Пульмікорт Турбухалер (Pulmicort Turbuhaler) (270493) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Будесонід - 100 мкг/доза

фармакодинаміка. Будесонід є глюкокортикостероїдом (ГКС) із сильною місцевою протизапальною дією.
Точний механізм дії ГКС у лікуванні бронхіальної астми (БА) остаточно не з’ясований. Основне значення мають такі протизапальні ефекти, як пригнічене вивільнення медіаторів запалення та інгібування опосередкованої цитокіном імунної реакції. Будесонід проявляє активність завдяки спорідненості з глюкокортикостероїдними рецепторами, яка є приблизно у 15 разів вищою, ніж у преднізолону.
Будесонід чинить протизапальну дію, яка призводить до зменшення бронхіальної обструкції як на ранньому, так і на пізньому етапі алергічної реакції. Будесонід знижує активність гістаміну та метахоліну у пацієнтів з гіперактивністю дихальних шляхів.
Дослідження продемонстрували, що чим раніше від початку нападу БА починається лікування будесонідом, тим кращого функціонування легенів можна очікувати.
У пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) легкої та середньої тяжкості Пульмікорт Турбухалер у дозі 400 мкг 2 рази на добу через 3–6 міс лікування порівняно з плацебо приводив до підвищення об’єму форсованого видиху за першу секунду. Цей ефект підтримувався протягом 3 років терапії.
Дослідження застосування Пульмікорту Турбухалеру у здорових добровольців показали дозозалежний вплив на рівень кортизолу у плазмі крові та сечі. При застосуванні у рекомендованих дозах Пульмікорт Турбухалер проявляє суттєво менший вплив на функцію надниркових залоз, ніж преднізон у дозі 10 мг, що було продемонстровано АКТГ-тестами.
У дітей віком від 5 років при застосуванні доз до 400 мкг/добу системних ефектів не спостерігалося. При дозах 400–800 мкг/добу можуть виникати біохімічні ознаки системного впливу, тоді як при добових дозах, що перевищують 800 мкг, такі ознаки є поширеними.
Захворювання на БА, як і введення інгаляційних кортикостероїдів, може призвести до сповільнення росту. Проте дослідження дітей, яких лікували будесонідом тривалий час (до 13 років), показали, що пацієнти досягають очікуваного для дорослих зросту. У більшості випадків незначна затримка росту (приблизно 1 см) відзначалася протягом першого року лікування. Інгаляційна терапія будесонідом ефективна при запобіганні розвитку БА, спричиненої фізичним навантаженням.
Фармакокінетика. Абсорбція. Інгаляційний будесонід швидко абсорбується. Пікова концентрація у плазмі крові досягається у межах 30 хв після інгаляції. У дослідженнях середнє накопичення будесоніду в легенях після вдихання через Турбухалер становило 25–35% від застосованої дози. Системна біодоступність становить приблизно 38%.
Розподіл та метаболізм. Зв’язування з протеїнами плазми крові становить приблизно 90%. Об’єм розподілу становить близько 3 л/кг.
Будесонід піддається значному (приблизно 90%) метаболізму першого проходження у печінці до метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6-β-гідроксибутезоніду та 16-α-гідроксипреднізолону, становить менше 1% від активності будесоніду.
Виведення. Будесонід виводиться шляхом метаболізму, який каталізується переважно ензимом CYP 3A4. Метаболіти виводяться з сечею в незміненому або кон’югованому вигляді. У сечі визначається лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв), його Т_½ з плазми крові після в/в застосування становить у середньому 4 год. Фармакокінетика будесоніду є пропорційною до дози відносно дозування.
Фармакокінетика будесоніду у дітей та пацієнтів з недостатністю ниркової функції невідома. Вплив будесоніду може бути підвищений у пацієнтів із захворюваннями печінки.

– персистуюча БА, при якій показане лікування інгаляційними глюкокортикоїдами;
– лікування помірної або тяжкої форми ХОЗЛ.

