0
UA | RU

Кветирон (Quetiron)

Склад і форма випуску

КВЕТИРОН 25
РечовинаКількість
Кветіапін25 мг
№ UA/8372/01/01 від 26.04.2018
За рецептом
КВЕТИРОН 100
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 100 мг № 30
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 100 мг № 60
РечовинаКількість
Кветіапін100 мг
№ UA/8372/01/02 від 26.04.2018
За рецептом
КВЕТИРОН 200
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 200 мг № 30
таблетки, вкриті плівковою оболонкою 200 мг № 60
РечовинаКількість
Кветіапін200 мг
№ UA/8372/01/03 від 26.04.2018
За рецептом
КВЕТИРОН® XR АСІНО
РечовинаКількість
Кветіапін50 мг
№ UA/18040/01/01 від 23.04.2020 до 23.04.2025
За рецептом
РечовинаКількість
Кветіапін150 мг
№ UA/18040/01/02 від 23.04.2020 до 23.04.2025
За рецептом
РечовинаКількість
Кветіапін300 мг
№ UA/18040/01/03 від 23.04.2020 до 23.04.2025
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Механізм дії. Кветіапін — атиповий антипсихотичний засіб. Кветіапін та його активний метаболіт норкветіапін взаємодіють з різними типами нейромедіаторних рецепторів. Кветіапін і норкветіапін проявляють спорідненість до рецепторів серотоніну (5-НТ2) і рецепторів дофаміну D1 і D2 у головному мозку. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5-НТ2-рецепторів відносно рецепторів D2 вважається такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій схильності до екстрапірамідних побічних ефектів кветіапіну порівняно з типовими антипсихотичними препаратами.

Кветіапін не має спорідненості з переносником норадреналіну і має низьку спорідненість із серотоніновими 5-НТ1А-рецепторами, у той час як норкветіапін має високу спорідненість з обома субстанціями. Інгібування норкветіапіном, а також часткова агоністична дія на 5HT1A-рецептори можуть сприяти терапевтичній ефективності кветіапіну в якості антидепресанта. Кветіапін і норкветіапін також мають високу спорідненість із гістамінергічними та α1-адренергічними рецепторами та помірну спорідненість з α2-адренорецепторами. Кветіапін також має низьку спорідненість або не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість з декількома підтипами мускаринових рецепторів.

Фармакодинамічні ефекти. Кветіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовнорефлекторне уникнення. Він також блокує дію допамінових агоністів, які вимірюються або поведінково, або електрофізіологічно, та підвищує концентрації допамінових метаболітів, нейрохімічний індекс пригнічення D2-рецепторів.

Фармакокінетика. Абсорбція. Кветіапін добре абсорбується після перорального застосування. Найвища концентрація (Tmax) кветіапіну та норкветіапіну у плазмі крові досягається приблизно через 6 год після прийому кветіапіну. Пікові молярні концентрації у рівноважному стані активного метаболіта норкветіапіну становлять 35% від тих, що спостерігаються для кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну та норкветіапіну є лінійною та пропорційна дозам до 800 мг включно при застосуванні 1 раз на добу. При порівнянні однакових загальних добових доз кветіапіну, що приймали 1 раз на добу, з кветіапіном негайного вивільнення (кветіапіну фумарат негайного вивільнення), який приймали двічі на добу, AUC однакова, але Cmax у плазмі крові була на 13% нижчою у стані рівноваги. При порівнянні препарату Кветирон XR Асіно з препаратом Кветирон негайного вивільнення AUC метаболіта норкветіапіну була нижчою на 18%.

У ході дослідження, в якому вивчали вплив їжі на біодоступність кветіапіну, було встановлено, що продукти з високим вмістом жирів спричиняють статистично значуще підвищення Cmax та AUC кветіапіну приблизно на 50 та 20% відповідно. Не можна виключити, що ефект від вживання їжі з високим вмістом жирів на лікарську форму може бути вищим. Легка їжа не має значного впливу на Cmax та AUC кветіапіну. Кветіапін рекомендовано приймати 1 раз на добу без їжі.

Розподіл. З білками плазми крові зв’язується близько 83% кветіапіну.

Метаболізм. Кветіапін активно метаболізується в печінці, використання радіоактивно міченого кветіапіну продемонструвало, що менше 5% кветіапіну не метаболізується і виводиться в незміненому вигляді з сечею або калом.

У ході досліджень в умовах in vitro було встановлено, що CYP 3A4 є основним ферментом, відповідальним за метаболізм кветіапіну, зумовлений цитохромом P450. Утворення та виведення норкветіапіну відбувається переважно за участю ізофермента CYP 3A4.

Кветіапін і деякі його метаболіти (включаючи норкветіапін) в умовах in vitro чинять слабку інгібуючу дію на ізоферменти 1А2, 2С9, 2С19, 2D6 і 3А4 системи цитохрому Р450.

Гальмування ізоферментів CYP в умовах in vitro відбувалося тільки при концентрації, яка у 5–50 разів перевищувала таку, що досягається при застосуванні доз для людини в діапазоні 300–800 мг/добу.

