• Кабинет
  • КВЕТИРОН (QUETIRON)

    Склад і форма випуску

    КВЕТИРОН 25
    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 25 мг, № 30Ціни в аптеках
    Кветіапін
    25 мг
    № UA/8372/01/01 від 26.04.2018
    B За рецептом
    КВЕТИРОН 100
    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 100 мг, № 30, 60Ціни в аптеках
    Кветіапін
    100 мг
    № UA/8372/01/02 від 26.04.2018
    B За рецептом
    КВЕТИРОН 200
    таблетки, вкриті плівковою оболонкою 200 мг, № 30, 60Ціни в аптеках
    Кветіапін
    200 мг
    № UA/8372/01/03 від 26.04.2018
    B За рецептом
    КВЕТИРОН XR 50
    таблетки пролонгованої дії 50 мг блістер, № 30, 60Ціни в аптеках
    Кветіапін
    50 мг
    КВЕТИРОН XR 200
    таблетки пролонгованої дії 200 мг блістер, № 30, 60Ціни в аптеках
    Кветіапін
    200 мг
    КВЕТИРОН XR 400
    таблетки пролонгованої дії 400 мг блістер, № 30, 60Ціни в аптеках
    Кветіапін
    400 мг
    B За рецептом

    Фармакологічні властивості

    механізм дії.

    Кветіапін — атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін та активний метаболіт норкветіапін взаємодіють із різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і норкветіапін мають високу селективність до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів дофаміну D1 і D2 у головному мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5-НТ2-рецепторів відносно рецепторів D2 вважається такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій схильності до екстрапірамідних побічних симптомів препарату Кветирон порівняно з типовими антипсихотичними препаратами. Кветіапін і норкветіапін також мають високу спорідненість із гістамінергічними та α1-адренергічними рецепторами, але меншу спорідненість з α2-адренорецепторами та серотоніновими 5-НТ1А-рецепторами.

    Кветіапін не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами або бензодіазепіновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість з декількома підтипами мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

    Інгібування норкветіапіном (NET), а також часткова агоністична дія на 5HT1A-рецептори можуть сприяти терапевтичній ефективності препарату Кветирон в якості антидепресанта.

    Фармакодинаміка. Відомо, що кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення.

    Кветіапін блокує агоністичний вплив на дофамін, що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також підвищує концентрацію метаболітів дофаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D2.

    Відомо, що у ході доклінічних досліджень, під час яких перевірялася тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіапін мав атиповий профіль активності й відрізнявся від стандартних антипсихотичних препаратів.

    Кветіапін після тривалого застосування не призводив до надмірної чутливості дофамінових D2-рецепторів.

    Кветіапін у дозах, ефективних для блокади дофамінових D2-рецепторів, спричиняв лише слабку каталепсію.

    Для кветіапіну після його тривалого введення була продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка виявлялася здатністю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, у яких міститься дофамін.

    Фармакокінетика

    Всмоктування. Кветіапін після перорального введення добре всмоктується та активно метаболізується. При прийомі після їди не відбувається значної зміни біодоступності кветіапіну.

    При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35% концентрації кветіапіну.

    Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну у межах схваленого діапазону доз є лінійною.

    Розподіл. З білками плазми крові зв’язується близько 83% кветіапіну.

    Метаболізм. Кветіапін активно метаболізується у печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею або калом. У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP 3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, зумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення норкветіапіну відбувається переважно за участю ізоферменту CYP 3A4.

    Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro чинять слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4 системи цитохрому Р450.

    Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалося тільки при концентрації, яка у 5–50 разів перевищувала концентрацію, що досягається при застосуванні доз для людини у діапазоні 300–800 мг/добу.

    На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, зумовленого цитохромом P450.

    Виведення. Т½ кветіапіну і норкветіапіну становить відповідно близько 7 і 12 год. Близько 73% радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21% — з калом.

    Середня молярна фракція вільного кветіапіну та активного метаболіту N-дезалкілкветіапіну, яка виводиться із сечею, становить <5% введеної дози.

    Особливі популяції

    Стать. Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

    Пацієнти літнього віку. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30–50% нижчий, ніж у пацієнтів віком 18–65 років.

    Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну у плазмі знижується приблизно на 25%, але індивідуальні величини кліренсу залишаються у межах діапазону, характерних для здорових осіб.

    Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі крові знижується приблизно на 25%. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може підвищуватися концентрація кветіапіну у плазмі крові, і тому для пацієнтів цієї групи може бути потрібна корекція дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

    Діти. Існують фармакокінетичні дані, отримані у дітей, які приймали 400 мг кветіапіну 2 рази на добу. При прийомі терапевтичної дози рівні початкової сполуки кветіапіну у дітей та підлітків (віком 10–17 років) були загалом подібними до дорослих, хоча Cmax у дітей була на більш високому рівні, ніж у дорослих. AUC і Cmax для норкетіапіну були вищими, приблизно 62 та 49% у дітей (10–12 років) та 28 і 14% у підлітків (13–17 років) відповідно порівняно з дорослими.

    Показання КВЕТИРОН

    Кветирон

    Шизофренія.

    Біполярні розлади, включаючи:

    — маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами;

    — великі депресивні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.

    Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

    Кветирон XR

    • Шизофренія, включаючи попередження рецидиву у пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримувальну терапію Кветироном XR.
    • Біполярні розлади, зокрема:

    – для лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;

    – для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі;

    – для попередження наступного епізоду захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування кветіапіном є ефективним.

    • Кветирон XR показаний для супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивним розладом, у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку лікування лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки Кветирону XR.

    Застосування КВЕТИРОН

    Кветирон. Існують різні дозування для кожного показання. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання.

    Для перорального застосування.

    Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі.

    Дорослі

    Курсове лікування шизофренії. Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

    У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Починаючи з 4-ї доби, дозу підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту (у межах 300–450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза препарату Кветирон може становити 150–750 мг.

    Максимальна добова доза препарату Кветирон для лікування шизофренії — 750 мг.

    Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами. Кветіапін слід приймати двічі на добу.

    Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. У подальшому дозу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити 200–800 мг/добу. Звичайна ефективна доза знаходиться у межах 400–800 мг/добу.

    Максимальна добова доза препарату Кветирон для лікування маніакальних епізодів — 800 мг.

    Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами. Кветіапін слід застосовувати 1 раз на добу перед сном.

    Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Рекомендована добова доза — 300 мг. Відомо, що у ході клінічних досліджень не спостерігалося додаткової переваги у групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних із непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної — 200 мг. Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

    Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами. Для попередження наступних маніакальних, депресивних або змішаних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування у тій самій дозі. Дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта у межах діапазону добової дози 300–800 мг, яку призначати 2 рази на добу. Важливо, щоб для підтримувальної терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

    Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, слід призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Може бути необхідне більш повільне титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж та, що застосовується молодим пацієнтам, залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30–50% у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами.

    Ефективність і безпеку не оцінювали у пацієнтів віком старше 65 років з депресивними епізодами в рамках біполярного розладу.

    Порушення функції печінки та нирок. Коригування дози необов’язкове пацієнтам із нирковою недостатністю.

    Кветіапін активно метаболізується у печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю Кветирон необхідно застосовувати з обережністю, особливо у початковий період лікування.

    Пацієнтам з порушенням функцій печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Доза підвищується щоденно на 25–50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

    Діти. Даних щодо безпеки та ефективності кветіапіну, що свідчили б на користь застосування препарату у дітей, недостатньо, тому кветіапін не слід застосовувати у педіатричній практиці.

    Кветирон XR. Кветирон XR слід застосовувати 1 раз на добу натще (щонайменше за 1 год до прийому їжі). Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не подрібнюючи та не розжовуючи їх.

    Дорослі

    Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі препарат Кветирон XR слід застосовувати принаймні за 1 год до прийому їжі. Добова доза на початку терапії становить 300 мг в 1-й день і 600 мг на 2-й день. Рекомендована добова доза — 600 мг, однак, якщо це клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг/добу. Дозу слід коригувати в рамках діапазону ефективних доз — 400–800 мг/добу — залежно від клінічної відповіді і переносимості. Для підтримувальної терапії при шизофренії немає необхідності у корекції дози.

    Для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі препарат Кветирон XR слід застосовувати перед сном 1 раз на добу. Загальна добова доза для перших 4 днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза — 300 мг. Не виявлено додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних із непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної — 200 мг.

