Роноцит (Ronocit)

Допоміжні речовини: натрію гідроксид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.

Цитиколін - 1000 мг/4 мл

фармакодинаміка. Цитиколін стимулює біосинтез структурних фосфоліпідів мембран нейронів, що підтверджено даними магнітно-резонансної спектроскопії. Цитиколін поліпшує функціонування таких мембранних механізмів, як іонні насоси та рецептори, без регуляції яких неможливе нормальне проведення нервових імпульсів. Завдяки стабілізуючій дії на мембрану нейронів цитиколін виявляє протинабрякові властивості, які сприяють реабсорбції набряку головного мозку.
Дослідження показали, що цитиколін інгібує активацію деяких фосфоліпаз (A1, A2, C та D), зменшуючи утворення вільних радикалів, запобігає руйнуванню мембранних систем та зберігає антиоксидантні захисні системи, такі як глутатіон.
Цитиколін зберігає нейронний запас енергії, інгібує апоптоз та поліпшує холінергічну передачу.
Експериментально доведено, що цитиколін також чинить профілактичну нейропротекторну дію при фокальній ішемії головного мозку.
Клінічні дослідження показали, що цитиколін достовірно збільшує показники функціонального одужання у пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу, що співпадає з уповільненням збільшення ішемічного ураження головного мозку за даними нейровізуалізації. У пацієнтів з черепно-мозковою травмою цитиколін прискорює відновлення та зменшує тривалість й інтенсивність посттравматичного синдрому.
Цитиколін поліпшує рівень уваги та свідомості, сприяє зменшенню проявів амнезії, когнітивних та неврологічних розладів, пов’язаних з ішемією головного мозку.
Фармакокінетика. Цитиколін добре абсорбується після перорального, в/м та в/в введення. Рівень холіну у плазмі крові значно підвищується після введення вищезазначеними шляхами. Абсорбція після перорального введення практично повна, біодоступність практично така сама, як і при в/в застосуванні.
Цитиколін метаболізується в кишечнику, печінці до холіну та цитидину. Після введення цитиколін широко розподіляється в структурах головного мозку зі швидким включенням фракції холіну в структурні фосфоліпіди та фракції цитидину у цитидинові нуклеотиди та нуклеїнові кислоти. Досягнувши головного мозку, цитиколін вбудовується у клітинні, цитоплазматичні та мітохондріальні мембрани, утворюючи частину фракції структурних фосфоліпідів.
Тільки невелика кількість дози виявляється у сечі та калі (<3%). Близько 12% дози виводиться з CO₂, що видихається. У виведенні препарату із сечею виділяють дві фази: перша фаза — близько 36 год — у якій швидкість виведення швидко зменшується, і друга фаза, у якій швидкість виведення зменшується набагато повільніше. Така ж сама фазність спостерігається при виведенні з CO₂, швидкість виведення CO₂, що видихається, швидко зменшується приблизно через 15 год, потім вона знижується набагато повільніше.

інсульт, гостра фаза порушень мозкового кровообігу та лікування ускладнень і наслідків порушень мозкового кровообігу;
черепно-мозкова травма та її неврологічні ускладнення;
когнітивні порушення та порушення поведінки внаслідок хронічних судинних та дегенеративних церебральних розладів.

препарат застосовують для в/в або в/м введення, в/в призначають у формі повільної в/в ін’єкції (протягом 3–5 хв залежно від призначеної дози) або в/в краплинно (40–60 крапель на хвилину).
Рекомендована доза для дорослих — 500–2000 мг на добу, залежно від тяжкості стану хворого.
Максимальна добова доза — 2000 мг.
При гострих та невідкладних станах максимальний терапевтичний ефект досягається при призначенні препарату у перші 24 год.
Термін лікування залежить від перебігу хвороби та визначається лікарем.
Для пацієнтів літнього віку корекції дозу не потрібно.
Препарат сумісний з усіма в/в ізотонічними р-нами, а також із гіпертонічними р-нами глюкози.
Даний р-н призначений для разового використання. Р-н необхідно ввести одразу ж після розкриття ампули. Невикористаний р-н слід знищити.
Склад даного лікарського засобу дозволяє, при необхідності, пероральне застосування.
Вміст ампули можна приймати безпосередньо або розчиняти в половині склянки води (120 мл).
Діти. Досвід застосування цитиколіну дітям обмежений, тому лікарський засіб слід застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь переважає будь-який потенційний ризик.

підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. Підвищений тонус парасимпатичної нервової системи.

дуже рідко (<1/10 000) (включаючи повідомлення пацієнтів).
З боку нервової системи: сильний головний біль, вертиго, галюцинації.
З боку серцево-судинної системи: АГ, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку дихальної системи: задишка.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі гіперемія, висип, екзантема, пурпура, кропив’янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення: озноб, набряк, зміни у місці введення.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

у разі персистуючої внутрішньочерепної кровотечі препарат рекомендується вводити у вигляді дуже повільної в/в інфузії (30 крапель за хвилину) та не перевищувати добову дозу 1000 мг.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Немає достатніх даних щодо застосування цитиколіну вагітним.
Дані про проникнення в грудне молоко цитиколіну та його вплив на плід відсутні.
Застосовувати препарат в період вагітності та годування грудьми можна тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує можливий ризик для плода або дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Цитиколін не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами.

не слід використовувати препарат одночасно з препаратами, що містять меклофеноксат. Підсилює ефект леводопи.
Несумісність. Не застосовувати розчинники, не вказані у розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

випадки передозування не описані.
У разі передозування слід здійснювати симптоматичну терапію.

при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.