МОКСИФЛОКСАЦИН САНДОЗ® (MOXIFLOXACIN SANDOZ®)

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ

таблетки, вкриті плівковою оболонкою 400 мг блістер, № 7Ціни в аптеках
Моксіфлоксацин
400 мг
№ UA/16489/01/01 від 13.12.2017 до 13.12.2022
B За рецептом

ДІАГНОЗИ

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка.

Механізм дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних патогенних мікроорганізмів.

Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів II топоізомерази (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК. Вважають, що С8-метоксильний залишок сприяє покращенню активності та нижчій селекції резистентних мутацій грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, які виявлено в деяких грампозитивних бактерій.

Фармакодинамічні дослідження продемонстрували, що моксифлоксацин має залежну від концентрації бактерицидну активність. Мінімальні бактерицидні концентрації, як правило, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людини. У дослідженнях за участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися такі зміни в кишковій флорі: зменшувалася кількість Escherichia coli, Bacillus spp., Enterococcus spp. та Klebsiella spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium spp. та Peptostreptococcus spp. Спостерігалося збільшення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася в межі норми упродовж 2 тиж.

Механізм резистентності. Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Формування резистентності до моксифлоксацину in vitro спостерігали як поступовий процес, який полягає в точкових мутаціях обох типів II топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку у грампозитивних мікроорганізмів.

Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак, оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази II та IV зі схожою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки.

Таблиця 1. Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01.01.2012) за даними EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості)

Мікроорганізм Чутливий Резистентний
Enterobacteriaceae ≤0,5 мг/л

≥20 мм

>1 мг/л

<17 мм

Staphylococcus spp. ≤0,5 мг/л

≥24 мм1

>1 мг/л

<21 мм1

Streptococcus, групи A, B, C, G ≤0,5 мг/л

≥18 мм2

>1 мг/л

<15 мм2

Streptococcus pneumoniae ≤0,5 мг/л

≥22 мм3

>0,5 мг/л

<22 мм3

Haemophilus influenzae ≤0,5 мг/л4

≥25 мм5

>0,5 мг/л

<25 мм5

Moraxella catarrhalis ≤0,5 мг/л

≥23 мм1

>0,5 мг/л

<23 мм1

Corynebacterium spp., за винятком Corynebacterium diphtheria ≤0,5 мг/л

≥25 мм

>0,5 мг/л

<25 мм

Фармакокінетичні/фармакодинамічні контрольні точки (не пов’язані з видом)6 ≤0,5 мг/л >1 мг/л

1Для визначення резистентності до фторхінолонів можна використовувати диско-дифузійний тест із застосуванням норфлоксацинового диска. Ізоляти, чутливі до норфлоксацину, також розцінюються як чутливі до ципрофлоксацину, левофлоксацину, моксифлоксацину й офлоксацину. Для ізолятів, нечутливих до норфлоксацину, слід визначати чутливість до кожної окремої речовини.

2Для визначення резистентності до фторхінолонів можна використовувати диско-дифузійний тест із застосуванням норфлоксацинового диска. Ізоляти, чутливі до норфлоксацину, також розцінюються як чутливі до левофлоксацину та моксифлоксацину. Для ізолятів, нечутливих до норфлоксацину, слід визначати чутливість до кожної окремої речовини.

3Для визначення резистентності до фторхінолонів можна використовувати диско-дифузійний тест із застосуванням норфлоксацинового диска. Ізоляти, чутливі до норфлоксацину, також розцінюються як чутливі до левофлоксацину та моксифлоксацину та нейтральні до ципрофлоксацину й офлоксацину. Для ізолятів, нечутливих до норфлоксацину, слід визначати чутливість до кожної окремої речовини.

4Ізоляти зі значеннями МІК, вищими за точки чутливості, є рідкісними або про них ще не повідомлялося. Випробування на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-яких таких ізолятах необхідно проводити повторно, і в разі підтвердження результатів ізолят слід направити до довідкової лабораторії. Якщо відсутнє свідчення клінічної відповіді на підтверджені ізоляти зі значеннями МІК, вищими поточної точки чутливості, вони розцінюються як резистентні.

