Гропринозин^®-Ріхтер сироп (Groprinosin^®-Richter syrup)

Допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е218), пропілпарагідроксибензоат (Е216), сахароза, натрію гідроксид (E524), кислоти лимонної моногідрат (Е330), вода очищена.

Інозин пранобекс - 250 мг/5 мл

фармакодинаміка. Гропринозин-Ріхтер — противірусний засіб з імуномодулюючими властивостями. Препарат нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т1-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигенактивних клітинах. Гропринозин-Ріхтер моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функцію Т8-супресорів і Т4-хелперів, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та поверхневих маркерів компліменту. Гропринозин-Ріхтер збільшує синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулює експресію рецепторів IL-2. Гропринозин-Ріхтер суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону і зменшує продукування інтерлейкіну-4 в організмі. Гропринозин-Ріхтер посилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Гропринозин-Ріхтер пригнічує синтез вірусу шляхом вбудовування інозин-оротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини і пригнічує приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК.
Фармакокінетика. Після прийому препарату всередину у дозі 1,5 г C_max інозину пранобексу у плазмі крові досягається через 1 год і становить 600 мкг/мл. В організмі інозин пранобекс метаболізується у печінці з утворенням сечової кислоти. Т_½ 4-(ацетиламіно)бензоату становить 50 хв, 1-(диметиламіно)-2-пропанолу — 3,5 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів.

• вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна-Барра, вірусом кору, вірусом паротиту, в тому числі у хворих з імунодефіцитними станами;
• вірусні респіраторні інфекції;
• папіломавірусні інфекції шкіри та слизових оболонок: гострокінцеві кондиломи, папіломавірусна інфекція вульви, вагіни та шийки матки (у складі комплексної терапії);
• гострий вірусний енцефаліт (у складі комплексної терапії);
• вірусні гепатити (у складі комплексної терапії);
• підгострий склерозивний паненцефаліт (у складі комплексної терапії).

препарат застосовувати перорально.
Добова доза залежить від маси тіла, перебігу і тяжкості хвороби, стану хворого.
Добову дозу слід розподілити рівномірно на прийоми протягом доби.
Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 мл/кг), зазвичай 3 г/добу (20 мл сиропу 3–4 рази на добу). Максимальна добова доза для дорослих — 80 мл сиропу або 8 таблеток по 500 мг (4 г інозину пранобексу).
Діти віком від 1 року: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 мл/кг), рівномірно розподілена на 3–4 прийоми згідно з нижченаведеною таблицею:

*Щоб відміряти дозу, слід використовувати пристрій для дозування з мірною шкалою, який міститься в упаковці.
Тривалість лікування
Гострі захворювання. При захворюваннях з короткочасним перебігом курс лікування становить 5–14 днів. Після зниження вираженості симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше, залежно від перебігу хвороби, стану хворого.
Вірусні захворювання з довготривалим перебігом. Лікування слід продовжувати протягом 1–2 тиж після зменшення вираженості симптомів захворювання або довше, залежно від перебігу хвороби, стану хворого.
Рецидивні захворювання. На початковій стадії лікування дотримуються тих самих рекомендацій, що у разі гострих захворювань. У ході підтримувальної терапії дозу можна знизити до 500–1000 мг/добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої у разі гострих захворювань, і слід продовжувати приймати цю дозу протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів за необхідності, залежно від стану хворого, за рекомендацією лікаря.
Хронічні захворювання. Препарат призначати у добовій дозі 50 мг/кг маси тіла відповідно до наступних схем: безсимптомні захворювання — приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів;
захворювання з помірно вираженими симптомами — приймати протягом 60 днів із перервою 30 днів;
захворювання з тяжкими симптомами — приймати протягом 90 днів із перервою 30 днів.
Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для подовження терапії.
Зовнішні генітальні бородавки (гострокінцеві кондиломи) або папіломавірусна інфекція каналу шийки матки) застосовувати по 3 г/добу протягом 14–28 днів як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії, або хірургічного лікування відповідно до наступних схем:
– для лікування пацієнтів групи низького ризику (пацієнти з нормальним імунітетом або пацієнти з низьким ризиком рецидиву) препарат застосовувати протягом 14–28 днів до досягнення максимальної ерадикації вірусу, потім слід зробити перерву на 2 міс. Курс лікування можна повторювати із застосуванням тієї ж дози, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров’я пацієнта та показань для продовження терапії;
– для лікування пацієнтів групи високого ризику* (пацієнти з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву) препарат застосовувати 5 днів на тиждень послідовно 1–2 тиж на місяць протягом 3 міс. Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров’я пацієнта та показань для подовження терапії.
Підгострий склерозуючий паненцефаліт: добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза — 3–4 г/добу. Лікування довготривале, безперервне, з регулярною оцінкою стану пацієнта і необхідності продовження лікування.
*Фактори високого ризику у пацієнтів із рецидивами або дисплазією шийки матки, або папіломавірусною інфекцією геніталій, як і при інших подібних захворюваннях, включають:
• папіломавірусна інфекція статевих органів, яка триває більше 2 років або має 3 і більше рецидиви в анамнезі;
• імунодефіцит, спричинений:
– рецидивуючими або хронічними інфекціями;
– захворюваннями, що передаються статевим шляхом;
– протипухлинною хіміотерапією;
– хронічним алкоголізмом;
• погано контрольований цукровий діабет;
• атопія (спадкова схильність до гіперчутливості);
• тривале застосування пероральних контрацептивів (довше 2 років);
• рівень фолатів в еритроцитах ≤660 нмоль/л;
• наявність кількох статевих партнерів або зміна постійного статевого партнера;
• часті вагінальні статеві контакти (≥2–6 разів на тиждень);
• анальний секс;
• наявність в анамнезі пацієнта шкірних бородавок у дитинстві;
• вік >20 років;
• хронічне паління.
Діти. Не застосовувати лікарський засіб Гропринозин-Ріхтер, сироп, дітям віком до 1 року.

гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу, загострення подагри, гіперурикемія.

єдиною постійною побічною реакцією під час лікування інозином пранобексом дорослих і дітей є тимчасове підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, які повертаються до початкових нормальних значень за кілька днів після закінчення лікування.
Частота випадків побічних реакцій визначається так: часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); дуже рідко (≥1/10 000); невідомо (не може бути оцінено за відсутності даних).
З боку імунної системи.
Частота невідома: ангіоневротичний набряк, гіперчутливість, кропив’янка, анафілактична реакція.
З боку психіки.
Нечасті: нервозність.
З боку нервової системи.
Часті: головний біль, вертиго.
Нечасті: сонливість, безсоння.
Частота невідома: запаморочення.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часті: блювання, нудота, дискомфорт у епігастрії.
Нечасті: діарея, запор.
Частота невідома: біль у верхній частині живота.
З боку шкіри та підшкірної тканини.
Часті: висип, свербіж.
Частота невідома: еритема.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини.
Часті: артралгія.
З боку нирок та сечовидільної системи.
Нечасті: поліурія.
Загальні порушення.
Часті: втома, дискомфорт.
Лабораторні дослідження.
Дуже часті: підвищення рівня сечової кислоти у крові та сечі.
Часті: підвищення рівня сечовини, трансаміназ, лужної фосфатази у крові.

під час лікування препаратом Гропринозин-Ріхтер може виникати короткочасне збільшення рівня сечової кислоти в сироватці крові та сечі, але він зазвичай залишається у межах норми (до верхньої межі норми – 8 мг/дл або 0,420 ммоль/л відповідно), особливо у пацієнтів літнього віку обох статей і чоловіків. Збільшення рівня сечової кислоти відбувається в результаті катаболічного метаболізму інозину в організмі і не є результатом змін ферментної активності або ниркового кліренсу, спричинених застосуванням лікарських засобів. Отже, препарат Гропринозин-Ріхтер слід з обережністю застосовувати пацієнтам з подагрою, гіперурикемією, сечокам’яною хворобою та порушеннями функції нирок в анамнезі. Пацієнти повинні уважно стежити за рівнем сечової кислоти під час лікування.
При тривалому застосуванні препарату (більше 3 місяців) доцільно регулярно перевіряти лабораторні показники функції печінки та нирок (трансамінази, креатинін), рівень сечової кислоти у сироватці крові та сечі, проводити аналіз крові.
У деяких пацієнтів можуть виникати гострі реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілаксія, анафілактичний шок, кропив’янка). У таких випадках терапію препаратом Гропринозин^®-Ріхтер слід припинити.
При тривалому застосуванні препарату існує ризик утворення каменів у сечоводах.
Допоміжні речовини препарату.
Лікарський засіб Гропринозин-Ріхтер, сироп, містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, сповільненого типу).
Лікарський засіб Гропринозин-Ріхтер, сироп, містить цукрозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не слід застосовувати цей лікарський засіб.
В 1 мл лікарського засобу Гропринозин-Ріхтер, сироп, міститься 650 мг цукрози. Це слід враховувати пацієнтам з цукровим діабетом.
Сахароза може бути шкідливою для зубів.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 80 мл, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Контрольовані дослідження стану плода та порушення фертильності у людей відсутні. Невідомо, чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Гропринозин-Ріхтер не впливає або впливає незначно на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

з обережністю слід призначати лікарський засіб з інгібіторами ксантиноксидази (наприклад з алопуринолом) або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, зокрема з тіазидними діуретиками (такими як гідрохлоротіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (наприклад з фуросемідом, торасемідом, етакриновою кислотою).
Гропринозин-Ріхтер можна застосовувати після, але не одночасно з імуносупресантами, оскільки можливий фармакокінетичний вплив на бажані терапевтичні ефекти.
При одночасному застосуванні з азидотимідином (зидовудином) підвищується утворення нуклеотиду азидотимідину за допомогою багатьох механізмів, зокрема внаслідок збільшення біодоступності азидотимідину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини. Це спричиняє посилення ефектів зидовудину під дією препарату Гропринозин-Ріхтер.

випадки передозування не спостерігались. Серйозні небажані явища, за винятком підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові, малоймовірні з огляду на дослідження токсичності у тварин. Лікування симптоматичне і підтримуюче.

зберігати при температурі не вище 25 °C. Не охолоджувати, не заморожувати!
Зберігати у недоступному для дітей місці.