БА. Дозування Пульмікорту Турбухалеру слід підбирати індивідуально.
На початку інгаляційної терапії кортикостероїдами для лікування періодів загострення тяжкої БА або при зниженні дози, або при відміні пероральних кортикостероїдів дозування має бути наступним.
Діти віком 5–7 років: 100–400 мкг/добу, розподілені на 2–4 інгаляції. Всю добову дозу можна застосовувати одноразово.
Діти віком від 7 років: 100–800 мкг/добу, розподілені на 2–4 інгаляції. При застосуванні добових доз до 400 мкг включно всю дозу можна застосовувати одноразово.
Дорослі: звичайні дози становлять 200–800 мкг/добу, розподілені на 2–4 інгаляції. У тяжчих випадках можуть бути потрібні добові дози до 1600 мкг включно. При застосуванні добових доз до 400 мкг включно всю дозу можна застосовувати одноразово.
Підтримуюча доза має бути якомога нижчою.
При застосуванні інгалятора Турбухалер потік на вдиху приблизно 35–60 л/хв, що спостерігається у більшості пацієнтів (навіть у дітей), забезпечує організм достатньою кількістю препарату, що зумовлює терапевтичну ефективність лікарського засобу. Потік на вдиху нижче 35 л/хв також має доведений лікувальний ефект. Ефективність препарату Пульмікорт Турбухалер, принаймні, еквівалентна ефективності звичайного глюкокортикоїду при застосуванні дозованих аерозолів під тиском.
Можливо, що при застосуванні Пульмікорту Турбухалеру пацієнт не відчує ані смаку, ані самого лікарського засобу; це пояснюється малим розміром речовини, що виділяється при його застосуванні.
Після застосування одноразової дози ефект слід очікувати через кілька годин. Повний терапевтичний ефект досягається лише через декілька тижнів лікування. Лікування Пульмікортом Турбухалером є профілактичною терапією, яка не має доведеного впливу на гострі порушення.
У клінічних дослідженнях було показано, що при застосуванні препарату Пульмікорт Турбухалер у легенях депонується більша кількість будесоніду порівняно із застосуванням препарату Пульмікорт у дозуючому інгаляторі під тиском (pMDI). Переведення пацієнта у стабільному стані з лікування Пульмікортом у дозованому інгаляторі на Пульмікорт Турбухалер може потребувати зниження дози.
При лікуванні пацієнтів, для яких є бажаним підвищений терапевтичний ефект, зазвичай слід надавати перевагу підвищенню дози Пульмікорту Турбухалеру, ніж комбінованій терапії з пероральними кортикостероїдами, оскільки при застосуванні Пульмікорту Турбухалеру ризик виникнення системних побічних ефектів є нижчим.
Пацієнти, які застосовують пероральні стероїди. Пульмікорт може дозволити замінити або суттєво знизити дозу пероральних кортикостероїдів при забезпеченні контролю БА.
При переході з пероральних стероїдів на Пульмікорт Турбухалер пацієнт має бути у відносно стабільному стані. Протягом 10 днів застосовувати високу дозу Пульмікорту Турбухалер у комбінації з дозою перорального стероїду, яку застосовували раніше. Після цього пероральну дозу слід поступово знижувати, наприклад на 2,5 мг/міс преднізолону або еквіваленту на місяць до найнижчого можливого рівня. Часто застосування перорального стероїду можна повністю припинити.
ХОЗЛ. Рекомендована доза Пульмікорту Турбухалеру становить 400 мкг 2 рази на добу.
Для пацієнтів, які мають позитивну відповідь на лікування протягом перших 3–6 міс терапії Пульмікортом Турбухалером, препарат слід застосовувати протягом тривалого часу.
При призначенні Пульмікорту Турбухалеру пацієнтам з ХОЗЛ, які використовують пероральні ГКС, у разі зниження дози перорального стероїду лікування слід проводити згідно з рекомендаціями щодо терапії БА.
Порушення функції печінки або нирок. Досвіду лікування пацієнтів з порушеннями печінкової та ниркової функцій немає. Оскільки будесонід виводиться головним чином шляхом печінкового метаболізму, можна очікувати посиленого ефекту у пацієнтів з тяжким цирозом печінки.
Вказівки щодо правильного застосування Пульмікорту Турбухалеру. Діюча речовина потрапляє в організм за рахунок повітря, що вдихається, тобто, коли пацієнт робить вдих через насадку, речовина потрапляє до дихальних шляхів разом з повітрям, яке він вдихає.
Важливо поінструктувати пацієнта, що необхідно:
– дотримуватися інструкції щодо застосування;
– сильно та глибоко вдихати через насадку, щоб забезпечити потрапляння до легень оптимальної дози;
– ніколи не видихати через насадку;
– після застосування закривати Пульмікорт Турбухалер ковпачком;
– полоскати рот водою після вдихання підтримувальної дози, щоб мінімізувати ризик кандидозу ротової порожнини.
Інструкція для правильного застосування Пульмікорту Турбухалеру. Пульмікорт Турбухалер являє собою багатодозовий інгалятор, за допомогою якого застосовується дуже мала кількість порошку. Порошок потрапляє у легені, коли вдихати його через мундштук. Тому важливо через мундштук вдихати сильно і глибоко.
Як використовувати інгалятор
1. Відкрутити і зняти захисний ковпачок.
2. Тримати інгалятор вертикально, дозуючим диском вниз. При поверненні дозуючого диску тримати інгалятор за мундштук не рекомендується.
3. Повернути дозуючий диск в одному напрямку наскільки це можливо, а потім назад, у протилежному напрямку і до упору. У яку сторону буде спочатку повернуто дозуючий диск, немає значення. Під час цієї процедури можна почути клацання (при першому використанні цей крок необхідно повторити двічі, при другому та подальших використаннях — лише 1 раз).
Передозування неможливе, навіть якщо дозуючий диск випадково спрацював кілька разів.
4. По-перше, видихнути повністю, не використовуючи при цьому пристрій. Після цього помістити мундштук між губами і вдихнути сильно та глибоко через пристрій. Жувати або кусати мундштук не слід, оскільки він може розхитатися або від’єднатися!
Не використовувати прилад, якщо він пошкоджений або якщо мундштук від’єднався.
5. Вийняти пристрій з рота і затримати дихання на кілька секунд.
Не видихати через пристрій!
Якщо було призначено більше однієї інгаляції, етапи 2–5 необхідно повторити.
6. Повернути захисний ковпачок на місце, щільно прикрутивши його назад на пристрій одразу ж після використання.
Примітки. Ніколи не видихати через мундштук.
Завжди одразу ж після використання пристрою повертати захисний ковпачок на місце.
Оскільки кожна доза препарату містить тільки чисту активну речовину і не містить жодних неактивних речовин, у більшості випадків можна не відчувати, коли частки лікарського засобу потрапляють на слизову оболонку порожнини рота. У рідкісних випадках можна відчути гіркий смак. Навіть якщо лікарський засіб не можна розрізнити на смак або відчути після інгаляції, можна бути впевненими, що пацієнт отримав дозу препарату при вдиханні, якщо чітко виконував інструкцію. Щоб знизити ризик розвитку інфекції, спричиненої грибами роду Candida, пацієнт має застосовувати Пульмікорт Турбухалер до прийому їжі або полоскати порожнину рота після інгаляції.
Очищення мундштука. Рекомендується очищувати зовнішню поверхню мундштука з використанням сухої тканини один раз на тиждень. Для очищення мундштука не використовувати воду або інші рідини.
Коли вміст пристрою був використаний. Коли у вікні індикатора дози, що розташоване нижче мундштука, з’являється червоний маркер, передбачається, що доступними все ще залишаються близько 20 інгаляцій.
Коли червоний маркер досягає нижнього краю вікна, це означає, що ці 20 доз препарату використані. Хоча активна речовина все ще залишається доступною у невеликій кількості, з технічних причин пристрій не слід більше використовувати для інгаляцій.
Звук, що виникає при струшуванні інгалятора Турбухалер, спричинений струшуванням залишків осушувального агента, що захищає активну речовину від надлишків вологи. Активна речовина не виробляє звуку.

