Норматин (Normatin) (272853) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію гідрофосфат безводний, бензалконію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Тимолол - 5 мг/мл

фармакодинаміка. Діючою речовиною лікарського засобу є L-ізомер тимололу малеату. Тимолол є неселективним β-адреноблокатором, який застосовують для зниження кров’яного та внутрішньоочного тиску, а також при лікуванні стенокардії. L-тимолол має високу афінність до β₁ та β₂ адренорецепторів. Ефект зниження внутрішньоочного тиску базується на зменшенні утворення внутрішньоочної рідини. В око тимолол вводять місцево. Він не має значного впливу на відтік внутрішньоочної рідини. Невідомо, чи впливає тимолол на кровоносні судини передньої частини ока, але зі зниженням внутрішньоочного тиску спостерігалося про поліпшення кровообігу у сітківці. Як і багато інших β-адреноблокаторів, тимолол має тривалий пострецепторний ефект; адренергічний рецептор не може опосередковувати ефект агоніста, адже тимолол вже дисоційований.
Тимолол не має власної симпатоміметичної активності та значної мембраностабілізувальної активності. Не впливає на розмір зіниці або акомодацію. Підтверджено ефективність застосування тимололу під час лікування відкритокутової глаукоми та очної гіпертензії. Тимолол можна успішно застосовувати при багатьох видах вторинної глаукоми. Добре переноситься та не викликає залежності. Ймовірно через невелику дозу, синдром відміни, який слід очікувати при лікуванні системним β-адреноблокатором, не спостерігався при припиненні лікування тимололом.
Пацієнти дитячого віку. Є лише дуже обмежені дані щодо застосування тимололу (0,25%, 0,5%; 1 крапля 2 рази на добу) педіатричним пацієнтам протягом періоду лікування до 12 тиж. У клінічному дослідженні, проведеному за участю 105 дітей віком від 12 днів до 5 років, певною мірою було продемонстровано, що тимолол ефективний при короткочасному лікуванні первинної вродженої або первинної ювенільної глаукоми.
Фармакокінетика. Тимолол є ліпідорозчинною речовиною і, таким чином, добре всмоктується в око. Крім того, може потрапляти у системний кровотік через кон’юнктиву і слизову оболонку носа, а також у травний тракт. Внутрішньоочний тиск знижується внаслідок місцевої дії. Максимальний ефект в оці досягається через 3–4 год після закапування, і ефект може тривати 24 год.
У оці тимолол зв’язується з поверхнею клітин у багатьох тканинах, особливо з пігментними клітинами ендотелію райдужної оболонки і циліарними відростками. Виводиться з ока з відтоком внутрішньоочної рідини. Очікуваний Т_½ з тканин ока становить близько 8 год.
Тимолол метаболізується в печінці до неактивних метаболітів, які виводяться головним чином нирками. Після пероральної дози пресистемний метаболізм в печінці значний, близько 50%. Зв’язування з білками плазми крові є помірним (60%). Об’єм розподілу в середньому перевищує 2 л/кг, проходить через ГЕБ. Т_½ з плазми крові становить близько 4 год.
Пацієнти дитячого віку. Підтверджено, що у дорослих 80% очних крапель тимололу проходять через носослізний канал, де швидко всмоктуються в системний кровообіг через слизову оболонку носа, кон’юнктиву, носослізну протоку, ротоглотку і травний тракт.
У дітей концентрація тимололу в плазмі крові вища, ніж у дорослих. У новонароджених метаболізм недостатньо розвинений, що може призвести до збільшення його Т_½. За деякими даними, рівень тимололу в плазмі крові у дітей, які отримували його у концентрації 0,25%, значно перевищує рівень у дорослих після застосування в концентрації 0,5%. У дітей раннього віку очікується підвищення ризику побічних реакцій, таких як бронхоспазм і брадикардія.

для лікування відкритокутової глаукоми, підвищеного внутрішньоочного тиску, глаукоми після оперативного втручання з приводу катаракти, в окремих випадках — вторинної глаукоми.
Для лікування закритокутової глаукоми за умови супутнього застосування міотиків.
Лікарський засіб слід застосовувати тільки за призначенням офтальмолога або як продовження лікування, розпочатого таким фахівцем.