    Для попередження наступного епізоду захворювання при біполярному розладі. Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування Кветирону XR при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати прийом препарату Кветирон XR у тій самій призначеній дозі увечері. Дозу Кветирону XR можна коригувати в межах діапазону доз 300–800 мг/добу залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта. Важливо, щоб для підтримувальної терапії застосовувалися найнижчі ефективні дози.

    Для супутнього лікування депресивних епізодів при депресивних розладах Кветирон XR слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг у 1-й і 2-й день та 150 мг — на 3-й і 4-й день. При супутній терапії (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний ефект спостерігався при дозах 150 та 300 мг/добу та при дозі 50 мг/добу. При більш високих дозах існує підвищений ризик розвитку небажаних явищ. Тому лікарю слід переконатись, що для лікування застосовується найнижча ефективна доза, починаючи з 50 мг/добу. Потреба у підвищенні дози зі 150 до 300 мг/добу повинна ґрунтуватися на оцінці стану окремого пацієнта.

    Переведення з препарату Кветирон, таблетки з негайним вивільненням діючої речовини. Для зручнішого дозування пацієнтів, яких лікують окремими дозами препарату Кветирон (таблетки з негайним вивільненням діючої речовини), можна перевести на Кветирон XR в еквівалентній загальній добовій дозі, яку приймають 1 раз на добу. Для забезпечення підтримання клінічної відповіді може бути необхідним період титрування дози.

    Пацієнти літнього віку. Як і інші антипсихотики, Кветирон XR слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування та при підборі дози. Може бути потрібним більш повільне титрування дози препарату Кветирон XR, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовується молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30–50% у хворих літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна підвищувати поступово на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Пацієнтам літнього віку з депресивними епізодами при депресивних розладах прийом слід розпочинати з 50 мг/добу в 1–3-й день, підвищуючи дозу до 100 мг/добу на 4-й день і 150 мг/добу на 8-й день. Потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. Якщо, виходячи з оцінки конкретного пацієнта, необхідне підвищення дози до 300 мг/добу, цього не слід робити раніше ніж через 22 дні лікування.

    Порушення функції нирок. Немає необхідності у корекції дози для пацієнтів із порушенням функції нирок.

    Порушення функції печінки. Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Кветирон XR слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна підвищувати з кроком 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.

    Діти. Безпека та ефективність застосування препарату Кветирон XR для лікування дітей не досліджувалися.

    Протипоказання

    підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

    Одночасне застосування інгібіторів цитохрому Р450 3А4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

    Побічна дія

    при прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

    Як і стосовно інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією та периферичними набряками.

    Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія1, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія1, анемія, агранулоцитоз.

    Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактична реакція6.

    Порушення з боку ендокринної системи: гіперпролактинемія16, гіпотиреоїдизм22, неадекватність секреції антидіуретичного гормону.

    Порушення метаболізму та трофіки: посилення апетиту, гіпонатріємія20, цукровий діабет 1, 5, 6, метаболічний синдром.

    Порушення з боку психіки: незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка21, сомнамбулізм та пов’язані з цим реакції, такі як розмови уві сні, розлади харчової поведінки у сні.

    Порушення з боку нервової системи: запаморочення17, сонливість2, 17, головний біль, синкопальний стан4, 17, екстрапірамідні симптоми1, 22, дизартрія, судоми1, 17, епілепсія1, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія1, 6.

    Порушення з боку серцево-судинної системи: тахікардія4, ортостатична гіпотензія4, 17, венозна тромбоемболія1, відчуття серцебиття.

    Порушення з боку органа зору: нечіткість зору.

    Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: риніт, диспное.

    Порушення з боку травної системи: сухість у роті, запор, диспепсія, дисфагія8, блювання, панкреатит, кишкова непрохідність/заворот кишок.

    Порушення з боку гепатобіліарної системи: жовтяниця6, гепатит6.

    Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк6, синдром Стівенса — Джонсона6, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.

    Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: рабдоміоліз.

    Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: сексуальна дисфункція, пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, менструальні розлади.

    Синдром відміни у новонароджених.

    Загальні порушення та стани у місці введення: симптоми відміни (припинення застосування)1, 10, легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, злоякісний нейролептичний синдром1, пірексія, гіпотермія.

