Ципрофлоксацин

Ципрофлоксацин – антибактеріальний препарат широкого спектру дії, за хімічною структурою подібний до налідиксової кислоти. Після введення він досягає мінімальної інгібуючої концентрації у більшості тканин організму, що дозволяє застосовувати його при інфекційних процесах різної локалізації (Campoli-Richards D.M. et al., 2012). Останніми роками зросла частота випадків бактеріємії, що викликана умовно-патогенним збудником Pseudomonas aeruginosa (синьогнійною паличкою). Серед факторів ризику: похилий вік, множинні супутні захворювання, тривале перебування у стаціонарі. Це одна із найбільш розповсюджених грамнегативних інфекцій, що викликають бактеріємію; частіше зустрічаються лише бактеріємія, викликана Escherichia coli та Klebsiella spp. При цьому, саме при бактеріємії, що викликана синьогнійною паличкою, найвищий ризик летального наслідку. Вибір найбільш ефективної схеми антибіотикотерапії бактеріємії, що викликана синьогнійною паличкою, все ще залищається предметом дискусій. У якості антипсевдомонадних препаратів можуть застосовуватись пеніциліни із інгібіторами бета-лактамаз, деякі цефалоспорини, карбапенеми, колістин, фторхінолони та аміноглікозиди, як у монотерапії, так і у складі комбінованих схем. У нещодавньому ретроспективному дослідженні (n=235) встановлено, що застосування емпіричної комбінованої протимікробної терапії, яка включала ципрофлоксацин та β-лактамний антибіотик при бактеріємії, що викликана Pseudomonas aeruginosa, дозволяє знизити ризик летального наслідку (Paulsson M. et al., 2017).

Наприкінці 80-х рр ХХ сторіччя ципрофлоксацин розглядався, як представник нового покоління фторованих хінолонів, структурно близкий до налідиксової кислоти. Механізм дії ципрофлоксацину полягає в інгібуванні бактеріальної ДНК-гірази, що зумовлює широкий спектр дії препарату – до нього високочутливі грам-негативні бактерії, чутливі чи помірно чутливі грампозитивні (Campoli-Richards D.M., 1988), у тому числі метицилін-резистентні штами стафілококів, ентеробактерії та синьогнійна паличка. Відмінністю його від інших антибактеріальних препаратів дирокого спектру є однакова ефективність як при оральному введенні, так і при парентеральному – препарат досягає необхідних терапевтичних концентрацій (еквівалент мінімальної інгібуючої концентрації in vitro) в більшості тканин та рідин організму. Резистентність до ципрофлоксацину відмічається нечасто та розвивається дуже повільно. Окрім того, ципрофлоксацин викликає незначну кількість побічних ефектів: за даними різних клінічних досліджень їхня частота не перевищує 6,4%, а проявляється побічна дія частіше за все гастроінтестінальними симптомами (Terp D.K., 1987).