дорослі. Лікарський засіб призначений для місцевого застосування (у кон’юнктивальний мішок).
Очні краплі слід закапувати по 1 краплі в уражене око 1–2 рази на добу (вранці і ввечері).
При нососльозовій оклюзії або закритті повік протягом 2 хв знижується системна абсорбція лікарського засобу. В результаті цього зменшується ймовірність виникнення системних побічних реакцій і збільшується місцева активність.
Одночасне застосування з іншими засобами. Ефект зниження внутрішньоочного тиску може зазвичай посилюватися при комбінації лікарського засобу з іншими протиглаукомними препаратами (аналогами простагландинів, міотиками, адренергічними агоністами/адреноміметиками або інгібіторами карбоангідрази). При переході з іншого протиглаукомного препарату на лікарський засіб Норматин необхідно відразу ж припинити прийом попереднього препарату і розпочати застосування лікарського засобу Норматин, як описано вище.
Діти. Необхідно ретельно оцінити співвідношення користі/ризику застосування тимололу дітям, перш ніж застосовувати лікарський засіб. Потрібно провести ретельне обстеження та оцінити анамнез перед початком застосування тимололу дітям для визначення наявності системних порушень.
Відсутні спеціальні рекомендації щодо дозування, оскільки наявні клінічні дані обмежені (див. Фармакодинаміка). Однак, якщо користь переважає над ризиками, то рекомендується застосовувати найнижчу добову дозу.
Для обмеження розвитку побічних реакцій очні краплі слід закапувати по 1 краплі в уражене око на добу.
Якщо внутрішньоочний тиск недостатньо контролюється, то можна розглянути підвищення дози до 2 крапель в уражене око на добу. При застосуванні 2 рази на добу слід витримувати інтервал 12 год між застосуваннями.
Окрім того, за пацієнтами, а особливо новонародженими, слід ретельно спостерігати після першого застосування дози протягом 1–2 год у кабінеті лікаря та ретельно контролювати місцеві та системні побічні реакції до проведення хірургічного втручання.
При застосуванні в педіатрії концентрація діючої речовини 0,1% може бути достатньою.
Системна абсорбція при місцевому застосуванні β-адреноблокаторів після закапування може бути зменшена шляхом носослізної оклюзії та закриття повік протягом якомога довшого періоду (наприклад на 3–5 хв) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та Фармакокінетика).
Лікарський засіб застосовувати тільки для тимчасового лікування дітей.
Діти. Через обмежені дані тимолол може бути рекомендований тільки у разі первинної вродженої та первинної ювенільної глаукоми протягом перехідного періоду до прийняття рішення про хірургічне втручання або призначення інших варіантів лікування.

· підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
· синусова брадикардія;
· синдром слабкості синусного вузла;
· синоатріальна блокада;
· AV-блокада ІІ або ІІІ ступеня, що не контролюється кардіостимулятором;
· виражена серцева недостатність;
· кардіогенний шок;
· реактивне захворювання дихальних шляхів, включаючи БА або БА в анамнезі;
· тяжке ХОЗЛ.

тимолол зазвичай добре переноситься. Як і інші офтальмологічні лікарські засоби, що застосовуються місцево, тимолол абсорбується в системний кровообіг. Це може викликати побічні реакції, подібні тим, що спостерігаються при застосуванні системних блокаторів β-адренорецепторів.
Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування нижча, ніж при системному застосуванні.
Нижченаведені побічні реакції включають реакції, що характерні для класу офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів.
Частота реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (частоту неможливо визначити за наявними даними).
З боку органа зору: нечасто — зниження чутливості рогівки, поверхневий плямистий кератит; рідко — синдром сухого ока, блефарокон’юнктивіт, порушення зору, включаючи рефракційні зміни (через відміну міотичних засобів у деяких випадках), диплопія (двоїння в очах), птоз (опущення повіки); дуже рідко — кальцифікація рогівки (у зв’язку з використанням очних крапель, що містять фосфати, у деяких пацієнтів зі значно ураженими рогівками).
З боку серця: нечасто — брадикардія; рідко — серцева недостатність, аритмії.
З боку судин: рідко — артеріальна гіпотензія, зниження периферичної та церебральної перфузії крові.
З боку нервової системи: часто — головний біль; рідко — запаморочення.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — задишка; рідко — бронхоспазм (особливо у пацієнтів із бронхоспастичними захворюваннями, такими як БА або серцева недостатність), закладеність носа.
З боку психіки: нечасто — депресія; рідко — занепокоєння, нічні кошмари, сплутаність (затьмарення) свідомості.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко — реакції гіперчутливості: висипання, кропив’янка, алопеція.
Загальні порушення: нечасто — втомлюваність; рідко — астенія (загальна слабкість).
Окрім зазначеного вище, при застосуванні крапель очних тимололу можуть виникати побічні реакції, які викликають блокатори β-адренорецепторів під час системного застосування.
З боку імунної системи: системні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, свербіж, анафілактичну реакцію.
З боку обміну речовин і харчування: гіпоглікемія.
З боку психіки: безсоння, втрата пам’яті, галюцинації.
З боку нервової системи: втрата свідомості, інсульт, ішемія головного мозку, збільшення вираженості ознак і симптомів міастенії гравіс, парестезія.
З боку органа зору: ознаки і симптоми подразнення очей (наприклад, печіння, гострий біль, свербіж, сльозотеча, почервоніння), кератит, нечіткість зору, відшарування хоріону після фільтрувальної операції (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), ерозія рогівки.
Дуже рідно повідомлялось про випадки відкладень у рогівці у деяких пацієнтів із суттєво ураженими рогівками у зв’язку з застосуванням очних крапель, які містять фосфати.
З боку серця: біль у грудях, прискорене серцебиття, набряк, застійна серцева недостатність, AV-блокада, зупинка серця.
З боку судин: феномен Рейно.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель.
З боку травного тракту: дисгевзія (розлад смаку), нудота, диспепсія (розлад травлення), діарея, сухість у роті, біль у животі, блювання.
З боку шкіри та підшкірних тканин: псоріазоподібні висипи або загострення псоріазу.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: міалгія (біль у м’язах).
З боку статевих органів і молочної залози: статева дисфункція, знижене лібідо.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику застосування лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