    Зміни лабораторних показників: підвищення рівнів ТГ у сироватці крові11, підвищення рівня загального ХС (переважно ХС ЛПНЩ)12, зниження рівня ХС ЛПВЩ18, збільшення маси тіла9, зниження рівня гемоглобіну23, підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АлАТ, AсАТ)3, зниження числа нейтрофілів, підвищення глюкози крові до гіперглікемічних рівнів7, підвищення рівнів гамма-глутамілтрансферази3, зменшення кількості тромбоцитів14, подовження інтервалу Q–T1, 13, 19, підвищення рівнів КФК у крові15.

    (1) Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

    (2) Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тиж лікування і зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну.

    (3) Асимптоматичні підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові (АлАТ, АсАТ) або гамма-глутамілтрансферази спостерігалися у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення були зазвичай зворотними при продовженні лікування кветіапіном.

    (4) Як і інші антипсихотичні препарати з блокуючою дією на α1-адренергічні рецептори, кветіапін часто може індукувати виникнення ортостатичної гіпотензії, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких пацієнтів — синкопе, особливо протягом періоду підбору початкової дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

    (5) Дуже рідко повідомлялося про загострення наявного цукрового діабету.

    (6) Визначення частоти небажаних реакцій базується лише на постмаркетингових даних застосування кветіапіну у лікарській формі зі швидким вивільненням.

    (7) Рівень глюкози у крові натще >126 мг/дл (>7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові не натще >200 мг/дл (>11,1 ммоль/л), як мінімум, в одному випадку.

    (8) Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалося тільки у ході клінічних досліджень біполярної депресії.

    (9) Ґрунтується на >7% збільшенні маси тіла порівняно з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів лікування.

    (10) Симптоми відміни, які спостерігалися найчастіше у ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудоту, головний біль, діарею, блювання, запаморочення і дратівливість. Частота виникнення таких реакцій виражено зменшувалася через 1 тиж після припинення лікування.

    (11) ТГ >200 мг/дл (>2,258 ммоль/л) (пацієнти віком >18 років) або >150 мг/дл (1,694 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) принаймні під час одного обстеження.

    (12) ХС >240 мг/дл (>6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком >18 років) або >200 мг/дл (5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) принаймні під час одного обстеження. Підвищення рівня ХС ЛПНЩ >30 мг/дл (0,769 ммоль/л) спостерігалося дуже часто. Середня величина зміни серед пацієнтів, у яких відзначено підвищення, становила 41,7 мг/дл (>1,07 ммоль/л).

    (13) Див. текст нижче.

    (14) Тромбоцити <100·109/л як мінімум в одному випадку.

    (15) Виходячи з повідомлень клінічних досліджень про побічні реакції, підвищення рівнів КФК у крові не пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.

    (16) Рівні пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) чоловіки; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) жінки — в будь-який час.

    (17) Може призводити до падіння.

    (18) ХС ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

    (19) Тривалість інтервалу Q–T від <450 до ≥450 мс зі збільшенням на ≥30 мс.

    (20) Зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л принаймні під час одного обстеження.

    (21) Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялося під час терапії кветіапіном пролонгованої дії або одразу після припинення лікування.

    (22) Див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ.

    (23) Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні під час одного обстеження спостерігалось у 11% пацієнтів, які приймали кветіапін в усіх дослідженнях, включаючи відкриті продовження досліджень. Для цих пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,5 г/дл.

    При застосуванні нейролептиків дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу Q–T, вентрикулярної аритмії, раптової смерті, зупинки серця та поліморфної шлуночкової тахікардії, і такі ефекти вважаються класоспецифічними.

    При лікуванні шизофренії загальна частота виникнення екстрапірамідних побічних явищ становила 7,5% для кветіапіну пролонгованої дії, 7,7% для кветіапіну зі швидким вивільненням та 4,7% для плацебо без доказів залежності від дози. Частота виникнення окремих екстрапірамідних побічних явищ (таких як акатизія, екстрапірамідні порушення, тремор, дискінезія, дистонія, збудженість та ригідність м’язів) була зазвичай низькою та не перевищувала 3% у будь-якій із груп лікування.

    Лікування кветіапіном асоціювалося з незначним дозозалежним зниженням рівнів тиреоїдного гормону, особливо загального Т4 та вільного Т4. Зниження загального та вільного Т4 було максимальним протягом перших 2–4 тиж лікування кветіапіном без подальшого зниження при довготривалому лікуванні. Майже в усіх випадках припинення лікування кветіапіном асоціювалося з відновленням рівнів загального та вільного Т4 незалежно від тривалості лікування. Менші зниження рівнів загального Т3 та зворотного Т3 спостерігалися лише при вищих дозах. Рівні тироксинозв’язувального глобуліну (TBG) залишалися незміненими, та загалом відповідне підвищення тиреотропного гормону (TSH) не спостерігалося. Це вказує на те, що кветіапін не спричиняє клінічно значимого гіпотиреозу.