5Для визначення резистентності до фторхінолонів можна використовувати диско-дифузійний тест із застосуванням диска на основі налідиксової кислоти. Ізоляти, чутливі до налідиксової кислоти, також розцінюються як чутливі до левофлоксацину, ципрофлоксацину, моксифлоксацину й офлоксацину. Ізоляти, віднесені до категорії нечутливих, можуть мати резистентність до фторхінолонів і повинні бути повторно протестовані для визначення чутливості до кожної окремої речовини.

6Контрольні точки стосуються пероральної та в/в дози 400 мг 1 раз на добу.

Мікробіологічна чутливість. Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі види інфекційних збудників залишається під сумнівом.

Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Gardnerella vaginalis

Staphylococcus aureus* (чутливий до метициліну)

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri group* (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridans group (S. viridans, S. mutans, S. mitis,

S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Acinetobacter baumannii

Haemophilus influenzae*

Haemophilus parainfluenzae*

Klebsiella pneumoniae*#

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаеробні мікроорганізми
Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Інші мікроорганізми
Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Coxiella burnetii

Mycoplasma genitalium

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumoniae*

Види з можливою набутою резистентністю
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*

Staphylococcus aureus (резистентний до метициліну)+

Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Enterobacter cloacae*

Escherichia coli*#

Klebsiella pneumoniae*#

Klebsiella oxytoca

Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus mirabilis*

Анаеробні мікроорганізми
Bacteroides fragilis*

Peptostreptococcus spp.*

Резистентні види
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Pseudomonas aeruginosa

*Продемонстровано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під час клінічних досліджень у рамках затверджених клінічних показань.

#Штами, які продукують бета-лактамази розширеного спектра (еxtended-spectrum beta-lactamase — ESBL), є зазвичай резистентними до фторхінолонів.

+Показник резистентності >50% в одній чи більше країн.

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність. При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91%. У діапазоні доз 50–800 мг при одноразовому прийомі та в дозах по 600 мг/добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Після прийому пероральної дози 400 мг Cmax у крові досягається протягом 0,5–4 год і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації в рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно. У рівноважному стані експозиція в межах інтервалу дозування є приблизно на 30% вищою, ніж після прийому першої дози.

Розподіл. Моксифлоксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі; після застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об’єм розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 2 л/кг. Як встановлено в експериментах in vitro та ex vivo, зв’язування з білками крові становить приблизно 40–42% та не залежить від концентрації препарату. Моксифлоксацин в основному зв’язується із сироватковим альбуміном.

Таблиця 2. Cmax (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг

Тканина Концентрація Місцевий рівень — рівень у плазмі крові
Плазма 3,1 мг/л
Слина 3,6 мг/л 0,75–1,3
Вміст пухиря 1,61 мг/л 1,71
Слизова оболонка бронхів 5,4 мг/кг 1,7–2,1
Альвеолярні макрофаги 56,7 мг/кг 18,6–70,0
Рідина епітеліальної вистілки 20,7 мг/л 5–7
Гайморова пазуха 7,5 мг/кг 2,0
Етмоїдальні пазухи 8,2 мг/кг 2,1
Назальні поліпи 9,1 мг/кг 2,6
Інтерстиціальна рідина 1,02 мг/л 0,8–1,42,3
Жіночі статеві органи* 10,24 мг/кг 1,724

*в/в застосування одноразової дози 400 мг.

110 год після введення.

2Вільна концентрація.

3Від 3 до 36 год після введення дози.

4Наприкінці інфузії.

Біотрансформація. Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із калом/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). М1 та М2 є єдиними метаболітами, релевантними для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними.

Під час клінічних досліджень фази I та досліджень in vitro не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними в біотрансформації фази I за участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окиснювального метаболізму немає.

Виведення з організму. Середній кінцевий T½ моксифлоксацину з плазми крові становить приблизно 12 год. Середній встановлений загальний кліренс після введення 400 мг становить 179–246 мл/хв. Нирковий кліренс — приблизно 24–53 мл/хв, що свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок.

Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19% — активна речовина в незміненому вигляді, близько 2,5% — М1 та близько 14% — М2) та калом (близько 25% — активна речовина в незміненому вигляді, близько 36% — М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96%.

Супутнє введення моксифлоксацину та ранітидину і пробенециду не змінює нирковий кліренс основної активної речовини.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла. У здорових добровольців з низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові.

Ниркова недостатність. Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну >20 мл/хв/1,73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) підвищується до показника 2,5 (у пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2).