перед початком застосування лікарського засобу слід оцінити стан здоров’я пацієнта (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Оскільки реакція на блокатори β-адренорецепторів може змінюватися, рекомендується виміряти внутрішньоочний тиск пацієнта через 2–4 тиж після початку застосування лікарського засобу. Надалі слід регулярно проводити офтальмологічне обстеження, оскільки в деяких випадках реакція на тимолол може змінюватися при тривалому застосуванні.
Ризик системних побічних реакцій. Як і інші офтальмологічні засоби, що застосовуються місцево, тимолол системно абсорбується. Через β-адренергічний компонент можуть виникати такі ж серцево-судинні, легеневі та інші побічні реакції, як і при застосуванні системних блокаторів β-адренорецепторів. Частота виникнення системних побічних реакцій після місцевого офтальмологічного застосування нижча, ніж при системному застосуванні.
Взаємодія з іншими блокаторами β-адренорецепторів. Вплив на внутрішньоочний тиск або інші впливи системних блокаторів β-адренорецепторів можуть посилюватися, коли тимолол застосовується пацієнтами, які вже отримують перорально блокатор β-адренорецепторів. У разі одночасного застосування слід ретельно спостерігати за реакцією таких пацієнтів. Не рекомендується застосування 2 місцевих блокаторів β-адренорецепторів (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Ризик порушень з боку серця. Можливість застосування блокаторів β-адренорецепторів пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (наприклад, ІХС, вазоспастична (спонтанна) стенокардія і серцева недостатність) та гіпотензією потрібно серйозно оцінити, розглянувши лікування іншими діючими речовинами. У разі застосування лікарського засобу пацієнти із серцево-судинними захворюваннями повинні знаходитися під наглядом на предмет погіршення їхнього стану та будь-яких побічних реакцій.
Лікарський засіб можна з обережністю застосовувати тільки пацієнтам з блокадою серця І ступеня.
Ризик порушень з боку судин. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкими периферичними порушеннями або порушеннями кровообігу (тобто тяжкі форми хвороби Рейно або синдром Рейно).
Ризик порушень з боку дихання. Повідомлялося про побічні реакції з боку дихальної системи, включаючи летальний наслідок, через бронхоспазм у пацієнтів із БА після застосування деяких офтальмологічних блокаторів β-адренорецепторів. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із легким/помірним ХОЗЛ, тільки якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.
Ризик анафілактичних реакцій. Під час застосування блокаторів β-адренорецепторів пацієнти з атопією в анамнезі або наявністю в анамнезі тяжкої анафілактичної реакції на цілий ряд різноманітних алергенів можуть реагувати на повторні ознаки таких алергенів і не реагувати на звичайну дозу епінефрину (адреналіну), що використовується для лікування анафілактичних реакцій.
Анестезія під час хірургічних втручань. Офтальмологічні блокатори β-адренорецепторів можуть блокувати системну дію β-агоністів, наприклад епінефрину. У разі застосування лікарського засобу слід повідомити про це анестезіолога.
Застосування у пацієнтів з гіпоглікемією/цукровим діабетом. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до спонтанної гіпоглікемії, або із лабільним цукровим діабетом, оскільки блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати симптоми гострої гіпоглікемії.
Ризик гіпертиреозу (гіперфункція щитовидної залози). Блокатори β-адренорецепторів можуть маскувати симптоми гіпертиреозу.
Застосування у пацієнтів з міастенією гравіс. При застосуванні очних крапель тимололу повідомляли про погіршення загального стану у таких пацієнтів.
Застосування у пацієнтів із захворюваннями рогівки. Офтальмологічні блокатори β-адренорецепторів можуть викликати сухість очей. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями рогівки.
Ризик відшарування хоріоідеа (судинна оболонка ока). Повідомлялося про відшарування хоріоідеа при застосуванні офтальмологічних супресивних засобів (наприклад тимололу, ацетазоламіду) після фільтрувальних процедур.
Застосування у пацієнтів, що використовують контактні лінзи. Лікарський засіб містить консервант бензалконію хлорид, який може осідати на м’яких контактних лінзах, отже, його не слід застосовувати під час використання контактних лінз. Перед закапуванням крапель лінзи необхідно зняти та знову одягнути їх не раніше ніж через 15 хв після застосування лікарського засобу.
Бензалконію хлорид також може спричиняти подразнення очей, симптоми сухості очей і може впливати на слізну плівку та поверхню рогівки. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із сухим оком та пацієнтам, у яких може бути порушена рогівка ока. У разі тривалого застосування слід спостерігати за пацієнтами.
Застосування у період вагітності та годування грудьми
Вагітність. Тимолол проходить через плаценту. Немає достатніх даних щодо застосування тимололу вагітним.
Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності, якщо це не є явною необхідністю. Для зниження системної абсорбції див. ЗАСТОСУВАННЯ.
Епідеміологічні дослідження не виявили ніяких мальформативних ефектів, але продемонстрували ризик затримки внутрішньоутробного розвитку при пероральному застосуванні блокаторів β-адренорецепторів. Крім того, у новонароджених спостерігалися ознаки та симптоми β-блокаторної дії (наприклад, брадикардія, артеріальна гіпотензія, утруднене дихання та гіпоглікемія) при застосуванні блокаторів β-адренорецепторів до початку пологів. Якщо тимолол застосовувався до початку пологів, стан новонародженого слід ретельно контролювати протягом перших днів життя.
Період годування грудьми. Блокатори β-адренорецепторів виявляються в грудному молоці. Проте терапевтична доза тимололу в очних краплях недостатня для виявлення його у грудному молоці та спричинення симптомів β-блокади у новонароджених. Щодо зниження системної абсорбції див. ЗАСТОСУВАННЯ.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. При правильному режимі дозування тимолол не чинить негативного впливу на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.
Однак можливі побічні реакції, такі як запаморочення, розлади зору, рефракційні зміни, диплопія (двоїння в очах), птоз (опущення повіки), часті випадки легкої транзиторної нечіткості зору, та втома, що можуть негативно вплинути на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами або іншими механізмами. На початку лікування про це слід повідомити пацієнта.