    Особливості застосування

    оскільки Кветирон показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивними розладами, слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.

    Довготривала ефективність та безпека супутньої терапії для пацієнтів із депресивними розладами не оцінювалися, проте вивчалися довготривала ефективність і безпека монотерапії препаратом для дорослих пацієнтів.

    Діти (віком 10–18 років). Кветирон XR не рекомендується для застосування у дітей віком 10–18 років через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі.

    Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія при біполярному розладі, асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до появи такого покращення. Згідно із загальним клінічним досвідом ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращання.

    Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування.

    Інші психічні хвороби, з приводу яких призначається Кветирон, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком розвитку пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть супроводжуватися депресивними епізодами. Отже, при лікуванні інших психічних розладів слід вживати таких самих запобіжних заходів, яких дотримуються при лікуванні депресивних епізодів.

    Як відомо, пацієнти з пов’язаними із суїцидом явищами в анамнезі або ті, хто демонструє значний ступінь суїцидальних думок до початку лікування, мають вищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і потребують ретельного моніторингу під час лікування.

    Ретельне спостереження пацієнтів і, зокрема, тих, хто має високий ризик, повинно супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та доглядачів за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

    Сонливість. Лікування кветіапіном асоційоване із сонливістю і подібними симптомами, такими як седація. У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депресією та пацієнтів з депресивними епізодами при депресивному розладі, у яких виникає сонливість, може знадобитися спостереження протягом 2 тиж після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або може бути необхідним розгляд питання про припинення лікування.

    Лікування кветіапіном супроводжувалося ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням, що, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літного віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, доки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

    Серцево-судинні захворювання. Кветирон слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.

    Судоми. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам із судомами в анамнезі.

    Екстрапірамідні симптоми. Кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним розладом.

    Застосування кветіапіну асоціювалося із розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним неспокоєм, що спричиняє дистрес, та потребою рухатися, що нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою ймовірністю спостерігаються протягом перших декількох тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

    Тардитивна дискінезія. При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування Кветирону.

    Злоякісний нейролептичний синдром. Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний із лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня КФК. У такому разі слід припинити застосування Кветирону та розпочати відповідне лікування.

    Тяжка нейтропенія. Повідомлялося про тяжку нейтропенію (кількість нейтрофілів <0,5·109/л) без розвитку інфекційного захворювання. Були зареєстровані повідомлення про випадки агранулоцитозу (тяжкої нейтропенії з розвитком інфекційного захворювання) серед усіх пацієнтів, які отримували лікування кветіапіном під час клінічних досліджень (рідко), а також повідомлення, отримані у післяреєстраційний період (у тому числі про летальні випадки). Більшість цих випадків тяжкої нейтропенії виникали впродовж кількох місяців після початку лікування кветіапіном. Очевидної дозозалежності немає. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають уже існуючу лейкопенію та наявність в анамнезі медикаментозно індукованої нейтропенії. Застосування кветіапіну пацієнтам із кількістю нейтрофілів <1·109/л слід припинити. Необхідно спостерігати пацієнтів щодо виявлення у них ознак та симптомів інфекції та стежити за кількістю нейтрофілів (поки вона не перевищуватиме 1,5·109/л).

    Були відмічені випадки агранулоцитозу у пацієнтів без попередньо існуючих факторів ризику. Слід взяти до уваги можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з наявністю інфекційного захворювання, особливо за відсутності очевидного(-их) сприяючого(-их) фактору(-ів), або у пацієнтів з лихоманкою; лікування з цього приводу слід проводити залежно від конкретного клінічного випадку.