підвищена чутливість до будесоніду.

побічні реакції розподілені за частотою виникнення:
дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Побічні реакції на застосування препарату за системами органів та частотою

*Див. нижче Діти.
**Див. нижче Порушення з боку органів зору.

Іноді при застосуванні інгаляційних ГКС можуть виникати симптоми побічних ефектів системних ГКС, що, імовірно, залежить від дози, часу експозиції, супутньої та попередньої експозиції кортикостероїдів, а також індивідуальної чутливості.
Інфекції та інвазії. Через ризик розвитку кандидозної інфекції у ротовій порожнині та горлі пацієнтові слід полоскати рот водою після кожного застосування дози препарату.
Порушення з боку органів зору. Також у плацебо-контрольованих дослідженнях повідомляли про катаракту як про нечастий побічний ефект у групі застосування плацебо.
Психічні порушення. В об’єднаних клінічних дослідженнях 13 119 пацієнтів отримували інгаляційний будесонід та 7278 пацієнтів — плацебо. Частота тривожності становила 0,52% при застосуванні інгаляційного будесоніду та 0,63% — плацебо; частота депресії становила 0,67% при застосуванні інгаляційного будесоніду та 1,15% — плацебо.
Діти. Через ризик затримки росту у дітей параметри росту слід контролювати регулярно. (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про підозрювані небажані реакції. Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період застосування лікарського засобу. Це дає змогу продовжити контролювати співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я зобов’язані повідомляти про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій через національну систему звітності.