жодних досліджень специфічної взаємодії очних крапель тимололу з іншими лікарськими засобами не проводили.
Тимолол у формі очних крапель можна застосовувати з іншими антиглаукомними препаратами.
Пероральні антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів), блокатори β-адренорецепторів, антиаритмічні засоби (в тому числі аміодарон), глікозиди наперстянки, парасимпатоміметики, гуанетидин. При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами підвищується ризик артеріальної гіпотензії та/або вираженої брадикардії.
Системні блокатори α-адренорецепторів, резерпін, антиаритмічні засоби I групи (наприклад хінідин), клонідин. При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами можливе загострення побічних реакцій. У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів.
Інгібітори CYP 2D6 (наприклад хінідин, флуоксетин, пароксетин). При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами повідомлялося про потенційну системну β-блокаду (наприклад зниження ЧСС, пригнічення).
Барбітурати, знеболювальні засоби, алкалоїди ріжків. При одночасному застосуванні тимололу з такими засобами можливе посилення побічних реакцій з боку ЦНС.
Адреналін (епінефрин). При одночасному застосуванні тимололу з адреналіном (епінефрином) повідомляли про мідріаз.

симптоми. Передозування слід уникати. Кількість тимололу, отримана внаслідок застосування 30 крапель цього препарату, дорівнює загальній кількості тимололу, яка абсорбується у разі застосування 1 таблетки тимололу перорально. Але оскільки тимолол швидко всмоктується через слизову оболонку носа та ока, навіть кілька крапель можуть викликати аритмію, транзиторне уповільнення частоти пульсу, зниження АТ та бронхоспазм.
Лікування. У разі передозування слід здійснювати симптоматичну терапію. Застосовують адренергічні агоністи (наприклад ізопреналін, добутамін і, можливо, допамін).

при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
Після першого відкриття флакона лікарський засіб використати протягом 1 міс.