Домрид® Їж, коли хочеться!

Сприяє полегшенню симптомів1, 2:

  • нудоти
  • тяжкості
  • дискомфорту у шлунку

ДОМРИД® (DOMRID)

Состав и форма выпуска

ДОМРИД®
суспензія оральна 1 мг/1мл флакон 60 мл з мірною ложкою, № 1Ціни в аптеках
Домперідон
1 мг/1мл
суспензія оральна 1 мг/1мл флакон 100 мл з мірною ложкою, № 1Ціни в аптеках
Домперідон
1 мг/1мл
№ UA/8976/02/01 від 04.08.2015 до 04.08.2020
B За рецептом
таблетки, вкриті оболонкою 10 мг, № 30Ціни в аптеках
Домперідон
10 мг
№ UA/8976/01/01 від 01.08.2018
B
ДОМРИД® SR
таблетки пролонгованої дії 30 мг, № 10, 30Ціни в аптеках
Домперідон
30 мг
№ UA/8976/03/01 від 15.09.2016
B За рецептом

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Домперидон — антагоніст дофаміну з протиблювальними властивостями. Домперидон незначною мірою проникає крізь ГЕБ. Застосування домперидону дуже рідко супроводжується екстрапірамідними побічними діями, особливо у дорослих, але домперидон стимулює виділення пролактину з гіпофіза. Його протиблювальна дія, можливо, зумовлена поєднанням периферичної (гастрокінетичної) дії та антагонізму до рецепторів дофаміну в тригерній зоні хеморецепторів, що знаходиться поза ГЕБ у задній ділянці (area postrema). Дослідження на тваринах, а також низькі концентрації, що визначались у мозку, вказують на переважно периферичну дію домперидону на рецептори дофаміну.

Дослідження у людини показали, що при застосуванні внутрішньо домперидон підвищує тиск у нижніх відділах стравоходу, покращує антродуоденальну моторику та прискорює звільнення шлунка. Домперидон не впливає на шлункову секрецію.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Домперидон швидко абсорбується при пероральному прийомі натще, Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 60 хв. Низька абсолютна біодоступність перорального домперидону (приблизно 15%) зумовлена екстенсивним метаболізмом першого проходження у стінці кишечнику та у печінці. Хоча у здорових людей біодоступність домперидону підвищується при прийомі після їди, хворим зі скаргами на ШКТ слід приймати домперидон за 15–30 хв до їди.

Знижена кислотність шлунка зменшує абсорбцію домперидону. При пероральному прийомі препарату після їди максимальна абсорбція дещо уповільнюється, а AUC дещо збільшується.

Розподіл. При пероральному прийомі домперидон не акумулюється і не індукує власний обмін; максимальний рівень у плазмі крові через 90 хв (21 нг/мл) після двотижневого перорального прийому по 30 мг/добу був майже таким самим, як після прийому першої дози (18 нг/мл). Домперидон на 91–93% зв’язується з білками плазми крові. Дослідження розподілу домперидону, проведені на тваринах за допомогою препарату, міченого радіоактивним ізотопом, показали його значний розподіл у тканинах, але низьку концентрацію в мозку. У тварин невеликі кількості препарату проникають крізь плаценту.

Метаболізм. Домперидон швидко та екстенсивно метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання та N-деалкілування.

Виведення. Виведення із сечею та калом становить відповідно 31 та 66% від пероральної дози. Виділення препарату в незміненому вигляді становить невелику частку (10% — із калом та приблизно 1% — із сечею). Т½ з плазми крові після прийому разової дози становить 7–9 год у здорових добровольців, але подовжений у хворих із тяжкою нирковою недостатністю.

Показання ДОМРИД

для зменшення вираженості симптомів нудоти та блювання.

Застосування ДОМРИД

Домрид, таблетки.

Дорослі та діти віком від 12 років і масою тіла не менше 35 кг: по 1 таблетці (10 мг) 3 рази на добу. Максимальна добова доза — 3 таблетки (30 мг/добу).