загострення ХОЗЛ слід лікувати додатковими препаратами згідно з рішенням відповідального лікаря.
Будесонід не призначений для купірування гострих нападів БА у випадках, коли вимагається застосування інгаляційних бронхолітичних засобів короткотривалої дії.
Перехід з пероральних кортикостероїдів. Пацієнтів, які отримують лікування кортикостероїдами для системного застосування, необхідно перевести на Пульмікорт Турбухалер тоді, коли у них буде досягнуто контролю над симптомами. Пацієнтам, у яких функція кори надниркових залоз загалом порушена, лікування кортикостероїдами для системного застосування слід припиняти поступово, а не переривати раптово. На початку переведення на іншу терапію Пульмікорт Турбухалер слід додатково застосовувати приблизно протягом 1 тиж. Потім протягом 1–2 тиж добову дозу системних кортикостероїдів можна знизити на дозу, еквівалентну 2,5 мг преднізону, залежно від реакції пацієнта.
Особлива увага необхідна при лікуванні пацієнтів, які переходять з перорального прийому стероїдів, оскільки у них упродовж значного часу може зберігатися ризик порушення функції надниркових залоз. Пацієнти, яким потрібна невідкладна терапія кортикостероїдами у високих дозах або тривале лікування інгаляційними кортикостероїдами у найвищій рекомендованій дозі, також можуть бути в групі ризику. У таких пацієнтів можуть виникати симптоми недостатності надниркових залоз у разі сильного стресу. Під час періодів стресу або при планових хірургічних втручаннях слід розглянути можливість додаткового лікування кортикостероїдами системної дії.
Якщо після переведення з системних кортикостероїдів на лікування інгаляційними препаратами протягом перших кількох місяців виникнуть стресові або надзвичайні ситуації (наприклад тяжкі інфекції, травми, хірургічні втручання), може бути потрібне повторне застосування системних кортикостероїдів.
Системні ефекти інгаляційних кортикостероїдів. Можуть спостерігатися системні ефекти інгаляційних кортикостероїдів, зокрема при їх призначенні у високих дозах на тривалий строк. Ці ефекти є значно менш імовірними, ніж при застосуванні пероральних кортикостероїдів. До можливих системних ефектів належать синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракта, глаукома та рідше — ряд психологічних та поведінкових ефектів, у тому числі психомоторна гіперактивність, розлади сну, тривожність, депресія або агресія (особливо у дітей). Тому важливо, щоб доза інгаляційного кортикостероїду була знижена до найнижчої дози, при якій підтримується ефективний контроль БА.
Вплив на зріст. У дітей та підлітків, які отримують тривале лікування кортикостероїдами, незалежно від форми препарату, що застосовується, рекомендується регулярний контроль росту. Переваги лікування кортикостероїдами необхідно оцінювати порівняно з можливим ризиком затримки росту. Крім того, слід розглянути направлення пацієнта до дитячого пульмонолога.
У разі затримки росту та з метою зменшення можливих системних ефектів важливо повторно оцінити терапію, щоб переконатися, що дозу інгаляційного кортикостероїду відкориговано до найнижчої дози, при якій все ще досягається ефективний контроль захворювання.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки. Зниження функції печінки впливає на здатність виводити кортикостероїди, що призводить до зниження швидкості виведення препарату та розвитку високої системної експозиції. Слід взяти до уваги можливість розвитку системних побічних ефектів.
Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами. Слід уникати одночасного застосування препарату з кетоконазолом, ітраконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ або іншими потужними інгібіторами CYP 3A4. Якщо цього уникнути неможливо, то період між застосуванням препаратів має бути якомога довшим (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Інфекції дихальних шляхів. Особлива обережність необхідна щодо пацієнтів з активним туберкульозом легенів або туберкульозом легенів у латентній стадії, а також пацієнтів з грибковою або вірусною інфекцією в ділянці дихальних шляхів.
Кандидоз ротової порожнини. Під час лікування інгаляційними кортикостероїдами може розвинутися кандидоз порожнини рота. Щоб знизити ризик розвитку кандидозної інфекції у ротовій порожнині та горлі, Пульмікорт Турбухалер слід застосовувати перед прийманням їжі або ж пацієнтові слід полоскати рот водою після кожної інгаляції. За необхідності можливе застосування відповідних протигрибкових препаратів, а для деяких пацієнтів може виникнути потреба у призупиненні лікування лікарським засобом Пульмікорт Турбухалер (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Бронхоспазм. Як і при застосуванні інших інгаляційних засобів, одразу після застосування дози препарату може виникнути парадоксальний бронхоспазм, що супроводжується свистячим диханням. У таких випадках лікування інгаляційною формою будесоніду слід негайно припинити, оцінивши стан пацієнта, та у разі необхідності розпочати лікування альтернативними лікарськими засобами.
Пацієнтів слід попередити про необхідність звернутися до лікаря, якщо ефект від лікування в цілому знижується, оскільки повторні інгаляції при тяжких нападах БА не повинні затримувати початок іншої важливої терапії. У разі різкого погіршення стану лікування необхідно доповнити застосуванням пероральних стероїдів протягом короткого періоду.
Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на Пульмікорт Турбухалер у пацієнта можуть з’явитися попередні симптоми, такі як біль у м’язах та суглобах. У таких випадках може бути потрібне тимчасове підвищення дози пероральних стероїдів. Якщо (в окремих випадках) з’являються підвищена втомлюваність, головний біль, нудота, блювання або подібні симптоми, у більшості випадків слід запідозрити недостатній ефект стероїдів.
При заміні системного лікування стероїдами на Пульмікорт Турбухалер інколи виявляють алергії, наприклад риніт та екзему, які раніше контролювалися системним лікуванням.
Пневмонія у пацієнтів з ХОЗЛ. У пацієнтів з ХОЗЛ, які отримують інгаляційні кортикостероїди, спостерігалося підвищення частоти випадків пневмонії, включаючи пневмонію, що потребує госпіталізації. Існує ряд доказів підвищеного ризику виникнення пневмонії при підвищенні дози кортикостероїду, але це не було остаточно продемонстровано в жодному з досліджень.
Для інгаляційних кортикостероїдних препаратів відсутні вичерпні клінічні докази внутрішньокласових розбіжностей у величині ризику розвитку пневмонії.
Лікарям слід залишатися пильними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки таких інфекцій перекриваються симптомами загострень ХОЗЛ.
Фактори ризику розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ включають куріння, літній вік, низький індекс маси тіла та тяжке ХОЗЛ.
Порушення зору. При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можуть бути повідомлення про порушення зору. Якщо у пацієнта наявні такі симптоми, як затуманений зір або інші порушення зору, його слід направити на консультацію до офтальмолога для встановлення можливої причини, якою може бути катаракта, глаукома або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія, про які повідомляли після застосування системних та місцевих кортикостероїдів.
Примітка. Пульмікорт Турбухалер не підходить для лікування гострого нападу БА.
Інформація для пацієнтів, які не отримували попереднє лікування кортикостероїдами. У пацієнтів, які раніше не проходили лікування кортикостероїдами або отримували лікування лише зрідка протягом короткого періоду, поліпшення дихання може спостерігатися приблизно через 1 тиж регулярного застосування лікарського засобу Пульмікорт Турбухалер за призначенням лікаря. Однак набряк тяжкого ступеня та запальні зміни можуть спричинити таку обструкцію бронхів, що будесонід не зможе бути повністю ефективним при місцевому застосуванні.
У цьому випадку терапію слід починати з додавання системних кортикостероїдів (спочатку у дозі, еквівалентній 40–60 мг преднізону на добу). Інгаляції слід продовжувати після поступового зниження дози системних кортикостероїдів.
Загострення симптомів при гострих інфекціях дихальних шляхів. У разі загострення симптомів при гострих інфекціях дихальних шляхів необхідно розглянути можливість призначення відповідних антибіотиків. За необхідності дозу лікарського засобу Пульмікорт Турбухалер можна відкоригувати, за певних обставин може бути показано системне введення глюкокортикоїдів.
Застосування лікарського засобу Пульмікорт Турбухалер може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Більшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень та постмаркетингові дані з усього світу не змогли виявити підвищеного ризику побічних ефектів для плода та новонародженої дитини, пов’язаного із застосуванням інгаляційної форми будесоніду під час вагітності. Як для плода, так і для матері важливо, щоб під час вагітності підтримувалося адекватне лікування БА. Як і при застосуванні під час вагітності інших лікарських засобів, користь від застосування будесоніду для матері слід зважити, враховуючи ризики для плода.
Дослідження на тваринах продемонстрували, що ГКС можуть спричиняти порушення розвитку, проте ці дані не вважаються значимими для людей при застосуванні в рекомендованому дозуванні.
Дослідження на тваринах також виявили вплив надлишку пренатальних глюкокортикоїдів на затримку внутрішньоутробного розвитку, розвиток серцево-судинних захворювань у дорослому віці та постійну зміну щільності глюкокортикоїдних рецепторів, обмін нейротрансмітерів та поведінку при застосуванні доз, нижчих за тератогенні.
Під час вагітності слід намагатися застосовувати найнижчу ефективну дозу будесоніду, враховуючи при цьому ризик погіршення астматичного стану.
Період годування груддю. Будесонід виділяється у грудне молоко у жінок.
Однак при застосуванні терапевтичних доз препарату Пульмікорт Турбухалер не очікується жодного впливу на дитину, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, оскільки системна експозиція для дитини, що перебуває на грудному вигодовуванні, є незначною. Пульмікорт Турбухалер можна застосовувати під час годування груддю.
Підтримуюче лікування інгаляційним будесонідом (200 або 400 мкг двічі на добу) у жінок із БА, які годують груддю, призводить лише до незначної системної експозиції будесоніду у дітей, які знаходяться на грудному годуванні. У фармакокінетичному дослідженні розрахована добова доза у дитини, яка знаходиться на грудному годуванні, становила 0,3% від добової дози матері для обох доз.
Середня концентрація в плазмі крові у немовлят оцінювалася як 1/600 частина від концентрації, яка спостерігалася у плазмі крові матері, за умови повної біодоступності у дитини. Концентрація будесоніду у всіх зразках плазми крові дітей, які знаходяться на грудному годуванні, була меншою за межу кількісного визначення.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не впливає.
Діти. Не застосовувати у дітей віком до 5 років.