На підставі цих результатів в умовах in vitro малоймовірно, що супутнє введення кветіапіну з іншими активними речовинами призведе до клінічно значущого гальмування метаболізму інших активних речовин, зумовленого цитохромом P450.

Виведення. Т½ кветіапіну і норкветіапіну становить відповідно близько 7 і 12 год. Близько 73% радіоактивної мітки виводиться з сечею та 21% — з калом.

З сечею виводиться менше 5% загальної радіоактивності середньої молярної фракції дози вільного кветіапіну та активного метаболіту норкветіапіну у людини.

Особливі популяції

Стать. Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.

Пацієнти літнього віку. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів літнього віку на 30–50% нижчий, ніж у хворих віком 18–65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів зі тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2) середній кліренс кветіапіну у плазмі крові знижується приблизно на 25%, але індивідуальні величини кліренсу залишаються в межах діапазону, характерних для здорових осіб.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з відомим порушенням функції печінки (стабільний алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі крові знижується приблизно на 25%. Оскільки кветіапін значною мірою метаболізується в печінці, у пацієнтів з порушенням функції печінки очікується підвищення його рівня у плазмі крові. Для таких пацієнтів може знадобитися коригування дози (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Показання Кветирон

Кветирон

  • Шизофренія.
  • Біполярні розлади, включаючи:

— маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами;

— великі депресивні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.

  • Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

Кветирон XR

  • Шизофренія, включаючи попередження рецидиву у пацієнтів зі стабільним перебігом шизофренії, які отримували підтримувальну терапію препаратом Кветирон XR Асіно.
  • Біполярний розлад, зокрема:

– для лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі;

– для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі;

– для профілактики рецидиву захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами, при яких лікування препаратом Кветирон XR Асіно є ефективним.

  • Як додаткова терапія при тяжких депресивних епізодах у пацієнтів з тяжким депресивним розладом (ТДР), у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами. До початку терапії лікарю необхідно ретельно вивчити профіль безпеки препарату Кветирон XR Асіно.

Застосування Кветирон

Кветирон. Існують різні дозування для кожного показання. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання.

Для перорального застосування.

Кветіапін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Дорослі

Курсове лікування шизофренії. Кветіапін потрібно приймати двічі на добу.

У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Починаючи з 4-ї доби, дозу підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту (у межах 300–450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза препарату Кветирон може становити 150–750 мг.

Максимальна добова доза препарату Кветирон для лікування шизофренії — 750 мг.

Курсове лікування маніакальних епізодів, асоційованих з біполярними розладами. Кветіапін слід приймати двічі на добу.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг. У подальшому дозу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити 200–800 мг/добу. Звичайна ефективна доза знаходиться в межах 400–800 мг/добу.

Максимальна добова доза препарату Кветирон для лікування маніакальних епізодів — 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами. Кветіапін слід застосовувати 1 раз на добу перед сном.

Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг. Рекомендована добова доза — 300 мг. Відомо, що у ході клінічних досліджень не спостерігалося додаткової переваги у групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг. Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Клінічні дослідження показують, що для деяких пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних із непереносимістю препарату, можна розглянути питання про зниження дози до мінімальної — 200 мг. Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, має призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами. Для попередження наступних маніакальних, депресивних або змішаних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування у тій самій дозі. Дозу можна коригувати залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта у межах діапазону добової дози 300–800 мг, яку слід призначати 2 рази на добу. Важливо, щоб для підтримувальної терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку кветіапін, як і інші антипсихотичні засоби, слід призначати з обережністю, особливо на початку лікування. Може бути необхідне більш повільне титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза повинна бути нижчою, ніж та, що застосовується у молодих пацієнтів, залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30–50% у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими хворими.

Ефективність і безпеку не оцінювали у пацієнтів віком старше 65 років з депресивними епізодами в рамках біполярного розладу.

Порушення функції печінки та нирок. Коригування дози необов’язкове у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Кветіапін активно метаболізується в печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю Кветирон необхідно застосовувати з обережністю, особливо у початковий період лікування.

Пацієнтам з порушенням функцій печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Доза підвищується щоденно на 25–50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

Діти. Даних щодо безпеки та ефективності кветіапіну, що свідчили б на користь застосування препарату у дітей, недостатньо, тому кветіапін не слід застосовувати в педіатричній практиці.

Кветирон XR Асіно

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися, що пацієнту призначене дозування, що відповідає його стану.

Кветіапін слід застосовувати 1 раз на добу натще. Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не подрібнюючи та не розжовуючи їх.

Дорослі

Для лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі кветіапін слід застосовувати принаймні за 1 год до прийому їжі. Добова доза на початку терапії становить 300 мг в 1-й день і 600 мг на 2-й день. Рекомендована добова доза — 600 мг, однак, якщо це клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг/добу. Дозу слід коригувати в рамках діапазону ефективних доз — 400–800 мг/добу — залежно від клінічної відповіді і переносимості. Для підтримувальної терапії при шизофренії немає необхідності в корекції дози.

