній Vd левофлоксацину становить близько 100 л після одноразової та повторної дози 500 мг, що свідчить про хороший розподіл у тканинах організму.
Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення і може бути знехтуваний. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.
Розподіл у слизовій оболонці бронхів і секреті бронхіального епітелію. Cmax левофлоксацину в слизовій оболонці бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі >500 мг per os становила 8,3 та 10,8 мг/мл відповідно.
Розподіл у тканині легень. Cmax левофлоксацину в тканині легень при дозі >500 мг per os становила приблизно 11,3 мг/г та досягалася протягом 4–6 год після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі крові.
Розподіл у рідині пухирів. Cmax левофлоксацину в рідині пухирів після прийому 500 мг 1 чи 2 рази на добу становила 4 та 6,7 мкг/мл відповідно.
Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано проникає у спинномозкову рідину.
Розподіл у тканині передміхурової залози. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині передміхурової залози становили 8,7; 8,2 та 2 мкг/г відповідно через 2; 6 та 24 год; середнє співвідношення концентрації в передміхуровій залозі/плазмі крові — 1,84.
Концентрація в сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8–12 год після одноразової дози 150; 300 або 500 мг per os становила 44; 91 та 200 мкг/мл відповідно.
Метаболізм. Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять <5% кількості препарату, що виділяється із сечею.
Виведення. Після перорального введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (Т½ становить 6–8 год). Виділення здійснюється в основному нирками (>85% введеної дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після в/в та перорального введення. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні від 50 до 600 мг.

Показання Левофлоксацин-Тева

Левофлоксацин-Тева показано для лікування у дорослих у разі таких інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:
– гострий бактеріальний синусит;
– загострення хронічного бронхіту;
– негоспітальна пневмонія;
– ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.
У разі лікування при вищезазначених інфекціях препарат застосовується лише тоді, коли використання інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для початкового лікування цих інфекцій, неможливе.
– ускладнені інфекції сечовидільного тракту (в тому числі пієлонефрит);
– хронічний бактеріальний простатит;
– неускладнений цистит;
– легенева форма сибірської виразки: постконтактна профілактика та лікування.
Левофлоксацин-Тева у цій лікарській формі (таблетки) можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення в ході первинного лікування Левофлоксацин-Тева, р-ном для інфузій.
Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних засобів.

Застосування Левофлоксацин-Тева

таблетки Левофлоксацин-Тева приймають 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу, тяжкості інфекції та чутливості ймовірного збудника.
Левофлоксацин-Тева у лікарській формі таблетки можна застосовувати для завершення курсу терапії пацієнтам, які продемонстрували поліпшення в ході первинного лікування Левофлоксацин-Тева, р-ном для інфузій, використовуючи при цьому такі ж дозування.
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжувати лікування Левофлоксацин-Тева принаймні протягом 48–72 год після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.
Таблетки Левофлоксацин-Тева слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити по рисці для поділу. Приймати таблетки можна як разом з їжею, так і в інший час.
Препарат необхідно застосовувати щонайменше за 2 год до або після застосування солей заліза, солей цинку, антацидів, що містять магній або алюміній, диданозину (лише для форм, які містять алюміній або магній у буферних засобах) та сукральфату (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Таблиця 2
Рекомендоване дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить >50 мл/хв

ПоказанняДобова доза (залежно від тяжкості), мгКількість прийомів на добуТривалість лікування (залежно від тяжкості)
Гострий бактеральний синусит5001 раз10–14 днів
Загострення хронічного бронхіту5001 раз7–10 днів
Негоспітальні пневмонії5001–2 рази7–14 днів
Пієлонефрит5001 раз7–10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів включно з пієлонефритом5001 раз7–14 днів
Неускладнений цистит 2501 раз3 дні
Хронічний бактеріальний простатит5001 раз28 днів
Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин5001–2 рази7–14 днів
Легенева сибірська виразка5001 раз8 тиж


Особливі популяції
Таблиця 3
Дозування для пацієнтів із порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну <50 мл/хв

