0
UA | RU

Німід® (Nimid®)

Склад і форма випуску

РечовинаКількість
Німесулід100 мг
№ UA/7649/02/01 від 23.10.2020
За рецептом
РечовинаКількість
Німесулід100 мг/2 г
№ UA/4240/03/01 від 23.01.2017
За рецептом
Класифікація
Лікарські засоби
Активна речовина

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Німесулід — нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) групи метансульфонанілідів, який проявляє протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Лікувальна дія німесуліду зумовлена тим, що він взаємодіє з каскадом арахідонової кислоти і знижує біосинтез простагландинів шляхом інгібування ЦОГ.

Фармакокінетика

Абсорбція. Німесулід добре всмоктується при пероральному застосуванні. Після прийому разової дози 100 мг німесуліду Cmax у плазмі крові (3–4 мг/л) досягається у дорослих за 2–3 год.

AUC становить 20–35 мг · год/л. Не було статистично значущої різниці між цими даними та тими, що спостерігалися після введення 100 мг німесуліду двічі на добу протягом 7 днів. До 97,5% німесуліду зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм. Німесулід активно метаболізується в печінці кількома метаболічними шляхами, у тому числі за участю ізоферменту цитохрому Р450 (CYP) 2C9. Тому існує можливість лікарської взаємодії при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що метаболізуються за участю CYP 2C9 (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Основним метаболітом є парагідроксипохідна, яка також має фармакологічну активність. Час до виявлення цього метаболіту в крові є коротким (близько 0,8 год), але константа реакції його утворення невисока і значно менша, ніж коефіцієнт абсорбції німесуліду. Гідроксинімесулід — єдиний метаболіт, виявлений у плазмі крові, який майже повністю перебуває у зв’язаному стані. T½ — 3,2–6 год.

Виведення. Німесулід виводиться з організму із сечею — близько 50% від прийнятої дози. Лише 1–3% виводиться в незміненому вигляді. Гідроксинімесулід — основний метаболіт, виявляється лише у вигляді глюкуронату. Близько 29% від прийнятої дози виводиться з калом у метаболізованому вигляді. Фармакокінетичний профіль німесуліду в осіб літнього віку при одноразовому або повторному прийомі не змінюється.

Доклінічні дані з безпеки. Доклінічні дані, отримані в стандартних дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності при повторному прийомі, генотоксичності та канцерогенної дії, не виявили особливої небезпеки для людини. У дослідженнях токсичності при повторному прийомі німесулід виявляв шлунково-кишкову, ниркову і печінкову токсичність. У дослідженнях репродуктивної токсичності при застосуванні у самок тварин препарату в дозах, що не чинять токсичної дії, ембріотоксичні та тератогенні ефекти (вади розвитку скелета, дилатація шлуночків мозку) спостерігалися у кроликів, але не у щурів. У щурів відмічали підвищену смертність потомства у ранній постнатальний період та порушення фертильності.

Показання Німід

лікування у разі гострого болю, первинної дисменореї.

Німесулід слід застосовувати тільки як препарат другої лінії.

Рішення про призначення німесуліду потрібно приймати на основі оцінки всіх ризиків для конкретного пацієнта.

Застосування Німід

щоб мінімізувати можливі небажані побічні ефекти, потрібно застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого часу. Рекомендується приймати після їди.

Максимальна тривалість курсу лікування Німідом — 15 діб.

Таблетки

Дорослі. По 1 таблетці (100 мг) 2 рази на добу.

Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку не потребують зниження добової дози (див. Фармакокінетика).

Діти. Лікарські засоби, що містять німесулід, протипоказані дітям віком до 12 років (також див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Враховуючи фармакокінетичний профіль у дорослих та фармакодинамічні характеристики німесуліду, корекція дози у дітей віком 12–18 років не потрібна.

Порушення функції нирок. Враховуючи фармакокінетику, пацієнтам з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) корекція дози не потрібна, у той час як при тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) німесулід протипоказаний (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ і Фармакокінетика).

Порушення функції печінки. Застосування німесуліду протипоказане пацієнтам з порушенням функції печінки (див. Фармакокінетика). Ймовірність виникнення побічних реакцій можна мінімізувати шляхом застосування лікарського засобу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Діти. Німід дітям віком до 12 років протипоказаний.

Гранули

Дорослі. По 1 саше (100 мг) 2 рази на добу.

Вміст саше слід розчинити перед застосуванням в 1 склянці теплої води і випити одразу.

Пацієнти літнього віку. Корекція дози не потрібна.

Діти віком від 12 років. Корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну — 30–80 мл/хв) корекція дози не потрібна, у той час як тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/год) є протипоказанням до застосування Німіду.