Порушення функції печінки. На підставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів з печінковою недостатністю (клас А, В за класифікацією Чайлда — П’ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з такою у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції печінки немає.

ПОКАЗАННЯ

лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, у пацієнтів віком від 18 років.

Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним.

Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності).

Загострення хронічного бронхіту (діагностоване з високим ступенем вірогідності).

Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані з тубооваріальним абсцесом чи абсцесами органів малого таза. Моксифлоксацин у вигляді таблеток не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості через резистентність Neisseria gonorrhoeae до моксифлоксацину, що, підвищується, але може застосовуватися в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами, наприклад цефалоспоринами (за винятком резистентних до моксифлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae).

Моксифлоксацин, таблетки, можна застосовувати для закінчення курсу лікування, у якому стартова терапія парентеральною формою моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:

негоспітальна пневмонія;

ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин.

Моксифлоксацин, таблетки, не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур чи в разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.

Слід врахувати рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів, які містяться у відповідних інструкціях.

ЗАСТОСУВАННЯ

дози (дорослі). Рекомендована доза становить 400 мг моксифлоксацину на добу.

Порушення функції нирок/печінки. Для пацієнтів з нирковою недостатністю помірного і тяжкого ступеня, а також для хворих, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.

Інші особливі групи пацієнтів. Корекція дози для пацієнтів літнього віку та пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.

Спосіб застосування. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

Тривалість терапії.

Таблиця 3. Тривалість терапії моксифлоксацином залежно від типу інфекції

Загострення хронічного бронхіту

5–10 днів

Негоспітальна пневмонія

10 днів

Гострий бактеріальний синусит

7 днів

Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості

14 днів

За даними досліджень, тривалість лікування таблетованою формою моксифлоксацину становила до 14 днів.

Ступінчаста терапія (пероральна після в/в). Під час досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з в/в на пероральний шлях застосування моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування розчином для інфузій і таблетками моксифлоксацину становить 7–14 днів для негоспітальних пневмоній та 7–21 день — для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату; вагітність або період годування груддю; вік до 18 років; пацієнти із захворюваннями сухожиль, пов’язаними з лікуванням хінолонами, в анамнезі.

У зв’язку зі змінами в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу Q–T, моксифлоксацин протипоказаний пацієнтам з: вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу Q–T; порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії; клінічно значущою брадикардією; клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка; симптоматичними аритміями в анамнезі.

Моксифлоксацин не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал Q–T.

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосування моксифлоксацину також протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда — П’ю) та пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ (у 5 разів вище верхньої межі норми).

ПОБІЧНА ДІЯ

усі наведені нижче побічні реакції спостерігалися з частотою <3%, за винятком нудоти та діареї.

У кожній групі частоти небажані явища визначені в порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часті (≥1/100–<1/10), нечасті (≥1/1000–<1/100), поодинокі (≥1/10 000–<1/1000), рідкісні (<1/10 000).

Інфекції та інвазії: часті — суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної чи грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: нечасті — анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ); рідкісні — підвищення рівня протромбіну/зменшення МНВ, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: нечасті — алергічні реакції; поодинокі — анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю), алергічний набряк/ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю).

Порушення метаболізму та харчування: нечасті — гіперліпідемія; поодинокі — гіперглікемія, гіперурикемія; рідкісні — гіпоглікемія.

Психічні розлади: нечасті — реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/збудження; поодинокі — лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства), галюцинації; рідкісні — деперсоналізація, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства).

З боку нервової системи: часті — головний біль/запаморочення; нечасті — парестезії та дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість; поодинокі — гіпоестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади, у тому числі великі судомні напади), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія; рідкісні — гіперестезія.

З боку органа зору: нечасті — порушення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС); рідкісні — транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС).

З боку органа слуху та вестибулярного апарату: поодинокі — дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну).

З боку серця: часті — подовження інтервалу Q–T у хворих з гіпокаліємією; нечасті — подовження інтервалу Q–T, посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія; поодинокі — шлуночкові тахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості); рідкісні — неспецифічні аритмії, шлуночкова тахікардія типу пірует (torsade de pointes), зупинка серця.

З боку судинної системи: нечасті — вазодилатація; поодинокі — АГ, артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті — задишка (включаючи астматичний стан).