Для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі кветіапін слід застосовувати перед сном. Загальна добова доза для перших 4 днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза — 300 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося додаткової переваги в групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг мг (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ). Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у разі виникнення проблем, пов’язаних із непереносимістю препарату, слід розглянути питання про зниження дози до мінімальної — 200 мг.

Для профілактики рецидиву захворювання при біполярному розладі. Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування кветіапіном у тій самій призначеній дозі перед сном. Дозу кветіапіну можна коригувати в межах діапазону доз 300–800 мг/добу залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта. Важливо, щоб для підтримувальної терапії застосовувалися найнижчі ефективні дози.

Для супутнього лікування тяжких депресивних епізодів при ТДР кветіапін слід приймати перед сном. Добова доза на початку терапії становить 50 мг у 1-й і 2-й день та 150 мг — на 3-й і 4-й день. У ході короткотривалих досліджень супутньої терапії (з амітриптиліном, бупропіоном, циталопрамом, дулоксетином, есциталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном та венлафаксином) антидепресивний ефект спостерігався при дозах 150 та 300 мг/добу та при дозі 50 мг/добу — у ході короткочасного дослідження монотерапії. При застосуванні вищих доз препарату ризик розвитку побічних реакцій підвищується. Тому лікарю слід переконатися, що для лікування застосовується найнижча ефективна доза, починаючи з 50 мг/добу. Потреба в підвищенні дози зі 150 до 300 мг/добу повинна ґрунтуватися на оцінці стану окремого пацієнта.

Переведення з препарату Кветирон, таблетки з негайним вивільненням діючої речовини. Для зручнішого дозування пацієнтів, яких лікують окремими дозами препарату Кветирон (таблетки з негайним вивільненням діючої речовини), можна перевести на Кветирон XR Асіно в еквівалентній загальній добовій дозі, яку приймають 1 раз на добу. Для забезпечення підтримання клінічної відповіді може бути необхідним період титрування дози.

Пацієнти літнього віку. Як і інші антипсихотики, кветіапін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів літнього віку, особливо на початку лікування та під час підбору дози. Може бути потрібним більш повільне титрування дози кветіапіну, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовується у молодших пацієнтів. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30–50% в осіб літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна підвищувати поступово на 50 мг/добу до досягнення ефективної дози залежно від клінічної відповіді та переносимості лікування у кожного окремого пацієнта. Пацієнтам літнього віку з депресивними епізодами при ТДР прийом слід розпочинати з 50 мг/добу в 1–3-й дні, підвищуючи дозу до 100 мг/добу на 4-й день і 150 мг/добу на 8-й день. Потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу, починаючи з 50 мг/добу. Якщо, виходячи з оцінки стану конкретного пацієнта, необхідне підвищення дози до 300 мг/добу, цього не слід робити раніше ніж через 22 дні лікування.

У пацієнтів віком від 65 років із депресивними епізодами при біполярному розладі безпеку та ефективність не досліджували.

Порушення функції нирок. Немає необхідності в корекції дози для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки. Кветіапін активно метаболізується в печінці. Тому препарат кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 50 мг/добу. Дозу можна підвищувати з кроком 50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості у кожного окремого пацієнта.

Діти. Кветіапін не рекомендується для застосування у дітей через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі.

Протипоказання

підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування інгібіторів цитохрому Р450 3А4, таких як інгібітори ВІЛ-протеази, азольні протигрибкові препарати, еритроміцин, кларитроміцин і нефазодон (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Побічна дія

при прийомі кветіапіну найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, сухість у роті, астенія легкого ступеня, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та диспепсія.

Як і стосовно інших антипсихотичних засобів, застосування кветіапіну супроводжувалося збільшенням маси тіла, синкопе, злоякісним нейролептичним синдромом, лейкопенією та периферичними набряками.

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном наведена нижче за такою класифікацією: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 до <1/100), рідко (>1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) та частота невідома (неможливо оцінити, виходячи з існуючих даних).

З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто — зниження рівня гемоглобіну22; часто — лейкопенія1, 28, зменшення кількості нейтрофілів, підвищення рівня еозинофілів27; нечасто — нейтропенія1, тромбоцитопенія13, анемія; рідко — агранулоцитоз26.

З боку імунної системи: нечасто — гіперчутливість (включаючи алергічні реакції шкіри); дуже рідко — анафілактична реакція5.

З боку ендокринної системи: часто — гіперпролактинемія15, зниження рівня загального Т424, вільного Т424, загального Т324, підвищення рівня ТТГ24; нечасто — зниження рівня вільного Т324; гіпотиреоїдизм21; дуже рідко — неадекватна секреція антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часто — підвищення рівня ТГ у сироватці крові10, 30, підвищення рівня загального ХС (особливо ХС ЛПНЩ)11, 30, зниження рівня ЛПВЩ17, 30, збільшення маси тіла8, 30; часто — підвищення апетиту, підвищення рівня глюкози до величин, характерних для гіперглікемії6, 30; нечасто — гіпонатріємія19, цукровий діабет1, 5; рідко — метаболічний синдром29.