Рекомендується приймати препарат Домрид перед вживанням їжі. Всмоктування препарату дещо затримується, якщо його приймати після вживання їжі. Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Діти. Препарат слід застосовувати для лікування дітей віком від 12 років і масою тіла не менше 35 кг.

Домперидон необхідно призначати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Домрид суспензія. Рекомендується приймати Домрид до їди. Якщо прийняти після їди, абсорбція лікарського засобу дещо сповільнюється.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Дорослі та діти віком від 12 років з масою тіла від 35 кг: по 10 мг (10 мл суспензії) до 3 разів на добу.

Максимальна добова доза — 30 мг (30 мл суспензії).

Діти віком до 12 років та діти віком від 12 років з масою тіла менше 35 кг: 0,25 мг (0,25 мл суспензії)/кг маси тіла до 3 разів на добу.

Максимальна добова доза — 0,75 мг (0,75 мл суспензії)/кг маси тіла.

Слід звернути увагу на те, що мірна ложка призначена для відмірювання 2,5 або 5 мл суспензії. Для відмірювання дози менше 1 мл можна застосовувати пластиковий разовий шприц без голки ємністю 2 мл.

Діти. Домперидон слід призначати дітям у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

З обережністю призначати новонародженим та недоношеним дітям.

При застосуванні у новонароджених, особливо недоношених, та у дітей грудного віку потрібно дуже уважно розраховувати призначену дозу. При підвищенні рекомендованої дози можуть виникати екстрапірамідні розлади.

Домрид SR. Для зменшшення вираженості симптомів нудоти та блювання.

Дорослі. 1 таблетка 1 раз на добу за 15–30 хв до їди.

Тривалість лікування не повинна перевищувати 1 тиж.

Максимальна добова доза препарату становить 30 мг.

Діти. Дітям препарат застосовувати в іншій лікарській формі.

Протипоказання

Домрид протипоказаний:

— хворим зі встановленою підвищеною чутливістю до препарату або до допоміжних речовин;

— хворим із пролактинсекреторною пухлиною гіпофіза (пролактиномою);

— хворим із тяжкими або помірними порушеннями функції печінки та/або нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

— хворим із відомим подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Tс, хворим зі значними порушеннями балансу електролітів або із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);

— хворим із печінковою недостатністю;

— якщо стимуляція рухової функції шлунка може бути небезпечною, наприклад при шлунково-кишковій кровотечі, механічній непрохідності або перфорації;

— протипоказане одночасне застосування кетоконазолу, еритроміцину чи інших сильнодіючих інгібіторів CYP 3A4;

— протипоказане одночасне застосування лікарських засобів, які подовжують інтервал Q–T, таких як флуконазол, еритроміцин, ітраконазол, пероральний кетоконазол, посаконазол, ритонавір, саквінавір, телапревір, вориконазол, кларитроміцин, аміодарон, телітроміцин тощо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Побічна дія

за умови дотримання рекомендацій з дозування і тривалості лікування домперидон зазвичай переноситься добре, небажані явища виникають нечасто.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, пiдвищену чутливість.

З боку ендокринної системи: підвищення рівня пролактину.

Психічні розлади: нервозність, роздратованість, збудження, депресія, тривожність, зниження або відсутність лібідо.

З боку нервової системи: екстрапірамідні розлади, безсоння, запаморочення, спрага, судоми, млявість, головний біль, сонливість, акатизія.

З боку серцево-судинної системи: набряк, відчуття серцебиття, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, подовження інтервалу Q–T (частота невідома), серйозні шлуночкові аритмії, шлуночкові аритмії за типом пірует (torsade de pointes), раптова серцева смерть.

З боку ШКТ: сухість у роті, короткочасні кишкові спазми, діарея, гастроінтестинальні розлади, включаючи абдомінальний біль, регургітацію, зміну апетиту, нудоту, печію, запор.