З боку травного тракту: часті — нудота, блювання, біль у ШКТ та в черевній порожнині, діарея; нечасті — зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази; поодинокі — дисфагія, стоматит, антибіотикасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями); гепатобіліарні порушення: часті — підвищення рівня трансаміназ; нечасті — порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ, підвищення рівня білірубіну, підвищення гамма-глутамілтранспептидази, підвищення в крові рівня ЛФ; поодинокі — жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний); рідкісні — фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у тому числі з летальним наслідком).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасті — свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри; рідкісні — бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю).

З боку опорно-рухової системи, сполучної тканини та кісток: нечасті — артралгія, міалгія; поодинокі — тендиніт, посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість; рідкісні — розрив сухожиль, артрит, ригідність м’язів, загострення симптомів міастенії гравіс.

З боку нирок та сечовивідного тракту: нечасті — дегідратація; поодинокі — порушення функції нирок (включаючи підвищення рівня азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність.

Загальні розлади: нечасті — загальна слабкість (в основному астенія чи стомлюваність), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у ділянці малого таза), гіпергідроз; поодинокі — набряк.

Рідко після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано побічні реакції, які могли б, можливо, також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину — гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції фотосенсибілізації.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

необхідно зважити користь від лікування моксифлоксацином, особливо в разі інфекцій низького ступеня тяжкості.

Подовження інтервалу Q–T та клінічні стани, потенційно пов’язані з подовженням інтервалу Q–T. При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервалу Q–T на ЕКГ. Аналіз результатів ЕКГ показав, що подовження інтервалу Q–T при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс; 1,4% порівняно з вихідним рівнем.

Оскільки у жінок відзначається довший вихідний інтервал Q–T порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал Q–T. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом впливів на інтервал Q–T.

Пацієнтам, які приймають моксифлоксацин, слід з обережністю застосовувати препарати, що можуть призвести до зниження рівню калію.

Слід з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам з проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку), такими як гостра міокардіальна ішемія або подовження інтервалу Q–T, оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу пірует (torsade de pointes), і зупинки серця. Ступінь подовження інтервалу Q–T може підвищуватися з підвищенням концентрації препарату. Тому не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми серцевої аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

Гіперчутливість/алергічні реакції. Повідомлялося про гіперчутливість і алергічні реакції на фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, після першого застосування. Анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку навіть після першого застосування. У цих випадках слід припинити прийом препарату та розпочати відповідну терапію (наприклад протишокову).

Тяжкі захворювання печінки. При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить до печінкової недостатності (у тому числі з летальним наслідком).

Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування, якщо виникають такі симптоми фульмінантного гепатиту, як пов’язана з жовтяницею астенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія.

У разі виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печінки/обстеження.

Серйозні бульозні реакції шкіри. Повідомлялося про бульозні реакції шкіри при застосуванні моксифлоксацину, такі як синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. Якщо виникають реакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування.

Пацієнти зі схильністю до судомних нападів. Відомо, що хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з розладами ЦНС або з іншими факторами ризику, що можуть спричинити судомні напади або знизити судомний поріг. У разі виникнення судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Периферична нейропатія. У пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи моксифлоксацин, спостерігалися випадки сенсорної або сенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Якщо розвиваються такі симптоми невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які отримують лікування моксифлоксацином, слід повідомити про це лікаря, перш ніж продовжувати лікування.

Реакції з боку психіки. Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після першого застосування хінолонів, включаючи моксифлоксацин. Рідко депресія або психотичні реакції призводили до виникнення суїцидальних думок та розвитку самоагресії, такої як спроби самогубства. У разі виникнення у пацієнта таких реакцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендовано з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам з психозами та хворим, які мають в анамнезі психічні захворювання.

Антибіотикасоційована діарея, включаючи коліт. У зв’язку із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, у тому числі моксифлоксацину, повідомлялося про виникнення антибіотикасоційованої діареї та антибіотикасоційованого коліту, включаючи псевдомембранозний коліт і діарею, асоційовану з Clostridium difficile, які за ступенем тяжкості варіюють від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея. При підозрі або підтвердженні антибіотикасоційованої діареї чи антибіотикасоційованого коліту лікування антибактеріальними засобами, включаючи моксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того ж необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зниження ризику передачі захворювання. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.