Діти. Німід дітям віком до 12 років протипоказаний.

Протипоказання

відома підвищена чутливість до німесуліду або до будь-якого компонента препарату.

Гіперергічні реакції в анамнезі (бронхоспазм, риніт, кропив’янка) на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП. Гепатотоксичні реакції на німесулід в анамнезі.

Поєднане застосування інших речовин з потенційною гепатотоксичністю.

Алкоголізм та наркотична залежність.

Шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язані з попереднім застосуванням НПЗП.

Виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки у фазі загострення, наявність в анамнезі виразки, перфорації чи кровотечі в травному тракті.

Наявність в анамнезі цереброваскулярних кровотеч або інших крововиливів, а також захворювань, що супроводжуються кровоточивістю.

Тяжкі порушення згортання крові.

Тяжка серцева недостатність.

Тяжке порушення функції нирок.

Порушення функції печінки.

Хворі з підвищеною температурою тіла та/або грипоподібними симптомами.

Дитячий вік до 12 років.

ІІІ триместр вагітності та період годування грудьми (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).

Побічна дія

для оцінки частоти виникнення побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі випадки.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — анемія, еозинофілія; дуже рідко — тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура.

З боку імунної системи: рідко — підвищена чутливість; дуже рідко — анафілаксія.

Метаболічні порушення: рідко — гіперкаліємія.

З боку психіки: рідко — відчуття страху, нервозність, нічні жахливі сновидіння.

З боку нервової системи: нечасто — запаморочення; дуже рідко — головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рея).

З боку органа зору: рідко — нечіткість зору; дуже рідко — порушення зору.

З боку органа слуху та рівноваги: дуже рідко — вертиго (запаморочення).

З боку серцево-судинної системи: нечасто — АГ; рідко — тахікардія, геморагія, лабільність АТ, припливи.

З боку дихальної системи: нечасто — задишка; дуже рідко — БА, бронхоспазм.

З боку травного тракту: часто — діарея, нудота, блювання; нечасто — запор, метеоризм, кровотечі в травному тракті, виразка та перфорація дванадцятипалої кишки/шлунка; дуже рідко — гастрит, біль у животі, диспепсія, стоматит, випорожнення чорного кольору (мелена).

З боку гепатобіліарної системи (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ): часто — підвищення рівня печінкових ферментів; рідко — гепатит, фульмінантний гепатит (у тому числі із летальним наслідком), жовтяниця, холестаз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — свербіж, шкірний висип, підвищене потовиділення; рідко — еритема, дерматит; дуже рідко — кропив’янка, ангіоневротичинй набряк, набряк обличчя, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — дизурія, гематурія; дуже рідко — затримка сечовипускання, ниркова недостатність, олігурія, інтерстиційний нефрит.

Загальні порушення: нечасто — набряк; рідко — нездужання, астенія; дуже рідко — гіпотермія.

Найчастіше при застосуванні НПЗП спостерігаються побічні реакції з боку травного тракту. Можливе виникнення пептичних виразок, перфорацій або кровотеч у травному тракті, які іноді загрожують життю, особливо у пацієнтів літнього віку. Надходили повідомлення про такі побічні реакції після застосування цієї групи препаратів — нудота, блювання, діарея, здуття живота, запор, диспепсія, біль у животі, випорожнення чорного кольору, блювання з кров’ю, виразковий стоматит, загострення колітів та хвороби Крона. Рідше спостерігали гастрити. Були повідомлення про виникнення набряку, АГ та серцевої недостатності як реакцій на застосування НПЗП. Дуже рідко при застосуванні НПЗП можуть спостерігатися такі реакції з боку шкіри, як утворення пухирів, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Є дані про те, що деякі НПЗП, особливо у високих дозах та при тривалому застосуванні, дещо підвищують ризик виникнення артеріальних тромботичних ускладнень, наприклад інфаркту міокарда або інсульту.

Особливості застосування

небажані побічні реакції можна звести до мінімуму, застосовуючи найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів захворювання (див. розділ ЗАСТОСУВАННЯ та про ризики з боку ШКТ та серцево-судинної системи див. нижче).

За відсутності ефективності лікування терапію препаратом слід припинити.

Слід уникати супутнього застосування інших НПЗП, у тому числі селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час терапії лікарським засобом Німід пацієнт повинен утримуватися від застосування інших аналгетиків.

Під час лікування німесулідом рекомендується уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів та утримуватися від вживання алкоголю.