З боку органа зору: окулогірні кризи.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: галакторея, збільшення молочних залоз/гінекомастія, чутливість молочних залоз, виділення з молочних залоз, аменорея, набряк молочних залоз, біль у ділянці молочних залоз, порушення лактації, нерегулярний менструальний цикл.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у ногах.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, дизурія, часте сечовипускання.

Загальні розлади: астенія.

Інше: кон’юнктивіт, стоматит.

Зміни лабораторних показників: відхилення від норми показників функціональних тестів печінки, підвищення рівня АлАТ, АсАТ і ХС, підвищення рівня пролактину в крові.

Оскільки гіпофіз знаходиться поза ГЕБ, домперидон може спричинити підвищення рівня пролактину. У поодиноких випадках така гіперпролактинемія може призводити до нейроендокринних побічних ефектів, таких як галакторея, гінекомастія та аменорея.

У період постмаркетингового застосування препарату відмінностей у профілі безпеки застосування препарату у дорослих та дітей не відзначено, за винятком екстрапірамідних розладів та інших явищ, судом і збудження, пов’язаних із ЦНС, що виникали переважно у дітей.

Особливості застосування

Домрид не рекомендується застосовувати при захитуванні.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку або з наявними захворюваннями серця, або із захворюваннями серця в анамнезі.

Серцево-судинні ефекти. Домперидон пов’язаний із пролонгацією інтервалу Q–T на ЕКГ. Під час постмаркетингового спостереження зафіксовано дуже рідкісні випадки пролонгації Q–T і тріпотіння-фібриляцію шлуночків у пацієнтів, які приймали домперидон. Ці повідомлення включали інформацію про пацієнтів з іншими несприятливими чинниками ризику, електролітними порушеннями та поєднаною терапією, які можуть бути сприяючими факторами. Подовження інтервалу Q–T, яке спостерігали у здорових добровольців при застосуванні ними домперидону, згідно з рекомендованим режимом дозування у звичайних терапевтичних дозах (по 10 або 20 мг 4 рази на добу), не мало клінічного значення.

Поєднане застосування з апоморфіном. Домперидон протипоказано застосовувати разом із лікарськими засобами, що подовжують інтервал Q–T, включаючи апоморфін, за винятком випадків, коли користь від поєднаного застосування перевищує ризики, і лише за умови суворого дотримання рекомендованих заходів щодо одночасного застосування.

Застереження. Домперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із легкими порушеннями функції печінки та/або нирок.

У зв’язку з підвищеним ризиком шлуночкової аритмії Домрид не рекомендується застосовувати пацієнтам із подовженням інтервалів серцевої провідності, зокрема Q–Tc, пацієнтам зі значними порушеннями балансу електролітів (гіпокаліємією, гіперкаліємією, гіпомагніємією) або брадикардією, або особам із фоновими хворобами серця, такими як застійна серцева недостатність. Відомо, що порушення балансу електролітів (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія) та брадикардія є станами, що підвищують проаритмогенний ризик.

У разі появи ознак чи симптомів, що можуть бути пов’язані із серцевою аритмією, застосування препарату Домрид потрібно припинити, а пацієнту слід негайно проконсультуватися з лікарем.

Порушення функції нирок. Т½ домперидону при тяжких порушеннях функції нирок подовжений. При тривалому застосуванні частоту дозування домперидону слід знизити до 1–2 разів на добу залежно від тяжкості порушення. Також може виникнути потреба у зниженні дози.

Антацидні чи антисекреторні препарати не слід приймати одночасно з препаратом Домрид, оскільки вони знижують пероральну біодоступність домперидону (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). При поєднаному застосуванні препарат Домрид слід приймати перед їдою, а антацидні чи антисекреторні препарати — після їди.

Застосування з кетоконазолом. У дослідженнях взаємодії з пероральною формою кетоконазолу відзначалося подовження Q–T-інтервалу. Хоча значення цього дослідження чітко не встановлено, слід вибрати альтернативне лікування, якщо показана протигрибкова терапія кетоконазолом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Слід враховувати нижченаведену інформацію щодо ризику розвитку ускладнень серцево-судинних захворювань, зумовлених лікарськими засобами, що містять домперидон:

Деякі епідеміологічні дослідження показали, що домперидон може асоціюватися з підвищеним ризиком тяжких шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті.