З боку психіки: часто — аномальні сни, нічні кошмари, суїцидальні думки та поведінка20; рідко — сомнамбулізм і пов’язані з ним реакції, такі як розмови уві сні і пов’язані зі сном харчові розлади.

З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення4, 16, сонливість2, 16, головний біль, екстрапірамідні симптоми (ЕПС)1, 20; часто — дизартрія; нечасто — судоми1, синдром неспокійних ніг, тардитивна дискінезія1, 5, непритомність4, 16.

З боку серця: часто — тахікардія4, пальпітація23; нечасто — подовження інтервалу Q–T1, 12, 18, брадикардія32.

З боку судин: часто — ортостатична гіпотензія4, 16; рідко — венозна тромбоемболія (ВТЕ)1; частота невідома — інсульт.

З боку органа зору: часто — нечіткість зору.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — затримка сечовипускання.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: часто — диспное23; нечасто — риніт.

З боку травної системи: дуже часто — сухість у роті; часті — запор, диспепсія, блювання25; нечасто — дисфагія7; рідко — панкреатит1, кишкова непрохідність/ілеус.

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення рівня АлАТ у сироватці крові3, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази3; нечасто — підвищення рівня АсАТ у сироватці крові3; рідко — жовтяниця5, гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко — ангіоневротичний набряк5, синдром Стівенса — Джонсона5; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, реакції лікарського засобу з еозинофілією та системними симптомами.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: дуже рідко — рабдоміоліз.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: частота невідома — синдром відміни препарату у новонароджених31.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто — статева дисфункція; рідкісні — пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, менструальні розлади.

Загальні порушення та стани у місці введення: дуже часто — симптоми відміни (припинення застосування)1, 9; часто — легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, пірексія; рідко — злоякісний нейролептичний синдром1, гіпотермія.

Зміни лабораторних показників: рідко — підвищення рівня КФК7.

1Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

2Сонливість може виникати, як правило, протягом перших 2 тиж лікування і зазвичай зникає при продовженні застосування кветіапіну.

3Асимптоматичні підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові (АлАТ, АсАТ) або гамма-глутамілтрансферази спостерігалися у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіну. Такі підвищення були зазвичай оборотними при продовженні лікування.

4Як і інші антипсихотичні препарати з блокуючою дією на α1-адренергічні рецептори, кветіапін часто може індукувати виникнення ортостатичної гіпотензії, що супроводжується запамороченням, тахікардією, у деяких пацієнтів — синкопе, особливо протягом періоду підбору початкової дози (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

5Визначення частоти небажаних реакцій базується лише на постмаркетингових даних застосування кветіапіну у лікарській формі зі швидким вивільненням.

6Рівень глюкози у крові натще >126 мг/дл (>7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові не натще >200 мг/дл (>11,1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.

7Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалося тільки у ході клінічних досліджень при біполярній депресії.

8Ґрунтується на >7% збільшенні маси тіла порівняно з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів лікування.

9Симптоми відміни, які спостерігалися найчастіше в ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, у яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудоту, головний біль, діарею, блювання, запаморочення і дратівливість. Частота виникнення таких реакцій виражено зменшувалася через 1 тиж після припинення лікування.

10ТГ >200 мг/дл (>2,258 ммоль/л) (пацієнти віком >18 років) або >150 мг/дл (1,694 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) принаймні під час одного обстеження.

11ХС >240 мг/дл (>6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком >18 років) або >200 мг/дл (5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) принаймні під час одного обстеження. Підвищення рівня ХС ЛПНЩ >30 мг/дл (0,769 ммоль/л) спостерігалося дуже часто. Середня величина зміни серед пацієнтів, у яких відзначено підвищення, становила 41,7 мг/дл (>1,07 ммоль/л).

12Див. текст нижче.

13Тромбоцити <100·109/л як мінімум в одному випадку.

14Виходячи з повідомлень клінічних досліджень про побічні реакції, підвищення рівнів КФК у крові не пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.

15Рівні пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) чоловіки; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) жінки — у будь-який час.

16Може призводити до падіння.

17ХС ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) у чоловіків; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) у жінок у будь-який час.

18Тривалість інтервалу Q–T від <450 до ≥450 мс зі збільшенням на ≥30 мс. У плацебо-контрольованих випробуваннях з кветіапіном середня зміна і частота пацієнтів, які перейшли на клінічно значущий рівень, схожа між кветіапіном і плацебо.

19Зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л принаймні під час одного обстеження.

20Про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомлялося під час терапії кветіапіном пролонгованої дії або одразу після припинення лікування.

21Див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ.

22Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чоловіків, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у жінок принаймні під час одного обстеження спостерігалося у 11% пацієнтів, які приймали кветіапін в усіх дослідженнях, включаючи відкриті продовження досліджень. Для цих пацієнтів середнє максимальне зниження рівня гемоглобіну у будь-який час становило 1,5 г/дл.