Пацієнти з міастенією гравіс. Моксифлоксацин слід застосувати з обережністю у пацієнтів з міастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів.

Запалення, розрив сухожиль. Запалення та розрив сухожиль (особливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатися в разі лікування хінолонами, включаючи моксифлоксацин, навіть протягом перших 48 год від початку лікування. Повідомлялося також, що такі випадки спостерігалися через декілька місяців після припинення лікування. Під час терапії хінолонами, у тому числі моксифлоксацином, існує підвищений ризик розвитку запалення та розриву сухожиль, зокрема у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримують супутню терапію кортикостероїдами. При перших симптомах болю або запалення пацієнтам слід припинити лікування моксифлоксацином, забезпечити спокій ураженій(-им) кінцівці(-кам) та негайно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад накладення шини на уражене сухожилля).

Пацієнти з розладами функції нирок. Слід з обережністю застосовувати моксифлоксацин пацієнтам літнього віку з розладами функцій нирок, якщо вони не можуть забезпечити прийом достатньої кількості рідини, тому що зневоднення підвищує ризик виникнення ниркової недостатності.

Порушення зору. Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на орган зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.

Запобігання реакціям фоточутливості. При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фоточутливості. Проте дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фоточутливості. Незважаючи на це, слід рекомендувати пацієнтам уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної дії сонячного світла під час лікування моксифлоксацином.

Пацієнти з недостатньою активністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з недостатньою активністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в родинному або особистому анамнезі під час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким хворим слід з обережністю застосувати моксифлоксацин.

Пацієнти із запальним захворюванням органів малого таза. Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення в/в терапії, лікування препаратом Моксифлоксацин Сандоз не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинене бактерією Neisseria gonorrhoeae, резистентною до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявність Neisseria gonorrhoeae, резистентної до моксифлоксацину. Якщо після 3 днів лікування не спостерігається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Пацієнти з ускладненими інфекціями шкіри та підшкірних тканин. Клінічна ефективність в/в застосування моксифлоксацину в разі лікування тяжкого інфікування, пов’язаного з опіками, фасцитом та інфікуванням діабетичної стопи, яке супроводжується остеомієлітом, не встановлена.

Хибні результати біологічних досліджень. Лікування із застосуванням моксифлоксацину може спричиняти хибнонегативні результати культурального аналізу щодо виявлення Mycobacterium spp. у зв’язку з пригніченням мікробіологічного росту.

Пацієнти з інфекціями, спричиненими резистентним до метициліну золотистим стафілококом. Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених резистентним до метициліну золотистим стафілококом. У разі підозрюваної або підтвердженої інфекції, спричиненої резистентним до метициліну золотистим стафілококом, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом.

Дисглікемія. Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при прийомі Моксифлоксацину Сандоз спостерігалися відхилення рівня глюкози в крові, включно з гіпоглікемією та гіперглікемією. У пацієнтів, які застосовували Моксифлоксацин Сандоз, дисглікемія розвивалася переважно у пацієнтів літнього віку з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (наприклад препаратами — похідними сульфонілсечовини) або інсуліном. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендоване ретельне спостереження рівнів глюкози в крові (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Безпека застосування моксифлоксацину у вагітних не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини не встановлений. У зв’язку з експериментальним ризиком пошкоджувального впливу фторхінолонів на несучі суглоби незрілих тварин та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не можна призначати вагітним (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Годування груддю. Дані про застосування препарату у жінок, які годують груддю, відсутні. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти в грудне молоко. Унаслідок відсутності даних щодо застосування препарату у жінок, які годують груддю, та зважаючи на експериментальний ризик пошкоджувального впливу фторхінолонів на несучі суглоби незрілих тварин у період годування груддю застосування моксифлоксацину протипоказано.

Фертильність. Дослідження на тваринах не виявили впливу лікарського засобу на фертильність.

Діти. Застосування препарату у дітей віком до 18 років протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Досліджень впливу моксифлоксацину на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до погіршення здатності керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку ЦНС (таких як сонливість/запаморочення; гостра тимчасова втрата зору або гостра короткотривала втрата свідомості). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, які здатні спричинити подовження інтервалу Q–T. Вказана взаємодія може призвести до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу пірует (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким з нижчезазначених лікарських засобів протипоказане:

антиаритмічні препарати класу IА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

антиаритмічні препарати класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

трициклічні антидепресанти;

деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для в/в введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

деякі антигістаміни (терфенадин, астемізол, мізоластин);

інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, розчини для промивання шлунка та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що містять залізо чи цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал близько 6 год.

