Ебрантил розчин для ін’єкцій (Ebrantil^® solution for injection) (275350) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: пропіленгліколь; натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію дигідрофосфат, дигідрат; вода для ін’єкцій.

Урапідил - 5 мг/мл

фармакодинаміка. Урапідил зумовлює зниження систолічного АТ та діастолічного АТ шляхом зниження периферичного опору. ЧСС залишається практично незміненою. Серцевий викид залишається незмінним; серцевий викид, який зменшується у результаті підвищення постнавантаження, може збільшитися.
Механізм дії. Урапідил має центральний та периферичний механізми дії.
На периферичному рівні урапідил блокує в основному постсинаптичні α₁-адренорецептори, таким чином пригнічуючи судинозвужувальну дію катехоламінів.
На центральному рівні урапідил модулює активність центру регуляції кровообігу; що запобігає рефлекторному підвищенню тонусу симпатичної нервової системи чи зниженню симпатичного тонусу.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після перорального застосування понад 80–90% урапідилу абсорбується у ШКТ. C_max у плазмі крові лікарської форми з пролонгованим вивільненням досягається через 4–6 год після застосування; Т_½ з плазми крові становить близько 4,7 год (3,3–7,6 год).
Після в/в введення 25 мг урапідилу відмічається двофазне зниження концентрації препарату в крові (початкова фаза розподілу, термінальна фаза елімінації). Період напіврозподілу становить близько 35 хв. Т_½ препарату із cироватки крові після в/в болюсного введення становить 2,7 год (1,8–3,9 год).
Біодоступність. Відносна біодоступність капсул із пролонгованим вивільненням порівняно з перорально застосованим р-ном становить 92 (83–103)%. Абсолютна біодоступність капсул із пролонгованим вивільненням порівняно з в/в стандартом становить 72 (63–80)%.
Зв’язування урапідилу з білками плазми крові (сироватка людини) in vitro становить 80%. Це відносно низьке зв’язування з білками плазми крові урапідилу може пояснити, чому досі невідомі взаємодії урапідилу та лікарських засобів із сильним зв’язуванням з білками плазми крові.
Розподіл. V_d — 0,8 (0,6–1,2) л/кг маси тіла. Речовина проходить крізь ГЕБ та проникає у плаценту.
Метаболізм. Урапідил метаболізується переважно у печінці. Основний метаболіт — гідроксильований урапідил у 4-му положенні бензольного кільця, що не виявляє суттєвої антигіпертензивної активності. О-диметильований метаболіт урапідилу практично має таку саму біологічну активність, що й урапідил, але утворюється в дуже невеликій кількості.
Екскреція та елімінація. Елімінація урапідилу та його метаболітів в організмі людини до 50–70% ниркова, з яких близько 15% застосованої дози — фармакологічно активний урапідил; решта — у першу чергу парагідроксильований урапідил, що не виявляє антигіпертензивного ефекту, екскретується з калом.
Особливі групи. У пацієнтів літнього віку, а також хворих із прогресуючою печінковою та/або нирковою недостатністю V_d та кліренс урапідилу знижується, а Т_½ з плазми крові — подовжується.

– гіпертензивний криз;
– тяжкий або дуже тяжкий ступінь АГ;
– рефрактерна АГ;
– для контрольованого зниження АТ у разі його підвищення під час або після хірургічної операції.

гіпертензивний криз, тяжка або дуже тяжка форма АГ, рефрактерна АГ
1) В/в ін’єкція: 10–50 мг урапідилу вводити повільно в/в під постійним моніторингом АТ. Зниження АТ досягається протягом 5 хв після ін’єкції. Парентеральна терапія може бути багаторазовою при повторному підвищенні АТ.
2) Повільна в/в краплинна інфузія або безперервна інфузія за допомогою перфузатора.
Р-н для краплинної інфузії, призначений для підтримання АТ на рівні, досягнутому за допомогою ін’єкції, готувати так: 250 мг препарату Ебрантил додати до 500 мл сумісного р-ну для інфузій (наприклад 0,9% р-ну натрію хлориду або р-ну глюкози 5 або 10%).
Якщо для введення підтримувальної дози застосовувати перфузор, 20 мл р-ну для ін’єкції (100 мг препарату Ебрантил) вводити у шприц перфузора та розводити до об’єму 50 мл сумісним розчином для інфузій (див. вище).
Максимально допустиме співвідношення — 4 мг урапідилу на 1 мл р-ну для інфузій.
Швидкість краплинного введення залежить від індивідуальної реакції АТ.
Рекомендована максимальна початкова швидкість — 2 мг/хв.
Підтримувальна доза — у середньому 9 мг/год, тобто 250 мг урапідилу при додаванні до 500 мл р-ну для інфузій (1 мг = 44 краплі = 2,2 мл).
Контрольоване зниження АТ для регулювання епізодів АГ під час або після хірургічної операції. Безперервну інфузію за допомогою перфузора або краплинну інфузію використовувати для підтримання АТ на рівні, досягнутому за допомогою ін’єкції.
Схема дозування

Ебрантил, в/в р-н, вводити пацієнтові у положенні лежачи на спині ін’єкційно або шляхом інфузії.
Можливі одноразові або повторні ін’єкції та в/в краплинні інфузії.
Ін’єкційне введення препарату сумісне з подальшою краплинною інфузією.
Можна продовжити екстрену парентеральну терапію переведенням на довгострокове лікування препаратом Ебрантил, капсули з модифікованим вивільненням (початкова рекомендована доза 2×60 мг), або іншими пероральними антигіпертензивними засобами.
Період лікування 7 днів вважається безпечним з токсикологічної точки зору і, як правило, його не перевищують під час парентеральної антигіпертензивної терапії. Парентеральна терапія може бути багаторазовою при повторному підвищенні АТ.
Особливі групи пацієнтів
Печінкова недостатність. Пацієнтам з печінковою недостатністю може бути необхідне зниження дози препарату Ебрантил.
Ниркова недостатність. Пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю може бути необхідне зниження дози препарату Ебрантил при довготривалому лікуванні.
Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку необхідно з обережністю застосовувати антигіпертензивні засоби та розпочинати терапію з нижчих доз, оскільки чутливість у пацієнтів літнього віку до препаратів такого ряду часто змінена.
Діти. Клінічні дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату для лікування дітей відсутні.

– гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.
- Аортальний стеноз.
- Артеріовенозний шунт (за винятком пацієнтів із гемодинамічно незначним діалізним шунтом).

більшість нижчезаначених побічних явищ зумовлені різким зниженням АТ, однак досвід клінічного застосування показує, що вони зникають протягом кількох хвилин, навіть після проведення краплинної інфузії. При тяжких побічних ефектах слід припинити застосування препарату.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1:10), часто (≥1:100, <1:10), нечасто (≥1:1000, <1:100), рідко (≥1:10 000, <1:1000), дуже рідко (<1:10 000), невідомо (доступні дані не дають змоги оцінити частоту).
З боку серцево-судинної системи: нечасто — серцебиття, тахікардія, брадикардія, відчуття тиску або болю за грудниною (симптоми, аналогічні стенокардії), зниження АТ при зміні положення тіла, наприклад, при вставанні з положення лежачи (ортостатична дисрегуляція).
З боку ШКТ: часто — нудота; нечасто — блювання.
Загальні розлади: нечасто — підвищена втомлюваність, зміни у місці введення.
Дослідження: нечасто — нерегулярний серцевий ритм; дуже рідко — тромбоцитопенія*.
З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль.
З боку психіки: дуже рідко — відчуття неспокою.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко — пріапізм.
З боку дихальної системи: рідко — закладеність носа.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — підвищене потовиділення; рідко — гіперчутливість, включаючи свербіж, почервоніння шкіри, висип; невідомо — ангіоневротичний набряк, кропив’янка.
*У поодиноких випадках відзначалося зниження кількості тромбоцитів у часовому зв’язку із застосуванням препарату Ебрантил, хоча причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням урапідилу не може бути встановлено, наприклад, за допомогою імунологічних досліджень.
У разі виникнення будь-яких небажаних реакцій слід проконсультуватися з лікарем.

з особливою обережністю слід застосовувати препарат Ебрантил:
– при серцевій недостатності, спричиненій механічними функціональними порушеннями (наприклад стеноз аортального або мітрального клапана), при легеневій емболії або порушенні серцевої діяльності внаслідок перикардіальних розладів;
– у дітей, оскільки дослідження не проводилися для цієї вікової групи пацієнтів;
– у пацієнтів із печінковою недостатністю;
– у пацієнтів з помірним або тяжким ступенем ниркової недостатності;
– у пацієнтів літнього віку;
– у пацієнтів, які одночасно застосовують циметидин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
У разі попереднього застосування інших антигіпертензивних препаратів ін’єкції урапідилу не слід застосовувати, поки не мине достатньо часу, необхідного для виявлення терапевтичного ефекту раніше застосованого препарату. Доза препарату Ебрантил має бути відповідно знижена. Надмірне швидке зниження АТ може призвести до брадикардії або зупинки серця.
5 мл р-ну для ін’єкцій Ебрантилу містить 500 мг пропіленгліколю, що відповідає 100 мг пропіленгліколю у 1 мл р-ну для ін’єкцій.
10 мл р-ну для ін’єкцій Ебрантилу містить 1000 мг пропіленгліколю, що відповідає 100 мг пропіленгліколю у 1 мл р-ну для ін’єкцій.
Цей лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності чи годування грудьми, якщо це не рекомендується лікарем. Під час прийому цього препарату за вказівкою лікаря можуть проводитися додаткові дослідження.
Цей лікарський засіб не слід застосовувати, якщо є захворювання печінки або нирок, якщо це не рекомендується лікарем. Під час прийому цього препарату за вказівкою лікаря можуть проводитися додаткові дослідження.
Пропіленгліколь, що міститься у цьому препараті, може викликати такий самий ефект, як і вживання алкоголю, і підвищувати ймовірність виникнення побічних ефектів.
Препарат не слід застосовувати у дітей віком до 5 років.
Препарат слід застосовувати лише за рекомендацією лікаря. Під час прийому цього препарату за вказівкою лікаря можуть проводитися додаткові дослідження.
Ебрантил містить натрій, але менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 5 мл р-ну для ін’єкцій, що робить його майже вільним від натрію.
Ебрантил містить натрій, але менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 10 мл р-ну для ін’єкцій, що робить його майже вільним від натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Жінки дітородного віку. Жінкам дітородного віку, які не використовують контрацепцію, Ебрантил не рекомендується.
Вагітність. Дані відсутні або їх кількість обмежена щодо застосування урапідилу у вагітних.
Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Урапідил проникає через плаценту.
Ебрантил не слід застосовувати у період вагітності, якщо тільки лікування урапідилом необхідно через клінічний стан жінки.
Період годування грудьми. Невідомо, чи потрапляє урапідил у грудне молоко.
Не можна виключити ризик для новонародженого/дитини.
Ебрантил не слід застосовувати у період грудного вигодовування.
Фертильність. Клінічних випробувань щодо впливу на фертильність у чоловіків та жінок не проводилося. Дослідження на тваринах показали, що урапідил впливає на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. В окремих випадках деякі побічні реакції з боку ЦНС (запаморочення) можуть впливати на здатність керувати транспортним засобом або працювати зі складними механізмами. Це особливо важливо на початку лікування, при заміні лікарського засобу або у разі вживання алкоголю.

гіпотензивна дія препарату Ебрантил може посилюватися при одночасному застосуванні з блокаторами α-адренорецепторів, вазодилататорами та іншими антигіпертензивними препаратами, а також при гіповолемії (наприклад діарея, блювання) та вживанні алкоголю.
Одночасне застосування циметидину може підвищити максимальний рівень урапідилу у сироватці крові на 15%.
На сьогодні інформація щодо комбінованої терапії з інгібіторами АПФ не є достатньою, тому таке лікування не рекомендується.
Несумісність. Препарат Ебрантил, розчин для ін’єкцій, не слід змішувати з лужними розчинами для ін’єкцій або інфузій у зв’язку з потемнінням або випаданням пластинчастого осаду у розчині внаслідок кислотних властивостей розчину для ін’єкцій.

симптоми:
– з боку серцево-судинної системи: запаморочення, ортостатичне зниження АТ, колапс.
– з боку ЦНС: підвищена втомлюваність та порушення швидкості реакцій.
Лікування. Надмірне зниження АТ може бути полегшене за рахунок підняття нижніх кінцівок у лежачому положенні та заміщення об’єму крові.
Якщо ці заходи виявляться недостатніми, можна вводити в/в повільно вазоконстриктори під моніторингом АТ.
У дуже рідкісних випадках необхідна в/в ін’єкція катехоламінів (наприклад 0,5–1 мг епінефрину, розведеного у 10 мл 0,9% р-ну натрію хлориду).

при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.