23Ці події часто траплялися на тлі тахікардії, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або головних серцевих/респіраторних захворювань.

24На основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення рівня загального Т4, вільного Т4, загального Т3 та вільного Т3 становило <0,8 нижньої межі норми (пкмоль/л) та відхилення рівня ТТГ становить >5 мМО/л у будь-який час.

25Згідно з підвищенням частоти випадків блювання у пацієнтів літнього віку (≥65 років).

26Відхилення кількості нейтрофілів від ≥1,5·109/л від базового до <0,5·109/л у будь-який час протягом лікування і на підставі даних пацієнтів з тяжкою нейтропенією (<0,5·109/л) та інфекцією під час усього лікування кветіапіном у ході клінічних випробувань.

27Засноване на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення кількості еозинофілів становило >1·109 клітин/л у будь-який час.

28Засноване на відхиленні від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення кількості лейкоцитів становило ≤3·109 клітин/л у будь-який час.

29Згідно з повідомленнями про побічні реакції щодо метаболічного синдрому з усіх клінічних досліджень кветіапіну.

30Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігали посилення більше одного разу метаболічних факторів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози у крові та ліпіди.

31Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.

32Може виникнути під час або близько від початку терапії та асоціюватися з артеріальною гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо побічних реакцій (брадикардії)та пов’язаних із цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

33На основі одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження.

Про випадки подовженого інтервалу Q–T, шлуночкової аритмії, раптового нез’ясованого летального наслідку, зупинки серця та аритмії типу torsade de pointes було повідомлено при застосуванні нейролептичних лікарських засобів та вони вважаються специфічними до цього класу препаратів.

У зв’язку з лікуванням кветіапіном повідомляли про сильні шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакцію з еозинофілією та системні симптоми.

Зазначені вище побічні реакції, які спостерігалися у дорослих, мають місце і у дітей. Нижче зібрано побічні реакції з вищою частотою виникнення у цій віковій групі пацієнтів або які не спостерігали у дорослих хворих.

Частоту побічних реакцій визначено таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10 000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10 000).

З боку ендокринної системи: дуже часто — підвищення рівня пролактину1.

З боку обміну речовин та метаболізму: дуже часто — підвищення апетиту.

З боку нервової системи: дуже часто — ЕПС3; часто — синкопе.

Судинні порушення: дуже часто — підвищення АТ2.

З боку дихальної системи: часто — риніт.

З боку травної системи: дуже часто — блювання.

Загальні розлади: часто — дратівливість3.

1Рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) у чоловіків; >26 мкг/л (>1130,428 пкмоль/л) у жінок у будь-який час. У менше 1% пацієнтів відмічали підвищення рівня пролактину >100 мкг/л.

2На основі відхилення вище клінічно значущих меж (адаптовані Національним інститутом охорони здоров’я критерії) або підвищення >20 мм рт. ст. для систолічного АТ або >10 мм рт. ст. для діастолічного АТ у будь-який час, отриманого з короткострокових (3–6 тиж) плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей та підлітків.

3Частота відповідає такій, що спостерігалася у дорослих, але дратівливість може бути пов’язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

Особливості застосування

оскільки кветіапін показаний для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивними розладами, слід ретельно розглянути профіль безпеки препарату з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він приймає.

Довготривала ефективність та безпека супутньої терапії для пацієнтів із депресивними розладами не оцінювалися, проте вивчалися довготривала ефективність і безпека монотерапії препаратом для дорослих пацієнтів.

Діти (віком до 18 років). Кветіапін не рекомендується для застосування у дітей через відсутність даних, що свідчили б на користь його призначення цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих, частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові та ЕПС), а також виявлено одне явище, що раніше не спостерігалося у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів (підвищення АТ). Крім цього, у дітей і підлітків спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.

Слід також зазначити, що відстрочений вплив лікування препаратом Кветирон на зростання та статеве дозрівання не вивчали протягом періоду понад 26 тиж. Довготривалий вплив на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень препарату Кветирон за участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною порівняно з плацебо частотою ЕПС у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення. Депресія при біполярному розладі асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати до появи такого покращення. Згідно із загальним клінічним досвідом ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращання.

Крім того, необхідно враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, після різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування.

Інші психічні захворювання, з приводу яких призначається кветіапін, можуть також асоціюватися з підвищеним ризиком розвитку пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть супроводжуватися депресивними епізодами.

При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід вживати таких самих запобіжних заходів, яких дотримуються при лікуванні пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами.

