ПК-Мерц^® таблетки (PK-Merz^® tablets) (274310) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Амантадину сульфат - 100 мг

фармакодинаміка. Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він виявляє непряму властивість агоніста стріарного дофамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин підвищує позаклітинну концентрацію дофаміну як шляхом збільшення його вивільнення, так і шляхом блокади зворотного захоплення в пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, й у такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергічної дії з L-допою.
Фармакокінетика. Амантадин швидко та повністю всмоктується у ШКТ після прийому. C_max у плазмі крові досягається через 2–8 год (t_max) після прийому разової дози препарату.
Легкорозчинний амантадину гідрохлорид дає більш високу концентрацію у плазмі крові, ніж менш розчинний амантадину сульфат, С_max якого у плазмі крові досягається пізніше, ніж гідрохлориду. C_max 0,5 мкг/мл досягається після одноразової пероральної дози 250 мг амантадину гідрохлориду.
При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4–7 днів при концентрації у плазмі крові 400–900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату С_max становить 0,15 мкг/мл.
Загальна абсорбована кількість активної речовини (AUC) є однаковою для двох солей амантадину.
Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7±10 л/год у здорових дорослих добровольців. Уявний об’єм розподілу (4,2±1,9 л/кг) залежить від віку, у дорослих він становить 6 л/кг.
Т_½ становить 10–30 год, у середньому 15 год, і значною мірою залежить від віку пацієнта. У чоловіків літнього віку (62–72 роки) Т_½ становить 30 год. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий Т_½ з плазми крові може бути значно подовжений (до 68±10 год).
Амантадин зв’язується з білками плазми крові приблизно на 67% (in vitro); майже 33% виявляється у плазмі крові у незв’язаній формі. Він проникає через ГЕБ за допомогою транспортних систем, що насичуються.
Виводиться із сечею майже в незміненому стані (90% разової дози), незначна кількість виводиться з калом.
Здатність до діалізу в амантадину низька — майже 5% за один діаліз.
В організмі людини амантадин не метаболізується.

– синдром Паркінсона: лікування симптомів хвороби Паркінсона, таких як ригідність, тремор, гіпокінезія й акінезія;
– екстрапірамідні побічні ефекти нейролептиків та інших лікарських засобів: рання дискінезія, акатизія й паркінсонізм.

таблетки ПК-Мерц слід приймати з невеликою кількістю рідини, бажано вранці та вдень. Останню на добу дозу не слід приймати після 16:00.
Разова і добова дози. Щоб запобігти загрозливій для життя побічній дії — хаотичній поліморфній шлуночковій тахікардії, слід врахувати зазначені вище застереження і протипоказання.
Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона й порушеннями рухової активності, що спричинені застосуванням лікарських засобів, слід проводити поступово, призначаючи дозування відповідно до терапевтичного ефекту.
Лікування слід розпочинати з прийому 1 таблетки (100 мг амантадину сульфату) на добу в перші 4–7 днів з подальшим підвищенням добової дози на 1 таблетку 1 раз на тиждень до досягнення ефективної терапевтичної дози.
Зазвичай ефективна доза становить 1–3 таблетки 2 рази на добу (20‒600 мг амантадину сульфату).
Пацієнтам літнього віку, зокрема при станах ажитації, сплутаності свідомості або синдромах делірію рекомендується добова доза 100 мг (1 таблетка). Якщо така доза буде неефективною, її можна обережно підвищити під наглядом лікаря до 200 мг на добу.
При комбінованому лікуванні з іншими протипаркінсонічними засобами дозу слід підбирати індивідуально.
Для пацієнтів, яких раніше лікували амантадином, р-ном для ін’єкцій, початкова доза повинна бути вищою.
При різкому збільшенні вираженості паркінсонічних симптомів при акінетичному кризі необхідно призначити введення р-ну амантадину сульфату.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю слід адаптувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці:

*Досягається шляхом прийому по черзі 1 раз по 1 таблетці й 1 раз по 2 таблетки по 100 мг амантадину сульфату або введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату.
ШКФ у чоловіків можна обчислити за такою формулою:
Cl_cr = (140 ‒ вік) × маса тіла/72 × креатинін
де
Сl_cr ― кліренс креатиніну в мл/хв і
креатинін ― креатинін сироватки крові в мг/100 мл.
Кліренс креатиніну, що обчислюється за цією формулою (відповідне значення для жінок становить приблизно 85% даного значення), може бути прирівняний до кліренсу інсуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих).
Амантадин діалізується слабко (близько 5%).
Тривалість лікування залежить від ґенезу і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнти не повинні самостійно переривати лікування.
Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому разі у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, зокрема акінетичний криз, також ефект припинення прийому іноді може проявлятися у вигляді делірію.
Діти. Досвід застосування лікарського засобу дітям недостатній, тому його не застосовують цій віковій категорії.