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально в дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більше ніж на 80% внаслідок вираженого пригнічення абсорбції його активної речовини. У зв’язку із цим одночасне застосування цих 2 препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ ПЕРЕДОЗУВАННЯ).

Після багаторазового застосування моксифлоксацину спостерігалося підвищення Cmax дигоксину приблизно на 30% без впливу на AUC або на мінімальний рівень препарату в крові. Отже, потреби в застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень за участю добровольців із цукровим діабетом, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21%. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємодії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

Зміни у МНВ. У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти в поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, ко-тримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися численні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання і супутній запальний процес, вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку із цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника МНВ. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози перорального коагулянта.

Для нижченаведених речовин було доведено відсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, пробенецид, пероральні контрацептиви, кальцієві добавки, морфін при парентеральному введенні, теофілін, циклоспорин, ітраконазол.

Дослідження in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. З огляду на зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є малоймовірною.

Взаємодія з їжею. Моксифлоксацин не має клінічно релевантної взаємодії з їжею, включаючи молочні продукти.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

у разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу Q–T. Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400 мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу більше ніж на 80%. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою збільшення системної дії моксифлоксацину.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

спеціальні умови зберігання не потрібні.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

Інформація для спеціалістів у галузі охорони здоров’я

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

Дата додавання: 26.02.2020 р.

© Компендиум 2019

Ціни на МОКСИФЛОКСАЦИН САНДОЗ® в містах України

Вінниця 249.49 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 223.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 126, тел.: +380432664213

Дніпро 235.77 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 193.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Дніпро, вул. Тітова, 30, тел.: +380563721615

Житомир 251.16 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 213.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Київська, 102, тел.: +380634432527

Запоріжжя 225.03 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 195.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Запоріжжя, просп. Соборний, 6, тел.: +380632276128

Івано-Франківск 249.68 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 209.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 52, тел.: +380342559348

Київ 246.15 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 196.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Київ, бульв. Вацлава Гавела, 34

Кропивницький 245.57 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 212.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Беляєва, 9, тел.: +380522569880

Луцьк 239.96 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 198.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Луцьк, вул. Львівська, 63, тел.: +380332767481

Львів 250.61 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 212.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Львів, вул. Симоненка Василя, 7, тел.: +380322340971

Миколаїв 246.61 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 196.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Миколаїв, вул. Карпенка Генерала, 16/1, тел.: +380512440304

Одеса 253.36 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 198.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 52А, тел.: +380487550055

Полтава 257.49 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 221.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Полтава, вул. Степового Фронту, 48, тел.: +380532631263

Рівне 249.13 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 198.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Рівне, вул. Ювілейна, 11, тел.: +380362622017

Суми 243.79 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 195.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Шевченка, 17, тел.: +380542632312

Тернопіль 254.71 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 225.43 грн./уп.
«ПОДОРОЖНИК» Тернопіль, пл. Перемоги, 4Б, тел.: +380981699881

Ужгород 265.88 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 223.05 грн./уп.
«D.S.» Ужгород, вул. Другетів, 71, тел.: +380800302060

Харків 264.07 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 222.62 грн./уп.
«ПОДОРОЖНИК» Харків, вул. Холодногорська, 2, тел.: +380676945434

Херсон 238.87 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 201.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Алешки, вул. Житлоселище, 1, тел.: +380554246930

Хмельницький 255.59 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 204.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Хмельницький, вул. Панаса Мирного, 4/1

Черкаси 231.14 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 194.95 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Чорновола В'ячеслава, 51/1, тел.: +380732127646

Чернігів 229.95 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 196.99 грн./уп.
«БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, просп. Мира, 47, тел.: +380462674854

Чернівці 250.56 грн./уп.

МОКСІФЛОКСАЦИН САНДОЗ® табл. в/плівк. обол. 400 мг блістер № 7, Sandoz ..... 238.94 грн./уп.
«ПОДОРОЖНИК» Чернівці, вул. Героїв Майдану, 69, тел.: +380674148017

Developed by Maxim Levchenko