Пацієнти, в анамнезі яких спостерігалися події, пов’язані із суїцидом, або які демонструють значний рівень суїцидального мислення до початку терапії, мають вищий ризик виникнення суїцидальних думок або спроби суїциду та повинні знаходитися під ретельним наглядом протягом лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельний нагляд за хворими, зокрема тими, хто має високий ризик, має супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших змінах дози. Пацієнтів (та доглядачів за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

У короткотривалих плацебо-контрольованих дослідженнях з участю пацієнтів з тяжкими депресивними епізодами при біполярних розладах підвищений ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, спостерігали у молодих хворих (віком до 25 років), яких лікували кветіапіном, порівняно з тими, яких лікували плацебо (3,0% проти 0% відповідно). У клінічних дослідженнях, участь у яких брали пацієнти з ТДР, частота явищ, що пов’язані з суїцидом, у молодих пацієнтів (віком до 25 років) становила 2,1% (3/144) у групі, що приймала кветіапін, та 1,3% (1/75) у групі плацебо. Ретроспективне дослідження кветіапіну для лікування пацієнтів з великим депресивним розладом на популяційній основі показало підвищений ризик самоушкодження і самогубства у пацієнтів віком від 25 до 64 років без подій самоушкодження під час застосування кветіапіну з іншими антидепресантами.

Сонливість. Лікування кветіапіном асоційоване із сонливістю і подібними симптомами, такими як седація (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів з біполярною депресією такі симптоми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депресією та пацієнтів з депресивними епізодами при ТДР, у яких виникає сонливість, може знадобитися спостереження протягом 2 тиж після появи сонливості або до того часу, поки зникнуть симптоми, або може бути необхідним розгляд питання про припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Лікування кветіапіном супроводжувалося ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням, які, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літного віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, поки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засобу.

Синдром нічного апное. Були повідомлення про виникнення синдрому нічного апное у пацієнтів, які приймали кветіапін, тому слід з обережністю застосовувати кветіапін у пацієнтів з надмірною масою тіла/ожирінням, хворих чоловічої статі, пацієнтів, які отримують супутню терапію антидепресантами.

Серцево-судинні захворювання. Кветіапін слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести до артеріальної гіпотензії. Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.

Судоми. Під час контрольованих клінічних досліджень не було різниці між частотою виникнення судом у пацієнтів, які приймали кветіапін, та пацієнтів із групи плацебо. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам із судомами в анамнезі (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

ЕПС. У ході плацебо-контрольованих досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення ЕПС порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним розладом та ТДР.

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним неспокоєм, що спричиняє дистрес, неспокоєм та потребою рухатися, що нерідко супроводжувалася нездатністю нерухомо сидіти чи стояти. Ці явища з вищою ймовірністю спостерігаються протягом перших декількох тижнів лікування. Підвищення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія. При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування кветіапіну. Симптоми тардитивної дискенезії можуть погіршуватися і навіть виникати після припинення терапії (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ)

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня КФК. У такому разі слід припинити застосування кветіапіну та розпочати відповідне лікування.

Тяжка нейтропенія і агранулоцитоз. Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5·109/л) нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях кветіапіну. Повідомляли про агранулоцитоз (тяжку нейтропенію з інфекцією) рідко серед пацієнтів, які отримували кветіапін під час клінічних випробувань, а також при застосуванні у постмаркетинговий період (у тому числі випадки з летальним наслідком). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали впродовж 2 міс після початку лікування кветіапіном. Очевидної дозозалежності немає. Протягом постмаркетингового періоду нормалізація лейкопенії та/або нейтропенії відбувалася після припинення терапії кветіапіном. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають уже існуючу лейкопенію та наявність в анамнезі медикаментозно індукованої нейтропенії. Мали місце випадки агранулоцитозу у пацієнтів без факторів ризику, що існували раніше. Слід розглядати можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з інфекцією, особливо у разі відсутності очевидних чинників, що могли сприяти її розвитку, а також у пацієнтів з гарячкою нез’ясованого ґенезу, та застосовувати відповідні клінічні заходи. Застосування кветіапіну у пацієнтів з кількістю нейтрофілів <1·109/л рекомендовано припинити. Бажано спостерігати за пацієнтами з метою виявлення у них ознак та симптомів інфекції та стежити за кількістю нейтрофілів (поки вона не перевищуватиме 1,5·109/л) (див. Фармакодинамічні властивості). Пацієнтам слід рекомендувати негайно повідомити про появу ознак/симптомів, які пов’язані з агранулоцитозом або інфекцією (наприклад гарячка, слабкість, млявість або біль у горлі) у будь-який час під час терапії кветіапіном.

Антихолінергічні (мускаринові) ефекти. Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має помірну або високу спорідненість до декількох підтипів мускаринових рецепторів. Це сприяє виникненню побічних реакцій, що відображає антихолінергічні ефекти при одночасному застосуванні кветіапіну та інших препаратів, що мають антихолінергічні ефекти в умовах передозування. Кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати з антихолінергічними (мускариновими) ефектами. Кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з поточним діагнозом або попереднім анамнезом затримки сечі, клінічно значущої гіпертрофії передміхурової залози, кишкової непрохідності або пов’язаних з нею станів, підвищеного внутрішньоочного тиску або вузькокутової глаукоми.

Взаємодії. Див. також ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ.

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну в плазмі крові, що може знизити ефективність терапії кветіапіном. Лікування кветіапіном пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише за умови, якщо лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризики від відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

Вплив на масу тіла. Під час лікування кветіапіном повідомлялося про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та клінічно коригувати.