Ризик серйозних шлуночкових аритмій або раптової серцевої смерті може бути вищим у пацієнтів віком від 60 років або при пероральному застосуванні препарату в дозах вище 30 мг/добу. Тому слід з обережністю застосовувати Домрид пацієнтам літнього віку. Пацієнтам віком від 60 років перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.

Домперидон слід призначати дорослим та дітям у найнижчій ефективній дозі.

Співвідношення ризику та користі застосування домперидону залишається сприятливим.

Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб, оскільки препарат містить лактозу.

Застосування у період вагітності та годування грудьми. Дані щодо постмаркетингового застосування домперидону вагітними обмежені. Тому Домрид у період вагітності слід призначати лише тоді, коли, на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Кількість домперидону, яка може потрапити в організм немовляти з грудним молоком, надзвичайно мала. Максимальна відносна доза для немовлят (%) оцінюється на рівні близько 0,1% дози для матері з поправкою на масу тіла. Невідомо, чи препарат шкодить немовляті, тому матерям, які приймають Домрид, варто утриматися від годування грудьми. Слід проявляти обережність у разі наявності чинників ризику подовження інтервалу Q–Tc у дітей, які перебувають на грудному годуванні. Після експозиції в результаті проникнення препарату в грудне молоко не можна виключити появи побічних ефектів, зокрема кардіологічних ефектів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Враховуючи побічні дії з боку нервової системи, пацієнтам необхідно бути уважними при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати антидиспептичну дію домперидону. У зв’язку з фармакодинамічною та/або фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження Q–T-інтервалу. Не слід приймати антацидні та антисекреторні препарати одночасно з домперидоном, оскільки вони знижують його біодоступність після прийому внутрішньо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Домперидон метаболізується переважно шляхом CYP 3A4. За даними досліджень in vitro та у людини поєднане застосування лікарських засобів, що значною мірою пригнічують цей фермент, може призвести до підвищення рівня домперидону в плазмі крові.

При застосуванні домперидону поєднано з потужними інгібіторами CYP 3A4, здатними подовжувати інтервал Q–T, спостерігалися клінічно значущі зміни інтервалу Q–T. Тому застосування домперидону з певними препаратами протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Поєднане застосування нижченаведених лікарських засобів разом із домперидоном протипоказане.

Усі лікарські засоби, які подовжують інтервал Q–T:

— антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад дизопірамід, хінідин, гідрохінідин);

— антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол);

— деякі нейролептичні препарати (наприклад галоперидол, пімозид, сертиндол);

— деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам);

— деякі антибіотики (наприклад левофлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин, спіраміцин);

— деякі протигрибкові препарати (наприклад пентамідин);

— деякі протималярійні препарати (наприклад галофрантин, люмефантрин);

— деякі шлунково-кишкові препарати (наприклад цизаприд, доласетрон, прукалоприд);

— деякі антигістамінні препарати (наприклад мекітазин, мізоластин);

— деякі препарати, що застосовуються при онкологічних захворюваннях (наприклад тореміфен, вандетаніб, вінкамін);

— деякі інші препарати (наприклад бепридил, метадон, дифеманіл);

— апоморфін, якщо лише користь від поєднаного застосування перевищує ризики, і лише за умови суворого дотримання рекомендованих заходів щодо одночасного застосування.

