Все аптеки Украины

Волвіт® (Wolvit®) (274602) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Волвіт<sup>&reg;</sup> (Wolvit<sup>&reg;</sup>)

Волвіт інструкція із застосування

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Біотин (вітамін Н, вітамін В7) є водорозчинним вітаміном групи В. В організмі біотин відіграє важливу роль в обміні вуглеводів, жирів і білків, і є життєво необхідним для нормального росту і розвитку клітин. При потраплянні в організм біотин служить коферментом карбоксилаз, чинить інсуліноподібну дію та бере участь у процесі глюконеогенезу (завдяки участі у синтезі глюкокінази), внаслідок чого сприяє стабілізації вмісту глюкози в крові, покращує функцію нервової системи. Біотин є синергістом інших вітамінів групи В, фолієвої, пантотенової кислоти, ціанокобаламіну. Є дані про участь біотину у синтезі пуринових нуклеотидів. Біотин є також джерелом сірки, що бере участь у синтезі білка — колагену і таким чином позитивно впливає на структуру шкіри і її придатків (волосся, нігтів).
Недостатність біотину може виникати при незбалансованому харчуванні, тривалих дієтах і вживанні сирого яєчного білка; при парентеральному харчуванні; синдромі мальабсорбції, після резекції тонкого кишечнику; при асоційованій з біотином множинній недостатності карбоксилаз; у хворих, які перебувають на гемодіалізі.
Фармакокінетика. В організмі біотин швидко абсорбується у тонкому кишечнику шляхом пасивної дифузії, після чого потрапляє через портальну систему у печінку і далі у системний кровотік. Ступінь зв’язування біотину з білками плазми крові становить 80%. Концентрація вільного або слабозв’язаного біотину в крові становить, як правило, 200–1200 мкг/л. Біотин проходить крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. В організмі метаболізується з утворенням різних метаболітів. Виводиться біотин із сечею (6–50 мкг/добу) і калом у незміненому вигляді (близько 50%), а також у вигляді біологічно інертних продуктів обміну. Т½ залежить від обсягу введеної дози і становить близько 26 год після введення внутрішньо дози 100 мкг/кг маси тіла. У хворих із недостатністю біотинідази Т½ після введення такої самої дози скорочується до 10–14 год.

Показання Волвіт

лікування захворювань, спричинених дефіцитом біотину: захворювання шкіри, нігтів, волосся.
Лікування генетично зумовлених ензимопатій, асоційованих із біотином (множинна недостатність карбоксилаз).

Застосування Волвіт

препарат Волвіт застосовувати перорально у дорослих. Приймати до їди, запиваючи невеликою кількістю води.
Захворювання нігтів, волосся, шкіри: рекомендована доза становить 5 мг (1 таблетка) на добу.
Генетично зумовлені ензимопатії, асоційовані з біотином (множинна недостатність карбоксилаз): призначати 2–4 таблетки (добова доза ― до 20 мг біотину) за 1–2 прийоми на добу.
Тривалість курсу лікування залежить від характеру та перебігу захворювання і зазвичай становить 1 міс.
Діти. Препарат не призначений для застосування у дітей.

Протипоказання

гіперчутливість до біотину або інших компонентів препарату.

Побічна дія

з боку імунної системи: можливі алергічні реакції, включаючи кропив’янку, біль у груднині, задишку, шкірний висип.
У разі виникнення будь-яких небажаних реакцій рекомендовано припинити лікування та звернутися до лікаря.

Особливості застосування

не слід порушувати тривалість курсу лікування, призначеного лікарем. У разі переривчастого або дочасно припиненого лікування ефект препарату може знижуватися. Внаслідок хорошої переносимості біотину лікування може продовжуватися тривалий час.
Вплив на результати клінічних лабораторних досліджень. Біотин може впливати на результати клінічних лабораторних досліджень, які ґрунтуються на взаємодії біотин/стрептавідин, що призводить до помилкового заниження або завищення даних, залежно від виду дослідження. Ризик такого впливу вищий у дітей та пацієнтів із порушенням функції нирок, а також зростає при підвищенні дози біотину. При інтерпретації результатів досліджень слід враховувати можливий вплив застосування біотину у пацієнта, особливо якщо такі дані не узгоджуються із наявною клінічною картиною (наприклад хибнопозитивні результати дослідження функції щитоподібної залози щодо хвороби Грейвса або хибнонегативні результати аналізу рівня тропоніну у пацієнтів із інфарктом міокарда). При плануванні клінічних лабораторних досліджень у пацієнтів, які приймають біотин, слід попередньо проконсультуватися із відповідними спеціалістами лабораторій. У тих випадках, коли не виключена можливість впливу біотину на результати досліджень, необхідно використовувати альтернативні тести, які не залежать від цього чинника.
Допоміжні речовини. Препарат містить понсо 4R (Е124), що може спричиняти алергічні реакції.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Досвід застосування препарату при вагітності і годуванні грудьми відсутній.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Немає даних щодо негативного впливу препарату на швидкість психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

при застосуванні біотину з протисудомними препаратами можливе зниження концентрації біотину у плазмі крові за рахунок збільшеного виведення його з сечею. Вальпроєва кислота знижує активність біотинідази, знижуючи функції мітохондрій у печінці.
Білок сирого яйця містить протеїн авідин, який взаємодіє з біотином, тому слід уникати їх одночасного вживання. Вживання великої кількості сирих яєць протягом 2–3 тиж може спричинити дефіцит біотину.
Пантотенова кислота у високих дозах конкурує з біотином, тому слід уникати їх одночасного застосування.

Передозування

на сьогодні немає повідомлень щодо передозування біотину.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.