Кліренс креатиніну, мл/хвРежим дозування (залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
250 мг/24 год500 мг/24 год500 мг/12 год
перша доза — 250 мгперша доза — 500 мгперша доза — 500 мг
50–20наступні — 125 мг/24 годнаступні — 250 мг/24 годнаступні — 250 мг/12 год
19–10наступні — 125 мг/48 годнаступні — 125 мг/24 годнаступні — 125 мг/12 год
<10 (а також при гемодіалізі та хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі1наступні — 125 мг/48 годнаступні — 125 мг/24 годнаступні — 125 мг/24 год


1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу додаткові дози не потрібні.
Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виділяється переважно нирками.
Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ: Тендиніт та розриви сухожиль, Подовження інтервалу Q–T).

Протипоказання

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого компонента препарату.
Епілепсія.
Ураження сухожилля, пов’язане з попереднім застосуванням фторхінолонів.
Дитячий вік.
Період вагітності та годування грудьми.

Побічна дія

частота побічних ефектів, зазначених у табл. 4, визначалася за допомогою таких критеріїв: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000, до <1/1 000), дуже рідко (>1/10 000), невідомо (не можна визначити з наявних даних).
У кожній групі побічні реакції подано в порядку зниження серйозності.
Таблиця 4
Побічні реакції

Системи органів та системЧасто НечастоРідко Невідомо
Інфекції та інвазії
 Грибкові інфекції, включаючи гриби роду Candida, проліферація інших резистентних мікроорганізмів, порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвиток вторинної інфекції  
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи Лейкопенія еозинофілія Тромбоцитопенія
Нейтропенія
Панцитопенія
Агранулоцитоз
Гемолітична анемія
Розлади з боку імунної системи  Ангіоневротичний набряк
Гіперчутливість
(див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
Анафілактичний/анафілактоїдний шокa
(див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Розлади з боку метаболізму та харчування Анорексія
Гіпоглікемія, в основному у пацієнтів, хворих на цукровий діабет (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)Гіперглікемія
Гіпоглікемічна кома (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Розлади з боку психікиБезсоння Тривожність
Неспокій
Стани страху
Сплутаність свідомості Нервовість
Психотичні реакції
(в тому числі галюцинації, параноя)
Депресія
Ажитація
Незвичайні сновидіння
Нічні кошмари
Психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Розлади з боку нервової системиГоловний біль
Запаморочення
Сонливість
Тремор
Дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку)
Судоми (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Парестезія
Периферична сенсорна чи сенсомоторна нейропатія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху)
Дискінезія (порушення координації рухів)
Екстрапірамідні розлади
Агевзія
Синкопе (непритомність) Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія
Розлади з боку органа зору  Зорові порушення, такі як затуманення зору, нечіткість зору (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)Тимчасова втрата зору (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Розлади з боку органа слуху та рівноваги ВертигоШум у вухахВтрата слуху Порушення слуху
Серцеві розлади  Тахікардія
Відчуття серцебиття
Шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця
Шлуночкова аритмія за типом пірует (torsade de pointes — переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу Q–T), подовження інтервалу Q–T на ЕКГ (див. розділи ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ: Подовження інтервалу Q–T та ПЕРЕДОЗУВАННЯ)
Судинні розлади  Артеріальна гіпотензія 
Розлади з боку дихальної системи Задишка (диспное) Бронхоспазм
Алергічний пневмоніт
Шлунково-кишкові розладиДіарея
Блювання
Нудота
Абдомінальний біль
Диспепсія
Метеоризм/здуття живота
Запор
 Діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Панкреатит
Гепатобіліарні розладиПідвищення показників печінкових ензимів (АлАТ/АсАТ, лужна фосфатаза, ГГТП)
Підвищення рівня білірубіну в крові Жовтяниця і тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)
Гепатит
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканинb Висипання
Свербіж
Кропив’янка
Гіпергідроз
 Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАНЯ) лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит
Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини Артралгія
Міалгія
Ураження сухожиль (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля). М’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на міастенію гравіс (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ),Рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад ахіллового: див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит
Порушення з боку нирок та сечовивідної системи Підвищені показники креатиніну в сироватці кровіГНН (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту) 
Загальні розлади АстеніяПідвищення температури тіла (пірексія)Біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках)


aАнафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози.
bРеакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози.