Гіперглікемія. Гіперглікемія та/або розвиток чи загострення цукрового діабету іноді були пов’язані з кетоацидозом або комою, про які рідко повідомляли, включаючи декілька випадків з летальними наслідками (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Були повідомлення про декілька випадків з попереднім збільшенням маси тіла, що може бути фактором, який спричинив такий наслідок. Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити згідно з інструкціями щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, у тому числі кветіапіном, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнтам з цукровим діабетом або з факторами ризику розвитку цукрового діабету слід регулярно перевірятися стосовно погіршення контролю рівня глюкози. Масу тіла слід постійно контролювати.

Ліпіди. Підвищення рівня ТГ, ЛПНЩ та загального ХС, а також зниження рівня ХС ЛПВЩ спостерігали у клінічних дослідженнях кветіапіну (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). При підвищенні рівня ліпідів слід призначити відповідне лікування.

Метаболічний ризик. З огляду на зміни, що спостерігалися під час клінічних досліджень, стосовно показників маси тіла, рівня глюкози в крові (див. гіперглікемія) і ліпідів існує ймовірність погіршення профілю метаболічного ризику в окремих пацієнтів, при якому слід призначити відповідне лікування.

Подовження інтервалу Q–T. У ході клінічних досліджень та під час застосування згідно з інструкцією для медичного застосування кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних Q–T-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу Q–T. Як і у разі застосування інших антипсихотиків, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або хворим з подовженим інтервалом Q–T у сімейному анамнезі. Також слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що, як відомо, подовжують інтервал Q–T, або при супутньому застосуванні з нейролептиками, особливо у пацієнтів літнього віку, хворих із вродженим синдромом подовження інтервалу Q–T, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Відміна прийому препарату. Гострі симптоми відміни прийому препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратованість були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендується поступове припинення прийому препарату, принаймні протягом 1–2 тиж (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).

Пацієнти літнього віку із психозом, пов’язаним з деменцією. Кветіапін не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

У ході рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігалося підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або інших категорій пацієнтів. Кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з факторами ризику розвитку інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку з психозом, пов’язаним з деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального наслідку порівняно з плацебо. Однак за даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень з вивчення кветіапіну у пацієнтів літнього віку з деменцією причинного зв’язку між лікуванням кветіапіном та летальним наслідком не встановлено.

Дисфагія. При застосуванні кветіапіну відмічалася дисфагія. Слід з обережністю застосовувати кветіапін у пацієнтів, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії.

Запори та непрохідність кишечнику. Запор є фактором ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечнику (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Ці повідомлення включають також повідомлення про летальні випадки серед пацієнтів, які мали більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих хворих, які отримували одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони викликають симптоми запору.

ВТЕ. На тлі застосування нейролептичних засобів відмічалися випадки ВТЕ. Оскільки у пацієнтів, які застосовують нейролептики, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час терапії кветіапіном та вжити запобіжних заходів.

Вплив на печінку. Лікування кветіапіном слід припинити при розвитку жовтяниці.

Панкреатит. Повідомляли про випадки панкреатиту у клінічних випробуваннях та протягом постмаркетингового застосування, але взаємозв’язок не було встановлено. У повідомленнях протягом постмаркетингового застосування багато пацієнтів мали фактори, відомі як такі, що асоціюються з панкреатитом, наприклад підвищення рівня ТГ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, Ліпіди), жовчні камені та вживання алкоголю.

Кардіоміопатія і міокардит. При проведенні клінічних досліджень, а також протягом постмаркетингового періоду повідомляли про кардіоміопатію і міокардит, однак причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням кветіапіну не було встановлено. Слід повторно оцінити доцільність застосування кветіапіну у пацієнтів із підозрою на кардіоміопатію або міокардит.

Додаткова інформація. Дані щодо застосування кветіапіну у комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня є обмеженими, проте комбінована терапія переносилася добре (див. ПОБІЧНА ДІЯ та Фармакодинамічні властивості). Ці дані показали адитивний ефект на 3-й тиждень лікування.

Лактоза. Таблетки кветіапіну містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тотальною лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Неправильне застосування та зловживання. Повідомляли про випадки неправильного застосування та зловживання препаратом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнтам, які в анамнезі мають зловживання алкоголем або наркотиками.

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних не встановлені. На цей час немає отриманих у ході досліджень на тваринах доказів негативного впливу. Можливий вплив на орган зору плода не вивчався. Згідно з інформацією щодо декількох вагітностей, протягом яких застосовувався кветіапін, повідомляли про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому під час вагітності кветіапін слід призначати тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін під час вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

У новонароджених, матері яких у ІІІ триместр приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін), відмічають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи ЕПС та/або симптоми відміни, що можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалістю після пологів. Спостерігалися наступні побічні реакції — збудження, АГ, артеріальна гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні знаходитися під ретельним наглядом.

Годування грудьми. Існують опубліковані повідомлення, що кветіапін проникає в грудне молоко людини, хоча ступінь проникнення препарату у молоко невідомий. Жінкам, які годують грудьми, бажано припинити годування протягом лікування кветіапіном.

Здатність впливати на швидкість реакції під час керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами. З огляду на основну дію кветіапіну на ЦНС препарат може впливати на види діяльності, що потребують пильності. Тому пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем та користуватися механізмами, поки не буде встановлено індивідуальну чутливість до такого впливу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

зважаючи на те, що кветіапін у першу чергу діє на ЦНС, Кветирон/Кветирон XR Асіно слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що чинять подібну дію, та з алкоголем.

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що головним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здорових добровольців одночасне застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) спричиняло підвищення AUC кветіапіну в 5–8 разів. Таким чином, поєднане застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіапіном.

Під час дослідження багаторазового застосування дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під час лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), одночасне застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювалася за AUC) до рівня, який становив у середньому 13% експозиції під час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів виявлено більший ефект. Внаслідок цієї взаємодії можливі нижчі концентрації в плазмі крові, що може вплинути на ефективність терапії кветіапіном.

Одночасне застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450%. Розпочинати терапію кветіапіном пацієнтам, які приймають індуктор печінкового ферменту, можна лише тоді, коли лікар вважає, що користь від застосування кветіапіну переважає ризики, пов’язані з відміною індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни у прийомі індуктора мають бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад натрію вальпроатом).

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні таких антидепресантів, як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6) або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Поєднане застосування таких антипсихотиків, як рисперидон або галоперидол, не спричиняло суттєвих змін у фармакокінетиці кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину зумовлювало підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70%.

При одночасному застосуванні циметидину фармакокінетика кветіапіну не змінювалася.

Фармакокінетика літію не змінювалася при його одночасному застосуванні з кветіапіном.

Фармакокінетика натрію вальпроату та кветіапіну при їх одночасному застосуванні не змінювалася до клінічно вірогідного ступеня.

Дослідження взаємодії із препаратами для терапії при серцево-судинних захворюваннях не проводилися.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інтервал Q–T.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відмічалися випадки помилкових позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного методу.

Передозування

симптоми. Дані про передозування кветіапіну у клінічних дослідженнях обмежені. Прояви та симптоми передозування були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія. Передозування може призвести до пролонгації інтервалу Q–T, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та летального наслідку. У пацієнтів з тяжким серцево-судинним захворюванням можуть відмічати підвищений ризик появи передозування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Лікування. Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У разі виникнення тяжких симптомів слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Стосовно цієї ситуації в опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи кому і делірій, при в/в введенні фізостигміну (1–2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом.

У випадках стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заходи, такі як в/в введення рідини та/або симпатоміметиків (слід уникати застосування епінефрину і допаміну, оскільки стимуляція β-адренорецепторів може поглибити артеріальну гіпотензію в умовах блокування α-адренорецепторів, спричиненого кветіапіном).

Оскільки профілактику абсорбції при передозуванні не вивчали, слід враховувати необхідність промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), а також застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

У разі передозування препаратом Кветирон XR Асіно з пролонгованим вивільненням спостерігається затримка пікової седації та пікового імпульсу і тривалого відновлення порівняно з передозуванням препарату Кветирон.

У разі передозування кветіапіну пролонгованого вивільнення повідомляли про формування шлункового фармакобезоару, рекомендується проводити відповідну діагностичну візуалізацію для подальшого лікування пацієнтів.

У деяких випадках було успішно проведено ендоскопічне видалення фармакобезоару.

Умови зберігання

Кветирон: при температурі не вище 25 °C. Кветирон XR Асіно: при температурі не вище 25 °C.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 14.09.2021 р.
© Компендіум 2020

Діагнози, при яких застосовують Кветирон

Біполярний афективний розлад, поточний епізод змішаного характеру МКХ F31.6
Біполярний афективний розлад, поточний епізод легкої або помірної депресії МКХ F31.3
Біполярний афективний розлад, поточний епізод манії МКХ F31.1
Гебефренія МКХ F20.1
Гострий поліморфний психотичний розлад МКХ F23.0
Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії МКХ F23.1
Депресивний епізод середнього ступеня МКХ F32.1
Маревний розлад МКХ F22.0
Органічний галюциноз МКХ F06.0
Органічний маревний (шизофреноподібний) розлад МКХ F06.2
Параноїдна шизофренія МКХ F20.0
Простий тип шизофренії МКХ F20.6
Психічні розлади, обумовлені пошкодженням і дисфункцією головного мозку або соматичною хворобою МКХ F06.8
Рекурентний депресивний розлад, поточний епізод середнього ступеня МКХ F33.1
Розумова відсталість легкого ступеня, зі значним порушенням поведінки, що потребує догляду і лікування МКХ F70.1
Судинна деменція з гострим початком МКХ F01.0
Хронічний маревний розлад неуточнений МКХ F22.9
Шизоафективний розлад, депресивний тип МКХ F25.1
Шизоафективний розлад, маніакальний тип МКХ F25.0
Шизотипічні розлади МКХ F21
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko