Еріус^® (Aerius^®)

Дезлоратадин - 0,5 мг/мл

фармакодинаміка. Дезлоратадин — це неседативний антигістамінний препарат тривалої дії, що має селективну антагоністичну дію на периферичні H₁-рецептори. Після перорального застосування дезлоратадин селективно блокує периферичні гістамінові H₁-рецептори.
У дослідженнях in vitro дезлоратадин продемонстрував на клітинах ендотелію свої антиалергічні та протизапальні властивості. Це проявлялося пригніченням виділення прозапальних цитокінів, таких як IL-4, IL-6, IL-8, та IL-13, з мастоцитів/базофілів людини, а також пригніченням експресії молекул адгезії, таких як Р-селектин. Клінічна значущість цих спостережень ще потребує підтвердження.
У клінічних дослідженнях високих доз, у яких дезлоратадин вводили в дозі до 20 мг/добу протягом 14 днів, статистично значущі зміни з боку серцево-судинної системи не спостерігалися. У клінічно-фармакологічному дослідженні при застосуванні 45 мг/добу (у 10 разів більше максимальної добової клінічної дози) протягом 10 днів, подовження інтервалу Q–T не спостерігалося.
У пацієнтів з алергічним ринітом Еріус ефективно усував такі симптоми, як чхання, виділення з носа та свербіж, а також подразнення очей, сльозотеча та почервоніння, свербіж піднебіння. Еріус ефективно контролював симптоми упродовж 24 год.
Дезлоратадин майже не проникає в ЦНС. У контрольованих клінічних дослідженнях під час прийому в рекомендованій дозі 5 мг/добу частота виникнення сонливості не відрізнялася від групи плацебо. У клінічних дослідженнях одноразовий прийом препарату Еріус у добовій дозі 7,5 мг не чинив впливу на психомоторну активність.
Еріус ефективно полегшує тяжкість перебігу сезонного алергічного риніту з урахуванням сумарного показника опитувальника з оцінки якості життя при ринокон’юнктивіті. Максимальне покращення відзначалося в пунктах опитувальника, пов’язаних з практичними проблемами і щоденною діяльністю, які обмежували симптоми.
Хронічну ідіопатичну кропив’янку вивчали в клінічній моделі з умовами кропив’янки. Оскільки виділення гістаміну є причинним фактором при всіх формах кропив’янки, очікується, що дезлоратадин буде ефективно зменшувати вираженість симптомів при інших формах кропив’янки, включаючи хронічну ідіопатичну кропив’янку.
У 2 плацебо контрольованих 6-тижневих дослідженнях за участю пацієнтів з хронічною ідіопатичною кропив’янкою Еріус ефективно полегшував свербіж і зменшував кількість та розмір уртикарії до кінця першого інтервалу дозування. У кожному дослідженні ефект тривав протягом 24-годинного інтервалу дозування. Зменшення вираженості свербежу на більш ніж 50% відзначалося у 55% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, порівняно з 19% хворих, що отримували плацебо. Прийом препарату не виявляє істотного впливу на сон та денну активність.
Фармакокінетика. Всмоктування. Концентрації дезлоратадину в плазмі крові можна визначити через 30 хв після прийому препарату. Дезлоратадин добре абсорбується, максимальна концентрація досягається приблизно через 3 год; Т_½ становить близько 27 год. Ступінь кумуляції дезлоратадину відповідав його Т_½ (приблизно 27 год) та частоті прийому 1 раз на добу. Біодоступність дезлоратадину була пропорційною до дози в діапазоні від 5 до 20 мг.
У фармакокінетичному дослідженні, у якому демографічні дані пацієнтів можна було порівняти із загальною популяцією з сезонним алергічним ринітом, у 4% учасників спостерігалася вища концентрація дезлоратадину. Ця кількість може варіювати залежно від етнічної приналежності. С_max дезлоратадину була приблизно в 3 рази вищою через приблизно 7 год, термінальний Т_½ становив приблизно 89 год. Профіль безпеки у цих пацієнтів не відрізнявся від профілю у загальній популяції.
Розподіл. Дезлоратадин помірно зв’язується з білками плазми крові (83–87%). При застосуванні дози дезлоратадину (від 5 до 20 мг) 1 раз на добу протягом 14 днів ознак клінічно значущої кумуляції препарату не виявлено.
Біотрансформація. Фермент, який відповідає за метаболізм дезлоратадину, поки ще не виявлено, тому неможливо повністю виключити деякі взаємодії з іншими лікарськими препаратами. Дезлоратадин не пригнічує CYP 3A4 in vivo, дослідження in vitro продемонстрували, що лікарський препарат не пригнічує CYP 2D6, субстрат або інгібітор P-глікопротеїну.
Виведення. У дослідженні одноразового прийому дезлоратадину в дозі 7,5 мг прийом їжі (жирний висококалорійний сніданок) не впливає на фармакокінетику дезлоратадину. Також встановлено, що грейпфрутовий сік також не впливає на фармакокінетику дезлоратадину.

таблетки. Усунення симптомів, пов’язаних з:
– алергічним ринітом (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ);
– кропив’янкою (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Сироп. Для усунення симптомів, пов’язаних з алергічним ринітом, таких як чхання, виділення з носа, свербіж, набряк та закладеність носа, а також свербіж та почервоніння очей, сльозотеча, свербіж піднебіння та кашель.
Для усунення симптомів, пов’язаних із кропив’янкою, таких як свербіж та висипання.

таблетки. Дорослим та дітям віком від 12 років: 1 таблетка 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі, для усунення симптомів, асоційованих з алергічним ринітом (включаючи інтермітуючий та персистуючий алергічний риніт) та кропив’янкою.
Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тиж) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити після повторного їх виникнення.
При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тиж) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.
Діти. Існують обмежені дані клінічних досліджень ефективності застосування таблеток дезлоратадину у підлітків 12–17 років (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Ефективність та безпека застосування таблеток Еріус у дітей віком до 12 років не встановлена.
Сироп. Для усунення симптомів, пов’язаних з алергічним ринітом (у тому числі інтермітуючим і персистуючим) і кропив’янкою, Еріус застосовують незалежно від прийому їжі в таких дозах:
дорослі та підлітки (≥12 років): 10 мл сиропу (5 мг дезлоратадину) 1 раз на добу.
Терапію інтермітуючого алергічного риніту (наявність симптомів менше 4 днів на тиждень або менше 4 тиж) необхідно проводити з урахуванням даних анамнезу: припинити після зникнення симптомів та відновити після повторного їх виникнення. При персистуючому алергічному риніті (наявність симптомів більше 4 днів на тиждень або більше 4 тиж) необхідно продовжувати лікування протягом усього періоду контакту з алергеном.
Діти. Ефективність і безпека застосування сиропу Еріус у дітей віком до 6 міс не встановлені. Препарат не рекомендується призначати дітям віком до 6 міс для лікування хронічної ідіопатичної кропив’янки та дітям віком до 12 міс для лікування алергічного риніту. Для лікування застосовується наступний режим дозування у дітей:
– 6–11 міс: по 2 мл сиропу (1 мг дезлоратадину) 1 раз на добу;
– 1–5 років: по 2,5 мл сиропу (1,25 мг дезлоратадину) 1 раз на добу;
– віком від 6 до 11 років: по 5 мл сиропу (2,5 мг дезлоратадину) 1 раз на добу.

підвищена чутливість до дезлоратадину, до будь-якого допоміжного компонента препарату або до лоратадину.

у клінічних дослідженнях щодо показань, включаючи алергічний риніт та хронічну ідіопатичну кропив’янку, про небажані ефекти у пацієнтів, які отримували дозу 5 мг/добу, повідомлялося на 3% частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо.
Найчастіше, порівняно з плацебо, повідомлялося про такі побічні ефекти, як підвищена стомлюваність (1,2%), сухість у роті (0,8%) та головний біль (0,6%).
Діти. У клінічних дослідженнях за участю 578 підлітків віком 12–17 років найбільш розповсюдженим побічним ефектом був головний біль; він спостерігався у 5,9% пацієнтів, які приймали дезлоратадин, та у 6,9% пацієнтів, що отримували плацебо.
Існує ризик психомоторної гіперактивності (аномальної поведінки), пов’язаної з використанням дезлоратадину (що може проявлятися у вигляді злості та агресії, а також збудження).
У постреєстраційному періоді спостерігалися (частота невідома): подовження інтервалу Q–T, аритмія та брадикардія.
Частота появи побічних реакцій класифікується наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома.
Таблиця. Частота побічних реакцій

у хворих з нирковою недостатністю високого ступеня прийом препарату Еріус слід здійснювати під контролем лікаря.
Дезлоратадин слід призначати з обережністю хворим, які мали напад судом в анамнезі. Діти можуть бути більш чутливими до розвитку нового нападу судом під час лікування дезлоратадином. Лікар має ухвалити рішення щодо припинення лікування дезлоратадином хворих, у яких під час застосування препарату спостерігався напад судом.
Пацієнтам з рідкісними спадковими проявами непереносимості галактози, уродженою недостатністю лактази або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Дезлоратадин не продемонстрував тератогенності в дослідженнях на тваринах.
Безпека застосування препарату у період вагітності не встановлена, тому застосування препарату Eріус у цей період не рекомендується.
Годування груддю. Дезлоратадин проникає у грудне молоко, тому застосування препарату Еріус у жінок, які годують груддю, не рекомендується.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У клінічних дослідженнях, під час яких оцінювали здатність керувати транспортними засобами, жодних погіршень у пацієнтів, які приймали дезлоратадин, не виявлено. Однак пацієнтів слід поінформувати, що дуже рідко деякі люди відчувають сонливість, що може вплинути на їх здатність керувати автомобілем та складною технікою.

у клінічних дослідженнях таблеток дезлоратадину при сумісному застосуванні еритроміцину або кетоконазолу жодних клінічно значущих взаємодій не спостерігалося.
У клініко-фармакологічних дослідженнях при застосуванні препарату разом з алкоголем, не відзначалося посилення негативного впливу етанолу на психомоторну функцію. Однак у постреєстраційному періоді спостерігалися випадки непереносимості алкоголю та алкогольна інтоксикація під час застосування препарату. Тому необхідно бути обережними при застосуванні алкоголю у період лікування препаратом Еріус.

у разі передозування застосовувати стандартні заходи для видалення неабсорбованої активної речовини. Рекомендується симптоматичне та підтримувальне лікування. У клінічних дослідженнях, у яких дезлоратадин вводили в дозах 45 мг (що у 9 разів перевищували рекомендовані), клінічно значущі небажані реакції не спостерігалися. Дезлоратадин не видаляється шляхом гемодіалізу; можливість його видалення при перитонеальному діалізі не встановлена.

при температурі не вище 30 °C.