Застосування НПЗП може маскувати підвищення температури тіла, пов’язане з фоновою бактеріальною інфекцією. Пацієнтам, які застосовують німесулід і у яких з’явилася гарячка та/або грипоподібні симптоми, слід припинити лікування.

Вплив на печінку. Рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку печінки, пов’язані із застосуванням німесуліду, у тому числі дуже рідко — про випадки з летальним наслідком (також див. ПОБІЧНА ДІЯ). Хворі, у яких при лікуванні німесулідом спостерігаються симптоми, схожі на ознаки ураження печінки, наприклад анорексія, нудота, блювання, біль у животі, втомлюваність, темний колір сечі, або хворі, у яких дані лабораторних аналізів функції печінки відхиляються від нормальних значень, повинні припинити терапію. Таким хворим не слід повторно призначати німесулід.

Повідомлялося про ураження печінки, у більшості випадків оборотне, після короткочасного впливу лікарського засобу.

Вплив на ШКТ. Повідомлялося про кровотечу або виразку/перфорацію у травному тракті (незалежно від наявності чи відсутності симптомів-передвісників або серйозних ускладнень з боку ШКТ в анамнезі), що могли мати летальний наслідок та виникати у будь-який час протягом лікування всіма НПЗП. Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації збільшується при підвищенні доз НПЗП у хворих з виразкою в анамнезі, особливо коли вона ускладнена кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), та у пацієнтів літнього віку. Таким хворим лікування слід розпочинати з найнижчої можливої дози. Для цих пацієнтів, а також для тих, хто потребує одночасного застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти чи інших препаратів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії із захисними речовинами, наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи (див. нижче та розділ ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Хворі з токсичним ураженням травного тракту в анамнезі, насамперед пацієнти літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (надто про шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових стадіях лікування.

Поява кровотечі або виразки/перфорації у травному тракті можлива у будь-який час протягом лікування, незалежно від наявності чи відсутності симптомів-передвісників або серйозних ускладнень з боку ШКТ в анамнезі. У разі появи кровотечі або виразки у ШКТ застосування німесуліду слід припинити.

Німесулід слід застосовувати з обережністю пацієнтам з розладами з боку травного тракту, у тому числі пептичною виразкою, шлунково-кишковою кровотечею, виразковим колітом чи хворобою Крона в анамнезі (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

Хворих, які приймають супутні препарати, що підвищують ризик виникнення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, або такі антитромбоцитарні засоби, як ацетилсаліцилова кислота, потрібно поінформувати про необхідність дотримуватися обережності при застосуванні німесуліду (див.  ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). У разі виникнення у пацієнтів, які отримують німесулід, кровотечі або виразки травного тракту лікування слід припинити.

НПЗП з обережністю слід призначати хворим зі шлунково-кишковим захворюванням (виразковим колітом, хворобою Крона) в анамнезі, оскільки можливе його загострення (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Одночасне застосування німесуліду з іншими лікарськими засобами, такими як пероральні контрацептиви, антикоагулянти, антиагреганти, може спричинити загострення хвороби Крона та інших захворювань травного тракту.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну системи. Хворі з АГ та/або серцевою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості в анамнезі потребують відповідного спостереження і консультації лікаря, оскільки повідомлялося про затримку рідини в організмі та набряки внаслідок застосування НПЗП.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу зробити висновок про те, що застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах та при довготривалому лікуванні, дещо підвищує ризик артеріальних тромботичних ускладнень, наприклад інфаркту міокарда або інсульту. Для виключення такого ризику при застосуванні німесуліду даних недостатньо.

Хворих із неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярним захворюванням слід лікувати німесулідом лише після ретельної оцінки стану. Подібну оцінку слід проводити перед початком довготривалого лікування хворих із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, наприклад при АГ, гіперліпідемії, цукровому діабеті, при курінні.

Оскільки німесулід може впливати на функцію тромбоцитів, його слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з геморагічним діатезом (також див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Однак німесулід не може замінити ацетилсаліцилову кислоту у профілактиці серцево-судинних захворювань.

Вплив на нирки. Хворим із порушенням функції нирок або із серцевою недостатністю потрібно дотримуватися обережності, оскільки застосування німесуліду може призвести до погіршення ниркової функції. У разі погіршення слід припинити лікування (також див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку частіше виникають побічні реакції на НПЗП, особливо кровотечі та перфорації в травному тракті, у деяких випадках навіть з летальним наслідком (див. ПОБІЧНА ДІЯ), а також порушення функції нирок, серця та печінки, тому рекомендується відповідне клінічне спостереження.