Пульмікорт Турбухалер може підвищити ефективність інгаляційних β₂-симпатоміметиків. Метаболізм будесоніду у першу чергу опосередковується дією ферменту CYP 3A4, що належить до підродини цитохрому Р450. Отже, застосування інгібіторів цього ферменту, таких як кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір, циклоспорин, етинілестрадіол, тролеандоміцин та інгібітори протеази ВІЛ, може призвести до підвищення системної експозиції будесоніду у кілька разів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Оскільки дані щодо рекомендацій з дозування лікарських засобів відсутні, таких комбінацій слід уникати. Якщо цього уникнути неможливо, то період між застосуванням препаратів має бути якомога довшим. Можна також розглянути можливість зниження дози будесоніду.
Обмежені дані щодо цих видів взаємодії при застосуванні високих доз інгаляційної форми будесоніду вказують на те, що можливе значне підвищення плазмових рівнів (у середньому в 4 рази), якщо ітраконазол у дозі 200 мг 1 раз на добу застосовувати разом з інгаляційною формою будесоніду (разова доза 1000 мкг). Дослідження in vivo показали, що пероральне застосування кетоконазолу та ітраконазолу може спричинити збільшення системних концентрацій будесоніду. Це має незначне клінічне значення для короткочасного лікування (1–2 тиж), але це слід враховувати, якщо лікування довготривале.
Одночасне застосування циметидину та будесоніду може призвести до незначного підвищення рівня будесоніду у плазмі крові, що, однак, не має клінічного значення.
Збільшення плазмових концентрацій та підвищений ефект кортикостероїдів спостерігаються у жінок, які також отримують естрогени або пероральні контрацептиви. Проте жодних істотних змін не було відзначено при супутньому застосуванні будесоніду та низькодозованих комбінованих пероральних контрацептивів.
Оскільки функція надниркових залоз може бути пригнічена, проба на стимуляцію секреції АКТГ, призначена для діагностики гіпофізарної недостатності, може показати помилковий результат (низькі значення).

не очікується, що гостре передозування Пульмікорту Турбухалеру, навіть при високих дозах, може спричинити будь-які клінічні проблеми. При хронічному застосуванні високих доз можуть виникнути такі системні ефекти ГКС, як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.

у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С. Закривати інгалятор захисним ковпачком після використання.