лікарський засіб не повинні застосовувати пацієнти:
з підвищеною чутливістю до амантадину, оранжево-жовтого S (Е110) або будь-яких інших компонентів препарату;
з декомпенсованою серцевою недостатністю (стадія IV відповідно до класифікації NYHA);
з кардіоміопатією та міокардитом;
з AV-блокадою II і III ступеня;
з брадикардією (<55 уд./хв);
з пролонгованим інтервалом Q–T (Q–Tc >420 мс за формулою Базетта) або з помітними U-хвилями, або з вродженим Q–T-синдромом у сімейному анамнезі;
з тяжкою шлуночковою аритмією, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
які одночасно лікуються будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал Q–T (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
зі зниженим рівнем калію або магнію в крові;
з епілепсією та іншими судомними нападами;
з тяжкою нирковою недостатністю;
з виразкою ШКТ.

побічні реакції класифікуються за частотою:

З боку нервової системи:
Часто: рухові порушення.
Нечасто: запаморочення, ортостатичні порушення.
Рідко: затуманений зір.
Дуже рідко: епілептичні напади, як правило після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії; тривожність, головний біль, сонливість, безсоння, слабкість, гарячка, атаксія, нечітка мова, погіршення концентрації уваги, дратівливість, депресія, міалгія, парестезія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тремор, дискінезія, ступор, суїцидальні думки та наміри, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, стан гіпоманії та манії, галюцинації, нічні кошмари.
З боку психіки:
Часто: порушення сну, моторна й психічна ажитація.
У пацієнтів (особливо літнього віку), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдальні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, якщо таблетки приймають у комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (такими як леводопа, бромокриптин) або мемантином.
З боку нирок та сечовивідної системи:
Часто: затримка сечі в пацієнтів із гіпертрофією простати, нетримання сечі, зміна лібідо.
З боку шкіри та підшкірної тканини:
Дуже рідко: підвищена фоточутливість, шкірні висипи, свербіж, підвищене потовиділення, екзематозний дерматит.
Часто: «мармурова шкіра», з набряками нижньої частини гомілки і гомілковостопного суглоба.
З боку травного тракту:
Нечасто: анорексія, блювання, запор, понос, оборотне підвищення активності печінкових ферментів.
Часто: нудота, сухість у роті.
З боку серцевої системи:
Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія й подовження інтервалу QT), ортостатична гіпотензія, тахікардія, периферичні набряки, серцева недостатність. Причиною виникнення більшості цих реакцій було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Серцева аритмія з тахікардією.
З боку судинної системи:
Часто: ортостатична дисрегуляція.
З боку органів зору:
Рідко: затуманений зір*.
Дуже рідко: тимчасова втрата зору*, підвищена чутливість до світла, ураження рогівки (точкове субепітеліальне помутніння, яке може бути пов’язане з поверхневим точковим кератитом), набряк епітелію рогівки, зниження гостроти зору, окулогірні кризи, мідріаз.
Невідомо: набряк рогівки, зникає після припинення лікування.
З боку крові та лімфатичної системи:
Дуже рідко: гематологічні побічні реакції, такі як лейкопенія та тромбоцитопенія.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: може виникати рабдоміоліз. Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів. Якщо спостерігаються симптоми, в т. ч. міалгія, відчуття слабкості, підвищений рівень креатинкінази (креатинфосфокінази) або підвищений рівень міоглобіну у крові та сечі, слід припинити застосування цього лікарського засобу та вжити відповідних заходів. Крім того, слід бути обережними через можливість розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу.
*Необхідний огляд офтальмолога, як тільки з’являться симптоми втрати гостроти зору або помутніння зору, для того щоб виключити можливий набряк рогівки (див. Особливі заходи безпеки).

слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам:
з психозами;
з порушенням функції печінки;
з тиреотоксикозом;
з рецидивною екземою;
з гіпертрофією передміхурової залози;
з вузькокутовою глаукомою;
з нирковою недостатністю (ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації, див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
з ажитацією або сплутаністю свідомості;
з синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
які одночасно застосовують мемантин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
які одночасно застосовують лікарські засоби, що впливають на ЦНС (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Перед початком, а також через 1 і 3 тиж лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію інтервалу Q–T (Q–Tc) за Базеттом, що визначається вручну. ЕКГ необхідно проводити перед будь-яким наступним підвищенням дози та через 2 тиж після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум 1 раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо вихідне значення Q–Tс перевищує 420 мс, при збільшенні Q–T на понад 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення Q–Tc більше 480 мс, а також якщо на ЕКГ виявлено U-хвилі.
Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, і пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями потребують обстеження та контролю лабораторних параметрів і відповідного поповнення електролітів, особливо калію й магнію.
У разі виникнення таких симптомів, як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити й спостерігати пацієнта протягом 24 год щодо подовження інтервалу Q–T. Якщо подовження інтервалу Q–T відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання та взаємодії.
У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення інтервалу Q–T неможливе, тому рішення про застосування лікарського засобу ПК-Мерц слід приймати індивідуально після консультації з кардіологом.
Додаткове застосування амантадину для профілактики й лікування грипу, спричиненого вірусом А, не рекомендується через ризик передозування.
Лікування амантадином не можна припиняти раптово, оскільки це може призвести до ускладнення хвороби Паркінсона, появи симптомів, притаманних злоякісному нейролептичному синдрому, а також до розвитку когнітивних порушень, таких як кататонія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, погіршення психічного стану, марення. Не слід різко припиняти прийом амантадину пацієнтам, які одночасно застосовують нейролептики, у зв’язку з ризиком розвитку індукованої нейролептиком кататонії.
Повідомлялося про суїцидальні спроби та суїцидальні думки у пацієнтів при застосуванні амантадину. Щоб запобігти виникненню суїцидальних думок та намірів, препарат необхідно призначати в мінімальних ефективних дозах.
У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні препарату можуть виникнути периферичні набряки. Це слід брати до уваги особам із хронічною серцевою недостатністю.
Препарат не застосовують пацієнтам із закритокутовою глаукомою.
Барвник оранжево-жовтий S (E 110) може спричинити алергічні реакції.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Амантадин протипоказано приймати вагітним та жінкам, які планують вагітність.
Препарат протипоказаний у період годування грудьми, оскільки він проникає в грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування грудьми слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. З огляду на можливі побічні реакції препарату з боку ЦНС рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу Q–T. До них належать:
певні антиаритмічні засоби класу IA (наприклад квінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад аміодарон, соталол);
певні нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
певні трициклічні й тетрациклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін);
певні антигістамінні препарати (наприклад астемізол, терфенадин);
певні макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, кларитроміцин);
певні інгібітори гірази (наприклад спарфлоксацин);
азолові протигрибкові та інші препарати, такі як будипін, галофантрин, ко-тримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.
Цей перелік не є повним. Перед початком прийому інших лікарських засобів одночасно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування стосовно можливої взаємодії цих лікарських засобів з амантадином, що може призвести до подовження інтервалу Q–T.
Можливе застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід знизити дозу інших препаратів або їх комбінацій.
Спеціальних досліджень взаємодії препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів (наприклад леводопа, бромокриптин, тригексилфенідил) або мемантину не проводили (звернути увагу на розділ ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування препарату ПК-Мерц одночасно з іншими лікарськими засобами може спричинити такі взаємодії.
Антихолінергічні засоби. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості й галюцинації) антихолінергічних засобів (таких як тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин тощо).
Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.
Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.
Леводопа. Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.
Мемантин. Мемантин може посилювати дію і побічні дії лікарського засобу ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), тому слід уникати одночасного застосування з мемантином.
Сечогінні засоби. Одночасне застосування сечогінних засобів типу тріамтерен/гідрохлоротіазид може призвести до зниження виведення амантадину із плазми крові, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього в плазмі крові. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

завжди необхідно враховувати можливість багаторазової інтоксикації, наприклад прийом більше ніж одного препарату з метою суїциду.
Симптоми: гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і судомами; був зареєстрований один випадок серцевої аритмії. Нервово-м’язові порушення, гіперрефлексія, руховий неспокій, екстрапірамідні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, делірій, міоклонус, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легень, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, АГ, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності.
Можливе порушення функції нирок, у тому числі підвищення рівня азоту сечовини і зниження кліренсу креатиніну, затримка сечі.
Гострий токсичний психоз у вигляді сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому й міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.
Лікування. Спеціальних рекомендацій немає. Антидот невідомий. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц таблетки необхідно викликати блювання та/або промити шлунок. У разі загрозливої для життя інтоксикації необхідні реанімаційні заходи. Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини й підкислювання сечі для більш швидкого виведення речовини, седацію, заходи проти судом та аритмій (лідокаїн в/в).
Для лікування описаних вище нейротоксичних симптомів можна застосовувати в/в введення фізостигміну в дозі 1–2 мг кожні 2 год для дорослих та від 2×0,5 мг з інтервалом 5–10 хв до максимальної дози 2 мг для дітей.
Через низьку здатність амантадину до діалізу (5%) його проведення не рекомендується.
Рекомендується особливо пильно спостерігати пацієнтів з ризиком подовження інтервалу Q–T, ризиком виникнення хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад внаслідок електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії й гіпомагніємії) або брадикардії.

при температурі не вище 25 °С.