Шкірні реакції. Дуже рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, деякі з них смертельно небезпечні, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, пов’язані із застосуванням НПЗП (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Очевидно, що найвищий ризик виникнення таких реакцій — на початку курсу лікування: у більшості випадків реакції з’являються протягом першого місяця терапії. Німесулід слід відмінити при першій появі ознак шкірного висипу, ураження слизових оболонок або будь-яких інших проявів гіперчутливості.

Вплив на фертильність. Застосування німесуліду може порушувати жіночу фертильність і не рекомендоване жінкам, які планують вагітність. Якщо жінка має труднощі із зачаттям або перебуває на обстеженні з приводу безпліддя, слід розглянути відміну німесуліду (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).

Застосування у період вагітності або годування грудьми

Вагітність. Застосування німесуліду протипоказане у III триместр вагітності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Пригнічення синтезу простагландинів може несприятливо вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють зробити висновок про те, що на ранніх термінах вагітності застосування інгібіторів синтезу простагландинів підвищує ризик викидня та виникнення у плода вад серця і гастрошизису. Абсолютний ризик розвитку аномалії серцево-судинної системи підвищується з менш ніж 1% до близько 1,5%. Вважається, що ризик збільшується з підвищенням дози і тривалості терапії німесулідом.

У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшення пре- і постімплантаційних втрат та підвищення смертності ембріона та/або плода. Крім того, повідомлялося про те, що у тварин, які отримували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення різних вад плода, у тому числі серцево-судинної системи.

Оскільки достовірних даних щодо застосування німесуліду у вагітних немає, а потенційний ризик для людини не визначений, не слід приймати німесулід під час I та II триместру вагітності без крайньої необхідності. У разі призначення лікарського засобу жінкам, які намагаються завагітніти, або протягом I та II триместрів вагітності слід обирати найнижчу можливу дозу і найменшу можливу тривалість лікування.

У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть призвести до розвитку у плода:

• пневмокардіального токсичного ураження (з передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);

• дисфункції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя.

У матері в кінці вагітності та новонародженого можливе:

• збільшення часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникнути навіть при застосуванні дуже низьких доз;

• пригнічення скорочувальної діяльності матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Годування грудьми. Невідомо, чи проникає німесулід у грудне молоко людини. Німесулід протипоказаний у період годування грудьми (див.  ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Фертильність. Як і інші НПЗП, лікарські засоби, що містять німесулід, не рекомендуються жінкам, які намагаються завагітніти (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід припинити застосування німесуліду.

Якщо вагітність встановлена під час застосування німесуліду, лікар має бути поінформований про це.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження впливу лікарських засобів, що містять німесулід, на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами не проводилися, однак пацієнтам, які відчувають запаморочення, вертиго чи сонливість після прийому німесуліду, слід утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

фармакодинамічні взаємодії.

Кортикостероїди. Підвищується ризик виникнення виразки травного тракту або кровотечі (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик виникнення кровотеч у травному тракті (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Антикоагулянти. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). У разі лікування німесулідом пацієнтів, які приймають варфарин чи подібні антикоагулянти або ацетилсаліцилову кислоту, існує підвищений ризик виникнення ускладнень у вигляді кровотеч. Тому така комбінація не рекомендується (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ) та протипоказана пацієнтам з тяжкими розладами коагуляції (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Якщо комбінованої терапії не можна уникнути, необхідно проводити ретельний контроль показників згортання крові.

Діуретичні засоби, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II. НПЗП можуть послаблювати дію діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких хворих зі зниженою функцією нирок (наприклад у зневоднених хворих або пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) сумісне застосування інгібіторів АПФ та інгібіторів ЦОГ може призвести до подальшого погіршення функції нирок, у тому числі до гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною. Можливість таких взаємодій слід враховувати у пацієнтів, яким доводиться застосовувати лікарські засоби, що містять німесулід, разом з інгібіторами АПФ чи антагоністами рецепторів ангіотензину II. Тому таку комбінацію препаратів слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Хворі повинні отримувати достатню кількість рідини. Слід проаналізувати необхідність контролю функції нирок після початку супутнього лікування та періодичного спостереження після його припинення.

Інші НПЗП. Поєднане застосування лікарських засобів, що містять німесулід (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), з іншими НПЗП, у тому числі з ацетилсаліциловою кислотою у протизапальних дозах (≥1 г у вигляді одноразового прийому або ≥3 г на добу), не рекомендується.