    Взаємодії

    Див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

    Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну в плазмі крові, що може знизити ефективність терапії кветіапіном. Лікування Кветироном XR пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише за умови, що лікар вважає, що користь від застосування препарату Кветирон XR переважає ризики від відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

    Гіперглікемія. Під час лікування кветіапіном повідомлялося про випадки гіперглікемії або загострення цукрового діабету, що існував раніше. Пацієнтам із цукровим діабетом або з факторами ризику його розвитку рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг. У деяких випадках спочатку повідомлялося про збільшення маси тіла, що могло бути фактором, який сприяє цьому. Належний клінічний моніторинг рекомендується відповідно до загальноприйнятих рекомендацій щодо застосування нейролептичних засобів. Пацієнти, які приймають будь-який антипсихотичний засіб, у тому числі кветіапін, потребують спостереження щодо ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та загальна слабкість), а пацієнти з цукровим діабетом чи факторами ризику цукрового діабету — регулярного моніторингу стосовно погіршення глікемічного контролю. Масу тіла також слід постійно контролювати.

    Ліпіди. Зростання рівнів ліпідів та ХС відмічали при застосуванні кветіапіну. При підвищенні рівнів ліпідів слід призначити відповідне лікування.

    Метаболічний ризик. З огляду на зміни стосовно показників маси тіла, глюкози в крові (див. гіперглікемія) і ліпідів існує ймовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів, при якому слід призначити відповідне лікування.

    Подовження інтервалу Q–T. Під час застосування кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних Q–T-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу Q–T. Як і у разі застосування інших антипсихотиків, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом Q–T у сімейному анамнезі. Також слід дотримуватись обережності при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал Q–T, а також при супутньому застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу Q–T, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією.

    Відміна прийому препарату. Після раптового припинення застосування антипсихотиків, включаючи кветіапін, були описані гострі симптоми відміни, такі як нудота, блювання та безсоння. Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату, принаймні протягом 1–2 тиж.

    Пацієнти літнього віку із психозом, пов’язаним з деменцією. Кветирон не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

    У хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або інших категорій пацієнтів. Кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику інсульту.

    Відомо, що пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією, становлять групу підвищеного ризику смерті порівняно з плацебо. Однак причинного зв’язку між лікуванням кветіапіном та смертю не встановлено.

    Додаткова інформація. Дані щодо застосування кветіапіну у комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня є обмеженими; проте комбінована терапія переносилася добре (див. ПОБІЧНА ДІЯ та Фармакодинамічні властивості). Ці дані показали адитивний ефект на 3-й тиждень лікування. Даних щодо комбінованого застосування понад 6 тиж немає.

    Дисфагія. При застосуванні кветіапіну відмічалася дисфагія. Слід із обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії.

    Запори та непрохідність кишечнику. Запор являє собою фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечнику (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Повідомлення про летальні випадки серед пацієнтів, які мали більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримували одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони викликають симптоми запору.

    Венозна тромбоемболія. На тлі застосування нейролептичних засобів відмічалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують нейролептики, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час лікування Кветироном пролонгованої дії та вжити запобіжних заходів.

    Вплив на печінку. Лікування Кветироном слід припинити при розвитку жовтяниці.

    Вплив на масу тіла. Під час лікування кветіапіном повідомлялося про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та клінічно коригувати.

    Застосування у період вагітності або годування груддю. Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних не встановлені. Тому під час вагітності Кветирон XR слід призначати тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін під час вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

    Ступінь проникнення кветіапіну в грудне молоко невідомий. Тому жінкам необхідно рекомендувати припинити грудне вигодовування немовлят під час прийому Кветирону.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. З огляду на основну дію кветіапіну на ЦНС препарат може впливати на види діяльності, що потребують пильності. Тому пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем та користуватися механізмами, поки не буде встановлено індивідуальної чутливості до такого впливу.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами

    зважаючи на те, що кветіапін у першу чергу діє на ЦНС, Кветирон слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що чинять подібну дію, та з алкоголем.

    Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) спричиняло підвищення AUC кветіапіну в 5–8 разів. Таким чином, поєднане застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіапіном.

    Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), одночасне застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалося за AUC) до рівня, який становив в середньому 13% експозиції під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів виявлено більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можливі нижчі концентрації в плазмі крові, що може вплинути на ефективність терапії Кветироном.

    Одночасне застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450%. Розпочинати терапію Кветироном пацієнтам, які приймають індуктор печінкового ферменту, можна лише тоді, коли лікар вважає, що користь від застосування Кветирону переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни у прийомі індуктора мають бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом).

    Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

    Поєднане застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину зумовлювало підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%.

    При одночасному застосуванні циметидину фармакокінетика кветіапіну не змінювалася.

    Фармакокінетика літію не змінювалася при його одночасному застосуванні з кветіапіном.