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Особливості застосування

метицилінрезистентний S. aureus (MRSA).
Для MRSA існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.
Левофлоксацин можна застосовувати для лікування в разі гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції діагностовано відповідним чином.
Резистентність до фторхінолонів у E. coli (найчастішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеве поширення резистентності E. сoli до фторхінолонів.
У разі легеневої форми сибірської виразки застосування ґрунтується на даних сприйнятливості in vitro Bacillus anthracis та експериментальних даних на тваринах, а також на обмежених даних застосування у людей. Лікарі повинні враховувати національні та/або міжнародні документи консенсусу щодо лікування сибірської виразки.
Тендиніт і розриви сухожиль. При лікуванні хінолонами можливе виникнення тендинітів, що можуть призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове сухожилля. Тендиніти і розриви сухожиль, іноді білатеральні, можуть виникати через 48 год після застосування левофлоксацину і навіть через кілька місяців після припинення застосування левофлоксацину. Найбільш схильні до тендинітів і розривів сухожиль пацієнти віком понад 60 років, пацієнти, які отримують добову дозу 1000 мг левофлоксацину, а також особи, яких лікують кортикостероїдами. Добову дозу необхідно коригувати для пацієнтів літнього віку, зважаючи на кліренс креатиніну. Необхідно контролювати стан пацієнтів літнього віку, якщо їм призначено левофлоксацин. При підозрі на тендиніт застосування левофлоксацину слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад забезпечивши іммобілізацію сухожилля), див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile. Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування препаратом може бути симптомом хвороби, спричиненої Clostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити застосування препарату і без затримки почати підтримувальну терапію, а якщо необхідно — специфічну терапію (наприклад пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.
Пацієнти, схильні до судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, Левофлоксацин-Тева слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, таким як пацієнти з ураженнями ЦНС, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього НПЗП або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.
Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з латентними чи наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, і тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю та моніторити можливе виникнення гемолізу.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки Левофлоксацин-Тева виділяється переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю), див. ЗАСТОСУВАННЯ.
Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості). Левофлоксацин може час від часу спричинювати серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). У цьому разі пацієнтам слід припинити лікування негайно і звернутися до лікаря.
Тяжкі бульозні реакції. При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Пацієнтів потрібно попередити, що при виникненні шкірних реакцій та реакцій на слизовій оболонці необхідно негайно припинити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.
Зміна рівня глюкози у крові. При застосуванні хінолонів, особливо хворими на цукровий діабет, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (у тому числі глібенкламід) чи інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози у крові (як гіперглікемія, так і гіпоглікемія). Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рівень глюкози в крові.
Профілактика фотосенсибілізації. Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при застосуванні левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного ультрафіолетового випромінювання (наприклад лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час прийому Левофлоксацин-Тева та протягом 48 год після припинення застосування препарату.
Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К. У зв’язку з можливим підвищенням показників коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або підвищенням ризику кровотечі у пацієнтів, які приймали Левофлоксацин-Тева у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином), коагуляційні тести потребують ретельного спостереження, якщо ці лікарські засоби застосовуються одночасно (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Психотичні реакції. Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи Левофлоксацин-Тева. Дуже рідко вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом Левофлоксацин-Тева слід припинити та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати Левофлоксацин-Тева пацієнтам із психотичними розладами або особам із психічними захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу Q–T. Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи Левофлоксацин-Тева, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу Q–T, такими як, наприклад:
– вроджений синдром подовження інтервалу Q–T;
– поєднане застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотичних засобів);
– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
– хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, які подовжують інтервал Q–T, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, у тому числі левофлоксацину, таким категоріям пацієнтів (див. ЗАСТОСУВАННЯ; Пацієнти літнього віку; ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ, ПЕРЕДОЗУВАННЯ).
Периферичні нейропатії. Повідомлялося про сенсорну чи сенсомоторну периферичну нейропатію, яка може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб запобігти виникненню необоротного стану.
Гепатобіліарні порушення. При прийомі левофлоксацину повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до печінкової недостатності, що становить загрозу для життя, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у ділянці живота.
Загострення міастенії гравіс. Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, блокують нервово-м’язову передачу і можуть провокувати м’язову слабкість у пацієнтів із міастенією гравіс. При прийомі фторхінолонів у післяреєстраційний період повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки і необхідність підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати особам з міастенією гравіс в анамнезі.
Розлади зору. Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ, Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами).
Суперінфекція. При застосуванні левофлоксацину, особливо довготривалому, можливий розвиток опортуністичних інфекцій та ріст резистентних мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.
Вплив на лабораторні дослідження. У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати аналізу на опіати за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин пригнічує ріст Mycobacterium tuberculosis, тому можливий хибнонегативний результат при проведенні бактеріологічного дослідження у пацієнтів із туберкульозом.
Допоміжні речовини (лактоза). Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми
Період вагітності. Дані щодо застосування левофлоксацину вагітними обмежені.
У зв’язку з відсутністю досліджень за участю людей і можливим ушкодженням хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левофлоксацин-Тева протипоказано призначати вагітним та жінкам, які годують грудьми. Якщо під час лікування препаратом настає вагітність, про це слід повідомити лікарю.
Годування грудьми. Левофлоксацин протипоказаний до застосування в період годування грудьми. Інформації щодо виділення левофлоксацину в грудне молоко недостатньо, хоча інші фторхінолони екскретуються в грудне молоко. У зв’язку з відсутністю досліджень за участю людей і можливим ушкодженням фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, Левофлоксацин-Тева не можна призначати жінкам, які годують грудьми.
Фертильність. Левофлоксацин не призводив до розладів фертильності та репродуктивної функції у щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють із машинами та механізмами, слід враховувати можливі небажані реакції з боку нервової системи (запаморочення/вертиго, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху).
Діти. Дітям протипоказано застосовувати Левофлоксацин-Тева, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин
Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній та алюміній, диданозин. Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з ним приймати солі заліза та антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин (лише для форм, який містять буферні агенти алюмінію або магнію). Одночасне застосування фторхінолонів із мультивітамінами, які містять цинк, призводить до зниження їх абсорбції при пероральному прийомі. Таблетки слід приймати через не менше ніж 2 год після застосування препаратів, що містять дво- або тривалентні катіони, такі як солі заліза або антациди, що містять магній або алюміній. Кальцію карбонат мінімально впливав на абсорбцію левофлоксацину при пероральному застосуванні.
Сукральфат. Біодоступність левофлоксацину значно знижується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 год після прийому таблеток Левофлоксацин-Тева.
Теофілін, фенбуфен чи подібні НПЗП. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13% вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид і циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.
Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24%, пробенециду — на 34%. Це пояснюється тим, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак у дослідженні статистично значущі кінетичні відмінності не мали клінічної значимості. Слід з обережністю призначати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.
Інші препарати. Відомо, що на фармакокінетику левофлоксацину не спричинено ніякого клінічно значущого впливу при застосуванні левофлоксацину разом з карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.
Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби
Циклоспорин. Т½ циклоспорину збільшується на 33% при одночасному застосуванні з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К. При поєднаному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення міжнародного нормалізаційного співвідношення і/або ризику кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.
Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q–T. Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал Q–T (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні засоби), див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Інша значуща інформація. Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є маркерним субстратом для ферменту CYP 1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP 1A2.
Вживання їжі. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Таким чином, таблетки препарату Левофлоксацин-Тева можна приймати незалежно від прийому їжі.

Передозування

симптоми передозування препарату Левофлоксацин-Тева — це порушення з боку ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); реакції з боку травної системи, такі як нудота та ерозія слизової оболонки; можливе подовження інтервалу Q–T.
Лікування: симптоматичне. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу Q–T. Для захисту слизової оболонки шлунка застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, неефективний для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

Умови зберігання

не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.