Фармакокінетичні взаємодії з іншими лікарськими засобами: вплив німесуліду на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Фуросемід. У здорових добровольців німесулід тимчасово послаблює дію фуросеміду щодо виведення натрію та меншою мірою — щодо виведення калію, а також зменшує діуретичний ефект. Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20%) AUC та кумулятивної екскреції фуросеміду без змін його ниркового кліренсу. Поєднане застосування фуросеміду та лікарських засобів, що містять німесулід, у хвориї із порушенням ниркової або серцевої функції потребує обережності (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Літій. Були повідомлення про те, що НПЗП знижують кліренс літію, що призводить до підвищення його рівня в плазмі крові та токсичності літію. У разі призначення німесуліду пацієнту, який отримує терапію препаратами літію, слід ретельно контролювати рівень літію в плазмі крові.

Фармакокінетичні взаємодії: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику німесуліду. Дослідження in vitro показали, що німесулід витісняється з місць зв’язування з толбутамідом, саліциловою кислотою та вальпроєвою кислотою. Однак, незважаючи на можливий вплив на його концентрацію в плазмі крові, такі взаємодії не мають клінічної значущості.

Інші взаємодії. Можливі фармакокінетичні взаємодії з глібенкламідом, теофіліном, варфарином, дигоксином, циметидином та антацидними препаратами (а саме комбінація алюмінію та магнію гідроксиду) також були досліджені in vivo. Жодних клінічно значущих взаємодій не спостерігалося. Німесулід пригнічує активність ферменту CYP 2C9. Концентрації в плазмі крові лікарських засобів, що є субстратами цього ферменту, можуть підвищуватися при їх одночасному застосуванні з німесулідом. Потрібно дотримуватися обережності у разі, коли німесулід застосовується менш ніж за 24 год до або менш ніж через 24 год після прийому метотрексату, оскільки можливе підвищення рівня останнього в сироватці крові та збільшення його токсичності

У зв’язку з впливом на ниркові простагландини такі інгібітори синтетаз простагландинів, як німесулід, можуть підвищувати нефротоксичність циклоспоринів.

Передозування

прояви гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються такими симптомами: апатія, сонливість, нудота, блювання та біль в епігастральній ділянці, які, як правило, є оборотними при підтримуючій терапії. Можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Рідко можливі АГ, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання та кома. При застосуванні терапевтичних доз НПЗП повідомлялося про анафілактоїдні реакції, які можуть виникати при передозуванні. У разі передозування НПЗП пацієнтам слід забезпечити симптоматичне та підтримувальне лікування. Специфічних антидотів немає. Інформації стосовно виведення німесуліду за допомогою гемодіалізу немає, але якщо взяти до уваги його високий ступінь зв’язування з білками плазми крові (до 97,5%), то малоймовірно, що діаліз виявиться ефективним при передозуванні. За наявності симптомів або в разі сильного передозування протягом 4 год після прийому препарату пацієнтам можна рекомендувати викликати блювання та/або прийняти активоване вугілля (60–100 г для дорослих), та/або осмотичний проносний засіб. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз або гемоперфузія можуть бути неефективними у зв’язку з високим ступенем зв’язування з протеїнами. Слід контролювати функції нирок та печінки.

Умови зберігання

за температури не вище 25 °C.

Інструкція МОЗ
Дата додавання: 19.10.2021 р.
© Компендіум 2021

Діагнози, при яких застосовують Німід

Абсцесс кожи, фурункул и карбункул других локализаций МКХ L02.8
Артрит МКХ M13.9
Варикозное расширение вен нижних конечностей без язвы или воспаления МКХ I83.9
Геморой третього ступеня МКХ K64.2
Другие острые негнойные средние отиты МКХ H65.1
Забій грудної клітки МКХ S20.2
Ідіопатична подагра МКХ M10.0
Інший первинний коксартроз МКХ M16.1
Інші вторинні гонартрози двобічні МКХ M17.4
Люмбоишиалгия МКХ M54.4
Остеохондроз шийного відділу хребта МКХ M42.1
Острая респираторная вирусная инфекция МКХ J06.9
Острый средний серозный отит МКХ H65.0
Острый трахеит МКХ J04.1
Острый фаринготонзиллит МКХ J03.9
Паронихия (перионихия) МКХ L03.0
Первинний коксартроз двобічний МКХ M16.0
Первичный гонартроз двусторонний МКХ M17.0
Синдром середнього сходового м'яза (цервіко-скапулалгія) МКХ M54.2
Стрептококовий фарингіт МКХ J03.0
Спеціалізований мобільний додаток
для пошуку інформації про лікарські препарати
Наведіть камеру на QR-код, щоб завантажити
На нашому сайті застосовуються файли cookies для більшої зручності використання та покращенняя роботи сайту. Продовжуючи, ви погоджуєтесь з застосуванням cookies.
Developed by Maxim Levchenko