    Фармакокінетика натрію вальпроату та кветіапіну при їх одночасному застосуванні не змінювалася до клінічно вірогідного ступеня.

    Дослідження взаємодії із серцево-судинними препаратами не проводилися.

    Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал Q–T.

    У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відмічалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

    Передозування

    повідомлялося про виживання при гострому передозуванні до 30 г кветіапіну. Більшість пацієнтів з передозуванням не повідомляли про побічні явища, або вони повністю одужували від таких явищ. Повідомлялося про смерть у ході клінічного дослідження після передозування 13,6 г кветіапіну. Повідомлення про передозування кветіапіну, що призводили до смерті або коми, або подовження інтервалу Q–T, були дуже рідкісними.

    У пацієнтів із наявним тяжким серцево-судинним захворюванням існує підвищений ризик ефектів передозування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

    Загалом ознаки та симптоми, про які повідомлялося, були наслідком збільшення вираженості відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

    Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У разі тяжких ознак слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Оскільки профілактика абсорбції при передозуванні не вивчалася, слід враховувати необхідність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом із проносним засобом.

    Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

    Умови зберігання

    при температурі не вище 25 °C.

    Діагнози, при яких застосовують КВЕТИРОН

    Дата додавання: 08.07.2020 р.
    © Компендиум 2019

    Інструкція

    Ціни на КВЕТИРОН в містах України

    Вінниця 145.03 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Вінниця, вул. Київська, 126, тел.: +380432664213129.95 грн./уп.

    Дніпро 138.99 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Дніпро, вул. Робітнича, 79А131.48 грн./уп.

    Житомир 139.23 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Житомир, вул. Київська, 62, тел.: +380632088246128.95 грн./уп.

    Запоріжжя 140.35 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34128.50 грн./уп.

    Івано-Франківск 142.49 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Івано-Франківськ, вул. Галицька, 112Д, тел.: +380930902854131.48 грн./уп.

    Київ 146.07 грн./уп.

    «РЕЦЕПТИ ЗДОРОВ'Я» Київ, вул. Максимовича Михайла, 28Б, тел.: +380443550481122.00 грн./уп.

    Кропивницький 137.68 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Кропивницький, вул. Попова Космонавта, 20В, тел.: +380522273425129.95 грн./уп.

    Луцьк 143.39 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Луцьк, просп. Відродження, 26А, тел.: +380676532022130.50 грн./уп.

    Львів 151.88 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Львів, вул. Городоцька, 82, тел.: +380981625305119.99 грн./уп.

    Миколаїв 142.96 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Миколаїв, вул. Космонавтів, 62, тел.: +380630231669126.95 грн./уп.

    Одеса 148.99 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Одеса, просп. Небесної Сотні, 10126.95 грн./уп.

    Полтава 135.68 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Полтава, вул. Алмазна, 6/11, тел.: +380677210370129.50 грн./уп.

    Рівне 146.33 грн./уп.

    «АПТЕКА БАМ» Рівне, вул. Бандери, 49, тел.: +380677713953133.50 грн./уп.

    Суми 137.91 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Суми, вул. Іллїнська, 49, тел.: +380636104320129.95 грн./уп.

    Тернопіль 146.84 грн./уп.

    «ПОДОРОЖНИК» Тернопіль, вул. Руська, 23, тел.: +380672404019127.99 грн./уп.

    Ужгород 149.15 грн./уп.

    «1 СОЦІАЛЬНА АПТЕКА» Ужгород, вул. Минайська, 29А, тел.: +380633431752131.48 грн./уп.

    Харків 139.93 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Харків, вул. Золочівська, 27, тел.: +380573720004127.95 грн./уп.

    Херсон 142.33 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Херсон, вул. Потьомкінська, 103133.95 грн./уп.

    Хмельницький 148.5 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Хмельницький, вул. Кам'янецька, 69, тел.: +380675785320129.95 грн./уп.

    Черкаси 138.42 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Черкаси, вул. Сумгаїтська, 24, тел.: +380472663513129.95 грн./уп.

    Чернігів 137.5 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернігів, вул. Козацька, 3А, тел.: +380462605142128.96 грн./уп.

    Чернівці 150.2 грн./уп.

    «БАЖАЄМО ЗДОРОВ'Я» Чернівці, вул. Головна, 11131.95 грн./уп.

    На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
    Developed by Maxim Levchenko