При одночасному пероральному застосуванні кетоконазолу або еритроміцину in vivo підтверджено, що ці препарати значною мірою пригнічують пресистемний метаболізм домперидону, опосередкований CYP 3A4. При поєднаному застосуванні 10 мг домперидону перорально 4 рази на добу та 200 мг кетоконазолу перорально 2 рази на добу в період спостереження було відзначено подовження інтервалу Q–Тc у середньому на 9,8 мс; окремі значення коливалися від 1,2 до 17,5 мс. При поєднаному застосуванні 10 мг домперидону 4 рази на добу та 500 мг еритроміцину перорально 3 рази на добу інтервал Q–Тc у період спостереження подовжувався в середньому на 9,9 мс, інтервал окремих значень становив від 1,6 до 14,3 мс. Рівноважні значення Cmax і AUC домперидону зростали приблизно втричі у кожному з цих досліджень взаємодії. Внесок підвищених плазмових концентрацій домперидону на спостережуваний ефект на Q–Тc невідомий. У цих дослідженнях у разі монотерапії домперидоном (10 мг перорально 4 рази на добу) інтервал Q–Тc подовжувався в середньому на 1,6 мс (дослідження кетоконазолу) та 2,5 мс (дослідження еритроміцину), у той час як застосування лише кетоконазолу (200 мг 2 рази на добу) або еритроміцину (500 мг 3 рази на добу) призводило до збільшення інтервалу Q–Тc у період спостереження на 3,8 та 4,9 мс відповідно.

У зв’язку з фармакодинамічною та/чи фармакокінетичною взаємодіями підвищується ризик виникнення подовження Q–T-інтервалу.

Приклади сильних інгібіторів CYP 3A4, з якими протипоказано застосовувати Домрид:

— азольні протигрибкові препарати, такі як флуконазол*, ітраконазол, кетоконазол* і вориконазол*;

— макролідні антибіотики, такі як кларитроміцин* і еритроміцин*;

— інгібітори протеази;

— інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ампренавір, атазанавір, фосампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір і саквінавір;

— антагоністи кальцію, такі як дилтіазем і верапаміл;

— аміодарон*;

— амрепітант;

— нефазодон;

— телітроміцин*.

*Пролонгують інтервал Q–Tc.

Одночасне застосування нижченаведених речовин вимагає обережності.

Обережно слід застосовувати Домрид із препаратами, що спричиняють брадикардію і гіпокаліємію, а також із такими макролідами, що можуть спричиняти подовження інтервалу Q–T: азитроміцин і рокситроміцин (кларитроміцин протипоказано, оскільки це потужний інгібітор CYP 3A4).

Слід з обережністю застосовувати домперидон поєднано з потужними інгібіторами CYP 3A4, які не спричиняли подовжень інтервалу Q–T, такими як індинавір, і пацієнти потребують пильного спостереження щодо появи ознак чи симптомів небажаних реакцій.

Вищенаведений перелік є репрезентативним, але не є вичерпним.

Домрид можна поєднувати з:

— нейролептиками, дію яких він посилює;

— дофамінергічними агоністами (бромокриптином, леводопою), небажані периферичні дії яких, такі як порушення травлення, нудоту, блювання, він пригнічує без нейтралізації основних властивостей.

Оскільки домперидон чинить прокінетичну дію на шлунок, теоретично це може впливати на всмоктування пероральних препаратів, що застосовуються поєднано, зокрема на лікарські форми пролонгованого вивільнення чи кишково-розчинні. Однак у пацієнтів, стан яких вже стабілізувався на тлі застосування дигоксину або парацетамолу, поєднане застосування домперидону не впливало на рівні цих препаратів у крові.

Передозування

симптоми. Симптомами передозування можуть бути ажитація, порушення свідомості, судоми, сонливість, дезорієнтація та екстрапірамідні реакції, особливо у дітей.

Лікування. Специфічного антидоту домперидону немає, але в разі значного передозування рекомендовано промивання шлунка протягом 1 год після прийому препарату та застосування активованого вугілля, а також пильне спостереження за самопочуттям пацієнта та підтримувальна терапія. Антихолінергічні препарати, засоби для лікування хвороби Паркінсона можуть бути ефективними для контролю екстрапірамідних реакцій.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C.

Домрид суспензія. Після першого відкриття флакона препарат зберігати не більше 4 тиж.

Діагнози, при яких застосовують ДОМРИД

Дата додавання: 08.07.2020 р.
© Компендиум 2019

Інструкція МОЗ

На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko